Вирок від 13 липня 2026 р. у справі №740/3397/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3397/26

Провадження № 1-кп/740/374/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ніжині кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026270380000173 від 08.04.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шаповалівка, Борзнянського району, Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, удівця, пенсіонера за віком, працюючого черговим електромонтера в ТОВ «НВК «Прогрес», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_6

цивільного позивача ОСОБА_7 ,

встановив:

03.04.2026 близько 18 год., ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 біля магазину «Продтовари» разом із ОСОБА_8 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з особистих мотивів з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно повалив ОСОБА_8 на землю та наніс не менше 8 ударів ногами в область тулуба, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітки у вигляді множинних переломів ребер, а саме: 4-го ребра справа та зліва кількаразові переломи по різних анатомічних лініях, наступних ребер - з 6 по 12-те, із вираженими крововиливами у довколишні м?які тканини, травматизація лівої легені у вигляді розривів власне легеневої тканини та масивних зливних крововиливів, просякаючого характеру, що за ознакою небезпеки для життя в мить спричинення, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть ОСОБА_8 07.04.2026 близько 18 год. за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненні злочину за пред`явленим обвинуваченням визнав повністю, правову кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини справи не оспорював та показав, що подія сталася 03 квітня 2026 року близько 18 години. Після повернення з роботи, він зустрів потерпілого біля продуктового магазину.

За його словами, перед конфліктом він був переконаний, що потерпілий викрав у нього гроші, намагався це з`ясувати, але потерпілий почав уникати зустрічей із ним.

Зустрівши потерпілого, запитав його про зниклі гроші. Потерпілий почав висловлюватися нецензурно.

Він був дуже втомлений після роботи, перебував у пригніченому емоційному стані, не стримався і наніс потерпілому кілька (більше 4-х)ударів руками, а коли той впав на землю ще й ногами по тулубу. Перестав бити, коли потерпілий сказав: «Коля, не бий». Потім вони розійшлися. Зазначив, що в той момент не думав про можливі наслідки своїх дій. Про смерть потерпілого дізнався у вівторок. Прийшов до його матері і сказав, що то він побив ОСОБА_9 .

Також розповів, що до цього підтримував потерпілого, допомагав йому, передавав передачі, навідував його та неодноразово позичав гроші.

Крім того, він пояснив, що після затримання перебував під вартою, через що не зміг допомогти родині потерпілого. За його словами, він намагався оформити довіреність для розпорядження своїми коштами, однак зробити цього не вдалося. Водночас визнав, що матеріальної допомоги родині потерпілого після події не надав.

Під час допиту обвинувачений неодноразово висловлював жаль з приводу того, що сталося, просив вибачення та зазначав, що шкодує про наслідки своїх дій. Позовні вимоги визнав в повному обсязі.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненому, ніхто з учасників судового провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, а також доведеність винуватості обвинуваченого та кваліфікацію його дій, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише показаннями обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу, а також процесуальних рішень прийнятих в ході досудового розслідування.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту пред`явленого обвинувачення, обставин вчиненого ним злочину, добровільності та істинності його позиції, а інкриміноване йому діяння доведене у повному обсязі.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання, суд враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Обставинами, відповідно вимог ст.66 КК України, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до вимог ст.67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

Отже при призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного, який є пенсіонером, тобто особою похилого віку, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно раніше не судимий, наявність обставин, що пом’якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, відношення до вчиненого та думка потерпілої сторони.

Враховуючи наведене, суд вважає, за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі у мінімальних межах визначених санкцією цієї статті.

Підстав для застосування ст.ст.69, 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не вбачає.

Судом до розгляду у межах кримінального провадження було прийнято цивільний позов заявлений ОСОБА_5 та ОСОБА_7 до обвинуваченого, в якому ОСОБА_5 просила стягнути майнову шкоду завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 28 917 грн., моральну шкоду у розмірі 30 000 грн., ОСОБА_7 просила стягнути моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Потерпіла ОСОБА_5 та цивільний позивач ОСОБА_7 підтримали цивільний позов в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.ч.1,3,5 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови,що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За вимогами ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Заявлені ОСОБА_5 та ОСОБА_7 позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, визнаються обвинуваченим, а тому суд задовольняє їх у повному обсязі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 підлягає обчисленню з часу його затримання з 08.04.2026.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України підлягає зарахуванню в строк призначеного обвинуваченому за даним вироком покарання строк його попереднього ув’язнення у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

З метою забезпечення виконання вироку в частині призначеного покарання до вступу вироку в законну силу запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін.

Ухвала слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10.04.2026 про арешт майна підлягає скасуванню.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про долю речових доказів, підлягає вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373-374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 , рахувати з моменту його затримання з 08 квітня 2026 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 28 917 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн., моральну шкоду в сумі 30 000 (тридцять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді від 10.04.2026.

Речові докази, після набрання вироку законної сили:

- мобільний телефон марки «NOKIA» модель ТА-1401, який обладнаний сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар», чорну куртку та чорні колоші - повернути власнику ОСОБА_3 ;

- зелені робочі штани із підтяжками зі слідами РБК, зрізи нігтьових пластин з лівої та правої руки ОСОБА_8 , частину зразка крові трупа ОСОБА_8 - знищити.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі визначеному в ухвалі суду від 30.06.2026, а саме в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Відповідно до ст.72 КК України зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_3 з 08.04.2026 по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1