Вирок від 12 липня 2026 р. у справі №154/1334/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/1334/26

1-кп/154/484/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілого — ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

захисника – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025030510000917 від 31.12.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоний Колодязь Ніжинського району Чернігівської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, працюючого водієм у ТОВ «КСМ-Транс», одруженого, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ

30 грудня 2025 року, близько 18 години, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Hyundai» моделі «Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Луцькій в м. Володимир в напрямку від центру міста Володимир Волинської області до м. Луцьк Волинської області, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що поблизу буд. № 205 вказаної вулиці, грубо порушуючи Правила дорожнього руху України, а саме п.п. 2.3 (б,д.), 18.1, не переконався, що рух керованого ним транспортного засобу буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не вжив заходів щодо зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля в момент виявлення руху пішохода ОСОБА_7 , який переходив проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху автомобіля по вказаному нерегульованому пішохідному переході, внаслідок чого допустив наїзд правою передньою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_7 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у виді: поєднаної тупої травми тіла, яка в себе включає: закриту черепно-мозкову травму: забій головного мозку з крововиливами під м`яку мозкову оболонку, злами ребер праворуч із забоєм легень та зламом грудного відділу хребта, чисельні злами кісток тазу з крововиливами в м`які тканини, багатоуламковий злам правих великогомілкової та малогомілкової кісток, з крововиливами в м`які тканини, забійні рани правого передпліччя, обличчя, закритий перелом суглобової частини (краєвий) тіла ТнХ1 хребця, перелом поперечних відростків L3, L4 хребців зліва, які належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення і в даному конкретному випадку викликали смерть потерпілого ОСОБА_7 .

У прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), а саме:

- п. 2.3, згідно якого, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

- п. 18.1, відповідно до якого, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а вразі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, пояснив про обставини його вчинення, які є аналогічними тим, що викладені в обвинувальному акті, не оспорював їх. У скоєному щиро каявся, просив суворо його не карати та позбавляти його права керування транспортними засобами. Зазначив, що він повністю відшкодував потерпілому завдану шкоду.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що загиблий ОСОБА_7 є його батьком. Свідком події, що сталася 30.12.2025, він не був. Зазначив, що на даний час будь-яких претензій майнового, морального чи іншого характеру до обвинуваченого він не має. Завдані збитки відшкодовані обвинуваченим у повному обсязі, претензій щодо їх відшкодування він не заявляє. Обвинувачений після події поводив себе належним чином, сприяв врегулюванню ситуації. Потерпілий просив призначити обвинуваченому якомога м`якіше покарання, не пов`язане з реальним позбавленням волі, та не застосовувати до нього додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки керування транспортними засобами є єдиним джерелом доходу обвинуваченого.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення повністю, сторони не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

Отже, суд вважає встановленим, що обвинувачений ОСОБА_5 своїми необережними діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого та його наслідків, яке полягає у повному визнанні вини, щиросердному розкаянні та відшкодуванні завданих ним збитків, внесення обвинуваченим до ухвалення вироку власних коштів в сумі 40 000,00 грн на на підтримку Збройних Сил України, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює, позитивно характеризується за місцем роботи, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є учасником бойових дій, особою з інвалідністю ІІІ групи, одружений, дружина також є особою з інвалідністю ІІ групи, хворіє на тяжку форму цукрового діабету.

Як обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд, відповідно до ст.66 КК України, визнає його щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

З урахування вищевикладеного, думки потерпілого щодо покарання, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити обвинуваченому ОСОБА_5 основне покарання у виді позбавлення волі в межах, установлених у санкції ч.2 ст.286 КК України, та, на підставі ст.75 КК України, звільнити його від відбування основного покарання призначеного за цим вироком з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, встановленого судом, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, та відсутність обставин, що обтяжують його покарання, відсутність претензій матеріального чи іншого характеру зі сторони потерпілого, суд вважає за можливе не застосовувати до ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами,оскільки наявність цього права потрібна йому для роботи, яка є основним джерелом його доходів.

На переконання суду таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, індивідуалізації покарання та вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/103-26/728-ІТ від 27.03.2026 у розмірі 7131,20 грн.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд вважає необхідним скасувати арешт на автомобіль марки «Hyundai Accent», р.н.знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «Hyundai Accent», р.н.знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , накладений ухвалою слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області від 06 січня 2026 року (справа №154/3/26, провадження 1-кс/154/20/26).

Питання про речові докази підлягає вирішенню судом відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_5 не застосовувався.

Керуючись ст.ст.368, 370 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі призначеного за цим вироком з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 3 (три) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/103-26/728-ІТ від 27.03.2026 у розмірі 7131,20 гривень.

Скасувати арешт на автомобіль марки «Hyundai Accent», р.н.знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «Hyundai Accent», р.н.знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , накладений ухвалою слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області від 06 січня 2026 року (справа №154/3/26, провадження 1-кс/154/20/26).

Речові докази у справі:

- автомобіль марки «Hyundai Accent», р.н.знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «Hyundai Accent», р.н.знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – повернути власнику ОСОБА_5 за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Головуючий ОСОБА_1