Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №600/4949/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4949/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сіжук О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати наказ належного суб`єкта владних повноважень в частині призову та направлення для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період;

- зобов`язати належного суб`єкта владних повноважень (ТЦК та СП) прийняти рішення про виключення із поіменного списку (згідно пункту 97 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період) і про направлення його на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути подану заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та повідомити його про прийняте рішення;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби та про виключення із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.10.2025 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду нової редакції позовної заяви, що відповідає вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 160 та пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, в якій слід визначитись із складом сторін у справі та привести у відповідність позовні вимоги.

В строки, визначені ухвалою судді, позивач надав позовну заяву в новій редакції до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 №1454 від 22.09.2025 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, зазначене в протоколі від 18.09.2025 №42 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 по оформленню військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, в частині мобілізації ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині №329 від 22.09.2025 підпункт 10.3 пункту 10 в частині зарахування в списки особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ) та зобов`язати прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби та про виключення із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 15.09.2025 працював у Чернівецькому ліцеї №21 педагогічним працівником на посаді асистента вчителя. У зв`язку із цим, ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслано заяву про надання відстрочки від призову на військову службу, відповіді за результатами розгляду якої позивач не отримував. 22.08.2025 його незаконно доставили до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де заставили пройти формальний медичний огляд, після чого його визнано придатним до проходження військової служби. Внаслідок цього, ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийнято оскаржуваний наказ про призов на військову службу та направлено на проходження військової служби, що стало підставою для подальшого зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Із вказаним позивач не погоджується, оскільки має право на відстрочку від призову на військову службу.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

ІНФОРМАЦІЯ_2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вказував, що беручи до уваги придатність до військової служби та попередньо прийняте комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу на підставі пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивача було призвано на військову службу і направлено для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 . Призов позивача був здійснений в ході виконання заходів загальної мобілізації. Починаючи з 22.09.2025 позивач є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 , а наказ №1454 від 22.09.2025 про призов є актом одноразового застосування, який станом на час вирішення справи вичерпав свою дію внаслідок мобілізації та направлення його для проходження військової служби. Після зарахування до особового складу військової частини вимоги позивача в частині оформлення відстрочки втрачають свою мету, в зв`язку з втратою ним статусу військовозобов`язаного та виникненню нових правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються відповідними нормативно правовими актами.

Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, наголошуючи на тому, що позивачем не було надано доказів про існування у нього підстав звільнення з військової служби, передбачених приписами пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ. Разом з цим, відповідач посилався на пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Згідно наказу Чернівецького ліцею №21 Чернівецької міської ради від 12.09.2025 №76-К ОСОБА_1 прийнято на посаду асистента вчителя з тижневим навантаженням 1,0 ставки за трудовою угодою з 15.09.2025 по 31.08.2026 з оплатою праці по 11 тарифному розряду.

Відповідно до довідки Чернівецького ліцею №21 Чернівецької міської ради від 15.09.2025 №02-211 ОСОБА_1 з 15.09.2025 працює педагогічним працівником на посаді асистента вчителя (1, 0 ставка).

15.09.2025 позивачем через засоби поштового зв`язку надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву, в якій вказував, що є особою, яка на підставі пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

До вказаної заяви, позивачем додано наступні документи: паспорт громадянина України, РНОКППП, довідку від 15.09.2025 №02-211, наказ №76-в від 12.09.2025, диплом спеціаліста з додатком та військово-обліковий документ «Резерв +».

За результатами розгляду вказаної заяви комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення, оформлене протоколом від 18.09.2025 №42, яким відмовлено позивачу у оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з підстави: відсутність документів, які підтверджують рівень освіти, який потрібен для займання даної посади.

Повідомленням від 18.09.2025 №10291 позивача повідомлено про прийняте комісією рішення.

22.09.2025 Постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами, якого складено довідку №2025-0922-1047-0608-2 від 22.09.2025, якою позивача визнано придатним до служби на підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, підрозділах спеціального призначення.

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.09.2025 №154 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 .

Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.09.2025 №329 солдата ОСОБА_1 з 22.09.2025 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.

Відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_2 і відправлені у складі команди « НОМЕР_1 », серед яких, ОСОБА_1 направлено в розпорядження командира НОМЕР_1 в пункт призначення (пункт зустрічі) ППОС в/ч НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із рішенням про відмову в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», наказом про призов на військову службу і направленням для проходження військової служби, а також наказом про зарахування в списки особового складу Військової частини НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.

Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-XII).

Згідно з частиною дев`ятої статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - №3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п`ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Статтею 23 Закону № 3543-XII для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно із положеннями пункту 2 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Судом встановлено, що позивач скористався своїм правом та засобами поштового зв`язку надіслав на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Натомість, оскаржуваним рішенням, оформленим протоколом від 18.09.2025 №42, позивачу відмовлено в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з підстави: відсутність документів, які підтверджують рівень освіти, який потрібен для займання даної посади.

Оцінюючи аргументи сторін щодо правомірності оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Частиною п`ятою статті 22 Закону №3543-XII визначено, що порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України; цей порядок визначає порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення, процедури оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби тощо.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII Кабінет Міністрів України 16.05.2024 прийняв Постанову №560, якою затвердив «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок №560), що містить розділ «Надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення».

Для розгляду питання надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) (пункт 57 Порядку 560).

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія при РТЦК та СП вивчає отримані заяву військовозобов`язаного, що бажає отримати відстрочку від призову за мобілізацією, та додані до неї підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання. Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6. Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання (пункт 58 Порядку №560).

В Додатку 5 до Порядку №560 наведено «Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»», окремо для кожної категорії осіб, які мають право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону №3543-XII.

Проаналізувавши вищезазначені нормативні акти, суд дійшов висновку, що описані акти парламенту та уряду (Закон №3543-IX та Порядок №560) дозволили досягти юридичної визначеності в питанні надання відстрочки від мобілізації, оскільки чітко регламентували діяльність усіх без винятку підрозділів комплектування в межах держави з цього питання та усунули будь-яку можливість посадових осіб МТЦК та СП на власний розсуд визначати перелік документів, необхідних та достатніх для надання відстрочки від призову за мобілізацією.

Так, Порядок №560 передбачає, що для надання відстрочки за частиною третьою статті 23 Закону №3543-XII для наукових і науково-педагогічних працівників закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічних працівників закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти за умови, що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки документом, що підтверджує право на відстрочку є для наукових і науково-педагогічних працівників закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій - довідка закладу освіти або наукової установи (організації) про займану посаду за основним місцем роботи та розмір частки ставки під час оплати праці, диплом про науковий ступінь; для педагогічних працівників закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти - довідка закладу освіти про займану посаду за основним місцем роботи та розмір частки ставки під час оплати праці.

Отже, із аналізу наведеної норми слідує, що документом, який підтверджує право на відстрочку для педагогічних працівників закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти є довідка закладу освіти про займану посаду за основним місцем роботи та розмір частки ставки під час оплати праці.

Як вбачається із змісту заяви ОСОБА_1 про оформлення відстрочки від призову на військову службу від 15.09.2025, останнім на підтвердження права на оформлення такої відстрочки надано, серед іншого: довідку від 15.09.2025 №02-211 та наказ №76-в від 12.09.2025.

Натомість, відповідачем за результатами розгляду вказаної заяви прийнято рішення, оформлене протоколом від 18.09.2025 №42, яким відмовлено позивачу у оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з підстави: відсутність документів, які підтверджують рівень освіти, який потрібен для займання даної посади.

Надаючи оцінку визначеній відповідачем підставі для відмови у оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, суд зазначає, що аналіз наведених вище нормативно-правових актів свідчить про те, що відсутність документів, які підтверджують рівень освіти, необхідний для зайняття відповідної посади, не належить до визначених законодавством підстав для відмови у наданні відстрочки.

Більше того, суд зауважує, що питання відповідності освіти позивача кваліфікаційним вимогам належить до компетенції роботодавця і не може бути самостійною підставою для відмови у наданні відстрочки, якщо законом прямо не встановлено інше.

Суд зазначає, що асистент вчителя — це педагогічний працівник, який допомагає впроваджувати інклюзивне навчання, підтримує дітей з особливими освітніми потребами (ООП) та сприяє їх соціалізації.

Частиною четвертою статті 33 Закону України «Про освіту» визначено, що для забезпечення досягнення особами з особливими освітніми потребами результатів навчання, передбачених у відповідному Державному стандарті загальної середньої освіти, до штату закладу освіти вводиться посада асистента вчителя.

Згідно частини шостої статті 26 Закону України «Про повну загальну середню освіту» особистісно орієнтоване спрямування освітнього процесу для учня з особливими освітніми потребами забезпечує асистент вчителя.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, у пункті 4 якого зазначено, що до категорії педагогічних працівників належать посади: вчителі всіх спеціальностей (у тому числі вчитель-дефектолог, вчитель-логопед), викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя, асистент вчителя-реабілітолога, асистент викладача, старший викладач закладу фахової передвищої освіти, старший майстер закладу професійної (професійно-технічної) освіти, майстер виробничого навчання, асистент майстра виробничого навчання, педагог професійного навчання, керівник фізичного виховання, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізичної культури (фізкультури), методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, соціальний педагог по роботі з дітьми з інвалідністю, логопед закладів охорони здоров`я та соціального захисту, керівник гуртка (секції, студії, інших форм гурткової роботи); концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, перекладач-дактилолог, екскурсовод, інструктор з туризму закладу освіти; старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) закладу позашкільної освіти; голова циклової комісії закладу фахової передвищої освіти; фахівець (консультант) інклюзивно-ресурсного центру; консультант, психолог центру професійного розвитку педагогічних працівників; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму закладу освіти для осіб, які потребують соціальної допомоги і реабілітації.

Таким чином, посада асистента вчителя віднесена до посад педагогічних працівників.

Як свідчать матеріали справи, позивачем до заяви про оформлення відстрочки від призову на військову службу додано довідку від 15.09.2025 №02-211 та наказ №76-в від 12.09.2025.

Відповідно до наказу Чернівецького ліцею №21 міського управління освіти Чернівецької міської ради від 12.09.2025 №76-К позивача прийнято на посаду асистента вчителя з тижневим навантаженням 1,0 ставки в Чернівецький ліцей №21 Чернівецької міської ради за трудовою угодою з 15.09.2025 по 31.08.2026 з оплатою праці по 11 тарифному розряду.

Згідно довідки від 15.09.2025 №02-211, виданої Чернівецьким ліцеєм №21 міського управління освіти Чернівецької міської ради, позивач дійсно працює в Чернівецькому ліцеї №21 з 15.09.2025 педагогічним працівником на посаді асистента вчителя.

Проводячи аналіз доданих до матеріалів справи документів, суд приходить до висновку, що відповідач-1 не досліджував наявні обставини та подані позивачем до заяви документи, зокрема, довідку від 15.09.2025 №02-211 та наказ №76-в від 12.09.2025, які фактично підтверджують право на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», хоча мав розширений автоматизований доступ до державних реєстрів через систему «Оберіг», що дозволяє отримувати особисті дані про військовозобов`язаних: ПІБ, місце проживання, фото, сімейний стан, дані про роботу, освіту та стан здоров`я, перетин кордону та інші, що призвело до настання негативних наслідків, а саме протиправної відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та подальшої мобілізації позивача за призовом на військову службу.

Таким чином, на момент призову позивача на військову службу 22.09.2025 та видачі оскаржуваного наказу останній не підлягав такому призову на підставі пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Однак, відповідачем 1 не було перевірено, що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та не було вжито жодних заходів щодо з`ясування таких обставин.

Отже, суд вважає, що відмовляючи позивачу в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 діяла протиправно, а тому оскаржуване рішення, оформлене протоколом від 18.09.2025 №42 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, суд зазначає, що станом на 18.09.2025 день прийняття протиправної відмови у оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та на 22.09.2025 момент призову на військову службу і направлення для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період в силу прямої заборони, встановленої в абзаці дев`ятому пункту 60 Порядку №560.

Таким чином, суд вважає, що відповідач-1 як суб`єкт владних повноважень, приймаючи оскаржуваний наказ №1454 від 22.09.2025 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період не дотримався вищенаведених критеріїв до рішення суб`єкта владних повноважень.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 №1454 від 22.09.2025 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період не був прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суб`єктом владних повноважень не було використано повноваження з метою, з якою такі повноваження надано. Такий наказ не був прийнятий обґрунтовано та розсудливо, оскільки відповідачем-1 не було вжити всіх дій, які він повинен був і міг вчинити для з`ясування всіх обставин, що мали значення для прийняття наказу.

На переконання суду, відповідачем-1 у порядку статті 77 КАС України не доведено правомірності наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №1454 від 22.09.2025 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Більше того, такий наказ прийнятий відповідачем-1 з грубим порушенням вимог Положення №560.

За таких обставин права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом від 18.09.2025 №42, засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 по оформленню військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову під час мобілізації та наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №1454 від 22.09.2025 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Суд зазначає, що в даному випадку, з огляду на очевидну незаконність оскаржуваних позивачем актів індивідуальної дії, їх скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин щодо проходження громадянами військової служби за мобілізацією, а навпаки вказуватиме на неприпустимість допущення неправомірних дій центром комплектування при мобілізації військовозобов`язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №329 від 22.09.2025 підпункт 10.3 пункту 10 в частині зарахування в списки особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ) та зобов`язання прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби та про виключення із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі- Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини шостої статті 2 Закону №2232-XII, одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) визначається порядок проходження громадянами України (надалі по тексту також - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом (пункт 2 Положення №1153/2008).

За змістом пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (надалі по тексту також - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 за №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (надалі по тексту також - Інструкція №280).

В силу пунктів 1, 3 Розділу XII Інструкції №280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів від мобілізації незалежно від номенклатури посад для призначення.

Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції №280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

За змістом пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці. Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов`язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди.

Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено.

Слід зазначити, що організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Водночас, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

У відповідності до пункту 6 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками:

- зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного;

- протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), що пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказ про призов.

Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб`єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов`язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого всі наступні слідують, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.

Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.

При виданні наказу №329 від 22.09.2025 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини командир Військової частини НОМЕР_1 не мав підстав піддавати сумніву, що направляючи позивача до військової частини ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для його мобілізації на військову службу.

В той же час прийняття ІНФОРМАЦІЯ_2 наказу №1454 від 22.09.2025 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, який судом визнано протиправним, мало наслідком прийняття військовою частиною наказу №329 від 22.09.2025, яким позивача зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 .

Таким чином, прийнятий внаслідок реалізації наказу №329 від 22.09.2025 наказ про зарахування позивача до списків особового складу є похідними від наказу відповідача 1, а тому теж підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Так, гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.

Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у пункті 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 за №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9).

Водночас, способи захисту права – це передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності із захисту прав. Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею. Частиною другою цієї статті встановлено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Подібні положення містить стаття 245 КАС України, яка врегульовує повноваження суду при вирішенні справи.

Застосування конкретного способу захисту права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оскарження. Тобто суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оскарження та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, захист прав здійснюється у разі їх порушення, і звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Тобто, рішення суду про задоволення позову повинно мати наслідком відновлення тих прав або інтересів, на порушення яких вказує позивач.

Разом з тим рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу, що хоча Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби позивачем є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а, отже, з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення слід зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення його зі списків особового складу.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, оформлене протоколом від 18.09.2025 №42 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 по оформленню військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації.

Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 №1454 від 22.09.2025 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Визнати протиправним та скасувати підпункт 10.3 пункту 10 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №329 від 22.09.2025 в частині зарахування в списки особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та про виключення із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач 1 – ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ).

Відповідач 2 – Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна