Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №580/5497/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року справа № 580/5497/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Янківської В.П.,

розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

26 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1) визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26, абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”;

2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26, абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду 03 червня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що має достатні підстави для звільнення з військової служби під час мобілізації на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»,. Разом з тим, відповідач відмовив у наданні звільнення, посилаючись на наявність інших членів сім`ї, які, на думку відповідача, можуть здійснювати догляд за братом. Позивач вважає відмову протиправною та просить визнати протиправною відмову та зобоязати відповідача вчинити дії щодо звільнення з військової служби, у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом.

Відповідач у відзиві на позов заперечив обгрунтування позову та зауважив про правомірність дій щодо відмови у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби.

Фактичні обставини справи. Позиція позивача.

ОСОБА_1 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та наразі проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України. Позивач має рідного брата – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново. Згідно висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу від 17.02.2026, ОСОБА_2 проживає разом з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . За рівнем обмеження життєдіяльності, ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, не одружений та дітей не має. Батьки позивача та ОСОБА_2 розлучені, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 . Батько Позивача та ОСОБА_2 – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - є особою з ІІ групою інвалідності та проживає окремо - за адресою АДРЕСА_2 . Матір позивача та ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - є особою з ІІ групою інвалідності та проживає за адресою АДРЕСА_3 .

Позивач вважає, що батьки об`єктивно не можуть здійснювати постійний догляд за сином, оскільки є непрацездатними особами внаслідок встановлення групи інвалідності.

Бажаючи звільнитися з військової служби, позивач подав 10.04.2026 рапорт по команді відповідачу та документи, які підтверджують підстави звільнення з військової служби, а саме: копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 24.10.2017; копію свідоцтва про народження брата серії НОМЕР_4 від 03.06.2003; копію паспорту брата; копію картки платника податків брата; копію висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу; копію військового квитка брата; копію довідки до акта огляду МСЕК брата; копію довідки до акта огляду МСЕК батька; копію пенсійного посвідчення матері; копію картки платника податків матері; копію витягу з рішення ЕКОПФО №189/26/55ІР від 14.01.2026.

Листом від 28.04.2026 №08/42239/26 відповідач повідомив про відмову у задоволенні рапорту, посилаючись на відсутність у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потреби у сторонньому догляді.

Позивач категорично не погоджується з відмовою відповідача у звільненні з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26, абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вважає її протиправною, ним дотримано вимоги, встановлені чинним законодавством щодо порядку оформлення, подачі рапорту про звільнення та надання документів, які підтверджують зазначену підставу для звільнення через сімейні обставини.

Вважаючи протиправною відмову щодо звільнення з військової служби позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) (на час виникнення спірних правовідносин) визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону № 2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України – у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII і залежать від виду військової служби.

Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову за контрактом, а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, передбачені частиною п`ятою цієї статті.

При цьому, пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом третім – під час проведення мобілізації та під час воєнного стану.

Пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах абзацу 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170), визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153.

Відповідно до п.1.5 розділу І Інструкції № 170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання на військовослужбовців крім тих, які проходять базову військову службу, щодо: звільнення з військової служби (додаток 1).

Зокрема, згідно п.26 додатку 19 Інструкції № 170 у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я: документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами); один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

Матеріалами судової справи підтверджено, що позивач звернувся з рапортом від 10.04.2026 до відповідача про звільнення з військової служби на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» про необхідність здійснювати постійний догляд за рідним братом.

Натомість, в додатках до рапорту позивач не надав належних доказів того, що батько або мати самі потребують постійного стороннього догляду, а саме: висновку медико-соціальної експертної комісії; висновку лікарсько-консультативної комісії; рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Суд зауважує, що конкретні документи прямо визначені законодавцем як належні докази існування відповідної обставини. Наявність у батьків позивача ІІ групи інвалідності сама по собі не є доказом потреби у постійному сторонньому догляді.

Законодавець свідомо розмежував поняття «особа з інвалідністю» та «особа, яка потребує постійного стороннього догляду», оскільки вони не є тотожними.

Правова підстава для звільнення виникає лише у випадку документально підтвердженої потреби інших членів сім`ї у постійному догляді, а не внаслідок самого факту встановлення інвалідності.

Наявність у особи інвалідності ІІ групи не свідчить автоматично про потребу у постійному догляді.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання оцінювання повсякденного функціонування особи» встановлення інвалідності та встановлення потреби у сторонньому догляді є різними правовими категоріями.

Особа з інвалідністю ІІ групи може бути здатною до самообслуговування, пересування, комунікації та виконання значної частини повсякденних функцій. Саме тому закон вимагає окремого підтвердження потреби у постійному догляді шляхом надання відповідного висновку компетентного органу.

Таким чином суд висновує, що доводи позивача про те, що батьки через наявність ІІ групи інвалідності автоматично не можуть здійснювати догляд за сином, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Із матеріалів позову вбачається, що матір особи, яка потребує догляду, проживає за однією адресою з братом позивача, тобто рідним сином. Також відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що мати позивача позбавлена можливості забезпечувати відповідний догляд. Саме по собі досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності не свідчить про неможливість здійснення догляду.

Суд врахував, що матеріали справи не містять доказів подання позивачем до рапорту про звільнення з військової служби інших доказів, які підтверджували б відсутність інших членів сім`ї, що свідчить про неподання позивачем повного переліку документів, встановленої Інструкцією 170 для звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

При цьому суд зазначає, що підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» містить загальні підстави та умови для звільнення з військової служби – «через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)», натомість перелік документів, необхідних для її надання встановлює Інструкція 170, яка не суперечить вищевказаній нормі Закону.

У постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 420/16689/23 Суд зазначив, що постійний догляд означає безперервне та систематичне надання допомоги особі, яка не здатна до самообслуговування. Разом з тим Верховний Суд не ототожнював факт встановлення інвалідності із фактом потреби особи у постійному догляді.

Так, у даному рішенні Суд зауважив, що «… абзац 4 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. ( п.68)

69. Водночас, Верховний Суд враховує, що відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема:

- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.»

У численних рішеннях Верховний Суд наголошує, що право на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану виникає виключно за наявності сукупності умов, прямо визначених законом, а не окремих їх елементів. Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що суб`єкт владних повноважень приймає рішення на підставі документів, поданих заявником, а відсутність документів, визначених законом, виключає можливість позитивного вирішення питання.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з підставами прийняття відповідачем спірного рішення, оскільки позивачем під час звернення із рапортом не додано усіх необхідних документів, а отже не доведено існування обставин здійснення ним, як військовослужбовцем необхідності догляду та наявність законних підстав для звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Тому, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки позивач не довів відсутності у брата інших родичів першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати за ним догляд або неможливість здійснення ними догляду або їхню потребу у постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 .

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА