Вирок від 13 липня 2026 р. у справі №502/282/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 502/282/26

Провадження № 1-кп/515/901/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Татарбунари Одеської області кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кілія Кілійського району Одеської області, громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_4 постановою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06.01.2025 року, яка набрала законної сили 17.01.2025 року, визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Далі, постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 26.02.2025 року, яка набрала законної сили 10.03.2025 року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 7 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до вказаних постанов ОСОБА_4 позбавлено права керування будь-яким транспортним засобом на строк сім років.

Однак, ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.1 ст.129-1 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, достовірно знаючи, що відповідно до вимог постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.01.2025 року та Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 26.02.2025 року він позбавлений права керування будь-якими транспортними засобами, діючи з прямим умислом, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх протиправних діянь та бажаючи їх настання, з метою невиконання постанов суду, що набрали законної сили, маючи реальну можливість їх виконати, 20.11.2025 о 12:15 год в АДРЕСА_2 , керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки ВАЗ-21-6 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за ознаками: умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Обвинувачений щиро розкаявся, просив суворо не карати. Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

У судовому засіданні прокурор вважав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що передбачено ч. 3 ст. 349 КПК України.

Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм, що згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, зокрема: письмових документів, які характеризують особу обвинуваченого.

У судовому засіданні, не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що визнає вину в інкримінованому йому діянні, повністю підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті, вказав, що дійсно вчинив кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, за зазначених в обвинувальному акті обставин, також підтвердив, що йому зрозумілі наслідки визнання фактичних обставин і відмови від дослідження всіх доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України в повному обсязі доведена, а відтак його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та відсутність обставин обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що згідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

При призначенні ОСОБА_4 виду та міри покарання, суд окрім ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховує конкретні обставини кримінального провадження та відношення до скоєного обвинуваченого, який вину визнав, щиро розкаявся, а також особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

В досудовій доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_4 орган пробації зробив висновок, що, приймаючи до уваги інформацію, яка характеризує особу обвинуваченого, спосіб його життя, історію правопорушень, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк не становитиме високу небезпеку для суспільства у т.ч. окремих осіб.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Враховуючи вищевикладені обставини, принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі у розмірі, визначеному санкцією ч. 1 ст.382 КК України.

При цьому суд вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням, відсутня. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не вживались.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки, якщо засуджений протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду у відповідності з вимогами статті 394 частини 2 Кримінального процесуального кодексу України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до статті 349 частини 3 Кримінального процесуального кодексу України.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя