Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №607/14696/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2026 Справа №607/14696/26 Провадження №3/607/4363/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Воробель Н.П., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає в АДРЕСА_1 , студент, РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

встановила:

26.06.2026 о 01:33 в м. Тернополі, вул. Митрополита Шептицького, 13, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме електросамокатом «549», н. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Alcotest 6820 №ARHJ-0295 (повірка дійсна до 18.11.2026), що підтверджується тестом №2266 від 26.06.2026, результат огляду становить 1,26 проміле. З результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння згідний, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху (далі – ПДР).

У судовому засіданні ОСОБА_1 , у присутності законного представника – матері ОСОБА_2 , підтвердивши суду, що йому зрозумілі роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, вину у вчиненні правопорушення визнав за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Розкаявся у вчиненому.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов такого висновку:

згідно з п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження водіями огляду на такий стан врегульований ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція).

Згідно з п.п. 2, 3 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі — спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я) (п.п. 6, 7 Розділу І Інструкції).

Аналогічні за змістом положення містяться у ст. 266 КУпАП, якою визначено підстави та порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння, а також процедуру проведення їх огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Керуючись наведеними положеннями, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненому доводиться матеріалами, дослідженими у судовому засіданні, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №703099 від 26.06.2026, у якому викладено обставини вчинення правопорушення;

- відеозаписом з реєстратора службового автомобіля, на якому зафіксовано рух електросамоката під керуванням ОСОБА_1 , якого було зупинено працівниками поліції;

- відеозаписом із нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксовано: повідомлення ОСОБА_1 причини зупинки транспортного засобу; пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора у зв`язку з виявленими у нього ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різких запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук; проходження ОСОБА_1 зазначеного огляду, за результатами якого встановлено показник 1,26‰; його згоду з результатами проведеного огляду; його відмову від проходження аналогічного огляду в найближчому медичному закладі; повідомлення ОСОБА_1 про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП; роз`яснення йому прав, передбачених ст. 268 КУпАП таст. 63 Конституції України, а також оголошення змісту складеного протоколу;

- роздруківкою тесту приладу «Drager Alcotest 6820» від 26.06.2026, відповідно до якої результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння склав 1,26‰;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому відображено виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, назву газоаналізатора та результат огляду на стан сп`яніння (1,26‰). З результатами ОСОБА_1 згоден, що підтверджується його підписом;

- копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки – газоаналізатора «Alcotest 6820» №ARHJ-0295 № П 51 QM 2149 103 25, чинне до 18.11.2026;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.06.2026, згідно з яким ОСОБА_1 на огляд у заклад охорони здоров`я не доставлявся;

- рапортом командира взводу №2 роти №2 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП І. Обаранчука від 26.06.2026;

- довідкою, виданою 26.06.2026 УПП в Тернопільській області ДПП, відповідно до якої ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

Згідно зі ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 КУпАП у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Тобто наведена норма закріплює право суду, а не обов`язок, застосувати до неповнолітнього заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Судом установлено, що правопорушник ОСОБА_1 перебуває у віці, коли відбувається активне формування правосвідомості, поваги до закону, розуміння змісту юридичної відповідальності та принципу невідворотності покарання. Саме у цей період належна правова реакція держави має істотне виховне та превентивне значення.

Слід зазначити, що порушення Правил дорожнього руху є грубим і суспільно небезпечним, оскільки посягає на безпеку дорожнього руху та створює реальну загрозу життю і здоров`ю як самого водія, який керує транспортним засобом – джерелом підвищеної небезпеки, так і інших учасників дорожнього руху. З огляду на потенційну тяжкість можливих наслідків таких дій, належна правова оцінка вчиненого має принципове значення.

Суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Вказане свідчить про формування викривленого уявлення про законність та безвідповідальне ставлення до небезпеки, яка може бути заподіяна його діями.

Оцінивши характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпечності, а також дані про особу правопорушника, суд доходить висновку, що застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП, не забезпечить досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної законом, і не буде достатнім та дієвим запобіжником від вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень у майбутньому.

Відтак суд вважає за необхідне застосувати до нього адміністративну відповідальність на загальних підставах

За вказаних обставин приходжу до переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.

Згідно з висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який викладений у постанові від 04.09.2023 по справі № 702/301/20, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст. 33 КУпАП беру до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують адміністративну відповідальність за вчинене правопорушення, наявність обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, – щире розкаяння, вчинення правопорушення неповнолітнім, а тому приходжу до переконання, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Також, враховуючи вимоги ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 24-1, 33, 40-1, 130 ч. 1, 221, 251, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя

постановила:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, який стягнути в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн (тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок) в дохід держави та витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

СуддяН. П. Воробель