Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №596/1791/25 — Гусятинський районний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2026 р. Справа № 596/1791/25

Провадження № 2/596/249/2026

Гусятинський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Лисюк І.О.

за участю секретаря судового засідання Стасюк О.Д.,

представника позивача адвоката Боярської М.М.,

представника відповідача Мороз Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Гусятинської державної нотаріальної контори про визнання протиправною та скасування постанови нотаріуса,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокат Боярська М.М. звернувся до суду із позовом до Гусятинської державної нотаріальної контори про визнання протиправною та скасування постанови та просить визнати протиправною та скасувати постанову державного нотаріуса Гусятинської державної нотаріальної контори Мороз Любові Сергіївни від 10.07.2025 року за №314/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою (з урахуванням листа державного нотаріуса Гусятинської нотаріальної контори Мороз Любові Сергіївни від 27.11.2025 за №506/01-16) відмовлено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_2 та на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер: 6121681000:02:001:0741, яка розташована по АДРЕСА_2 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 діда - ОСОБА_2 та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 08.01.2026 відкрито провадження у цивільній справі та прийнято до розгляду позовну заяву. Призначено підготовче засідання, про що повідомлено учасників справи.

27.11.2026 представником відповідача завідувачем Гусятинської державної нотаріальної контори Мороз Л.С. подано відзив на позов, у якому викладено заперечення проти позову. (а.с. 53-59, 60-63).

03.02.2026 стороною позивача подано відповідь на відзив, в якому позивач виклала свої міркування та аргументи щодо наведених відповідачем заперечень та мотиви їх відхилення. (а.с.68-73).

Згідно ухвали суду від 27.03.2026, в задоволенні заяви представника відповідача завідувача Гусятинської державної нотаріальної контори Мороз Л.С про допит свідка, відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник адвокат Боярська Марина Миколаївна до Гусятинської державної нотаріальної контори про визнання протиправної постанови нотаріуса, до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 06.05.2026, витребувано в відділі організації надання адміністративних послуг Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області (адреса: вул. С.Бандери, 26, селище Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області, 47724) копію реєстраційної справи (реєстраційний номер 2768697061060) з усіма наявними у ній документами, що подавались для підтвердження підстав виникнення права власності у ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Боярська М.М. підтримала позов в повному обсязі, представник відповідача завідувач Гусятинської державної нотаріальної контори Мороз Л.С. вважала позов необґрунтованим.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши докази, подані сторонами, та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, приходить до наступного висновку.

Як встановлено, 27.07.2024 року Гусятинською державною нотаріальною конторою заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини зареєстровано в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №344 та заведено спадкову справу №100/2024 до майна померлого ОСОБА_2 . (а.с.30).

За зверненням представника за довіреністю та поданими заявами ОСОБА_1 про видачу свідоцтв про право на спадщину і наданими документами, видані свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі ст. 1261 та згідно зі ст.1266 Цивільного кодексу України на інше спадкове майно (сім земельних ділянок).

10.07.2025 державним нотаріусом Гусятинської державної нотаріальної контори Мороз Любов`ю Сергіївною винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №314/02-31, якою Позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_2 та на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер: 6121681000:02:001:0741, що розташована по АДРЕСА_2 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 діда Позивача - ОСОБА_2 .

Відмову у вчиненні нотаріальної дії Нотаріус обґрунтувала посиланням на частину 2 статті 49 Закону України «Про нотаріат» та п.п.4.14, 4.16, 4.18, 4.21 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 296/5.

Статтею 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріуса зобов`язано, зокрема: здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам;

Приписами статті 46 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Статтею 46-1 Закону Україна «Про нотаріат» встановлено обов`язок нотаріуса використовувати під час вчинення нотаріальних дій відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них.

Так, Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України.

Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості обов`язково використовує також відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Інформація з єдиних та державних реєстрів, отримана нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

Користування єдиними та державними реєстрами здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок № 296/5), главою 10 розділу ІІ якого регулюється питання видачі свідоцтв про право на спадщину.

Згідно з п.4.14., 4.16., 4.18, 4.21 Глави 10 Розділу II Порядку № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Тобто обов`язком нотаріуса є перевірити наявність законних підстав для набуття прав та наявність необхідних документів, які підтверджують ці обставини.

Згідно витягу з Державного реєстру прав, індексний номер 339947134 від 21.07.2023 за спадкодавцем ОСОБА_2 зареєстроване речове право (право власності) на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 . Дата та час державної реєстрації: 05.07.2023, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2768697061060. (а.с.25).

Як слідує із Витягу з Державного реєстру прав, індексний номер 353760204 від 09.11.2023, за ОСОБА_2 зареєстровано речове право (право власності) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 ., дата та час державної реєстрації: 07.11.2023, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2827416461216, кадастровий номер: 6121681000:02:001:0741.

Як слідує із витребуваних ухвалою суду документів, що містяться в реєстраційній справі №2768697061060 відділу організації надання адміністративних послуг Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області документом на підставі якого державним реєстратором вчинено реєстраційну дію є довідка, видана старостою Городницького старостинського округу Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області Миколою Колтуцьким від 14.06.2023 року за №197/02-05-02, з якої слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_2 ». (а.с.123,124, 125-133).

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регламентовано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто державна реєстрація може лише засвідчити вже існуюче право власності особи, а не створює його.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 26.11.2025 року у справі № 367/6917/17 зазначає: «У практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц і в подальшому повторювався у практиці Верховного Суду). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші)».

З наданої на запит державного нотаріуса виписки з погосподарської книги Городницького старостинського округу Гусятинської селищної ради №4 Городницької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області на 1990 р. від 17.03.2025 року за №45/02-05-02, вбачається, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 віднесений до суспільної групи господарства - двір колгоспника; побудований в 1978 році; головою домогосподарства являється ОСОБА_2 та наявні ще п`ять членів двору: його дружина - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_4 , невістка - ОСОБА_5 , онук - ОСОБА_6 , онук - ОСОБА_7 . (а.с.61).

Оскільки за даними виписки встановлено, що будинок побудовано в 1978 році, отже, на момент виникнення права власності на житловий будинок діяли норми цивільного законодавства, за умовами яких передбачалося, що майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності, розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору (ст. 120,123 Цивільного кодексу УРСР).

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності», роз`яснюється, що положення статей 17, 18 Закону України '"Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування па дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні. вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права па частку в його майні.

Як встановлено, сторони не оспорюють той факт, що ОСОБА_4 та троє членів його сім`ї вибули після 15 квітня 1991 року (у липні 1991 року).

З врахуванням наведеного того, що спірний будинок відносився до суспільної групи господарств - колгоспний двір, кожному із 6 членів колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_2 належала частка в розмірі 1/6 частини в майні колгоспного двору.

Пунктами 2, 9 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 185/9284/23 (провадження № 61-10253св24) вказано, що: «згідно вимог чинного законодавства нотаріальні дії вчиняються нотаріусами відповідно до наданих їм повноважень та із дотриманням визначеної законом процедури. […] Можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судова процедура оскарження має на меті забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій».

Нотаріус зобов`язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому, нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19)).

Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

На переконання суду, наявність суперечностей між записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та первинними документами, зокрема, записами в погосподарській книзі щодо фактичного складу власників майна є законною підставою для відмови нотаріусом у видачі свідоцтва, оскільки в межах нотаріального процесу неможливо вирішити матеріально-правовий спір про коло власників та обсяг часток.

З врахуванням наведеного, відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови державного нотаріуса Гусятинської державної нотаріальної контори від 10 липня 2025 року про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами та на земельну ділянку після смерті діда ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки державний нотаріус при винесенні оскаржуваної постанови діяв в межах повноважень, наданих Законом та правомірно відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з ненаданням документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно, а також у зв`язку з наявністю інших співвласників спадкового майна.

Доводи сторони позивача про те, що члени колгоспного двору з липня 1991 року і по даний час більше 35-ти років не звертались за витребуванням своєї частки в будинку та земельній ділянці, у зв`язку з чим пропустили загальний трирічний строк позовної давності і, відповідно, втратили право на свою частку в Будинку та земельній ділянці, на правомірність дій нотаріуса щодо відмови у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину не впливає, оскільки свідчить про наявність спору про право на спадщину, який вирішується у судовому порядку та до компетенції нотаріуса не належить.

Суд також звертає увагу на те, що скасування постанови нотаріуса не усуне розбіжність між записами в погосподарській книзі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Отже, такий позов є неефективним і не призводить до відновлення прав спадкоємця, що є самостійною підставою для відмови в позові.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 2,12,13, 81,89, 141, 258, 259, 264-265, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Гусятинської державної нотаріальної контори про визнання протиправною та скасування постанови нотаріуса, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути апеляційну скаргу до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Представник позивача: адвокат Боярська Марина Миколаївна (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: село Святопетрівське, вул. Янтарна, 12, Київської області, поштовий індекс 08141, ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_6 ).

Відповідач: Гусятинська державна нотаріальна контора (Код ЄДРПОУ 02900481, адреса: селище Гусятин, вул. Суходільська, 7, Чортківського району Тернопільської області, поштовий індекс 48201, електронна адреса: husyatyn.dnk.te@infminjust.gov.ua, info@gs.te.notary.gov.ua).

Повний текст рішення складено 14.07.2026.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області Ірина ЛИСЮК