Вирок від 12 липня 2026 р. у справі №584/729/26 — Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/729/26

Провадження № 1-кп/584/172/26

В И Р О К

Іменем України

13.07.2026 Путивльський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Путивль кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026200520000059 від 23 березня 2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Путивль Сумської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.194, ч.2 ст.304 КК України,

встановив:

Згідно з обвинувальним актом, 22 березня 2026 року близько 22 год. 40 хв. у ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, біля господарства по АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з потерпілим ОСОБА_6 , виник злочинний умисел на умисне пошкодження чужого майна, а саме підпал автомобіля «Peugeot 405», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебуває у користуванні ОСОБА_6 , котрий мешкає у вказаному будинку.

З метою полегшення реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_4 , будучи достовірно обізнаним в тому, що особа, стосовно якої матеріали справи виділені в окреме провадження, є малолітнім, зателефонував останньому та використовуючи свій авторитет, переконав останнього допомогти помститись потерпілому ОСОБА_6 та підпалити належний останньому автомобіль.

На пропозицію ОСОБА_4 , малолітня особа, стосовно якої матеріали справи виділені в окреме провадження, погодилася, та разом підійшли до вказаного автомобіля. Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 руками привідкрив скло задніх лівих дверцят автомобіля потерпілого та з використанням сірників, спробував здійснити підпал. Після кількох невдалих спроб, ОСОБА_4 передав сірники малолітній особа, стосовно якої матеріали справи виділені в окреме провадження, та попросив останню спробувати здійснити підпал.

Виконуючи прохання ОСОБА_4 , малолітня особа, стосовно якої матеріали справи виділені в окреме провадження, просунула руку у отвір, що утворився від приспущеного ОСОБА_4 скла, та за допомогою наданих останнім сірниками здійснила підпал підголівника пасажирського сидіння автомобіля ОСОБА_6 . У подальшому, впевнившись у тому, що відбулось загоряння полімерного покриття, ОСОБА_4 та малолітня особа, стосовно якої матеріали справи виділені в окреме провадження, залишили місце вчинення злочину.

У цей час, у вікно будинку, що виходить на вулицю, неповнолітній ОСОБА_7 , котрий також проживає АДРЕСА_2 , помітив загоряння пасажирського сидіння автомобіля, про що повідомив потерпілого, та у подальшому ліквідували пожежу.

Таким чином, ОСОБА_4 реалізував свій злочинний умисел, направлений на умисне пошкодження майна, шляхом підпалу, тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_4 .

Відповідно до акту про пожежу від 23 березня 2026 року безпосередньою причиною пожежі є підпал.

Відповідно до висновку транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/119-26/5068-АВ від 9 квітня 2026 року ринкова вартість автомобіля «Peugeot 405», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску на день вчинення злочину – 23 березня 2026 року, становить 51913 грн. 55 коп. Вартість матеріальних збитків спричинених автомобілю «Peugeot 405», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску на день вчинення злочину – 23 березня 2026 року, становить 2341 грн. 34 коп.

Таким чином вказаним правопорушенням ОСОБА_6 спричинено збитки у сумі 2341,34 грн.

Крім того, скоюючи вказаний злочин, ОСОБА_4 22 березня 2026 року близько 22 год. 40 хв, з метою полегшення реалізації свого злочинного умислу, з метою втягнення малолітньої особа, стосовно якої матеріали справи виділені в окреме провадження в злочинну діяльність, будучи достовірно обізнаним в тому, що вона є малолітньою, висловив прохання до останньої про надання допомоги та використовуючи свій авторитет, переконав малолітню особа, стосовно якої матеріали справи виділені в окреме провадження прийняти участь у вчиненні підпалу автомобіля «Peugeot 405», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебував біля господарства пров.Болотнікова, 8 у м.Путивль Конотопського району Сумської області.

Таким чином, ОСОБА_4 втягнув малолітню особу, стосовно якої матеріали справи виділені в окреме провадження, у протиправну діяльність, яка проявилась у тому, що 22 березня 2026 року близько 22 год. 40 хв. у ОСОБА_4 за попередньою змовою з особою, стосовно якої матеріали справи виділені в окреме провадження, яка не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність, знаходячись біля господарства пров.Болотнікова, 8 у м.Путивль Конотопського району Сумської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з потерпілим, вчинили замах на умисне пошкодження чужого майна, а саме підпалу автомобіля «Peugeot 405», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебуває у користуванні ОСОБА_6 , але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_4 та малолітньої особи, стосовно якої матеріали справи виділені в окреме провадження.

Дії ОСОБА_4 органом досудового слідства кваліфіковано за ч.2 ст.15 ч.2 ст.194 КК України як закінчений замах на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, та за ч.2 ст.304 КК України як втягнення малолітнього у протиправну діяльність.

24 квітня 2026 року між прокурором та ОСОБА_4 , як обвинуваченим у даному провадженні, укладено угоду про визнання винуватості, за умовами якої ОСОБА_4 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.194, ч.2 ст.304 КК України.

Сторонами також узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_4 буде призначене покарання за ч.2 ст.15 ч.2 ст.194 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч.2 ст.304 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, зі звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Заслухавши прокурора, який вважав можливим затвердити угоду і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання, пояснення обвинуваченого, який підтвердив, що цілком розуміє свої права, характер обвинувачення, наслідки затвердження угоди, яку уклав добровільно і згоден на призначення узгодженого виду покарання, захисника, який також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, потерпілого, який не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, суд вважає за можливе затвердити угоду з огляду на таке.

Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачений визнав себе винуватим, віднесені до тяжких злочинів, а отже угода відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.15 ч.2 ст.194 КК України як закінчений замах на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, та за ч.2 ст.304 КК України як втягнення малолітнього у протиправну діяльність, кваліфіковані правильно.

Умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженого покарання.

В силу ст.ст.66, 67 КК України обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, а обставиною, яка обтяжує покарання є вчинення кримінальних правопорушень особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, а криміналього правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.194 КК України, - також і вчинення кримінального правопорушення з використанням малолітнього.

Враховуючи наведене в сукупності, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, щиро розкаявся, має постійне місце проживання, вчинив тяжкі злочини, суд вважає узгоджене сторонами покарання таким, що відповідає положенням ст.65 КК України, ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а отже - може бути призначено обвинуваченому та буде необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_4 , як підозрюваним у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази у справі:

1) мобільний телефон «Apple iPhone 13», який переданий на зберігання обвинуваченому ОСОБА_4 , слід дозволити використовувати на власний розсуд, знявши арешт з цього майна, накладений ухвалою слідчого судді Путивльського районного суду Сумської області від 25 березня 2026 року;

2) штани чорного кольору та куртку чорного кольору, які зберігається в камері зберігання речових доказів Відділення поліції №2 (м.Путивль) Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області, слід повернути обвинуваченому ОСОБА_4 та дозволити використовувати на власний розсуд, знявши арешт з цього майна, накладений ухвалою слідчого судді Путивльського районного суду Сумської області від 25 березня 2026 року.

Понесені витрати на проведення експертиз №СЕ-19/119-26/5068-АВ від 9 квітня 2026 року в сумі 4457 грн, №СЕ-19/119-26/4883-Д від 30 березня 2026 року в сумі 3565 грн. 60 коп., слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 24 квітня 2026 року між начальником Путивльського відділу Конотопської окружної прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як підозрюваним у кримінальному провадженні №12026200520000059 від 23 березня 2026 року.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.194, ч.2 ст.304 КК України, і призначити йому покарання:

- ч.2 ст.15 ч.2 ст.194 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

- за ч.2 ст.304 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно за сукупністю кримінальних правопорушень визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Після набрання вироком законної сили речові докази у справі:

1) мобільний телефон «Apple iPhone 13», який переданий на зберігання обвинуваченому ОСОБА_4 , слід дозволити використовувати на власний розсуд, знявши арешт з цього майна, накладений ухвалою слідчого судді Путивльського районного суду Сумської області від 25 березня 2026 року;

2) штани чорного кольору та куртку чорного кольору, які зберігається в камері зберігання речових доказів Відділення поліції №2 (м.Путивль) Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області, слід повернути обвинуваченому ОСОБА_4 та дозволити використовувати на власний розсуд, знявши арешт з цього майна, накладений ухвалою слідчого судді Путивльського районного суду Сумської області від 25 березня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 8022 грн. 60 коп. (вісім тисяч двадцять дві гривні шістдесят копійок).

Вирок може бути оскаржений виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України, до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості вирок суду може бути скасованим за клопотанням прокурора.

Умисне невиконання угоди засудженим є підставою для його притягнення до кримінальної відповідальності за ст.389-1 КК України.

Суддя ОСОБА_1