Вирок від 13 липня 2026 р. у справі №577/3009/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/3009/26

Провадження № 1-кп/577/369/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Конотопі кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026200450000391 від 24 квітня 2026 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Троїцьк Челябінської області РФ, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 30.06.2023 року Конотопським міськрайонним судом за ст. 185 ч. 4, ст. 122 ч. 1, 70 ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі. 22.01.2025 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харків на підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнено від покарання за ст. 185 ч. 4 КК України у вигляді позбавлення волі та вважити засудженим за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.06.2023 року за ст. 122 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі. Звільнився 26.05.2025 року по відбуттю строку покарання; 2) 12.03.2026 року Конотопським міськрайонним судом за ст. 126-1 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі; 3) 24.04.2026 року Конотопським міськрайонним судом за ст. 390-1 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, відповідно до постанов Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13.03.2026 року, 10.04.2026 року за вчинення домашнього насильства стосовно своєї матері ОСОБА_5 , та притягнутим до кримінальної відповідальності за ст. 126-1 КК України, у порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також у порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», маючи умисел на заподіяння психологічних страждань своїй матері ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи негативні наслідки, систематично вчиняє психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою проживає в одному помешканні за адресою: АДРЕСА_1 , що призвело до психологічних страждань останньої, вчиненому за наступних обставин. Так, згідно постанови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13.03.2026 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за те, що 21.02.2026 року о 19 год. 00 хв. ОСОБА_4 , будучи притягнутим до відповідальності за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив насильство відносно своєї матері ОСОБА_5 , а саме: висловлював погрози та образи нецензурною лайкою, штовхав, внаслідок чого була завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю потерпілої. Крім того, згідно постанови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10.04.2026 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2, ч. 3 173-2 КУпАП, за те, що 01.04.2026 року о 11 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив насильство відносно своєї матері ОСОБА_5 , а саме: висловлював погрози та образи нецензурною лайкою, штовхав, внаслідок чого була завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю потерпілої. Крім того, згідно вироку Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12.03.2026 року ОСОБА_4 притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України. Незважаючи на неодноразове накладення стягнень за вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних із вчиненням домашнього насильства, ОСОБА_4 продовжив вчиняти протиправні дії стосовно своєї матері. Так, 23.04.2026 року близько 18 год. 00 хв. за адресою: м. Конотоп Сумської області, вул. Залізнична, 62, ОСОБА_4 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння, вчинив дії домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_5 , під час чого ображав нецензурною лайкою, принизивши її честь та гідність, чим завдав шкоди її психологічному здоров`ю. Унаслідок чого, від систематичного вчинення психологічного насильства, протягом тривалого часу, відчуваючи страх та занепокоєння, 24.04.2026 року заради уникнення подальшого психологічного насильства ОСОБА_5 звернулася до поліції з відповідною заявою про вчинення домашнього насильства. Згідно висновку судової психологічної експертизи № 159 від 19.05.2026 року на даний час ОСОБА_5 перебуває в стані психоемоційної напруги, відчуває негативно забарвлені переживання образи, знесилення, безнадії, втоми, відмічаються скарги на погіршення соматичного та загального морального стану, знижений настрій, відчуття розгубленості, що зумовлює порушення нормальної життєдіяльності та відпочинку літньої особи, супроводжується напругою від обмеження незалежності, потребою відстоювання власних установок, блокуванням потреби досягнення цілей, постійними конфліктними умовами, необхідністю систематичного залучення додаткових ресурсів для відновлення самовладання, чим суттєво впливають на і звичну життєдіяльність істотно знижують загальну якість життя, спричиняють інтенсивні психологічні (моральні) страждання. Наявний у ОСОБА_5 на даний час емоційний стан психоемоційної напруги зумовлений (перебуває у причинно-наслідковому зв`язку) конфліктною та агресивною поведінкою її сина ОСОБА_4 по відношенню до неї (а саме докори, образи, приниження, в тому числі в громадських місцях, постійне вимагання грошей, псування та продаж майна без її дозволу, нав`язлива поведінка, що унеможливлює відпочинок та сон).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, при обставинах, визначених в обвинувальному акті, вказавши, що події, а також час та спосіб вчинення ним кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, він їх в повному обсязі підтверджує. Щиро розкаюється у вчиненому, просить суворо не карати.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Згідно вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд впевнився в правильному розумінні учасниками судового провадження змісту цих обставин і у суду немає сумнівів в добровільності і істинності їх позиції, а також судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати у апеляційному порядку ті фактичні обставини справи, які не досліджувались у суді.

Таким чином вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена і його дії суд кваліфікує за ст. 126-1 КК України – тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває в сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань потерпілої особи.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання, передбачених ст. 66 КК України, обвинуваченому ОСОБА_4 суд відносить повне визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щире каяття у вчиненому.

Обставинами, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , є рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, з якою він перебуває у сімейних відносинах.

При обранні виду та міри покарання для ОСОБА_4 суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді обмеження волі у межах, передбачених санкцією ст. 126-1 КК України.

При цьому, суд також приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, складену Конотопським міськрайонним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Сумській області, відповідно до якої орган пробації, вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства, в тому числі окремих осіб.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Конотопського міськрайонного суду від 24.04.2026 року за ст. 390-1 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі. Кримінальне правопорушення за даним кримінальним провадженням вчинив до постановлення попереднього вироку. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 року у справі №511/37/16-к, правила призначення покарання, передбачені ч.4 ст. 70 КК України, застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому злочині, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком, як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею, за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому суд зобов`язаний в остаточне, призначене за сукупністю злочинів, покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.

Відтак при обранні остаточного покарання ОСОБА_4 на підставі ч.4 ст. 70 КК України, слід застосувати принцип поглинення менш суворого покарання за вироком Конотопського міськрайонного суду від 24.04.2026 року, більш суворим покаранням за даним вироком суду та взяти до уваги, що ОСОБА_4 покарання за попереднім вироком не відбував.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання”, при вирішенні питання про те, який із передбачених с. 70 КК України принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, та буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов відсутній.

Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.

Суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126 - 1 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком 2 роки.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 квітня 2026 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_4 до відбуття покарання у виді обмеження волі строком 2 (два) роки.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувати.

Строк відбуття покарання у виді обмеження волі рахувати з дня постановки на облік ОСОБА_4 у виправному центрі.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ст. 57 КВК України, зобов`язаний за рахунок держави виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку самостійно не пізніше трьох діб з дня одержання припису уповноваженого органу з питань пробації про виїзд до місця відбування покарання.

У разі невиїзду ОСОБА_4 до місця відбування покарання без поважних причин або його ухилення від отримання припису направити його до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Конотопський міськрайонний суд.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1