Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №522/18137/25 — Приморський районний суд м. Одеси

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026

Справа № 522/18137/25

Провадження № 2/522/262/26

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого - суддя Ярема Х.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВСТАНОВИВ:

12.08.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 .

Позивач просить суд:

- стягнути заборгованість за кредитним договором № 7535308 від 31.01.2024 в розмірі 55 364,15 грн.

01.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач повідомлений на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України (відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи). Крім того, судова кореспонденція направлялась за останнім відомим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ).

На підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України, за сукупністю підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Позивач пояснює, що 31.01.2024 між TOB «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір в електронній формі, за умовами якого він отримав в кредит кошти та зобов`язався їх повернути, сплатити відсотки. 24.04.2025 між TOB «Авентус Україна» та ТОВ «ФК Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, за яким передано права вимоги до боржників, зокрема, до ОСОБА_1 на суму 55 364,15 грн.

Судом встановлено такі обставини справи.

31.01.2024 між TOB «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7535308 в електронній формі, за умовами якого ОСОБА_1 отримав в кредит 16 000 грн. строком на 360 днів (до 01.02.2024) та зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити відсотки.

Згідно з додатком до договору сумак кредиту - 16 000 грн., проценти - 116 688 грн. за період з 31.01.2024 по 01.02.2024.

До договору також додається паспорт споживчого кредиту.

24.04.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) уклали Договір факторингу №24042025 за умовами якого Клієнт передав (відступив) Фактору за плату, а Фактор прийняв належні права грошової вимоги до боржників, зокрема і до ОСОБА_1 (реєстр боржників від 24.04.2025) на суму боргу 55 364,15 грн. (14 851,20 грн. - основний борг; 40 512,95 грн. - борг за відсотками).

Згідно з платіжною інструкцією ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) сплатив ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) 3 562 228,69 грн.

Згідно з реєстром боржників ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) відступив ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) право вимоги до ОСОБА_1 на суму 55 364,15 грн. (14 851,20 грн. - основний борг; 40 512,95 грн. - борг за відсотками), що нараховані за період 373 днів.

Згідно з карткою обліку договору (розрахунок) за період з 31.01.2024 по 27.02.2025 (без реквізитів ким складено) сума боргу 55 364,15 грн. (14 851,20 грн. - основний борг; 40 512,95 грн. - борг за відсотками).

Висновки суду.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15) .

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо: його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку;- він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Із змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що він містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами позивачем підтверджені факти укладання кредитного договору між сторонами у передбаченій законом формі, виконання позивачем умов договору щодо надання відповідачу кредитних коштів у користування (на придбання товару) та невиконання зобов`язань з повернення цих коштів разом із нарахованими відповідно до умов договору процентами за користування кредитними коштами.

Досліджуючи подані новим кредитором подані суду кредитні документи, суд зазначає наступне.

За розрахунком нового кредитора (реєстр боржників, розрахунок боргу) заборгованість за кредитним договором від 31.01.2024 нарахована за період з 373 днів з 31.01.2024 по 27.02.2025 становить 55 364,15 грн. (14 851,20 грн. - основний борг; 40 512,95 грн. - борг за відсотками).

Картка обліку договору (розрахунок) за період з 31.01.2024 по 27.02.2025 невідомо ким складена, без реквізитів, підписів. Тобто, Довідка, створена самим новим кредитором, без деталізації періодів нарахування заборгованості, внесених позичальником коштів (відповідачем) коштів, періодів прострочення внесення коштів за кожен календарний місяць. Зазначена довідка, з урахуванням вимог закону щодо достовірності та достатності, не може вважатися належним доказом наявності заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Позивач не надав виписку за рахунком ОСОБА_1 за період всього строку кредитування, з якої б видно було, що за цей період позичальник взагалі отримав в кредит 16 000 грн. та одночасно протягом цього ж періоду сплатив/не сплатив кошти на погашення кредитної заборгованості.

Крім того, в паспорті споживчого кредиту передбачено спосіб та строк зарахування кредиту шляхом перерахування кредитодавцем коштів за реквізитами платіжної картки, зазначеної споживачем не пізніше 2 календарних днів від дати підписання договору.

Як видно, позивач не надав доказів, що позичальник самостійно надав реквізити платіжної картки на яку зараховано гроші.

Новий кредитора взагалі не надав доказів про зарахування коштів, подальший рух коштів на рахунку клієнта. Розрахунки цих сум не зрозумілі та виходять за межі строку кредитування, встановлені договором 360 днів. Природа виникнення боргу 55 364,15 грн. нічим не підтверджена. Що відбувалося в період 31.01.2024 по 01.02.2024 (строк кредитування 360 днів), яким чином відбувались розрахунки і чи існувала заборгованість у цей період, із наданих матеріалів не вбачається. З умов договору не вбачається автоматична пролонгація кредиту. Натомість фактор може звертатися до клієнта із письмовим запитом про отримання детального розрахунку боргу, за інформацією про рух коштів на рахунку позичальника (п. 4.2 договору факторингу).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Загальні вимоги до доказів врегульовані ст.77-80 ЦПК України, а положеннями ч.1, 6 ст.81 ЦПК України чітко врегульовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, п. 1.3 договору факторингу передбачено, що клієнт протягом 10 днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит повідомляє боржників про відступлення права вимоги, передачу фактору персональних даних, надає інформацію передбачену ст. 25 ЗУ Про споживче кредитування”.

Згідно з п. 2.12 фактор повідомлений, що станом на дату укладення договору, Клієнт зупинив нарахування процентів за користування кредитом та відсотків, а також направ боржнику вимоги про дострокове повернення кредиту.

Цих доказів новий кредитор також не надав. Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», що має наслідком відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 280-282 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ярема Х.С.