Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №724/4423/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року місто Чернівці справа №724/4423/25

провадження №22-ц/822/976/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача Височанської Н.К.,

суддів: Литвинюк І.М., Одинака О.О.

за участю секретаря судових засідань Паучек І.І.

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Перший Український Міжнароний Банк»,

відповідачка – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 лютого 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Ахмедов Р.А.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі по тексту АТ «Перший Український Міжнародний Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Посилалося на те, що 20 вересня 2018 року на підставі кредитного договору №2001132002502, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 , відповідачу було видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 12000 грн, який в подальшому було збільшено до 92 400 грн.

Позивач вказував, що відповідачка не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином протягом тривалого строку, внаслідок чого заборгованість відповідачки перед позивачем станом на 17 серпня 2025 року складає 98 332,52 грн, з яких: 91 593,05 грн - заборгованість за кредитом; 6 739,47 грн - заборгованість за процентами.

Зазначали, що ними була направлена на адресу відповідачки письмова вимога, проте, заборгованість не була погашена відповідачкою у встановлений строк.

Також вказували, що кредитний договір від 20 вересня 2018 року №2001132002502 укладено між сторонами 20 вересня 2018 року, а платежі відповідачка здійснювала до 19 липня 2025 року, що відображено в розрахунку заборгованості та виписках по рахунку, відповідно строки позовної давності в даному випадку повністю дотримано.

Просили стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 98 332,52 грн та судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 лютого 2026 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнароний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнароний Банк» заборгованість у розмірі 98 332 (дев`яносто вісім тисяч триста тридцять дві) гривні 52 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнароний Банк» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Повний текст судового рішення складено 02 лютого 2026 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Лабік Г.І. сформував в системі «Електронний Суд» 27 квітня 2026 року апеляційну скаргу на вказане рішення суду.

Посилався на те, що у справі відсутні: меморіальні ордери, бухгалтерські документи, касові документи, які б підтверджували зарахування кредитних коштів.

Внутрішній розрахунок банку не є первинним бухгалтерським документом. Отож, суд не перевірив, чи взагалі мало місце надання кредиту.

Також, відсутнє волевиявлення відповідачки на укладення договору, а саме відповідачка не зверталася до банку виключно з метою отримання платіжної картки для: отримання переказів розрахунків особистих транзакцій, кредитний ліміт не замовляла, заяв на його встановлення не подавала, про його збільшення не просила.

Також, до позовної заяви долучена довідка про збільшення кредитного ліміту з 12 000 грн. до 92 000 грн., при цьому відсутні докази, що кредитні кошти надходили на рахунок відповідачки, відсутнє будь яке звернення відповідачки про збільшення кредитного ліміту.

Також, при дослідженні матеріалів позовної заяви та додатків, а саме банківської виписки за період з 20.09.2018 по 17.08.2025, встановлено суттєву невідповідність між реально отриманими відповідачкою коштами та сумою, яку позивач заявляє як «заборгованість за тілом кредиту».

Зазначає в апеляційній скарзі, що фактичне використання відповідачкою коштів шляхом детального підрахунку дебетових операцій, що стосуються виключно цільового використання кредиту, встановлено, що за весь семирічний період відповідачка фактично отримала та використала 182 350,00 грн., повернула за вказаний період загальну суму 442 914,05 грн.

Даний факт підтверджує добросовісну поведінку відповідачки, оскільки сума повернутих коштів у 2,4 рази перевищує суму фактично отриманого кредиту.

Структура розподілу платежів та прихована заборгованість незважаючи на те, що вона внесла на 260 564,05 грн. більше, ніж фактично отримала, банк зазначає про наявність боргу за «тілом кредиту» у розмірі 91 593,05 грн. Такий стан заборгованості став можливим виключно через алгоритм розподілу коштів, обраний Банком, а саме усі внесені кошти (442 914,05 грн.) першочергово спрямовувалися на погашення нарахованих відсотків, комісій та штрафів (сукупно на суму понад 260 тис. грн).

Внаслідок цього, попри регулярні та значні за обсягом платежі, сума основного боргу («тіло») фактично не зменшувалося, що створює ситуацію «нескінченної заборгованості».

Також вказала, що строк кредитування — 12 місяців. Після спливу строку кредитування право нарахування договірних процентів припиняється.

Строк дії кредитного договору закінчився 20 серпня 2019 року. Після спливу зазначеного строку відповідачка не подавала жодних письмових чи електронних заяв щодо продовження (пролонгації) строку дії кредитного договору, не укладала додаткових угод, не підписувала жодних документів про зміну умов договору та не надавала згоди на продовження строку кредитування. Будь-які посилання на автоматичну пролонгацію договору вважає безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, оскільки зміна істотних умов договору, зокрема строку його дії, можлива лише за взаємною згодою сторін, оформленою у належній формі. Згода відповідачки на продовження строку кредитування відсутня.

Таким чином, вважає, що нарахування процентів, штрафних санкцій чи будь-яких інших платежів після закінчення строку дії кредитного договору без її волевиявлення є неправомірним та не підлягає задоволенню. Після спливу строку кредитування проценти за договором не нараховуються.

Просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Щодо розгляду справи за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку (а.с.128-131).

Згідно із статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №755/20287/21.

Також, якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19 та інших.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що 20 вересня 2018 року ОСОБА_2 підписала заяву №2001132002502 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.10).

Підписанням цієї заяви ОСОБА_2 беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» - pumb.ua в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті договору, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (враховуючи всі зміни).

20 вересня 2018 року ОСОБА_2 підписала паспорт споживчого кредиту (а.с.10 на звороті), зміст якого узгоджується зі змістом вищевказаної заяви №2001132002502 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 20 вересня 2018 року.

Згідно наданої довідки про збільшення кредитного ліміту по договору №2001132002502 ОСОБА_2 17 грудня 2024 року збільшено кредитний ліміт до 92 400 грн. (а.с.21).

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_2 станом на 17 серпня 2025 року, має перед позивачем заборгованість за укладеним кредитним договором в сумі 98 332,52 грн., з яких: 91 593,05 грн. - заборгованість за кредитом; 6 739,47 грн - заборгованість за процентами (а.с.22-26).

У письмовій вимозі (повідомленні) АТ «ПУМБ», адресованій ОСОБА_2 від 20серпня 2025 року за вих. № KHO-44.2.1/1945 (а.с.18 на звороті, 19), яка була відправлена відповідачці рекомендованим листом через відділення поштового зв`язку, позивач вимагає від ОСОБА_2 погасити заборгованість за кредитним договором в строк протягом тридцяти днів з моменту отримання цього листа, що станом на 17 серпня 2025 року становить 98 332,52 грн. В даному повідомленні також зазначається, що у разі невиконання відповідачем вимог, які в ньому містяться, позивач буде змушений застосувати примусове стягнення заборгованості в судовому порядку.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам відповідає.

Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано суду належні та допустимі докази укладення між сторонами 20 вересня 2018 року кредитного договору №2001132002502 та отриманням відповідачем кредитних коштів, зі сплатою відсотків у розмірі 57,70 % річних. Внаслідок неналежного виконання відповідачкою умов кредитного договору, з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № 2001132002502 від 20 вересня 2018 року в розмірі 98 332,52 грн., з яких: 91 593,05 грн. - заборгованість за кредитом; 6 739,47 грн - заборгованість за процентами.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У справі, що переглядається встановлено, що 20 вересня 2020 року ОСОБА_2 підписала заяву №2001132002502 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій сторонами погоджено умови кредитування, в тому числі реальну річну процентну ставку у розмірі 57,70%. У самій підписаній відповідачем заяві на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування викладені усі суттєві умови, притаманні кредитному договору, зокрема сума кредиту та розмір процентів за користування кредитними коштами, що виключає необхідність звертатися до інших документів банку (Публічної пропозиції тощо) для з`ясування змісту спірних правовідносин.

Зокрема, ОСОБА_2 20 вересня 2018 року відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 та надано кредитну картку № НОМЕР_2 з кредитним лімітом 12000 грн, розрахунковий день – 30 числа кожного місяці, платіжна дата – 30 числа місяця. Строк дії кредитного ліміту – 12 місяців з дня надання кредитного ліміту. Зі спливом вказаного строку продовжується кожного разу на такий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із Сторін.

Реальна річна процентна ставка - 57,70%.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом становить 14990,12 грн.

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що підписанням заяви відповідачка підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (надалі за текстом ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив свою згоду на укладення договору страхування на зазначених умовах.

В матеріалах справи міститься роздруківка Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в редакції, що діє з 06 квітня 2018 року (а.с12 на звороті, 18).

Згідно положень пунктів 2.2.1, 2.2.2 публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції з 06 квітня 2018 року, договір вважається укладеним з моменту оформлення заяви на приєднання Договору, датою набрання чинності визначається Заявою на приєднання Договору.

Пунктом 2.2.3 передбачено, що укладаючи цей Договір, клієнт та банк приймають на себе всі обов`язки та набувають всіх прав, передбачених Договором. В п. 2.2.4., примірник цієї Публічної пропозиції банку на укладення Договору на паперовому носії розміщується у доступних для клієнта місцях надання Банком послуг, а в електронній формі розміщується на сайті банку.

Відповідно до п. 2.2.5 підписанням Заяви на приєднання до Договору, клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору ознайомився з повним текстом Договору, повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.

Пунктом 5.1 визначено зобов`язання відповідача, зокрема в п. 5.1.7. своєчасно сплачувати заборгованість по Договору, проценти, комісії, неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.

Того ж дня, відповідачка підписала Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, з урахуванням побажань споживача, порядок повернення кредиту, інша додаткова інформація.

Отож, матеріалами справи підтверджується укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів, а доводи відповідачки висловлені нею в апеляційній скарзі є суперечливими та не послідовними, оскільки відповідачка заперечуючи укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, вказує в апеляційній скарзі, що нею внесені на рахунок позивача грошові кошти в сумі 442 914,05 грн., отож такі доводи відповідачки є безпідставними.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про укладеність кредитного договору, отримання кредитних коштів та ознайомлення відповідачки з його умовами, оскільки без здійснення вказаних дій останньою кредитний договір не був би укладений сторонами, укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Щодо розміру заборгованості

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом.

Зазначений договір відповідно до вимог ст. 628 ЦК України є обов`язковими до виконання кредитором та позичальником.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

З урахуванням вимог п.п. 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (зі змінами), надана позивачем виписка з особового рахунку відповідача та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами у справі, оскільки виписка містить інформацію про рух коштів по рахунку відповідача, усі операції за кредитом із зазначенням суми, дати проведення операції та чіткою вказівкою призначення проведеної операції, а розрахунок заборгованості відображає суми сплаченого як основного боргу, так і суми сплачених щомісячних процентів.

Умовами Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, та паспортом споживчого кредиту передбачено право Банку змінювати клієнту кредитний ліміт.

Згідно наданої довідки про збільшення кредитного ліміту по договору №2001132002502 ОСОБА_2 17 грудня 2024 року збільшено кредитний ліміт до 92 400 грн. (а.с.21).

З доданої банком виписки по рахунку слідує, що відповідачка активувала картку та активно користувалася кредитними коштами (переведення коштів між картками, операції покупки через POS-термінал, поповнення мобільного телефону, погашення кредиту тощо) (а.с.27-35).

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_2 станом на 17 серпня 2025 року, має перед позивачем заборгованість за укладеним кредитним договором в сумі 98 332,52 грн., з яких: 91 593,05 грн. - заборгованість за кредитом; 6 739,47 грн - заборгованість за процентами (а.с.22-26).

Зокрема розрахунок заборгованості за договором №2001132002502 містить відповідно до погодженого сторонами договору графіку платежів дати платежів, розмір суми кредиту, які підлягали сплаті, суми погашення кредиту, залишок заборгованості за кредитом, періоди нарахування відсотків за користування кредитними коштами, розмір процентної ставки, суми нарахованих процентів, дати та суми фактичних погашень за відсотками, залишок непогашених відсотків на дату розрахунку тощо.

Відповідачка на спростування розрахунку заборгованості, складеного позивачем за указаним договором, не надала власного контррозрахунку та доказів, що підтверджують повернення позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, що є її процесуальним обов`язком у разі заперечення проти нього.

Проценти нараховані позивачем в межах строку кредитування, погодженого сторонами, який неодноразово продовжувався у зв`язку з відсутністю заперечень сторін та підставі умов укладеного договору.

Посилання в апеляційній скарзі на неправомірне нарахування позивачем відсотків є безпідставними, оскільки відповідачкою власноручно підписано паспорт споживчого кредиту, згідно якого процентна ставка за користування кредитним лімітом 47,88%, реальна річна процентна ставка складає 57,80% (річних).

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 98 332,52 грн., з яких: 91 593,05 грн. - заборгованість за кредитом; 6 739,47 грн - заборгованість за процентами.

Отже, наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні суду першої інстанції, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення (підпункту б пункту 4 частини 1статті 382 ЦПК України).

Оскільки апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, відсутні.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена судом 14 липня 2026 року.

Суддя-доповідач: Н.К. Височанська

Судді: І.М. Литвинюк

О.О. Одинак