Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №644/4973/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 644/4973/25

Номер провадження 22-ц/818/2428/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Мальованого Ю.М.,

суддів – Маміної О.В., Яцини В.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2025 року в складі судді Сілантьєвої Е.Є. по справі № 644/4973/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 27 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 5237875. Відповідно до п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору у кредит (далі – кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/ терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Відповідно до п.1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 15000 грн. Згідно з п.1.3. Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 27 липня 2024 року (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Відповідно до п.1.4. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Загальні витрати Позичальника за Договором складають: 1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом складають 54 792,00 грн. Денна процентна ставка складає: (54 792,00 грн / 15 000,00 грн) / 360 днів х 100% = 1.01%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 3028.54 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 69 792,00 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить періодичні 3 платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 3.65 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. 1.5.3. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.2 та 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 54 792,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 . Згідно з п. 2.2.1. Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1.,1.5.2, 1.5.3, 1.5.4 Договору відповідно. Згідно з п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Факт перерахування коштів за договором № 5237875 від 27 липня 2024 року підтверджується довідкою з якої вбачається, що 27 липня 2024 року 15:59 через систему LitPay було перераховано 15000 грн на картку НОМЕР_2 . Таким чином, Кредитний договір № 5237875 був підписаний 27 липня 2024 року шляхом введення одноразового ідентифікатора в особистому кабінеті на веб-сайті Позивача в мережі Інтернет. У зв`язку з порушеннями відповідачем зобов`язань заборгованість за Договором № 5237875 становить 41 415,4 грн, яка складається з: 14 100,00 грн - заборгованість по кредиту 22 415,40 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом 4900,00 грн - заборгованість за неустойкою, яку позивач просив стягнути з відповідача. Також просив стягнути суму судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2025 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та неповним дослідженням матеріалів справи просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування зазначає, що кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті Позивача в мережі Інтернет та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Після здійснення акцепту Позичальником оферти Товариства, що є укладенням Договору відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», Товариство наклало на оригінал Договору кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, а оригінал Договору був завантажений в Особистий кабінет Клієнта. Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою Відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту.

Також вказує, що Відповідач отримала кредитні кошти на реквізити наданого банківського рахунку і в подальшому здійснювала виконання взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, шляхом вчинення оплати в рахунок повернення боргу, що вбачається із наданої Відомості про щоденні нарахування та погашення.

12 березня 2026 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу. В обґрунтування зазначає, що з наданих Апелянтом у суді першої інстанції доказів, зокрема, Кредитного договору, та як зазначає сам Позивач, вбачається, що вони укладені в електронній формі згідно положень Закону України “Про електронну комерцію”. При цьому, до суду першої інстанції не надано належного оригіналу зазначених кредитних договорів для можливості перевірити дійсність укладення та підписання кредитного договору саме Відповідачем, оскільки провести його ідентифікацію, що саме ними було підписано зазначені договори, неможливо.

Зазначає, що на договорі кредиту відсутній і підпис кредитора, навіть у формі КЕП, ЕЦП, одноразового ідентифікатора тощо, що свідчить про його неукладеність

Велика Палата Верховного Суду у постанові 11 вересня 2024 року у справі № 930/191/23 зазначає, що підпис має бути розташований після основного тексту документа для підтвердження дійсного волевиявлення особи та згоди з його змістом.

Сама по собі наявність сукупності копій документів, а тим більш без підпису сторін та доказів їх підписання електронним підписом в розумінні Закону України “Про електронну комерцію” не створює презумпцію доведеності позовних вимог, адже суд, при розгляді справи має пересвідчитися на підставі належних та допустимих доказів в доведеності позовних вимог, адже кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо (див. постанову ВС КГС від 16 серпня 2023 року по справі 910/6654/22).

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та достатніх доказів укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит в електронній формі, не доведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів, а отже і обставин видачі кредитних коштів, з метою доведення виконання умов договору про споживчий кредит, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 липня 2024 року на сайті miloan.ua створено анкету-заяву на кредит № 5237875, відповідно до якої ТОВ «Мілоан» було розглянуто і погоджено звернення позичальника ОСОБА_1 на отримання кредиту у сумі 15 000,00 грн строком на 30 днів з 27 липня 2024 року до 26 серпня 2024 року, комісією за надання кредиту 0,00% одноразово, процентами за користування кредитом 54 792,00 грн, які нараховуються за ставкою none від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 42 зворот - 43).

27 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 5237875, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати позичальнику кредит у сумі 15 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (а.с. 48 зворот - 54).

Згідно з п. 1.3. договору кредит надається строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 27 липня 2024 року. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів.

Відповідно до п. 2.2.3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.5.3. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, протягом лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом встановленого графіком платежів першого розрахункового періоду запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ставку, визначену п. 1.5.3 договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення першого розрахункового періоду, проценти, починаючи з другого розрахункового періоду встановленого графіком платежів, продовжують нараховуватись за стандартною ставкою, згідно п. 1.5.3. Договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною, якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом першого розрахункового періоду є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк та нарахованих на одну базу протягом будь-якого іншого періоду кредитування, це означає, що протягом першого розрахункового періоду позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п. 1.5.3 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2. Договору. Після спливу строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Пунктом 2.3 договору передбачено порядок пролонгації строку кредитування на пільгових або стандартних базових умовах.

Із пункту 6.1 договору вбачається, що кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, а відповідно до п. 6.5 цей договір сторони визначили таким, що прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

У п. 10 Кредитного договору «Реквізити сторін» містяться відомості про підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, при цьому не зазначено, яким саме ідентифікатором у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, як це визначено ЗУ "Про електронну комерцію", підписано кредитний договір.

Крім того, анкета-заява на кредит № 5237875 від 27 липня 2024 року, графік розрахунків, який є додатком № 1 до Кредитного договору, паспорт споживчого кредиту № 5237875 також не містять належних підписів сторін (а.с. 42 зворот – 43; 44 зворот – 45; 47 зворот – 48).

Позивачем надано копію квитанції ID платежу: 2494922365 від 27 липня 2024 року про перерахування ТОВ «Мілоан» коштів згідно договору № 5237875 у сумі 15 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 (а.с. 46).

При цьому копія зазначеної вище квитанції не містить даних про отримувача, а лише зазначено неповний номер банківської кати/рахунку НОМЕР_2 , жодних даних про належність зазначеного карткового рахунку відповідачці матеріали справи не містять.

Як стверджує позивач, між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини на підставі договору про споживчий кредит № 5237875 від 27 липня 2024 року.

Позивачем до суду надані докази щодо укладення договору про надання споживчого кредиту, а саме: анкета-заява на кредит №1137843 від 11 лютого 2020, копія договору про споживчий кредит № 5237875 від 27 липня 2024 року, графік розрахунків, що є додатком №1 до кредитного договору № 5237875 від 27 липня 2024 року, у яких зазначено, що їх підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Разом з тим, із наданих суду позивачем доказів не убачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій спрямовану на отримання позики від ТОВ «Мілоан», а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ «Мілоан») з одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого йому позивачем одноразового ідентифікатора.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Звертаючись до суду з позовом позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що у порушення умов укладеного між сторонами договору про споживчий кредит № 5237875 від 27 липня 2024 року відповідач свої зобов`язання не виконує та має перед ТОВ «Мілоан» заборгованість у загальному розмірі 41 415,40 грн.

Як вбачається із матеріалів справи підписаний договір про споживчий кредит № 5237875 від 27 липня 2024 року не містить інформації про номер картки, на яку за умовами договору мають бути перераховані кредитні кошти. Колегія суддів зауважує, що факт підписання відповідачем кредитного договору не свідчить про отримання ним коштів у кредит, які згідно з умовами договору мали бути перераховані на картковий рахунок.

За загальним правилом, належними та допустимими доказами на підтвердження обставини видачі кредитних коштів позичальнику є первинні бухгалтерські документи про видачу готівки або перерахування коштів.

Так, у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Крім того, у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 654/4006/14-ц (провадження № 61-2247св18), від 30 червня 2020 року в справі № 554/12083/15 (провадження № 61-2049св19) та від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21) суд касаційної інстанції виснував про те, що виписки із банківських рахунків також можуть бути належними і допустимими доказами надання кредитних коштів позичальнику.

До позовної заяви долучено копію квитанції ID платежу: 2494922365 від 27 липня 2024 року про перерахування ТОВ «Мілоан» коштів згідно договору № 5237875 у сумі 15 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , натомість даний документ не засвідчує факт перерахування відповідачу коштів, адже для підтвердження перерахування коштів отримувачу повинен містити відмітку банку про виконання цієї операції. Документ, з назвою «квитанція ID платежу: 2494922365» наданий позивачем у матеріали справи не відповідає первинному документу, який засвідчує або може засвідчувати надання коштів відповідачу за кредитним договором, інших квитанцій, довідок платіжних компаній, первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт перерахування ТОВ «Мілоан» коштів відповідачу, у матеріали справи не надано.

Крім того в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження належності вказаної банківської картки відповідачу. Водночас, позивач не скористався своїм правом на витребування доказів і не заявляв клопотань про витребування з банківських установ відомостей щодо перерахування суми кредиту на рахунки, відкриті рахунку, та чи видавалась на ім`я ОСОБА_1 відповідна картка.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості без його узгодження з іншою стороною є одностороннім документом, у справі відсутні докази, що цей розрахунок ґрунтується на реальних банківських операціях відповідачки, тому є безпідставним посилання апелянта на відсутність заперечень відповідачки проти цього розрахунку, як доказ його належності та допустимості. Такий стандарт доказування є доречним лише у разі доведеності бухгалтерських даних про отримання відповідачкою кредитних коштів, які позивач використовував у своєму розрахунку, а таких доказів позивач всупереч свого процесуального обов`язку до суду не надав.

Доводи апелянта про те, що кредитні кошти були перераховані відповідачу відповідно до умов кредитного договору, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами та відхиляються апеляційним судом як припущення.

З урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів та інформації про належність відповідачу платіжної картки, підтвердження зарахування грошових коштів саме на картку ОСОБА_1 та те що надані позивачем документи, які засвідчують укладення кредитного договору між відповідачем та ТОВ «Мілоан» не містять погодження напрямку перерахування коштів, номеру розрахункового або карткового рахунку, на який необхідно було зарахувати кредитні кошти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про не доведеність позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» залишити без задоволення.

Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 14 липня 2026 року

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина