Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №611/148/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №611/148/26 Головуючий І-ї інстанції – Коптєв Ю.А.

Провадження № 33/818/942/26

Категорія: ч.3 ст.172-20 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Гури В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Харченка С.В. на постанову судді Барвінківського районного суду Харківської області від 29 січня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,–

УСТАНОВИВ

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 18 січня 2026 року близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, на території військової частини тимчасового розташування в АДРЕСА_1 , в умовах дії особливого періоду, перебував у стані алкогольного сп`яніння, що було зафіксовано у встановленій законом формі та відображено у тесті на стан алкогольного сп`яніння від 18.01.2026 року з результатом 2.93 %, огляд проводився за допомогою спеціального технічного засобу «Алкофор 507».

Постановою суддіБарвінківського районного суду Харківської області від 29 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. та стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Харченко С.В. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 не був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, не отримував жодного судового виклику, про те, що справу розглянуто дізнався тільки після отримання копії судового рішення 30.01.2026 року.

Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не містить письмових пояснень ОСОБА_1 , а також відеодоказів вчинення ним правопорушення. Пояснення свідків у матеріалах справи також відсутні.

Також, відсутній сертифікат відповідності приладу «Алкофор 507», за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_1 .

Мотиви суду

ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Харченко С.В., будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду (довідки про доставку судових повісток-повідомлень, а.с.29, 30), до апеляційного суду не з`явились, будь-яких заяв чи клопотань щодо відкладення судового засідання, призначеного на 08.07.2026 року о 13 год. 45 хв., від них також не надходило.

Разом з цим, належить врахувати, що саме ОСОБА_1 та його захисник є ініціаторами апеляційного перегляду постанови судді.

Апеляційний суд приходить до висновку, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не виявила належної зацікавленості у розгляді справи та протягом тривалого часу не з`являється до апеляційного суду. Незацікавленість у розгляду своєї апеляційної скарги свідчить про зловживання учасником справи процесуальними правами з метою затягування строків розгляду справи.

Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи, яка її подала, та саме вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі та скорішим вирішенням її справи.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.)

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов`язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної скарги без участі правопорушника та його захисника не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, оскільки суд розцінює такі дії як зловживання учасником справи процесуальними правами, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає можливим провести апеляційний розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та його захисника в межах доводів і вимог поданої апеляційної скарги та за наявними у справі відомостями, що також узгоджується з КУпАП.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Приймаючи рішення про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , суд першої інстанції, згідно змісту оскаржуваної постанови, виходив із того, що останній, відповідно до його заяви від 19.01.2026 року, визнає свою провину у вчиненому правопорушенні та просить справу розглянути без його участі.

Проте, погодитися з такими висновками районного суду не можна за таких підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, після надходження справи про адміністративне правопорушення у провадження судді Барвінківського районного суду Харківської області 28.01.2026 року, наступного дня (29.01.2026 року) її було розглянуто.

Відповідно до вимог ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 , при цьому, в матеріалах справи не міститься жодних відомостей про будь-яке його повідомлення про час та місце розгляду справи щодо нього.

Водночас, повідомлення, зокрема, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про час та місце розгляду справи є прямим обов`язком суду, визначеним процесуальним законом для забезпечення її права на справедливий суд. При цьому, суд не може на власний розсуд вирішувати, повідомляти особу про розгляд справи чи ні, оскільки учасники мають право на інформацію про час та місце її розгляду.

Таким чином, суд першої інстанції в порушення зазначених вимог закону не забезпечив право ОСОБА_1 скористатися своїми процесуальними та конституційними правами.

На думку суду апеляційної інстанції, вищенаведене є порушенням не тільки процесуального закону, а й вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо забезпечення рівності та змагальності сторін, що випливає із практики Європейського Суду з прав людини ( Рішення у справах «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03),«Гурепка проти України» від 08 липня2010 року (заява № 38789/04) «Лучанінова проти України» від 09 вересня 2011 року (заява №16347/02) та ін.) Зокрема, у справі «Гурепка проти України», заявник за аналогічних обставин стверджував, що його було позбавлено можливості особисто брати участь у розгляді своєї справи. Суд у цій справі нагадував, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

З урахуванням цього слід визнати, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати в суді свої права, передбачені ст.268 КУпАП, якими наділена особа, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, права давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою тощо, тобто, фактично був позбавлений права на захист, а в решті й на справедливий суд, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин доводи апеляційної скарги захисника в цій частині слід визнати слушними та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, згідно ч. 1 ст. 172-20 КУпАП відповідальність настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до ч.3 ст.172-20 КУпАП відповідальність настає за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Відповідно до ст.266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Складення висновків у закладі охорони здоров`я за результатами огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться у присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.

Під час проведення огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Порядок направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Аналіз зазначених приписів дозволяє зробити висновок, що встановлення факту знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння (в даному випадку) можливе лише з додержанням спеціальної процедури та виконання чітких і послідовних дій, результати яких лише і можуть бути належними та допустимими доказами, не входить до компетенції та дискреційних повноважень інших осіб, в тому числі й суду.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Згідно абз.7 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Так, як встановлено апеляційним судом, 18 січня 2026 року близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, на території військової частини тимчасового розташування в АДРЕСА_1 , в умовах дії особливого періоду, перебував у стані алкогольного сп`яніння, що було зафіксовано у встановленій законом формі та відображено у тесті на стан алкогольного сп`яніння від 18.01.2026 року з результатом 2.93 %, огляд проводився за допомогою спеціального технічного засобу «Алкофор 507».

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДНК/Л-264 від 19.01.2026 року.

До того ж, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного уповноваженою особою з використанням спеціальних технічних засобів №65 від 18.01.2026 року, відповідно до якого огляд ОСОБА_1 був проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, за допомогою газоаналізатора АлкоФор 507, с/н ІUМВ80035, результат проведеного огляду склав 2,93 проміле;

- результатом проведеного 18.01.2026 року о 18 год. 37 хв. огляду ОСОБА_1 за допомогою газоаналізатора АлкоФор 507 с/н ІUМВ80035, тест №248, результат – 2,93 проміле;

- витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №343 від 23.11.2024 року про призначення підполковника ОСОБА_2 (автора протоколу) на посаду заступника командира частини з психологічної підтримки персоналу – начальника відділення психологічної підтримки персоналу ВЧ НОМЕР_1 ;

- копією військового квитка серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , виданого 28.05.2021 року;

- копією посвідчення серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , виданого 02.09.2020 року;

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 19.01.2026 року, за змістом яких вони 18.01.2026 року близько 17 год. 30 хв. перебували у АДРЕСА_1 , коли було виявлено старшого солдата ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння. Посадовими особами тимчасової військової комендатури ОСОБА_1 було запропоновано пройти відповідний огляд за допомогою приладу АлкоФор 507, на який старший солдат ОСОБА_1 добровільно погодився. У результаті проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, так як результат проведеного огляду склав 2,93 проміле. В подальшому, щодо ОСОБА_1 було складено протоко за ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Об`єктами правопорушення, передбаченого ст.172-20 КУпАП, є суспільні відносини у сфері військових правопорушень.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП, полягає, зокрема, у появі військовослужбовців на території військової частини в нетверезому стані, вчинене в умовах особливого періоду.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , а отже є суб`єктом адміністративної відповідальності зазначеного правопорушення.

Також, матеріалами справи встановлено, що на момент виявлення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 перебував в місці тимчасового розташування ВЧ НОМЕР_4 , а тому, у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вважається таким, що виконував обов`язки військової служби.

Отже, об`єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається у перебуванні на території військової частини в стані алкогольного сп`яніння військовослужбовця, який виконує обов`язки військової служби протягом всього робочого дня на території військової частини або в іншому місці роботи (занять), в тому числі поза військовою частиною.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що складений протокол не містить особистих письмових пояснень ОСОБА_1 є безпідставними та спростовуються даними самого протоколу, згідно якого у якості пояснень військовослужбовця який притягається до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ), зазначено, що 18.01.2026 року близько 17 год. 30 хв. він дійсно перебував на території АДРЕСА_1 під час виконання обов`язків військової служби у нетверезому стані, вживши алкогольні напої, а саме – 0,5 л пива. (а.с.2)

Разом із тим, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підписаний останнім власноруч, а достовірність підпису адвокат в апеляційній скарзі не оспорює.

Доводи апелянта про те, що до матеріалів справи не долучено сертифікат відповідності приладу АлкоФор 507, за допомогою якого був проведений огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, також не є спроможними.

Так, перед проведенням огляду на стан алкогольного сп`яніння уповноважена посадова особа інформує військовослужбовця/військовозобов`язаного, який підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на його вимогу надає для ознайомлення сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку такого засобу. (п.3 розділу ІІ Порядку застосування спеціальних технічних засобів і тестів при проведенні огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду та оформлення його результатів, затвердженого Наказом МОУ 16.04.2025 року за №241)

Даних, що ОСОБА_1 висловлював таку вимогу, у якій йому було відмовлено, матеріали справи не містять. Не зазначає про це у поданій апеляційній скарзі і сам захисник.

Водночас, до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного уповноваженою особою з використанням спеціальних технічних засобів №65 від 18.01.2026 року додано роздруківку з газоаналізатора АлкоФор 507 с/н ІUМВ80035, тест №248, результат – 2,93 проміле (а.с. 3). Крім того, в роздруківці з приладу "АлкоФор 507" містяться відповідні дані щодо останньої дати калібрування цього приладу (27 червня 2025 року).

Посилання захисника на відсутність у матеріалах справи письмових пояснень свідків є неспроможними, так як матеріали справи містять такі пояснення, надані молодшим сержантом ОСОБА_4 та сержантом ОСОБА_3 19.01.2026 року, зміст яких зазначений вище. (а.с.6, 7)

Доводи апелянта щодо незастосування технічних засобів відеофіксації при складенні протоколу щодо ОСОБА_1 також є неспроможними, так як огляд останнього на стан алкогольного сп`яніння був проведений у альтернативному варіанті - у присутності двох свідків, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що відображено у акті огляду та письмові пояснення яких долучені до матеріалів судового провадження.

Зазначене узгоджується з положеннями п.2 розділу ІV Порядку застосування спеціальних технічних засобів і тестів при проведенні огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду та оформлення його результатів, затвердженого Наказом МОУ 16.04.2025 року за №241, де визначено, що у разі неможливості застосування персонального мобільного відеореєстратора, огляд уповноваженою посадовою особою військовослужбовця/військовозобов`язаного на стан сп`яніння проводиться у присутності двох свідків.

Водночас, апеляційний суд звертає свою увагу, що відповідно до ст.267 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 або стороною захисту результати проведеного щодо нього огляду оскаржені не були, а тому його доводи у цій частині є безпідставним

Враховуючи викладене, зібрані у справі докази є належними та допустимими, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, і повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Разом з тим, положеннями ч.2 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНК/Л-264 від 19.01.2026 року подія правопорушення мала місце 18.01.2026 року. На момент розгляду справи судом апеляційної інстанції закінчилися передбачені ч.2 ст.38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, тому провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, постанова підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції допустив неправильне застосування норми процесуального права, а провадження у справі - закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргузахисника Харченка С.В. задовольнити частково.

Постанову суддіБарвінківського районного суду Харківської області від 29 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 скасувати та винести нову постанову.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик