Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №346/6597/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/6597/25

Провадження № 33/4808/363/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Махно Н. В.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Бежука С.М. на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 ,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 665,60 гривень,

в с т а н о в и в :

Судом першої інстанції встановлено, що 07.12.2025 року о 00:51 год., в м.Коломия, по вул. Карпатська, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ауді Q 8, державний номерний знак НОМЕР_1 , від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп`яніння, відмовилась, від керування транспортного засобу була відсторонена, чим порушила ОСОБА_1 порушила п. 2.5 ПДР, чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, захисник адвокат Бежук С.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.05.2026 року скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що вищевказана постанова є незаконною і підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції не взяв до уваги, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують факт керування ОСОБА_1 у час і місці вказаних в протоколі транспортним засобом та її вину в вчиненні адміністративного правопорушення. передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Зазначає, що працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення без застосування технічних засобів відеозапису і без присутності двох свідків.

Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги, що поліцейськими сфальсифіковано направлення на огляд в Коломийську ЦРЛ, яке виписане 07.12.2025 о 01 год. 20 хв. з даного направлення вбачається, що ОСОБА_1 була доставлена в Коломийську ЦРЛ для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що не відповідає дійсності і спростовується відеозаписом.

Вказує, що ОСОБА_1 не було належним чином роз`яснено і забезпечено право на реальну допомогу адвоката, що є істотним процесуальним порушенням її права.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що працівниками поліції не було вручено ОСОБА_1 копію протоколу про адміністративне правопорушення.

В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явилася, хоча неодноразово в установленому законом порядку повідомлялася про розгляд апеляційної скарги, не подала клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердила поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції.

Зокрема, 22.06.2026 року захисником адвокатом Федоровичем В.Б. було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що 19.06.2026 року між АО «Вайсмен» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги і він не мав достатнього часу для ознайомлення з матеріалами справи. До вказаного клопотання було долучено копію ордера на надання правової допомоги ОСОБА_1 від 22.06.2026 року, який було видано на підставі договору №46/26 від 19.06.2026 року.

За таких обставин, розгляд апеляційної скарги було відкладено на 09.07 2026 року з метою забезпечення права захисника на ознайомлення з матеріалами справи та участі в суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, на даний час захисником адвокатом Федоровича В.Б. подано повідомлення про припинення повноважень, в якому останній зазначає, що договір про надання правової допомоги між АО «Вайсмен» та ОСОБА_1 розірвано, у зв`язку з чим в нього відсутні повноваження на представництво особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вищевказаному судовому засіданні.

Захисник адвокат Бежук С.М.Ю, який був присутній під час судового засідання 22.06.2026 року в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився та відмовився приймати участь в режимі відеоконференцзвязку у зв`язку з тим, що не представляє інтереси ОСОБА_1 .

Апеляційний суд враховує, що вищевказане провадження неодноразово призначалося до розгляду в суді апеляційної інстанції, а саме на 27.05.2026 року, 22.06.2026 року, 09.07.2026 року та відкладалось за клопотаннями захисників, які на даний час в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, мотивуючи свою відмову приймати участь у судовому засіданні відсутністю відповідних повноважень.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).

Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлялася про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подала клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомила про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.

Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.

Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

Так, враховуючи, що в своїх доводах сторона захисту посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне у повному обсязі перевірити вищевказані доводи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, повністю доводиться зібраними та дослідженими судом доказами.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №533772 від 07.12.2025 року, вбачається, що 07.12.2025 року о 00 год. 51 хв. в м. Коломия, вул. Карпатська водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ Audi Q8 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовилася, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису. Від керування ТЗ відсторонена, чим порушила п.2.5. ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а.с. 1).

Протокол складений уповноваженою особою – інспектором Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Григорівим Л.І. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним. ОСОБА_1 від підпису відмовилася.

Виклад обставин в протоколі цілком відповідає вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395.

Посилання апелянта на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено без застосування технічних засобів відеозапису та без участі двох свідків, спростовується матеріалами справи, оскільки події, пов`язані з виявленням ознак сп`яніння, пропозицією пройти огляд, відмовою від його проходження та подальшим оформленням адміністративних матеріалів, зафіксовані засобами відеозапису.

ОСОБА_1 була присутня при складанні вказаного протоколу, була ознайомлена з його змістом, їй були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, про що свідчить відеозапис із нагрудної камери працівників поліції.

Доводи про те, що ОСОБА_1 не були роз`яснені процесуальні права спростовуються відеозаписом, на якому зафіксовано, що працівники поліції роз`яснили їй права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, до початку складання адміністративних матеріалів.

У графі, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено, що водій відмовилася згідно ст. 63 Конституції України.

Додатково у протоколі зазначено, що у водія не було тимчасово вилучене посвідчення водія.

Право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст. 63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 254 КУпАП, у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

При цьому, даними відеозаписів підтверджено, що працівник поліції ознайомив ОСОБА_1 зі змістом протоколу та висунутим звинуваченням, з правами та обов`язками, які передбачені законом, повідомив про можливість надати пояснення щодо висунутого обвинувачення та ознайомитись з матеріалами справи.

Посилання апелянта на невручення копії протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про істотне порушення процедури, оскільки із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 було ознайомлено зі змістом протоколу, однак від підпису про ознайомлення та його отримання вона відмовилася, у зв`язку з чим копія протоколу їй не вручалася.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що за встановленим законом порядком отримання доказів вчинення правопорушення, сукупність доказів, яка долучається до протоколу про адміністративне правопорушення отримуються ще до складання відповідного протоколу, роз`яснення його змісту, вручення його копії та роз`яснення процесуальних прав. За таких обставин доводи про те, що ОСОБА_1 не були роз`яснені її права не свідчать про недопустимість доказів, які долучені до матеріалів провадження.

Зокрема, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Апеляційний суд вважає, що дії працівників поліції не порушували права та свободи ОСОБА_1 , а наявні у справі докази, отримані у встановленому законом порядку і не здобуті завдяки інформації, яку було отримано внаслідок істотного порушення прав та свобод.

До матеріалів справи долучено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3), згідно якого, огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від огляду водій ОСОБА_1 відмовилася.

До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення додано направлення ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння в КНП «Коломийська ЦРЛ», складене 07.12.2025 року о 01 год. 20 хв. (а.с. 4), у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд у медичному закладі не проводився.

Доводи про фальсифікацію направлення на медичний огляд є необґрунтованими. Із відеозапису вбачається, що після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на місці працівники поліції запропонували їй пройти огляд у Коломийській ЦРЛ, від якого вона також відмовилася, після чого повідомили про складання щодо неї протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Сам по собі факт оформлення направлення не свідчить про доставлення особи до медичного закладу та не підтверджує його фальсифікацію.

Апеляційний суд неодноразово зазначав, що не має істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу встановлення факту оформлення відповідного направлення до медичного закладу працівником поліції, оскільки наявність або відсутність акту огляду та направлення до медичного закладу в матеріалах справи не впливають на правову оцінку дій водія транспортного засобу, який відмовився від проходження відповідного огляду на вимогу поліцейського.

Згідно рапорту інспектора СРПП Коломийського РВП лейтенанта поліції Григоріва Л. (а.с. 5) вбачається, що 07.12.2025 року перебуваючи в добовому наряді на маршруті патрулювання «Ідеал 17» під час патрулювання було зупинено в комендантську годину автомобіль марки Ауді Q8 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 під час спілкування з водієм було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Далі водієві було запропоновано пройти тест на стан алкогольного сп`яніння, визначеному законодавством способом за допомогою газоаналізатора Алкофор 508, на що водій відмовився, також відмовився проїхати в медичний заклад Коломийська ЦРЛ.

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с. 6), остання зазначила, що 07.12.2025 близько 01 год. 10 хв. керувала транспортним засобом, після чого була зупинена працівниками поліції, які, за її твердженням, застосовували до неї фізичну силу, погрожували, ображали та пошкодили її особисті речі.

До матеріалів справи також долучено: зобов`язання до протоколу про адміністративне правопорушення щодо відсторонення від керування ОСОБА_1 (а.с. 7), ксерокопія протоколу про адміністративне правопорушення від 07.12.2025 року серії ВАД №737150 про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП (а.с. 8).

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Вищевказаний відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. (а.с. 9).

З наданого відеозапису (файл 0000000_00000020251207010059_0187) вбачається, що працівники поліції спілкуються з громадянами, транспортний засіб на якому вони їхали було зупинено у зв`язку з порушенням комендантської години. Один із громадян виявився ОСОБА_2 . Працівник поліції повідомив йому, що транспортним засобом керувала ОСОБА_1 , у зв`язку з чим необхідно перевірити наявність у неї посвідчення водія та права на керування транспортним засобом. ОСОБА_1 надала посвідчення водія.

Після цього працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про виявлені у неї ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, і запропонували пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер». ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовилася, після чого їй було запропоновано пройти медичний огляд у Коломийській ЦРЛ, від якого вона також відмовилася.

У зв`язку з відмовою від проходження огляду працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Надалі між ОСОБА_2 та працівниками поліції виникла словесна суперечка. Поліцейські повторно повідомили про складання адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 , а також про доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик. Після цього ОСОБА_1 були роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Надалі один із працівників поліції розпочав оформлення адміністративних матеріалів, тоді як інші продовжували спілкування з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Згодом між громадянами та поліцейськими виник конфлікт, у ході якого до ОСОБА_2 були застосовані кайданки та повідомлено про його доставлення до відділення поліції. ОСОБА_1 попередили, що у разі застосування фізичного насильства щодо працівників поліції до неї також буде застосовано кайданки. У подальшому до ОСОБА_1 були застосовані кайданки, після чого її помістили до службового автомобіля та доставили до відділення поліції. У відділенні поліції, з огляду на її агресивну поведінку, вона певний час перебувала в кайданках, які згодом були зняті.

З відеозапису (файл 0000000_00000020251207013101_0188) вбачається спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 у відділенні поліції. Її було ознайомлено з протоколом про адміністративне затримання, а згодом — із протоколом про адміністративне правопорушення, складеним за ч. 1 ст. 130 КУпАП (орієнтовно на 26-й хвилині відеозапису). Від підпису про ознайомлення зі змістом протоколу, роз`ясненими правами та повідомленням про місце розгляду справи ОСОБА_1 відмовилася, у зв`язку з чим примірник протоколу їй не було вручено. Згодом до відділення поліції прибув ОСОБА_2 .

Відеозаписи (файли 0000000_0000002025120702101_0189 та 0000000_00000020251207023101_0190) стосуються адміністративного затримання ОСОБА_2 .

Відеозаписом із відеореєстратора службового транспортного засобу (файл video 2025-12-09 at 09.53.33) зафіксовано зупинку автомобіля Audi Q8, після чого з боку пасажирського місця до працівників поліції підійшов ОСОБА_2 та розпочав із ними спілкування.

На відеозаписах video 2025-12-09 at 09.56.17, video 2025-12-09 at 09.56.23, video 2025-12-09 at 09.56.29 та video 2025-12-09 at 09.56.33 зафіксовано подальше спілкування ОСОБА_2 із працівниками поліції.

З відеозапису video 2025-12-09 at 09.56.37 вбачається, що з місця водія транспортного засобу вийшла ОСОБА_1 .

Іншими відеозаписами, здійсненими за допомогою відеореєстратора службового транспортного засобу працівників поліції, зафіксовано подальший перебіг зазначених подій.

Так, зафіксовані відеозаписами бодікамер поліцейських обставини, безумовно стосуються вчинених ОСОБА_1 правопорушень, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Вищевказані відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер, що вимагало від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018. Правових підстав вважати долучені до матеріалів провадження відеозаписи неналежними чи недопустимими доказами в апеляційного суду немає.

Перевіряючи доводи про недоведеність вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 266 КУпАП, п. 2.5 Правил дорожнього руху України та Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп`яніння, працівник поліції має право запропонувати водієві пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння у разі наявності достатніх підстав вважати, що особа перебуває у такому стані. Такими підставами є, зокрема, виявлення характерних ознак сп`яніння (запах алкоголю, порушення координації рухів, мовлення, поведінка, що не відповідає обстановці тощо).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та інші обставини, які прямо вказують на неї, як на правопорушницю, яка керувала транспортним засобом та відмовилася від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а виконати вимоги поліцейського, які спрямовані на забезпечення проведення огляду на стан сп`яніння у медичному закладі.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Так, факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відмова виконувати вимогу поліцейського пройти у встановленому законом порядку огляд на сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, яке передбачено ч.1 ст.130 КУпАП та полягає у відмові виконувати вимоги п.2.5 ПДР України.

За таких обставин, доводи про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не була обізнана із правовими наслідками своїх дій є неспроможними, оскільки відмовляючись виконувати вимоги працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння водій транспортного засобу не може не розуміти, що порушує вимоги п.2.5 ПДР України та своїми діями вчиняє відповідне правопорушення.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта з приводу того, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не знайшли свого підтвердження та повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів, яким суд дав належну оцінку у відповідності до вимог ст. 252 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно, на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Разом з тим, відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України та утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що законодавець передбачив настання адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, саме з метою забезпечення неможливості ухилитись від проходження такого огляду водіями, які підозрюються у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння.

Відтак вимога працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння була аргументованою, вмотивованою та ґрунтувалась на правових підставах.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.

Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.

Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

З огляду на наведене, підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника адвоката Бежука С.М. залишити без задоволення.

Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв