Вирок від 13 липня 2026 р. у справі №346/1349/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/1349/26

Провадження № 11-кп/4808/391/26

Категорія ч. 1 ст. 382 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025091180000920 за апеляційною скаргою прокурора Коломийської окружної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2026 року, згідно з яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, на утриманні нікого не має, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень,

з участю прокурора ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_10 ,

ВСТАНОВИЛА:

Суд першої інстанції встановив, що обвинувачений ОСОБА_8 ,умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили.

Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах.

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.11.2023 року у справі № 346/5222/23, яка набрала законної сили 02.12.2023, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративні стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Однак, ОСОБА_8 , умисно не виконуючи судове рішення, винесене у формі постанови суду, в частині позбавлення права керування транспортними засобами, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України, всупереч постанові суду, усвідомлюючи, що протягом згаданого у постанові суду строку (1 рік) він позбавлений права керування транспортними засобами, 01.02.2024 о 22:22 керував транспортним засобом марки ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Родини Крушельницьких у м.Коломия та був зупинений працівниками Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області. За вказаним фактом, у зв?язку із вчиненням адміністративного правопорушення працівниками Коломийського РВП ГУНІ в Івано-Франківській області щодо ОСОБА_8 складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1200 н.м.д.г., що становить 20 400 гривень (двадцять тисяч чотириста) гривень.

Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на умисне невиконання судового рішення, ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що протягом згаданого у постанові Коломийського міськрайонного суду від 21.11.2023 року строку (1 рік) він позбавлений права керування транспортними засобами, 11.02.2024 року о 17:30 повторно керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21063» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Мазепи у м. Коломия та був зупинений працівниками Коломийського РВІ ГУНІ в Івано-Франківській області. За вказаним фактом, у зв?язку із вчиненням адміністративного правопорушення 15.02.2025 року працівниками Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області щодо ОСОБА_8 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.04.2024 року у справі № 346/832/24, яка набрала законної сили 16.04.2025 ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративні стягнення у виді штрафу в розмірі дві тисячі чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п?ять) років.

Прокурор в апеляційній просить вирок суду першої інстанції скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік, та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 2 роки.

Вважає вирок суду таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Зазначає, що призначене судом покарання в даному кримінальному провадженні (штраф у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн), є меншим від покарання, призначеного у справі про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу 17000 грн, за невиконання якої ОСОБА_8 засуджено цим вироком.

Крім цього таке покарання менше від покарань призначених за вчинення наступних адміністративних правопорушень, передбачених за ч. 4 ст. 126 КУпАП у розмірі 20 400 грн, за ч. 5 ст. 126 КУпАП 40 800 гривень).

Незважаючи на це, обвинувачений не зробив для себе правильних висновків, на шлях виправлення не став, натомість, проігнорував рішення суду, продовжував протиправно керувати транспортним засобом. Наведене свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи ОСОБА_11 .

Обвинувачений ОСОБА_8 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, де просить залишити її без задоволення, а оскаржений вирок суду без змін.

Вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив усі обставини справи і дав їм належну правову оцінку.

Стверджує, що було дотримано принципів справедливості та індивідуалізації покарання.

Зазначає, що призначене судом покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн. сплатив.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор просив задовольнити апеляційну скаргу;

- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_10 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що її необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розгляд кримінального провадження проводився у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно фактичні обставини скоєного ОСОБА_8 , доведеність його вини та кваліфікація дій за статтею КК України, за якою він визнаний винуватим, у поданій апеляційній скарзі не оспорюється і апеляційним судом не перевіряється.

Прокурор оскаржує вирок суду першої інстанції в частині призначеного додаткового покарання, тому суд апеляційної інстанції перевіряє оскаржений вирок в цій частині.

За приписами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частинами 1 та 2 ст. 65 КК України визначено, що суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, дійшов висновку, що суд першої інстанції в повній мірі не дотримався вказаних вище вимог закону при визначенні ОСОБА_8 покарання та ним було належним чином враховано всі обставини кримінального провадження.

Суд першої інстанції, як зазначено у вироку, визнав обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого - щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд першої інстанції не встановив.

Суд першої інстанції, як зазначено у вироку, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , враховував: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра.

З огляду на наведене, враховуючи думку сторін, суд першої інстанції призначив ОСОБА_8 покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , відсутні підстави для призначення йому основного покарання у виді штрафу, визначеного санкцією ч. 1 ст. 382 КК України, що таке покарання не буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів і є явно несправедливим внаслідок м`якості.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку про необхідність призначення основного покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі на строк, в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України – 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, колегія суддів вважає можливим застосувати ст. 75 КК України, та звільнити ОСОБА_8 від призначеного основного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік з покладенням відповідних обов`язків.

На думку суду апеляційної інстанції, виходячи із конкретних обставин та тяжкості кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , обставин, що пом`якшують покарання, таке основне покарання відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Колегія суддів враховує практику рішень Європейського суду з прав людини, де в справі Скополла проти Італії від 17.09.2009 року, Високий суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 370, 374, 404, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Коломийської окружної прокуратури ОСОБА_7 – задовольнити частково.

Вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2026 року щодо ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 382 КК України в частині призначеного покарання скасувати, та ухвалити новий вирок в цій частині.

Визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Згідно з ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Цей вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5