Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №722/625/26 — Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/625/26

Номер провадження 2-а/722/14/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької в складі:

головуючого судді Суського О.І.,

при секретарі Сімак О.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником позивача – адвокатом Вдовцової Аліни Дмитрівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До Сокирянського районного суду Чернівецької області звернувся представник позивача – адвокат Вдовцова А.Д. із адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №4087 від 25.11.2025 року про накладення адміністративного стягнення у розмірі 17000,00 грн. на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а також закрити провадження у справі у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Крім цього просила стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13000,00 грн. та витрати на сплату судового збору у сумі 665,60 грн. та витрати за сплату та витрати за сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 998,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП у зв`язку із неприбуттям його до ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно повістки, надісланої засобами поштового зв`язку «Укрпошта». З оскаржуваної постанови вбачається, що позивач на розгляд справи про адміністративне правопорушення не з`явився, хоча згідно даних протоколу був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про поважні причини неявки не повідомляв.

Однак, позивач стверджує, що жодних повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 не отримував, та не був присутній на складанні протоколу про адміністративне правопорушення. З вказаного протоколу вбачається, що він не містить ні підпису особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ні підпису свідків, в присутності яких позивач відмовився від підписання протоколу, ні інших відміток особи, яка склала такий протокол про те, що позивач відмовився від підписання протоколу. Відповідно, позивачу не роз`яснювався зміст статті 63 Конституції України та не роз`яснювались права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП.

Таким чином, вважає, що вбачається суттєве порушення процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Крім цього зазначає, що з наданих матеріалів адміністративної справи ІНФОРМАЦІЯ_4 була згенерована повістка №331187 від 05.10.2024 року про виклик на 15.10.2024 року о 11:00 год., та яка була надіслана засобами поштового зв`язку «Укрпошта» 05.10.2024 року. Водночас згідно трекінгу «Укрпошта», вказане поштове відправлення не зареєстроване в системі «Укрпошта», що ставить під сумнів надсилання вказаної повістки, з приводу якої було винесено оскаржувану постанову.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а також відсутністю об`єктивної та суб`єктивної сторін правопорушення, у діях позивача відсутні подія та склад адміністративного правопорушення , що відповідно до п.1 ст.247 КУпАп є підставою для закриття провадження у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_4 05.10.2024 року позивачу була надіслана повістка №331189 про виклик до ТЦК та СП на 15.10.2024 року.

Як вбачається із протоколу №4087 про адміністративне правопорушення від 12.11.2025 року, відносно позивача ІНФОРМАЦІЯ_4 12.11.2025 року було встановлено, що ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку було надіслано повістку №331189 про виклик з вимогою прибути 15.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

25.11.2025 року постановою за справою про адміністративне правопорушення №4087 ІНФОРМАЦІЯ_5 було накладено стягнення на позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Зазначає, що на момент винесення зазначеної постанови сплинув один рік з дня вчинення адміністративного правопорушення, оскільки з 15.10.2024 року, що є днем вчинення адміністративного правопорушення до 25.11.2025 року, що є днем накладення адміністративного стягнення минуло більше одного року. Таким

Чином, незважаючи на дотримання тримісячного строку з дня виявлення правопорушення, було порушено граничний річний строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що виключає можливість накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 09.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, поновлено строк для звернення до суду з позовом та постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали справи, на підставі яких винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.210-1КУпАП.

У зв`язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого електронного кабінету, ухвала про відкриття провадження направлена на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_6 (яка доставлена 11.01.2024) та рекомендованим листом.

Позивач та відповідач не надавали до суду клопотань про розгляд даного позову в загальному порядку.

27.04.2026 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не визнає позовних вимог та заперечує, так як з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних рядового, сержантського та старшинського складу ІНФОРМАЦІЯ_3 . АІТС « ІНФОРМАЦІЯ_8 » була сформована електронна повістка на ім`я позивача ОСОБА_1 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних. За результатами електронної взаємодії дана повістка надійшла до Укрпошти для друку та подальшого оповіщення ОСОБА_1 . Останній був належним чином оповіщений про виклик, однак на вказаний у повістці час і дату до вказаного відділу не з`явився, про поважність причин неявки не повідомив, та в подальшому не з`являвся. Згідно даних протоколу, ОСОБА_1 доведено зміст ст.268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 25.11.2025 року об 11.00 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справ про адміністративне правопорушення є безпідставними та не мали б підлягати задоволенню. Просить відмовити у задоволенні за безпідставністю.

04.05.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначається, що сторона позивача вважає, що відповідачем протиправно, з істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права, складено протокол про адміністративне правопорушення, а отже на його підставі незаконно винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Протокол фактично складений за відсутності позивача, останній взагалі не був повідомлений про дату та час розгляду справи за вказаним протоколом, шо прямо суперечить вимогам КУпАП, крім того недотримання процедури складання протоколу позбавило позивача можливості надати пояснення щодо суті пред`явленого обвинувачення, скористатись своїм правом на отримання професійної правничої допомоги та реалізувати інші процесуальні права, передбачені ст.268 КУпАП. Оскільки протокол ІНФОРМАЦІЯ_3 №4087 від 12.11.2025 року не може вважатися належним та допустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення, постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 №4087 від 25.11.2025 року винесена виключно на підставі вказаного протоколу, складеного з грубим порушенням закону, то така постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Суд, розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Згідно ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

В силу ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею ст.210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм іншого нормативного акту.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно копії протоколу про адміністративне правопорушення №4087 від 12.11.2025, складеним посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 капітаном ОСОБА_3 , що ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку було надіслано повістку №331189 про виклик з вимогою прибути 15.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до копії постанови №4087 від 25.11.2025 року, вбачається, що 12.11.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 було надіслано засобами поштового зв`язку про виклик з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 . З проставленої оператором Укрпошти відмітки про відсутність громадянина ОСОБА_4 за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання вбачається, що даний громадянин відповідно до п.41 Порядку проведення призову на військову службу під час мобілізації, особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 року №560, був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак на вказаний у повістці час та дату не з`явився та про поважність причин неявки не повідомив, чим порушив законодавство про військовий обов`язок і військову службу, оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до вимог ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови.

При цьому, ч.1 ст.38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення..

Тобто приписами ст.38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.

Постановою про адміністративне правопорушення №4087 від 25.11.2025 було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у зв`язку з неявкою 15.10.2024 року позивача за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи, що сам відповідач безпосередньо викликав ОСОБА_1 на 15.10.2024 року, а позивач не з`явився за вказаним викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в зв`язку з чим відповідач був безпосередньо обізнаний про таку неявку, то 15.10.2024 року - є датою вчинення адміністративного правопорушення та датою його виявлення.

Між тим, постанова про адміністративне правопорушення №4087 була складена 25.11.2025 року (а фактично 12.11.2025 року було виявлено правопорушення, про що свідчить вказівка про дату і час розгляду справи в протоколі про адміністративне правопорушення №4087 від 12.11.2025, складеного відносно позивача), тобто поза межами строку накладення адміністративного стягнення, встановленого ч.9 ст.38 КУпАП.

За таких обставин, адміністративне правопорушення, за вчинення якого ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності, накладене поза межами строків, передбачених КУпАП.

Наведений висновок узгоджуються з висновком Верховного Суду, зробленими в постанові від 17.07.2019 року в справі №601/952/16.

Згідно з п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені ст.38 КУпАП.

З вказаних підстав доводи позивача щодо незаконності постанови у зв`язку з неприбуттям за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 судом не оцінюються, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків суду щодо порушення відповідачем встановлених ч.9 ст.38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення.

З огляду на те, що на час винесення оскаржуваної постанови закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу поза межами строку, передбаченого ч.9 ст.38 КУпАП, суд приходить до висновку, що така постанова підлягає скасуванню.

Слід зауважити, що вимоги ч.3 ст.286 КАС України передбачають, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, з врахуванням вищезазначеного, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та скасування постанови тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 підполковника ОСОБА_5 №4087 від 25.11.2025 року про накладення на ОСОБА_4 адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Судові витрати зі слати судового збору підлягають розподілу відповідно до вимог ст.139 КАС України.

Щодо відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 13000,00 грн., то суд зазначає таке.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За правилами ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.1 ст.34 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

За правилами ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).

За правилами ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження обставин щодо понесення витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 13000,00 грн. стороною позивача надані суду копії наступних документів: Договору про надання професійної правничої допомоги від 09.03.2026 року, ордеру на надання правничої допомоги від 01.04.2026 року серії АВ №1287449, квитанція від 09.03.2026 року №04 та квитанція від 31.03.2026 року №05 на загальну суму понесених витрат 13000,00 грн.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI установлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зазначає, що позивачем надані належні та допустимі докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 по справі №201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) міститься висновок про те, що розглядаючи питання стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд має право самостійно визначати розмір таких витрат, виходячи з критерію розумної необхідності та співмірності, враховуючи характер виконуваної адвокатом роботи (послуг), складність виконуваної роботи (послуг), їх значимості, складності категорії справи тощо.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268 названого рішення).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі№755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 по справі №280/1765/19 (адміністративне провадження №К/9901/607/20) зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема складності справи, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд констатує, що позивач надав належні та допустимі докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката, а також співмірності витрат обсягу наданих послуг (підготовка та направлення позовної заяви до суду).

Водночас відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та не наведено заперечнь щодо їх співмірності чи обгрунтованості, за таких обставин, враховуючи надані позивачем докази понесення витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх стягнення у розмірі 13000,00 грн.

Отже вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того позивачем була заявлена вимога про стягнення витрат за сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 998,40 грн.

Відповідно до ст.139 КАС України, з огляду на задоволення позову, судовий збір, сплачений позивачем за подання заяви про забезпечення позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як понесені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72-79, 90, 122, 132, 134, 139, 242-246, 262, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №4087 від 25.11.2025 року -задовольнити.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №4087 від 25.11.2025 року про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень -скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 998 (дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 40 коп.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів після оголошення рішення суду до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області.

Суддя: