Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №466/1639/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1639/26

Провадження № 2/466/2022/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

в складі: головуючого судді Зими І.Є.

секретаря судового засідання Васинчик М.О.

представника позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

03 березня 2026 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_3 , що був зареєстрований 10 липня 2009 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №1193, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Крім того, просить стягнути з ОСОБА_3 , в користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання доньки, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі однієї третини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, з дати пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Свої вимоги мотивує тим, що спільне сімейне життя між сторонами не склалося, оскільки вони розійшлися у поглядах щодо виконання сімейних обов`язків. Від даного шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . З липня 2024 року сторони фактично припинили сімейні відносини, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, а спілкування між ними відбувається виключно з питань виховання дітей. Позивачка вважає, що примирення між сторонами неможливе, а подальше збереження шлюбу суперечить інтересам обох сторін, у зв`язку з чим просить шлюб розірвати без надання строку для примирення.

Крім того, позивачка зазначає, що після припинення спільного проживання двоє неповнолітніх дітей перебувають на її утриманні. Відповідач належним чином матеріальної допомоги на їх утримання не надає, хоча є працездатною особою та має можливість брати участь у забезпеченні дітей. З огляду на це просить стягнути з відповідача аліменти у розмірі однієї третини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою суду від 23.04.2026 року, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження, з викликом сторін.

Представник позивачки, адвокат Цуняк Г.Б., в судовому засіданні вимогу позовної заяви підтримала з підстав, викладених в письмовій заяві, просила суд задовольнити такі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився повторно , причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Не подав відзив на позовну заяву.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, представник позивачки не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 10 липня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстрований Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, про що зроблено актовий запис №1193 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від даного шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

Відповідно до частини першої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з частиною першою статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 Сімейного кодексу України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин або до їх збереження, у тому числі за допомогою фізичного чи психічного насильства, є порушенням права дружини та чоловіка на свободу і особисту недоторканність.

Частиною третьою статті 105 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно з частиною першою статті 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них чи їхніх дітей, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами фактично припинено сімейні відносини. Позивачка наполягає на розірванні шлюбу та вважає примирення неможливим. Будь-яких доказів, які б свідчили про намір сторін відновити сімейні відносини чи зберегти сім`ю, матеріали справи не містять, а відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, своїм правом подати заперечення або повідомити суд про інші обставини не скористався.

За таких обставин суд приходить до висновку, що сім`я фактично розпалася, шлюб існує лише формально, а його подальше збереження не відповідатиме інтересам позивачки. Добровільність шлюбу є однією з основоположних засад сімейного законодавства, а тому примушування особи до збереження сімейних відносин всупереч її волі суперечило б вимогам Сімейного кодексу України.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання шлюбу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частинами першою та третьою статті 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку щодо утримання дитини визначаються за домовленістю між ними. За відсутності такої домовленості кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються за рішенням суду у частці від доходу матері чи батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з ким проживає дитина.

Статтею 182 Сімейного кодексу України визначено, що при встановленні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки чи сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені витрати платника аліментів, а також інші обставини, що мають істотне значення. При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною першою статті 183 Сімейного кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері чи батька, яка буде стягуватися як аліменти, визначається судом. При цьому частина п`ята зазначеної статті встановлює право того з батьків, разом з ким проживають діти, звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів на двох дітей у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів.

Судом встановлено, що від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які після припинення сімейних відносин проживають разом із матір`ю та перебувають на її утриманні.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, а розірвання шлюбу між батьками або проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Отже, припинення шлюбних відносин між сторонами саме по собі не припиняє обов`язку відповідача брати участь у матеріальному забезпеченні своїх дітей.

Крім того, відповідно до статей 3, 18 та 27 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню їхніх інтересів. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, а держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку. Саме з урахуванням зазначених принципів суд вирішує спір щодо утримання дітей.

Із матеріалів справи вбачається, що після припинення сімейних відносин обов`язок щодо щоденного утримання, виховання та забезпечення дітей фактично здійснює позивачка. Відповідач належної матеріальної допомоги на утримання дітей добровільно не надає, що і стало підставою для звернення позивачки до суду з даним позовом.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не скористався своїм правом подати відзив на позов, не надав суду жодних доказів щодо свого матеріального чи сімейного стану, наявності інших утриманців або інших обставин, які могли б вплинути на визначення розміру аліментів. Також матеріали справи не містять доказів добровільного виконання ним обов`язку щодо належного утримання дітей.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вік дітей, необхідність забезпечення належних умов для їх фізичного, інтелектуального та духовного розвитку, принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо їх утримання, а також відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про необхідність визначення іншого способу чи розміру стягнення аліментів. Заявлений позивачкою розмір аліментів- одна третина з усіх видів заробітку (доходу) відповідача відповідає вимогам сімейного законодавства щодо утримання двох дітей, є розумним, справедливим та спрямований на належне забезпечення їхніх інтересів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення аліментів є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відтак з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі однієї третини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, тобто 03 березня 2026 року, і до досягнення повноліття старшою дитиною.

Відповідно до частини першої статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачкою було сплачено судовий збір за вимогу про розірвання шлюбу у встановленому законом розмірі, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки понесений нею судовий збір за вимогу про розірвання шлюбу, а також у дохід держави судовий збір за задоволену вимогу про стягнення аліментів, від сплати якого позивачка була звільнена при зверненні до суду.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки судовий збір у розмірі 1331,20 грн, сплачений за подання позовної заяви в частині вимоги про розірвання шлюбу, а також у дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн за вимогу про стягнення аліментів.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 280-282, 430 ЦПК України, статтями 51 Конституції України, 105, 110, 112, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, суд,

у х в а л и в :

позов - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 10 липня 2009 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис №1193.

Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі однієї третини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення з 03 березня 2026 року і до досягнення повноліття старшою дитиною .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Львівського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Сторони в справі:

Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Суддя І. Є. Зима