Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №464/4765/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа№464/4765/26

пр.№ 3/464/1834/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 року м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко Олена Валеріївна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.173-2 КУАП,

у с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 16 червня 2026 року о 17:30 год у квартирі АДРЕСА_2 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, саме: висловлювався на її адресу нецензурними словами, оражаючи, погрожував фізичною розправою, шарпав за одяг, внаслідок чого такий було порвано, і штовхав дружину, чим спричинив їй психологічне та фізичне насильство. Своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУАП.

До такого висновку суддя дійшов з огляду на наступне.

У ст.280 КУАП закріплено обов`язок орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

За змістом ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 240/12/17 сформульовано правовий висновок про те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з положеннями КУАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУАП.

Диспозицією ч.1 ст.173-2 КУАП передбачено вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

У ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, яка охоплює ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різних ступенів тяжкості, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Описані вище обставини підтверджуються безпосередньо дослідженими по справі доказами у відповідності до ст.251 КУАП:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 217339 від 16.06.2026, що за формою та змістом відповідає вимогам ст.256 КУАП, та яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення;

письмовими заявою та поясненнями потерпілої ОСОБА_2 ;

терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії ЕТ № 110872 від 16.06.2026;

формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 16.06.2026;

визнавальними поясненнями у суді правопорушника, який ствердив, що того дня дружина зробила йому зауваження, він повів себе не по-чоловічому, став на неї кричати, нецензурно ображати, схопив за халат, став шарпати, порвав халат, погрожував фізичною розправою, у зв`язку з чим йому соромно за свою поведінку, тому згідний з честю нести відповідальність за вчинене.

У судді немає підстав піддавати сумніву достовірність доказів, які повністю та логічно вписуються в картину події правопорушення, узгоджуються між собою, у сукупності та взаємозв`язку є достатніми, достеменно свідчать про вчинення домашнього насильства та вини у цьому порушника. Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст.247 КУАП, та беззастережно спростовували даний висновок відсутні.

За вчинене правопорушник підлягає адміністративній відповідальності та при накладенні адміністративного стягнення відповідно до вимог ст.33 КУАП суддя враховує характер та обставини вчиненого, суспільну небезпеку правопорушення, особу правопорушника. З огляду на наведене суддя вважає, що на правопорушника слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення, у виді штрафу, що буде згідно зі ст.23 КУАП достатньою та необхідною мірою відповідальності.

Окрім цього, у відповідності до ст.40-1 КУАП з правопорушника слід стягнути судовий збір на користь держави. Обставини, які надавали право на звільнення від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір» у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст.40-1, 221, 283, 284 КУАП,

п о с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн судового збору.

У випадку несплати штрафу у п`ятнадцятиденний термін відповідно до вимог ст.ст.307, 308 КУАП з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред`являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО