Вирок від 13 липня 2026 р. у справі №447/2585/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/298/26

Справа №447/2585/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.07.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12026141250000239 від 30.06.2026 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, Миколаївського (на даний час Стрийського) району Львівського області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України,

за участі: прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_5

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 29.06.2026 у період часу з 23 год 11 хв по 23 год 54хв, у період дії воєнного стану, введеного на території України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, який у подальшому неодноразово продовжувався, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел, спрямований на завідомо неправдиве повідомлення про загрозу вибуху, що створює загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, вирішив повідомити неправдиву інформацію про замінування будівлі, що забезпечує діяльність органу державної влади, а саме адміністративної будівлі Відділення поліції № 2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, розташованої за адресою: пл. Ринок, 9, м. Миколаїв, Стрийський район, Львівська область, що діє відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» та є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Надалі ОСОБА_3 , реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи, що інформація, яку він повідомляє, є неправдивою, передбачаючи наслідки у вигляді порушення громадської безпеки, створення обстановки страху серед населення, дезорганізації діяльності правоохоронного органу, можливого виклику паніки, а також відволікання сил і засобів відповідних служб від виконання покладених на них обов`язків, бажаючи настання таких наслідків, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, із власного мобільного телефона марки «Samsung», моделі «A15», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , 29.06.2026 у період часу з 23 год 11 хв по 23 год 54 хв здійснив декілька телефонних дзвінків з абонентського номера оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 на спеціальну лінію «102».

Під час вказаних телефонних розмов ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що повідомлена ним інформація не відповідає дійсності, завідомо неправдиво повідомив про загрозу вибуху, тобто замінування адміністративної будівлі Відділення поліції №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, розташованої за адресою: пл. Ринок, 9, м. Миколаїв, Стрийський район, Львівська область, що загрожувало загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків.

Таким чином, ОСОБА_3 завідомо неправдиво повідомив про підготовку вибуху споруди, що забезпечує діяльність органів державної влади, який загрожує загибеллю людей чи іншим тяжким наслідкам, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.259 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, та щиро кається у вчиненому. Підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення та беручи до уваги, що прокурор та захисник також не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, та зможе оскаржити вирок суду тільки в частині призначеного йому покарання. Заслухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, кваліфікація його неправомірних дій за ч. 2 ст. 259 КК України є правильною.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 259 КК України є тяжким злочином.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання обвинуваченому враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу, обставину, яка пом`якшує покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Враховуючи вищенаведене, а також особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, обставину, яка пом`якшує покарання, та відсутність обставин, яка обтяжує покарання, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 259 КК України у виді позбавлення волі.

Разом з тим, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який в судовому засіданні щиро розкаявся у вчиненому, його посткримінальну поведінку, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та реального відбуття покарання. Відтак, на підставі ст. 75 КПК України ОСОБА_3 слід звільнити від відбування призначеного основного покарання із випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 30.06.2026 у справі №447/2392/26 до підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком до 30.08.2026.

Обраний щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України, домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення: три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Таким чином, строк перебування ОСОБА_3 під домашнім арештом з 30.06.2026 до дня набрання вироком законної сили необхідно зарахувати у строк покарання з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України у строк покарання, призначеного ОСОБА_3 , зарахувати строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 30.06.2026, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати засудженого періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи та працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 30.06.2026, на мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy А15» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із встановленим номером телефону НОМЕР_3 .

Речові докази:

мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy А15» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із встановленим номером телефону НОМЕР_3 - повернути власнику ОСОБА_3 ,

один диск з копіями аудіозаписів телефонних дзвінків на лінію 102 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Миколаївський районний суд Львівської області.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1