Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №463/6225/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/6225/26

Провадження №3/463/1259/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року суддя Личаківського районного суду м.Львова Жовнір Г.Б., за участю ОСОБА_1 , розглянувши об`єднані матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

в с т а н о в и в:

як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №217960 від 29.06.2026 року, такий складено з приводу того, що 22.04.2026 року близько 10.00 год. за адресою АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 ухилилась від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення виховання свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуваючи на території навчального закладу Ліцею №37 ЛМР вчинив бійку з однокласником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Крім того, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №217980 від 29.06.2026 року, в такому зазначено, що 22.04.2026 року близько 10.00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 ухилилась від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення виховання свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуваючи на території навчального закладу Ліцею №37 ЛМР вчинив бійку з однокласником ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечила факт вчинення нею адміністративних правопорушень та просила закрити провадження у справі. Пояснила, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, викладені у протоколах, а наведені у них висновки ґрунтуються виключно на доповідній записці вчителя фізичної культури. Зазначила, що дії її сина були спрямовані на самозахист. Повідомила, що після конфлікту, який стався 22.04.2026 року, вона разом із чоловіком першими звернулися до директора Ліцею № 37 Львівської міської ради із заявою від 01.05.2026 року, в якій повідомили про напад на їхнього сина ОСОБА_5 з боку інших учнів та просили об`єктивно з`ясувати всі обставини події. При цьому заяви інших учасників конфлікту були подані лише 12.05.2026 року, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того ОСОБА_1 , зазначила, що у Ліцеї № 37 Львівської міської ради проводилось службове провадження щодо можливих фактів булінгу стосовно її сина, яке було розпочато згідно наказу директора від 07.05.2026 року за повідомленням батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . При цьому письмове повідомлення, на підставі якого було розпочато таке провадження, у матеріалах відсутнє. Пояснила, що до початку зазначеного провадження ні вона, ні її чоловік не отримували будь-яких повідомлень чи зауважень щодо неналежної поведінки сина, а також відсутні будь-які звернення батьків інших учнів із відповідними скаргами. На її думку, після конфлікту 22.04.2026 року батьки інших учасників конфлікту спільно з адміністрацією навчального закладу намагалися спотворити фактичні обставини події, замість їх об`єктивного з`ясування. Звернула увагу суду, що її заява від 01.05.2026 року була подана ще до початку розгляду питання про можливий булінг, однак адміністрацією ліцею та працівниками ювенальної превенції жодних дій для всебічного встановлення фактичних обставин конфлікту не здійснювалося.

Крім того, ОСОБА_1 вказала на формальний характер роботи комісії з розгляду випадку булінгу. За її словами, у протоколах засідань комісії відсутній опис конкретних фактів, які б свідчили про вчинення її сином булінгу, не зазначено, які саме дії були вчинені, коли вони мали місце, якими доказами підтверджуються та хто звертався зі скаргами. Звернула увагу, що у протоколі засідання комісії від 18.05.2026 року № 2 голова комісії зазначив про суперечливість повідомлених обставин та необхідність збору додаткових доказів. У протоколі від 25.05.2026 року № 3 також зазначено про відсутність офіційних звернень батьків учнів 5-А класу щодо поведінки ОСОБА_5 . Незважаючи на це, комісією було прийнято рішення про підтвердження факту булінгу.

Крім того, зазначила, що після направлення матеріалів комісії до Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області працівниками ювенальної превенції було встановлено відсутність у цих матеріалах доказів булінгу. Незважаючи на це, працівниками поліції були відібрані пояснення у батьків інших учасників конфлікту, які звернулися із заявами лише 12.05.2026 року, після чого щодо неї були складені протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Вважає, що вона разом з чоловіком ОСОБА_2 , належним чином займаються вихованням сина. На підтвердження цього долучила довідку керівника гуртка ОСОБА_7 , відповідно до якої ОСОБА_2 , 2014 року народження, з 01.09.2020 року по теперішній час навчається у капелі хлопців-бандуристів «Гамалія» Центру творчості дітей та юнацтва Галичини. Крім того, долучено характеристику керівника футбольної секції при ЛНУ імені Івана Франка ОСОБА_8 , згідно з якою ОСОБА_9 з березня 2026 року відвідує секцію, характеризується як уважний, старанний, наполегливий учень, який з повагою ставиться до тренерів, демонструє високу культуру поведінки, є неконфліктним, відкритим до співпраці та готовим допомагати іншим.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Так, відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням їхнього належного виховання, навчання та створення необхідних умов життя.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням суду є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 251КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В матеріалах справи відсутні дані про ухилення чи невиконання покладених на ОСОБА_1 обов`язків щодо забезпечення належних умов життя, навчання та виховання малолітнього сина. Сам по собі факт виникнення конфлікту між дітьми та їх участі у бійці не може безумовно свідчити про неналежне виконання батьками своїх обов`язків, оскільки для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП необхідним є встановлення причинного зв`язку між неналежним виконанням батьківських обов`язків та поведінкою дитини, а також наявності вини у формі ухилення від їх виконання.

Досліджені судом матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків або неналежним чином здійснювала виховання сина. Натомість матеріали справи містять відомості про те, що дитина відвідує позашкільні гуртки та спортивну секцію, позитивно характеризується їх керівниками, а батьки після виникнення конфлікту самостійно звернулися до адміністрації навчального закладу із заявою про проведення об`єктивної перевірки обставин події.

Суд також враховує, що протоколи про адміністративне правопорушення фактично ґрунтуються лише на висновках, викладених у матеріалах комісії з розгляду випадку булінгу та доповідній записці працівника навчального закладу, тоді як будь-яких доказів, які б підтверджували саме ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків, матеріали справи не містять.

Сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а викладені в ньому обставини повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України - презумпції невинності.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов`язковому порядку використовується як джерело права відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, ЄСПЛ в своєму рішенні від 10.02.1995 по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, чим це представляється: презумпція невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин. П.21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ підкреслив, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25). У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06.12.1988 зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати, як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення, є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ та порушує презумпцію невинуватості особи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Враховуючи наведені вище обставини та встановлені в судовому засіданні факти з приводу належного виконання ОСОБА_1 обов`язків щодо виховання її сина, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Відповідно ж до п. 1, ч. 1, ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 7, 184, 245, 247, 251, КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Г.Б. Жовнір