Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №500/1260/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1260/26

14 липня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо нарахування трудового стажу і розрахунку пенсії, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області зарахувати, ОСОБА_1 , ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, до страхового стажу для подальшого перерахунку розміру пенсії наступні періоди: час роботи на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження з 01 грудня 1987 року до 18 січня 1988 року, розрахувавши: в трикратному розмірі 31 день грудня 1987 року, що дорівнює 93 дням стажу; плюс 18 днів січня 1988 року, що дорівнює 27 дням. Разом 120 днів чорнобильського стажу; час роботи на крайній півночі з 19.05.1983 року по 18.08.1983 рік у СМУ тресту «Ямалгеолстрой» Ямало-ненецького округу Тюменської області, у двократному розмірі, що складає 180 днів; час роботи у Тернопільському СМУ-113 УС СКБС (будівельно-монтажному управлінні) з 03.11.1975 року по 14.12.1975 року і визнати достовірним запис, що дані внесено на основі «Справки от 15.12.1975 г.», тобто довідки від 15.12.1975 року, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області перерахувати розмір пенсії з урахуванням всього страхового стажу із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у розмірі 1,115 та після перерахунку здійснювати виплату пенсії разом з доплатами в розмірі не менше 7569,08 гривень (сім тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять гривень 08 коп.).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком. Однак, відповідач протиправно не зарахував йому до страхового стажу вказані вище періоди роботи, в тому числі, з урахуванням відповідної кратності. Крім цього, відповідачем, на думку позивача, протиправно не враховано час роботи у Тернопільському СМУ-113 УС СКБС (будівельно-монтажному управлінні) з 03.11.1975 року по 14.12.1975 року, попри те, що він належним чином підтверджуються наданими документами, зокрема записами трудової книжки, запис зроблено на підставі відповідної довідки.

Ухвалою суду від 11.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вважає, що пенсія позивача нарахована відповідно до вимог чинного законодавства, інших підстав для її перерахунку на даний час немає.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні, та отримує пенсію з 23.08.2006 за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

08.12.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, однак листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №9625-10215/Ш-02/8-1900/25 від 22.12.2025 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, зсилаючись на відсутність підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, за змістом ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

У спірному випадку предметом спірних правовідносин є дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача часу роботи на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження з 01 грудня 1987 року до 18 січня 1988 року, розрахувавши в трикратному розмірі 31 день грудня 1987 року; часу роботи на крайній півночі з 19.05.1983 року по 18.08.1983 рік у СМУ тресту «Ямалгеолстрой» Ямало-ненецького округу Тюменської області, у двократному розмірі, що складає 180 днів; часу роботи у Тернопільському СМУ-113 УС СКБС (будівельно-монтажному управлінні) з 03.11.1975 року по 14.12.1975 року і визнання достовірним запису, що дані внесено на основі «Справки от 15.12.1975 г.», тобто довідки від 15.12.1975 року. Водночас, виходячи з прохальної частини позовної заяви, позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області перерахувати розмір пенсії з урахуванням всього страхового стажу із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у розмірі 1,115 та після перерахунку здійснювати виплату пенсії разом з доплатами в розмірі не менше 7569,08 гривень (сім тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять гривень 08 коп.).

Враховуючи предмет спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені у статті 24 Закону № 1058-IV, відповідно до частини четвертої якої, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 5 розділу 15 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 01.01.2004 р., передбачено застосування пільгового обчислення страхового стажу для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі до 01.01.1991 року, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Відповідно до цих положень пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі: трудової книжки, з позначкою про те, що особа працювала в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на неї поширювалися пільги, передбачені для осіб, які працювали в зазначених місцевостях; письмового трудового договору, про роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, із позначкою, що на неї поширювалися пільги, передбачені для осіб, які працювали в зазначених місцевостях; довідки, про те, що особа працювала в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на неї поширювалися пільги, передбачені для осіб, які працювали в зазначених місцевостях.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, визначений постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року № 1029.

Згідно з пунктом 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 зараховується за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.

Отож, враховуючи наведене вище, у спірному випадку відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи на Крайній Півночі з 19.05.1983 по 18.08.1983 у СМУ тресту "Ямалгеолстрой" Ямало-ненецького округу Тюменської області, у двократному розмірі.

Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що у відповідності до ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.

З Протоколу Форми РС-право слідує, що період роботи 30.11.1987 по 31.12.1987 (ЧАЕС, ліквідатор за Списком №1 (зона відчуження), зарахований позивачу у трикратному розмірі, та період з 01.01.1988 по 18.01.1988 розрахований відповідачем у полуторному розмірі, як це визначено нормами ст.56 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Наведене, на думку суду, свідчить про відсутність протиправних дій відповідача у цій частині позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи у Тернопільському СМУ-113 УС СКБС (будівельно-монтажному управлінні) з 03.11.1975 року по 14.12.1975 року суд зазначає наступне.

Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Також згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Подібний висновок відображений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 588/647/17.

Поряд з цим, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Вказані відповідачами обставини, не можуть бути підставою для виключення спірного періоду з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (установи) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного період роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Так, період роботи позивача з 03.11.1975 по 14.12.1975 підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , відтак, підлягає до зарахування до страхового стажу позивача.

Суд вважає, що дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності згідно НОМЕР_1 лише через формальні неточності, зокрема, відсутність дати та номеру наказу про прийняття та звільнення з роботи, є протиправними.

Отож, на думку суду, з 03.11.1975 по 14.12.1975 може бути зарахований до страхового стажу позивача.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача перерахувати розмір пенсії з урахуванням всього страхового стажу із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у розмірі 1,115 та після перерахунку здійснювати виплату пенсії разом з доплатами в розмірі не менше 7569,08 гривень (сім тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять гривень 08 коп.), позов у цій частині позовних вимог не підлягає до задоволення з огляду наступне.

Відповідач ще не здійснював перерахунку призначеної позивачу пенсії за віком на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при проведенні такого перерахунку і виплаті пенсії будуть порушені.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що ймовірно будуть порушені у майбутньому, то позовні вимоги в цій частині, є передчасними та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Частиною четвертою ст. 245 КАС України передбачено, у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відтак, у сукупності наведених вище обставин, на переконання суду, у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача слід визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 03.11.1975 по 14.12.1975, а також зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 08.12.2025 про здійснення перерахунку пенсії та прийняти відповідне рішення, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає до часткового задоволення.

Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в порядку ст.139 КАС України.

Водночас у позові позивач заявив вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 22000,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами сьомою, дев`ятою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Судом встановлено, що позовну заяву підписав позивач, будь-яких відомостей, що позов підготовлений та подався адвокатам заява не містить.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано до суду договір №27102501 від 27.10.2025 про надання правової допомоги/юридичних послуг, укладений з ТОВ "Центром правової допомоги "Консультація юриста" та акт приймання передачі наданих послуг №27102501 від 27.10.2025.

Водночас, ні зміст вказаного договору, ні акт приймання передачі наданих послуг не вказують на зв`язок між позовною заявою у цій справі і витратами, вказаними у договорі від 27.10.2025 та не підтверджують того, що ці витрати пов`язані із професійною правничою допомогою адвоката у цій справі.

Відтак, відсутність належних, допустимих та достатніх доказів, які вказували б на витрати на професійну правничу допомогу позивача в межах розгляду конкретної цієї адміністративної справи, суду не надано, а тому такі не підлягають до стягнення з відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 03.11.1975 по 14.12.1975.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.12.2025 про здійснення перерахунку пенсії та прийняти відповідне рішення, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 14 липня 2026 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ),

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ:14035769).

Головуюча суддя Дерех Н.В.