Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №500/2273/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2273/26

14 липня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач 1), військової частини НОМЕР_1 (відповідач 2) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) щодо мобілізації під час особливого періоду ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «При призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №1954 від 26.03.2026 у частині призову ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та приступлення до виконання службових обов`язків за посадою.

Представник позивача адвокат Цімура Я.В. в обґрунтування позовних вимог зазначає, що, незважаючи на відсутність порушень правил військового обліку, 25.03.2026 позивача затримано уповноваженими особами ТЦК та СП та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матір ОСОБА_1 потребує постійного догляду згідно висновку про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватись та/або самообслуговуватись і потребує постійного стороннього догляду №147 від 17.03.2026. Отже, позивач вважає, що має законне право на оформлення відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки зайнятий постійним доглядом за матір`ю ОСОБА_2 та не підлягав призову та мобілізації.

Ухвалою суду від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Представником ІНФОРМАЦІЯ_3 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, Порядком №560 не передбачено безстрокового надання відстрочки військовозобов`язаному на підставі одноразово поданої заяви. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач користувався правом на відстрочку від призову з 27.03.2025 по 09.05.2025, з 15.05.2025 по 06.08.2025, з 12.08.2025 по 05.11.2025 та з 07.11.2025 по 13.03.2026. Тобто, позивач був обізнаний про те, що з метою продовження терміну дії відстрочки від призову, він повинен подавати відповідну заяву та підтвердні документи. Проте, з 13.03.2026 по день призову на військову службу під час мобілізації на особливий період - 26.03.2026 позивачем не подано заяви через центр надання адміністративних послуг з метою продовження терміну дії відстрочки від призову на військову службу. Відповідно, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не міг здійснювати перевірку наявності підстав для відстрочки у військовозобов`язаного, оскільки ним не була подана заява у встановленому порядку. Безпосередньо ТЦК та СП не мають права приймати заяви про надання відстрочок від призову на військову службу від військовозобов`язаних, оскільки такі заяви мають подаватися через центри надання адміністративних послуг.

Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що станом на дату виникнення спірних правовідносин (26.03.2026) позивачу надано відстрочку, або щодо звернення позивача із заявою про надання відстрочки на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, у порядку, визначеному чинним законодавством, матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_4 просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Військовою частиною НОМЕР_1 подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Представником позивача за допомогою системи «Електронний суд» подані додаткові пояснення, в яких наголошує, що позивач користувався правом на відстрочку до 13.03.2026, оскільки висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі був дійсний до 13.03.2026. Попередній висновок вичерпав свою дію, ЛКК видало наступний висновок від 17.03.2026, що у свою чергу становить 4 дні після завершення попередньої відстрочки. Дата, до якої висновок дійсний - 17.03.2027. Поруч з цим, 23.03.2026 ОСОБА_1 подав заяву на ім`я Трибухівського сільського голови з метою складення та видачі акта про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) за ОСОБА_2 . Усе вищезазначене безумовно свідчить про активні дії збоку позивача з метою продовження відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки був зайнятий постійним доглядом за матір`ю – ОСОБА_2 . Отже, ввважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України, судом розглянуто справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 26.03.2026 позивач військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 визнаний придатним до військової служби.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №7 від 26.03.2026 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» позивач призваний на військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» та відправлений до військової частини НОМЕР_1 .

Як слідує із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №93 від 01.04.2026 молодшого сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення з 01.04.2026.

Позивач вважає, що його протиправно призвано під час мобілізації з 26.03.2026 на військову службу, оскільки здійснює постійний догляд за своєю матір`ю.

Не погодившись із вказаними наказами, а також вважаючи за необхідне зобов`язати військову частину виключити позивача зі списків військової частини, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє досі.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про оборону» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Частина дев`ята статті 1 Закону №2232-XII визначає такі категорії громадяни України щодо військового обов`язку:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2 Закону №2232-XII).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно із частиною першою статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом №3543-XII.

Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до частини третьої вищезазначеної статті під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

Згідно із частиною 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 57 Порядку передбачено проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 (далі Порядок №560) визначено, що для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Пунктом 58 Порядку №560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Судом встановлено, що позивач здійснює постійний догляд за своєю матір`ю, яка потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, однак станом на 26.03.2026 (наказу про призов) не був заброньованим та не мав відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформленої у встановленому законному порядку.

Представник позивача у позовній заяві звертає увагу суду, що ОСОБА_1 має законне та беззаперечне право на оформлення відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки зайнятий постійним доглядом за матір`ю, проте доказів звернення позивача із заявою про надання відстрочки від призову позивачем до суду не надано.

У відзиві ІНФОРМАЦІЯ_6 зазначає, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач користувався правом на відстрочку від призову з 27.03.2025 по 09.05.2025, з 15.05.2025 по 06.08.2025, з 12.08.2025 по 05.11.2025 та з 07.11.2025 по 13.03.2026.

Відповідно до пункту 72 Порядку №560 рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Так, Порядок проведення медичного огляду комісією визначено розділом главою 3 розділу ІІ Положення № 402.

Пунктом 3.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.

Як вбачається, з п. 3.4 розділу ІІ Положення №402 перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний прибуває на медичний огляд ВЛК з результатами рентгенологічного обстеження органів грудної клітки.

ЕКГ виконується після 40-річного віку та за наявності медичних показань. Інші лабораторні та інструментальні дослідження виконуються за показанням.

Як вбачається із пункту 3.8 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Якщо в стані здоров`я військовозобов`язаного, за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров`я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення) у трьох примірниках, які не пізніше десятиденного строку з дня закінчення медичного огляду та перевірки ВЛК обласних (Київського та Севастопольського міських) ТЦК та СП, направляються на затвердження до штатних ВЛК згідно адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи.

Інші постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП, на особливий період оформлюються довідкою військово-лікарської комісії (додаток 4 до цього Положення) у трьох примірниках.

Копія довідки ВЛК з підписом про ознайомлення та датою видається особі, яка пройшла медичний огляд.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 від 26.03.2026 №2026-0326-1009-5425-0 позивач визнаний придатним для проходження військової служби. Вказана довідка ВЛК не підписана позивачем. (а.с. 23)

Суд зазначає, що відсутність відмітки про ознайомлення позивача з постановою ВЛК від 26.03.2026, не є порушенням процедури проходження ВЛК.

Крім того, перегляд постанови ВЛК про ступінь придатності військовозобов`язаних (перевірка) може бути здійснена вищими штатними ВЛК (ВЛК регіону, ЦВЛК).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача у частині процедури мобілізації позивача.

Відповідно до пункту 81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №1954 від 26.03.2026 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» позивач призваний на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .

Отже, слід дійти висновку, що на момент прийняття вищевказаного наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації позивач не мав установленої в законному порядку відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, та визнаний ВЛК придатним до військової служби, а відтак підлягав призову на військову службу по мобілізації в особливий період.

Надаючи правову оцінку в частині скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та приступлення до виконання службових обов`язків за посадою, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону № 2232-XII).

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008 визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі (далі - Положення № 1153/2008).

Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом (пункт 2 Положення № 1153/2008).

За змістом пункту 5 Положення № 1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 за № 280, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за № 1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція № 280).

Відповідно до пункту 2 Розділу ХІІ Інструкції № 280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.

За змістом пункту 32 розділу ІІ Інструкції № 280 підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є:

1) для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Водночас, як зарахування до списків особового складу військової частини так і виключення із списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині (п. 33 розділу ІІ Інструкції № 280).

Суд зауважує, що відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

Відповідно до пункту 6 Положення № 1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно із пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто, для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

У свою чергу, визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками:

зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного;

протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), що пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.

Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб`єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов`язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого слідують всі наступні, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.

Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.

В контексті наведеного, оскільки судом встановлено, що наказ № 1954 від 26.03.2026 не є протиправним, відповідно прийняте на підставі такого наказу рішення командира військової частини НОМЕР_1 в частині призначення та зарахування позивача до списків особового складу військової частини також не є протиправним та не підлягає скасуванню.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та приступлення до виконання службових обов`язків за посадою не підлягає до задоволення.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що право на відстрочку від призову на військову службу мають лише військовозобов`язані та резервісти. Таке право реалізується шляхом подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку. Так, на момент винесення спірного наказу про призов на військову службу під час мобілізації у позивача не було належним чином оформленої відстрочки від призову, як того вимагає чинне законодавство, доказів протилежного позивачем не надано.

Крім того, до прийняття наказу в частині призову позивача та направлення його для проходження військової служби під час мобілізації позивачем не було надано заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу. Водночас повідомлення працівників ТЦК про те, що позивач здійснює догляд за матір`ю та має право на відстрочку не є тотожним виконанню процедури, встановленої пунктом 58 Порядку №560.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Зазначена позиція була викладена в постановах Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №280/6033/22, від 01.10.2024 у справі №200/4189/22 та № 160/10728/23

Враховуючи викладене, позивач, маючи об`єктивні підстави для відстрочки, мав реальну можливість реалізувати своє право шляхом звернення до відповідного ТЦК через центри надання адміністративних послуг із заявою та належним чином засвідченими документами, як це передбачено Порядком №560, до моменту його фактичного призову.

Відсутність такого звернення та, відповідно, офіційного рішення комісії про надання відстрочки свідчить про те, що на момент прийняття наказу про призов позивач не мав статусу особи, якій надано відстрочку.

За таких обставин, відповідач, видаючи наказ від 26.03.2026 стосовно позивача, який на той момент не мав офіційно оформленої відстрочки, діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог законодавства про мобілізацію. Набувши статус військовослужбовця, позивач втратив право на відстрочку від призову на військову службу.

Щодо аргументів позивача про те, що відповідачу було відомо про здійснення постійного догляду за матір`ю та наявність у нього відстрочки від мобілізації у попередній період, слід зазначити наступне.

Так, обізнаність відповідача про здійснення позивачем постійного догляду за матір`ю не надавало позивачу права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки на час прийняття відповідачем оскарженого наказу не було розпочато процедуру реалізації права на отримання відстрочки від призову.

Інші доводи та аргументи сторін висновків суду не спростовують.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 14 липня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- ІНФОРМАЦІЯ_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 );

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Головуючий суддя Грицюк Р.П.