Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №304/1037/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1037/26 Провадження № 3/304/475/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., розглянувши матеріали, які надійшли з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Перечин Перечинського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , оператора БПЛА ВЧ НОМЕР_2 , громадянина України,

за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

з протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 004507Е від 16 травня 2026 року видно, що того ж дня о 18.50 год ОСОБА_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» в межах контрольованого прикордонного району на відстані 8 000 м до державного кордону на напрямку 201 прикордонного знаку за вчинення спроби незаконного перетину державного кордону з України у Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, чим порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04 листопада 1991 року, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Зазначені дії ОСОБА_1 в. о. начальника відділення інспекторів прикордонної служби ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП як перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що у селі Раково Ужгородського району його зупинили працівники поліції та попросили проїхати до блокпоста для перевірки, де прикордонники виявили, що він у розшуку та затримали його. Надалі відвезли на прикордонну заставу села Новоселиця, а потім до смт В.Березний, де він пробув два дні, після чого передали працівникам поліції, які у місті ОСОБА_3 оформили протокол його затримання. Наміру перетинати кордон він не мав, пост у селі Раково оминув окремою стежкою та йшов додому до міста Перечин.

За клопотанням захисника Захарчука І.І. судом викликалися для допиту у судовому засіданні в якості свідків працівники прикордонної служби.

Так, допитаний в якості свідка ОСОБА_2 показав, що є начальником ВІПС «Новоселиця» та у день події йому надійшло повідомлення про те, що з фотопастки отримано інформацію про рух невідомої особи в обхід прикордонного поста села Раково. Вказаною особою виявися ОСОБА_1 , який був затриманий патрулем через те, що обходив контрольний пост.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що обіймає посаду помічника начальника відділу ВІПС «Новоселиця» з адміністративно-юрисдикційної діяльності. Так, 16 травня 2026 року на КРП «Раково» ОСОБА_1 обходив вказаний контрольний пост задля уникнення перевірки, оскільки, як виявилося, він самовільно залишив військову частину та мав намір незаконно перетнути кордон. Додатково вказав, що він формував справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та є й інші докази, що підтверджують незаконність дій останнього, які він не долучив до протоколу. При цьому висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення зробив з того, що той обходив контрольний пост та перебуває у СЗЧ.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 показав, що є інспектором прикордонної служби ІІ категорії та у день події заступив на чергування молодшим зміни і відповідав за затриманих осіб. Коли ОСОБА_1 привели на блокпост, то він його оглянув і все, про обставини затримання йому нічого не відомо. Надалі затриманий протягом трьох діб перебував на прикордонній заставі, де він відповідав за його годування та порядок у режимному блоці, після чого ОСОБА_1 звільнили.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя прийшов до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Частиною 1 статті 204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Як вбачається з матеріалів справи, уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, зібрано наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 004507Е від 16 травня 2026 року, протокол про адміністративне затримання від 16 травня 2026 року (з місцем складання н. п. Новоселиця) та копію протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 16 травня 2026 року, а також рапорт молодшого інспектора І.Рокицького від 16 травня 2026 року, Схема затримання громадянина України.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 004507Е від 16 травня 2026 року, того ж дня о 18.50 год ОСОБА_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» в межах контрольованого прикордонного району на відстані 8 000 м до державного кордону на напрямку 201 прикордонного знаку за вчинення спроби незаконного перетину державного кордону з України у Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон. Своїми діями ОСОБА_1 порушив ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Аналогічні відомості містить й протокол про адміністративне затримання від 16 травня 2026 року з вказівкою на місце вчинення правопорушення – околиця населеного пункту Раково.

З протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 16 травня 2026 року вбачається, що у громадянина ОСОБА_1 було вилучено паспорт громадянина України, військовий квиток, свідоцтво про народження, картка платника податків, ланцюжок з хрестиком та каблучку.

Дослідивши вказані докази, враховуючи пояснення свідків, суддя вважає, що такі не доводять поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину, оскільки не вказують на наявність у його діях прямого умислу на незаконний перетин Державного кордону України.

Так, протокол про адміністративне правопорушення та про адміністративне затримання від 16 травня 2026 року, так само як і показання свідків, доводять виключно факт перебування ОСОБА_1 у прикордонній смузі на напрямку 201 прикордонного знаку на відстані 8 000 м до лінії Державного кордону України.

При цьому з наданих ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснень суддя встановив, що він дійсно залишив військову частину, через що й рухався в обхід прикордонного поста, та прямував до місця постійного проживання – міста Перечин Ужгородського району.

Крім того суддя зважає на те, що фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших доказів, які б вказували на причетність ОСОБА_1 до правопорушення, яке ставиться йому у провину, судді не надано.

Окрім цього під час особистого огляду речей у громадянина ОСОБА_1 не було вилучено жодних речей та документів, які б могли свідчити про намір перетину державного кордону, зокрема документи для виїзду за кордон або ж іноземну валюту, тощо.

При цьому наявна у матеріалах справи інформація Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Закарпатській області вих. № 74169-2026 від 20 травня 2026 року щодо перебування ОСОБА_1 у стані самовільного залишення військової частини, за відсутності інших належних та допустимих доказів, не утворює склад адміністративного правопорушення та жодним чином не підтверджує його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Виходячи з вищенаведених обставин суддя дійшов висновку, що органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Саме по собі перебування ОСОБА_1 на відстані 8 000 м від лінії державного кордону, не може слугувати доказом наміру в нього незаконно перетнути Державний кордон України, що вказує на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Таким чином, на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь, суддя прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достовірними доказами, а тому провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

З врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Частиною 1 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 7, 9, 247, 277, 278-280, 283-285 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя:Ганько І. І.