Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №212/13858/25 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/13858/25

2/212/1456/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого рогу в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Савінської А.О., за участю представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Храмова М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Донченко Вікторія Леонідівна, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

28 листопада 2025 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Храмов М.П., звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , у якому просить суд встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем – її матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини; визнати за позивачкою право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивачки ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді квартири, розташованої за вказаною вище адресою. За життя ОСОБА_3 залишила заповіт, спадкоємцем за яким є позивачка. 10 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом, проте їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю документального підтвердження факту проживання зі спадкодавцем на момент смерті. ОСОБА_3 важко хворіла та потребувала стороннього догляду, з огляду на це ОСОБА_1 з січня 2024 року проживала зі своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 до моменту її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснювала постійний догляд та турботу за нею, займалася її лікуванням, вирішенням соціально-побутових питань тощо. Позивач звернулася до нотаріуса поза межами шестимісячного строку, оскільки постійно проживала разом із матір`ю і вважала, що вона не обмежена визначеним строком. У зв`язку з відмовою нотаріуса, позивач позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права у позасудовому порядку, а тому вимушена звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 22 грудня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, роз`яснено учасникам справи їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 03 березня 2026 року за клопотанням представника позивача витребувано докази.

27 березня 2026 року від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

12 травня 2026 року від відповідачки ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення у справі, у яких вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог, вважала, що ОСОБА_1 протягом шести місяців після відкриття спадщини не подала до нотаріуса заяву про її прийняття, строк для прийняття спадщини вона пропустила. Оскільки строк для прийняття спадщини є пропущеним, за позивачкою не можу бути визнано право власності на спадкове майно.

22 травня 2026 року підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 17 червня 2026 року.

17 червня 2026 року в судовому засіданні заслухано вступне слово представника позивача, оголошено перерву для виклику свідків на 24 червня 2026 року.

24 червня 2026 року в судовому засіданні допитано свідків, оголошено перерву до 06 липня 2026 року за клопотанням представника позивача.

06 липня 2026 року в судовому засіданні досліджені письмові докази, проведені дебати, оголошено судом про перехід до стадії ухвалення рішення, яке було оголошено 14 липня 2026 року.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Храмов М.П. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини та визнати право власності за позивачкою в порядку спадкування за заповітом.

Відповідачка ОСОБА_2 до суду не з`явилася, у наданих суду письмових поясненнях від 12.05.2026 просила розгляд справи провести за її відсутності, вважала позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показала, що ОСОБА_5 вона знає як сусідку, вона проживала разом із дочкою ОСОБА_6 . ОСОБА_7 померла в 2024-2025 році, точно не пам`ятає. До смерті ОСОБА_8 вона (свідок) постійно бачила ОСОБА_6 , яка проживала разом із матір`ю.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона була сусідкою ОСОБА_10 , яка померла 2 роки тому. ОСОБА_8 останнім часом хворіла, з нею проживала ОСОБА_6 – її дочка. Пояснила, що вона (свідок) проживає у суміжній квартирі і по ранках чула як ОСОБА_6 говорила із матір`ю, яка хворіла, а також іноді вони бачилися в під`їзді. На теперішній час в цій квартирі проживає ОСОБА_6 з сім`єю.

Суд, заслухавши представника позивача, свідків, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією витягу з реєстру територіальної громади від 29.01.2025 (а.с. 7).

21 вересня 2024 року позивач змінила прізвище з ОСОБА_11 на ОСОБА_12 у зв`язку із реєстрацією шлюбу, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 30.10.2024 (а.с. 9).

30 червня 2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_13 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та все належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого воно б не складалося (а.с. 13).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових право на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 43101089 від 01.09.2015, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 11.06.2024 (а.с. 10).

З матеріалів спадкової справи 87/2025, заведеної після смерті ОСОБА_3 , встановлено, що 10 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Донченко В.Л. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо спадкового майна, яке залишилося після смерті матері ОСОБА_3 . Згідно з довідкою з Реєстру Криворізької міської територіальної громади станом на 11.06.2024 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрованою була ОСОБА_3 (а.с. 74-85).

Постановою нотаріуса від 10 червня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 23).

Постанова нотаріуса обґрунтована тим, що з ОСОБА_3 на момент її смерті ОСОБА_1 не була зареєстрована, із заявою про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку з дня смерті ОСОБА_3 до державної нотаріальної контори або до приватного нотаріуса не зверталася, документів, які б підтверджували її проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не надано. Відповідно до ст. 1272 ЦК, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просила встановити факт постійного її проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_3 .

Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261–1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої–п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до частин першої–третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц, від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19, від 19 квітня 2023 року у справі № 2-516/2007.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно з пунктами 3.19, 3.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Позивачка, пред`являючи позов, вказувала, що проживала без реєстрації разом зі спадкодавцем у спірній квартирі до дня смерті останньої, у зв`язу з необхідністю здійснювати догляд за хворою матір`ю.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, від 09 жовтня 2024 року у справі № 644/4646/23.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підтвердження постійного проживання разом зі спадкодавцем на час її смерті ОСОБА_1 надала акт, складений та затверджений 20.03.2025 ТОВ «КК «Дом.Ком», про те, що ОСОБА_1 з січня 2024 року постійно проживала без реєстрації місця проживання разом із своєю матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Викладені в акті обставини також підтвердили допитані судом свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , які підтвердили факт постійного проживання позивачки разом зі спадкодавцем на час її смерті.

Вказані обставини відповідачем не спростовано і доказів того, що позивачка фактично мешкала за іншою адресою, окремо від спадкодавця, суду не надано.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 спадщину, оскільки на час смерті матері проживала разом із нею, що підтверджується у своїй сукупності та взаємозв`язку належними і допустимими доказами, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Аналогічна думка викладена в роз`ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Посилання відповідачки на те, що позивачка пропустила шестимісячний строк для звернення до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини і відсутні підстави для поновлення строку, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи ґрунтуються на інших підставах і нормах закону, ніж зазначено в позові.

Враховуючи встановлені судом обставини, а також наявність перешкод у позивача в оформленні своїх спадкових прав у зв`язку із обґрунтованою відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та невизнанням відповідачкою права власності позивачки на спадкове майно, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

За заявою позивача ОСОБА_1 , яка викладена у позовній заяві, суд не здійснює розподіл судових витрат і залишає їх за позивачем.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 77-83, 89, 95, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Донченко Вікторія Леонідівна, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Донченко Вікторія Леонідівна, місцезнаходження: 50053, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Романа Шухевича, 21 прим. 1.

Повне судове рішення складено 14 липня 2026 року.

Суддя: О. В. Колочко