Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №380/6122/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6122/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» щодо виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з військового обліку;

- зобов`язати відповідача внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» щодо виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з військового обліку.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 24.03.2022 року позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі довідки військово-лікарської комісії №1914 від 24.03.2022 року, виданої першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_5 ), із внесенням відповідного запису до військового квитка серії НОМЕР_1 . Незважаючи на це, станом на час звернення до суду позивач продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» як військовозобов`язаний. Оскільки непридатним позивача визнав саме відповідач, останній і повинен був завершити процедуру виключення позивача з військового обліку шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру, однак цього не зробив. Невнесення таких відомостей створює для позивача негативні наслідки, зокрема ризик мобілізації на підставі даних Реєстру. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову та зазначає, що згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач з 01.04.2025 року перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 (автоматичне взяття на облік згідно змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 року №932; далі – ІНФОРМАЦІЯ_7 ). Зазначає, що довідка військово-лікарської комісії про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку не затверджувалась постановою регіональної (штатної) військово-лікарської комісії, а підставою для виключення особи з військового обліку є визнання її повністю непридатною до військової служби. Вказує, що у ІНФОРМАЦІЯ_8 відсутні технічні (програмні) можливості щодо перегляду та внесення змін до записів стосовно позивача в Реєстрі, оскільки той перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 . Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що довідка військово-лікарської комісії №1914 від 24.03.2022 року та запис про виключення позивача з військового обліку були скасовані (визнані нечинними) у встановленому законодавством порядку. Звертає увагу, що листом від 05.01.2026 року №58/1 сам відповідач підтвердив факт виключення позивача з військового обліку та достовірність внесених до військового квитка даних. Посилання відповідача на зміни до законодавства щодо повторного медичного огляду осіб, визнаних обмежено придатними, та щодо перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій про встановлення інвалідності вважає такими, що не стосуються спірних правовідносин. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_10 , надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 ; військово-лікарську комісію при цьому центрі позивач не проходив, непридатним до військової служби цим центром не визнавався, а тому підстави для його виключення з Реєстру у ІНФОРМАЦІЯ_10 відсутні. Зазначає, що в Реєстрі відсутні відомості про проходження позивачем військово-лікарської комісії при будь-якому ТЦК та СП, а Реєстр як автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система станом на теперішній час не має технічних можливостей відображення (внесення) відомостей про виключення з військового обліку на підставах, інших, ніж визначені законом. Вважає, що позивача було помилково виключено з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_11 . Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою судді від 06.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії №1914 від 24.03.2022 року, виданою ІНФОРМАЦІЯ_12 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), за результатами медичного огляду, проведеного 24.03.2022 року, на підставі статті 22а графи ІІ Розкладу хвороб позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідний запис про виключення позивача з військового обліку внесено до його військового квитка серії НОМЕР_1 .

Внаслідок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 року №932, з 01.04.2025 року позивача автоматично взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_9 , де він перебуває у статусі особи, яка змінила місце проживання (внутрішньо переміщеної особи), із категорією обліку «військовозобов`язаний».

Згідно з військово-обліковим документом, сформованим через застосунок «Резерв+», станом на час виникнення спірних правовідносин позивач відображається у Реєстрі з категорією обліку «військовозобов`язаний»; графа «підстава зняття/виключення» не заповнена; наявні відмітки про порушення правил військового обліку та про звернення до Національної поліції з причини неприбуття за повісткою до ТЦК та СП.

На звернення адвоката в інтересах позивача листом ІНФОРМАЦІЯ_13 від 12.11.2025 року №5275/1 та листом від 05.01.2026 року №58/1 відповідач повідомив, що згідно з довідкою позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_12 від 24.03.2022 року №1914 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що внесено відповідні записи до його військового квитка серії НОМЕР_1 ; разом з тим повідомив, що у ІНФОРМАЦІЯ_8 відсутні технічні (програмні) можливості щодо перегляду та внесення змін до записів стосовно позивача в Реєстрі, оскільки той перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 .

26.02.2026 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_10 із заявою про внесення відомостей до Реєстру про зміну його статусу на «виключений із списків військовозобов`язаних».

Листом від 27.02.2026 року №2669 ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив, що внесення таких відомостей через цей центр на підставі довідки, виданої іншим районним ТЦК та СП, наразі неможливе, та роз`яснив порядок виключення з військового обліку.

Уважаючи, що відповідач, який визнав його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, протиправно не завершив процедуру виключення шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Змістом спірних правовідносин є відповідність бездіяльності суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі – Закон №2232-XII).

Згідно з ч.1 ст.2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Пунктом 3 ч.6 ст.37 Закону №2232-XII встановлено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається; до військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 року №1951-VIII (далі – Закон №1951-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону №1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр) – автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з п.1, 2 ч.1 ст.3 Закону №1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є обов`язковість внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також повнота та актуалізація відомостей Реєстру.

За приписами ч.8 ст.5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України.

Відповідно до ч.9 ст.5 цього Закону, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлений Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 (далі – Положення №402). Згідно з п.1.2 глави 1 розділу І цього Положення, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п.2.1 глави 2 розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі), постанови яких оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Ключовим питанням, яке постало перед судом у цій справі, є наявність у відповідача обов`язку внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку та правомірність невчинення ним таких дій.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що визнання військово-лікарською комісією особи непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку є самостійною підставою для виключення такої особи з військового обліку в силу п.3 ч.6 ст.37 Закону №2232-XII. Внесення відомостей про виключення особи з військового обліку до Реєстру є складовою цієї процедури та обов`язком органу ведення Реєстру, оскільки відповідно до ст.1, п.1, 2 ч.1 ст.3 Закону №1951-VIII Реєстр створений для забезпечення військового обліку громадян України, а внесення передбачених законом відомостей до Реєстру та їх актуалізація є обов`язковими.

Судом встановлено, що довідкою військово-лікарської комісії №1914 від 24.03.2022 року, виданою першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_14 , позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 22а графи ІІ Розкладу хвороб; відповідний запис внесено до військового квитка позивача. Крім того, факт виключення позивача з військового обліку та достовірність внесених до його військового квитка даних підтверджено листами відповідача від 12.11.2025 року №5275/1 та від 05.01.2026 року №58/1.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що довідка військово-лікарської комісії не затверджувалась постановою регіональної (штатної) військово-лікарської комісії, з огляду на таке. Згідно з п.2.1 глави 2 розділу І Положення №402, довідка військово-лікарської комісії є самостійною формою оформлення постанови військово-лікарської комісії. Зазначена довідка не визнана нечинною та не скасована у встановленому порядку, а тому є чинним документом, який підтверджує непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку.

Безпідставними є й посилання відповідача та третьої особи на відсутність технічних (програмних) можливостей для внесення відповідних відомостей до Реєстру, оскільки відсутність технічної можливості не звільняє суб`єкта владних повноважень від виконання покладеного на нього законом обов`язку та не може бути підставою для обмеження прав особи. Обов`язковість внесення до Реєстру передбачених законом відомостей і повнота та актуалізація таких відомостей закріплені п.1, 2 ч.1 ст.3 Закону №1951-VIII; організаційне та технічне забезпечення функціонування Реєстру належить до повноважень володільця та розпорядника Реєстру (ст.5 Закону №1951-VIII), а не до сфери відповідальності позивача.

Суд не враховує посилання відповідача на зміни до законодавства про військовий обов`язок щодо повторного медичного огляду осіб, раніше визнаних обмежено придатними (Закон України від 21.03.2024 року №3621-IX), та щодо перевірки обґрунтованості рішень про встановлення інвалідності (Закон України від 11.04.2024 року №3633-IX), оскільки такі норми не стосуються осіб, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та не передбачають перегляду чи скасування раніше прийнятих стосовно таких осіб рішень військово-лікарських комісій.

Щодо доводів про перебування позивача на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 унаслідок автоматичного взяття на облік суд зазначає, що автоматичне відображення позивача у Реєстрі з категорією «військовозобов`язаний» суперечить фактичним та юридично встановленим обставинам – визнанню позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Невнесення до Реєстру відомостей про таке виключення створює ситуацію, за якої правовий статус особи у Реєстрі не відповідає її дійсному статусу, чим порушується принцип правової визначеності.

Суд враховує, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», згідно з яким державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, а ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, і помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Перебування позивача у Реєстрі як військовозобов`язаного, попри його виключення з військового обліку за станом здоров`я, є наслідком дій (бездіяльності) органів державної влади, а тому негативні наслідки такого стану не можуть покладатися на позивача, який діяв добросовісно.

Беручи до уваги наведене, суд приходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо невнесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, зокрема вчинена не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без дотримання принципу, з урахуванням якого здійснюється владне повноваження. А тому таку бездіяльність належить визнати протиправною.

Вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд виходить з такого.

За змістом ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав особи може здійснюватися судом у спосіб, який забезпечує ефективний захист її прав та інтересів.

Беручи до уваги сформовану практику Верховного Суду, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії, є встановлення судом додержання заявником усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

У цій справі факт визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку є встановленим, а внесення до Реєстру відомостей про таке виключення в силу п.1, 2 ч.1 ст.3, ч.9 ст.5 Закону №1951-VIII становить обов`язок органу ведення Реєстру, виконання якого не залежить від його розсуду. За таких обставин суд приходить висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн, наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на підставі ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» щодо виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , з військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_15 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» щодо виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , з військового обліку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.