Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №380/11994/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 рокусправа № 380/11994/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , Центральної Військово-лікарської комісії ЗСУ, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Центральної ВЛК 22.05.2025, затверджене Протоколом № 2025-0522-0900 про скасування висновку № 305 від 30.03.2022 первинної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до відповідних Реєстрів відповідні інформаційні дані щодо виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби на підставі ст. 36-а гр. ІІ “Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України № 402 від 14.08.2008;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (Херсонська область) зняти позивача з розшуку, виключити запис щодо позивача про “порушення правил військового обліку”, виключити позивача з військового обліку, про що внести відповідні записи у відповідні реєстри.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є особою з інвалідністю ІІІ групи по слуху та внутрішньо переміщеною особою, яка разом із матір`ю та донькою переїхала з Херсонської області до Львівської області у зв`язку зі збройною агресією російської федерації. Вказав, що після переїзду добровільно прибув до ТЦК та СП за місцем перебування, за направленням ІНФОРМАЦІЯ_7 пройшов обстеження військово-лікарської комісії, за висновком якої (довідка ВЛК № 305 від 30.03.2022) був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку у зв`язку з хронічною двобічною сенсоневральною приглухуватістю та втратою слуху, про що службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_7 були вчинені відповідні записи у його військово-облікових документах. Позивач стверджує, що з 30.03.2022 він був виключений з військового обліку та звільнений від відповідних обов`язків, однак службові особи ІНФОРМАЦІЯ_7 всупереч покладеному на них обов`язку не внесли до відповідних реєстрів відомостей про його виключення з військового обліку, що згодом призвело до появи у реєстрі відомостей про перебування позивача на військовому обліку як військовозобов`язаного та про порушення ним правил військового обліку, а також до оголошення його в розшук.

Позивач також зазначив, що про скасування Центральною військово-лікарською комісією ЗСУ висновку первинної ВЛК (Протокол № 2025-0522-0900 від 22.05.2025) та про оголошення його в розшук йому не було відомо до 21.01.2026; жодних документів із цього приводу він особисто не отримував. Вважає рішення ЦВЛК незаконним, оскільки, на його думку, воно ґрунтується на формальних підставах (відсутність фотокартки в карті обстеження та медичного огляду), а також на неаутентичному, зміненому тексті пункту «а» статті 36 Розкладу хвороб; крім того, протокол підписаний не всіма членами комісії, у ньому не зазначено профільну спеціалізацію підписантів. Наголосив, що виключення з військового обліку має одноразовий та безперечний характер, а обов`язок внести відповідні відомості до реєстрів покладений саме на службових осіб ТЦК та СП. Послався на статті 19, 55, 58, 62, 65 Конституції України, статті 1, 33, 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядок організації та ведення військового обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, а також на судову практику та практику Європейського суду з прав людини (справа «Рисовський проти України»). Тому позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 12.06.2026 відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 13.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про виклик свідків.

Ухвалою суду від 13.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача за участі позивача.

Від ІНФОРМАЦІЯ_1 , до складу якого входить відповідач-1, надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечено. В обґрунтування заперечень зазначено, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (Нововоронцовка). Вказано, що за результатами розгляду запиту слідчого СУ ГУНП у Львівській області (вх. № 8860 від 30.05.2024) щодо правомірності прийняття постанови військово-лікарської комісії стосовно позивача Центральною військово-лікарською комісією ЗСУ Протоколом № 2025-0522-0900 від 22.05.2025 було встановлено невідповідність установленого діагнозу вимогам пункту «а» статті 36 Розкладу хвороб та оформлення карти обстеження і медичного огляду з порушенням вимог Додатка 13 до Положення (відсутність на місці для фотокартки військовозобов`язаного, скріпленої гербовою печаткою ТЦК та СП), у зв`язку з чим постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 , оформлену довідкою ВЛК № 305 від 30.03.2022, скасовано, а позивач підлягає контрольному медичному огляду. На переконання відповідача, оскільки постанова ВЛК, оформлена довідкою № 305 від 30.03.2022, втратила юридичну силу внаслідок її скасування, станом на момент звернення позивача та розгляду справи були відсутні правові підстави для внесення до реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримав заявлені позовні вимоги, навівши доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві, та додатково звернувши увагу на суперечливість позиції відповідача, за якою первинний висновок ВЛК до його скасування у травні 2025 року все ж мав юридичну силу; підтримав доводи щодо неаутентичності тексту статті 36 Розкладу хвороб, неповноти підписання протоколу ЦВЛК та неналежного зберігання і оформлення документів державним органом; послався на практику апеляційних судів та практику ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України».

Суд дослідив подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується наявними у справі документами. У зв`язку зі збройною агресією російської федерації позивач переїхав із смт Нововоронцовка Нововоронцовської територіальної громади Херсонської області до м. Судова Вишня Яворівського району Львівської області, де набув статусу внутрішньо переміщеної особи та офіційно працевлаштований у комунальному підприємстві «Моє місто» Судовишнянської міської територіальної громади.

30.03.2022 позивач за направленням ІНФОРМАЦІЯ_1 пройшов обстеження військово-лікарської комісії. Згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 305 від 30.03.2022 позивачеві встановлено діагноз «хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, втрата слуху 5 ступеня» та на підставі статті 36-а графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (Додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402), прийнято постанову «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку». На підставі зазначеного висновку службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_7 до військово-облікових документів позивача внесено відповідні відомості про його непридатність до військової служби та виключення з військового обліку.

За зверненням слідчого слідчого управління ГУНП у Львівській області (вх. № 8860 від 30.05.2024) щодо правомірності прийняття постанови військово-лікарської комісії стосовно позивача Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України проведено перегляд постанови первинної ВЛК. За результатами розгляду Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України № 2025-0522-0900 від 22.05.2025 постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 , оформлену довідкою ВЛК № 305 від 30.03.2022, про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку скасовано; вказано, що позивач підлягає контрольному медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Як слідує зі змісту Протоколу № 2025-0522-0900 від 22.05.2025, підставами скасування постанови первинної ВЛК Центральна військово-лікарська комісія зазначила: 1) невідповідність установленого діагнозу вимогам пункту «а» статті 36 Розкладу хвороб (за якою постанова має передбачати стійку повну глухоту на обидва вуха або глухонімоту, підтверджену відповідними закладами, з проведенням багаторазових досліджень); 2) оформлення карти обстеження та медичного огляду з порушенням вимог Додатка 13 до Положення, а саме відсутність на місці для фотокартки фотокартки оглянутого військовозобов`язаного, яка повинна бути скріплена гербовою печаткою ТЦК та СП. Протокол № 2025-0522-0900 від 22.05.2025 містить підписи голови та членів комісії; результат голосування - «за» одноголосно.

Наприкінці січня 2026 року позивачеві стало відомо про перебування його даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів як військовозобов`язаного та про його розшук. У зв`язку з цим позивач звернувся із заявами до ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 і до ІНФОРМАЦІЯ_7 , на які отримав відповіді, зокрема лист ІНФОРМАЦІЯ_4 № 472 від 25.02.2026, лист ІНФОРМАЦІЯ_11 № 574 від 05.02.2026 і лист ІНФОРМАЦІЯ_7 № 3/1275 від 25.02.2026, якими позивача повідомлено про перебування на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , про скасування постанови ВЛК від 30.03.2022 рішенням ЦВЛК від 22.05.2025 та про необхідність проходження контрольного медичного огляду. Листом ІНФОРМАЦІЯ_11 № 574 від 05.02.2026 також повідомлено, що 25.08.2025 позивача оголошено в розшук на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Не погоджуючись зі скасуванням Центральною військово-лікарською комісією висновку первинної ВЛК, а також вважаючи протиправною бездіяльність службових осіб ТЦК та СП щодо невнесення до реєстру відомостей про його виключення з військового обліку та неправомірними дії щодо внесення відомостей про порушення ним правил військового обліку і оголошення в розшук, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Наведені обставини підтверджені наявними у справі доказами та по суті сторонами не заперечуються; спірними є питання їх правової кваліфікації.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII). Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби. Підставою для такого виключення є відповідна постанова (висновок) військово-лікарської комісії про непридатність особи до військової служби з виключенням з військового обліку.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487). Згідно з пунктом 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку у випадках, передбачених законодавством, та організовують внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Отже, підставою для внесення до Реєстру відомостей про виключення особи з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби є чинна постанова (висновок) військово-лікарської комісії про таку непридатність.

Порядок проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду у Збройних Силах України визначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402). Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 Центральна військово-лікарська комісія має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати та контролювати постанови будь-якої військово-лікарської комісії Збройних Сил України.

Застосовуючи наведене правове регулювання до встановлених у справі обставин, суд зазначає таке.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформленого Протоколом № 2025-0522-0900 від 22.05.2025 суд враховує таке.

Право Центральної військово-лікарської комісії розглядати, переглядати та скасовувати постанови будь-якої військово-лікарської комісії Збройних Сил України прямо передбачене підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402. Отже, здійснюючи перегляд постанови первинної ВЛК щодо позивача та скасовуючи її, Центральна військово-лікарська комісія діяла в межах наданих їй законодавством повноважень. Наявність у ЦВЛК повноважень на скасування постанов нижчестоящих ВЛК підтверджена і сталою практикою Верховного Суду (зокрема постанови від 07.12.2018 у справі № 819/630/17 та від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18).

При цьому реалізація ЦВЛК зазначеного повноваження не обмежена вимогою про обов`язкове проведення нею власного медичного огляду особи чи про її виклик: Положення № 402 не передбачає обов`язкового виклику або особистої участі громадянина під час перегляду ЦВЛК постанов позаштатних військово-лікарських комісій. Та обставина, що ЦВЛК переглянула постанову первинної ВЛК на підставі поданих документів (довідки ВЛК № 305 від 30.03.2022, карти обстеження та медичного огляду і акта дослідження стану здоров`я від 30.03.2022) без виклику позивача, сама по собі не свідчить про протиправність її рішення. Не свідчить про таку протиправність і те, що перегляд ініційовано за зверненням органу досудового розслідування, оскільки Положення № 402 не обмежує підстав, за яких ЦВЛК реалізує надані їй контрольні повноваження.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що рішення ЦВЛК ґрунтується на суто формальних підставах. Зі змісту Протоколу № 2025-0522-0900 від 22.05.2025 убачається, що поряд із порушенням вимог щодо оформлення карти обстеження та медичного огляду (Додаток 13 до Положення) Центральна військово-лікарська комісія встановила невідповідність установленого первинною ВЛК діагнозу вимогам пункту «а» статті 36 Розкладу хвороб, а саме відсутність передбачених для відповідного ступеня придатності багаторазових досліджень та об`єктивного підтвердження, які повинні бути представлені в особовій справі. Тобто підставою скасування стало не лише оформлення документів, а й висновок фахового органу про недоведеність установленого діагнозу належними дослідженнями.

Оцінюючи наведені доводи позивача про неправильність та неаутентичність застосованих ЦВЛК формулювань статті 36 Розкладу хвороб і про неправильність установленого діагнозу, суд виходить із того, що розглядаючи спори щодо оскарження постанов (рішень) військово-лікарських комісій, адміністративний суд не вправі здійснювати власну оцінку підставності певного висновку ВЛК, зокрема досліджувати питання стану здоров`я особи, оцінювати правильність установленого діагнозу, визначати, чи підпадає захворювання під конкретну статтю Розкладу хвороб, або підміняти собою медичних фахівців, оскільки суд не є спеціалізованою установою у медичній сфері, а такі питання належать до дискреційних повноважень військово-лікарських комісій та потребують спеціальних знань. У межах розгляду таких спорів суд перевіряє лише законність процедури проведення медичного огляду та ухвалення відповідної постанови. Наведене узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема постанови від 13.06.2018 у справі № 806/526/16, від 07.12.2018 у справі № 819/630/17, від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18).

З огляду на викладене доводи позивача, які фактично зводяться до незгоди зі змістом медичної оцінки, наданої Центральною військово-лікарською комісією, та до необхідності переоцінки правильності встановленого діагнозу, виходять за межі судового контролю у цій категорії спорів і не можуть бути підставою для скасування рішення ЦВЛК. Порушень процедури ухвалення рішення, які б давали підстави для висновку про його протиправність, судом не встановлено; рішення прийнято повноважним органом, у передбаченій формі, оформлене протоколом, підписаним головою та членами комісії.

Суд також ураховує, що позивач не був позбавлений права оскаржити висновок первинної ВЛК або результати його перегляду шляхом звернення до вищестоящої військово-лікарської комісії та проходження контрольного (повторного) медичного огляду, на який його було направлено. Саме проходження такого огляду є передбаченим Положенням № 402 механізмом вирішення спірних питань щодо ступеня придатності особи до військової служби. Позивач цим правом не скористався, натомість поставив питання про правильність медичних висновків безпосередньо перед судом, що, як зазначено вище, виходить за межі судового контролю.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене Протоколом № 2025-0522-0900 від 22.05.2025, прийняте повноважним органом у межах наданих йому повноважень та з дотриманням установленої процедури, а тому підстави для визнання його протиправним і скасування відсутні. Позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до реєстрів відомості про виключення позивача з військового обліку суд зазначає таке.

Як зазначено вище, підставою для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення особи з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби (пункт 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII) є наявність чинної постанови (висновку) військово-лікарської комісії про таку непридатність.

Судом установлено, що постанова військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 , оформлена довідкою ВЛК № 305 від 30.03.2022, про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, скасована рішенням Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформленим Протоколом № 2025-0522-0900 від 22.05.2025. Зазначене рішення ЦВЛК цим судовим рішенням визнано таким, що прийняте правомірно, у межах повноважень та з дотриманням процедури, а підстав для його скасування судом не встановлено.

За таких обставин станом на час звернення позивача до відповідача та на час розгляду справи судом чинна постанова (висновок) військово-лікарської комісії про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку відсутня, оскільки відповідну постанову скасовано в установленому порядку Центральною військово-лікарською комісією. Відсутність чинного висновку ВЛК про непридатність позивача до військової служби виключає наявність передбаченої пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII підстави для внесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку.

Суд ураховує, що згідно зі сталою практикою адміністративних судів за відсутності чинного висновку військово-лікарської комісії про непридатність особи до військової служби з виключенням з військового обліку підстав для внесення до Реєстру відомостей про виключення особи з обліку не існує; наявність у минулому відповідного запису у військово-обліковому документі за скасованої постанови ВЛК не замінює собою передбаченої законом підстави та не породжує обов`язку органу внести до Реєстру відомості про виключення. Зобов`язання суду внести до Реєстру такі відомості за відсутності чинного медичного висновку означало б підміну судом компетентного органу у питаннях, вирішення яких потребує спеціальних знань та належить до повноважень військово-лікарських комісій.

Суд відхиляє доводи позивача про наявність у службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_7 обов`язку внести відповідні відомості до Реєстру ще у 2022 році та про те, що невиконання цього обов`язку не може погіршувати становище позивача. Навіть за умови, що відповідні відомості мали бути внесені до Реєстру у 2022 році, після скасування постанови первинної ВЛК Центральною військово-лікарською комісією у 2025 році правова підстава для перебування таких відомостей у Реєстрі відпала. Отже, станом на час розгляду справи зобов`язання відповідача внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку суперечило б чинному правовому статусу позивача, визначеному рішенням ЦВЛК, правомірність якого встановлена цим судовим рішенням.

Належним способом усунення наявної правової невизначеності щодо ступеня придатності позивача до військової служби за таких обставин є проходження ним контрольного медичного огляду військово-лікарської комісії, на який його направлено, за наслідками якого компетентний орган і вирішить питання про придатність (непридатність) позивача до військової служби та, за наявності підстав, про його виключення з військового обліку. З огляду на викладене позовна вимога про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 зняти позивача з розшуку, виключити запис про порушення правил військового обліку та виключити позивача з військового обліку суд враховує, що ця позовна вимога є похідною від вимог про скасування рішення ЦВЛК та про зобов`язання внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби, у задоволенні яких судом відмовлено. Оскільки судом установлено, що чинна постанова військово-лікарської комісії про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку відсутня, позивач за наявними у Реєстрі даними обґрунтовано обліковується як військовозобов`язаний, а тому відсутні підстави вважати неправомірними самі по собі відомості про перебування позивача на військовому обліку.

Щодо вимог про зняття з розшуку та виключення запису про порушення правил військового обліку, то суд зважає, що ці вимоги позивач обґрунтовує виключно тим, що він начебто був виключений з військового обліку з 30.03.2022 і не мав обов`язків військовозобов`язаного. Оскільки цей вихідний довід позивача не знайшов підтвердження (постанова ВЛК про непридатність скасована, а нового висновку про непридатність немає), відсутні й підстави для висновку про безпідставність внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та про його розшук з мотивів, наведених позивачем. Належна ж перевірка правомірності та обґрунтованості внесення таких відомостей і оголошення розшуку конкретним органом виходить за межі підстав, на які посилається позивач у цій справі, та, за відсутності доведеного факту виключення позивача з військового обліку, не дає підстав для задоволення заявлених вимог.

З огляду на викладене позовна вимога про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_12 зняти позивача з розшуку, виключити запис про порушення правил військового обліку та виключити позивача з військового обліку задоволенню не підлягає.

Доводи позивача з посиланням на практику Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» щодо неприпустимості покладення на особу наслідків помилок державного органу суд оцінює критично, оскільки у цій справі йдеться не про виправлення технічної помилки органу за наявного та незмінного правового статусу особи, а про правові наслідки правомірного скасування компетентним органом (ЦВЛК) постанови нижчестоящої військово-лікарської комісії, унаслідок чого питання про ступінь придатності позивача до військової служби залишається невирішеним і підлягає визначенню за наслідками контрольного медичного огляду.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент учасника справи на підтримку кожної підстави. Інші доводи та аргументи сторін, не наведені у мотивувальній частині цього рішення, не спростовують зроблених судом висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У цій справі відповідачі довели правомірність оскаржуваного рішення Центральної військово-лікарської комісії та відсутність правових підстав для вчинення дій, про зобов`язання до вчинення яких просить позивач, натомість доводи позивача ґрунтуються переважно на незгоді з медичною оцінкою, наданою компетентним органом, перевірка правильності якої виходить за межі судового контролю.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 139 КАС України при відмові в задоволенні позову судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для розподілу понесених позивачем судових витрат відсутні; сплачений позивачем судовий збір залишається за ним.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.