Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №380/12266/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 рокусправа № 380/12266/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 збільшеної згідно з постановою Кабінету Міністрів України №168 до 100000 гривень додаткової винагороди за весь час перебування в період з 26.05.2022 по 31.10.2022 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а також весь час його перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 збільшену згідно з постановою Кабінету Міністрів України №168 до 100000 гривень додаткову винагороду за весь час перебування в період з 26.05.2022 по 31.10.2022 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а також весь час його перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку в 2022 році тривалістю 14 календарних днів як особі, яка має статус учасника бойових дій;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку в 2022 році тривалістю 14 календарних днів як особі, яка має статус учасника бойових дій.

Ухвалою суду від 23.06.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 01.07.2025 позовну заяву повернуто позивачу в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 31.10.2022.

Ухвалою суду від 01.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2025 у справі №380/12266/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 про повернення позовної заяви в частині позовних вимог скасовано, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 01.12.2025 прийнято до провадження справу та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 13.03.2026 витребувано від відповідача додаткові докази.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач під час виконання обов`язків із захисту Батьківщини отримав поранення, у зв`язку із чим тривалий період проходив лікування. Однак за період проходження лікуванні з 26.05.2022 по 31.10.2022 відповідач безпідставно не здійснював виплату додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Також позивач вказав, що під час звільнення з військової служби відповідач протиправно не здійснив виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, та грошової компенсації вартості неотриманого речового майна.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що у разі поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії мають право на отримання збільшеної винагороди в розмірі до 100000 грн. Постановою №168 встановлено дві умови, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. Категорія військовослужбовців, яким має виплачуватись збільшена до 100000 грн додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, підпадають військовослужбовці, щодо яких наявний висновок, сформульований у підпункті «А» пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення №402 («Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»). Виплата додаткової винагороди передбаченою Постановою №168 військовослужбовцям які перебувають на стаціонарному лікуванні здійснюється на підставі рапорту (заяви) про перерахунок та виплату такої винагороди з доданими належними документами які підтверджують перебування на стаціонарному лікуванні та довідками військово-лікарських комісій за відповідні періоди. Рапорт (заява) військовослужбовця про перерахунок та виплату додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні після поранення до військової частини не надходив.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав повністю. Додатково вказав, що спірні суми додаткової винагороди мали бути нараховані та виплачені позивачу за наказом командира військової частини на підставі виданої ним же довідки про отримання поранення та рапорту командиру підрозділу, в якому проходив службу ОСОБА_1 . Необхідність додаткового подання позивачем будь-яких рапортів (заяв) про нарахування та виплату такої додаткової винагороди, як на тому помилково наполягає відповідач, ані Постановою №168, ані Окремим дорученням, не встановлена. Представник позивача вважає, що відповідачу достеменно були відомі як періоди, в яких позивач перебував на стаціонарному лікуванні через отримання ним тяжкого поранення, заклади охорони здоров`я, де він проходив таке лікування, час переміщення між ними, так і періоди його перебування у відпустці для лікування після отримання цього поранення.

Відповідач подав до суду додаткові пояснення, в яких вказав, що рапорт або заява ОСОБА_1 про перерахунок і виплату додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні після поранення до військової частини не надходили, відповідно позивач не отримував відмови за таким рапортом, а тому позовна вимога у цій частині є передчасною. Щодо компенсації вартості неотриманого речового майна відповідач вказав, що заява або рапорт військовослужбовця є передбаченою пунктом 4 Порядку №178 юридичною передумовою для початку процедури визначення, оформлення і виплати грошової компенсації. Позивач з рапортом або заявою про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно або про видачу довідки про вартість речового майна. Звернення представника позивача не можуть бути прирівняні до заяви або рапорту військовослужбовця, передбачених пунктом 4 Порядку №178. За відсутності заяви або рапорту військовослужбовця, а також за відсутності належно ініційованої процедури щодо визначення переліку речового майна, яке належало до видачі, але не було отримане, у Військової частини НОМЕР_1 не виникало правових підстав для оформлення довідки про вартість речового майна і видання наказу про виплату грошової компенсації. Щодо грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, відповідач вказав, що законодавець лише з 22.09.2025 спеціально врегулював можливість надання військовослужбовцям під час дії воєнного стану додаткової відпустки, визначеної Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з дозволу командира військової частини. Зазначені зміни не мають зворотної дії в часі та не можуть бути підставою для висновку про протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 станом на 31.10.2022. Посилання позивача лише на загальний статус учасника бойових дій не є достатнім для виникнення права на компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2022 рік, оскільки у спірний період порядок надання відпусток військовослужбовцям під час воєнного стану регулювався спеціальною нормою пункту 18 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, –- через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, додаткових пояснень, а також долучених письмових доказів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 з 26.12.2019 по 31.10.2022 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 30.11.2021.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №884 від 20.06.2022 солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 25.05.2022: «За обставин При безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , поблизу АДРЕСА_1 , внаслідок мінометного та танкового обстрілів, обстрілів зі ствольної артилерії, реактивних систем залпового вогню, тактичного ракетного близько 13:00 год. отримав поранення. Перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). У стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не перебував».

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №1350 від 17.06.2022 діагноз: «Стан після операції (26.05.2022): краніотомії, видалення гострої епідуральної і субдуральної гематоми, первинної краніопластики титановим імплантом внаслідок вибухового вогнепального осколкового дотичного черепно-мозкового поранення (25.05.2022) дірчасткого багатоуламкового перелому правої лобно-скроневої ділянки, забою-здавлення головного мозку, гострої епідуральної та субдуральної гематоми.». Поранення, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби (довідка про обставини поранення відсутня)».

Згідно з свідоцтвом про хворобу №5375 від 18.10.2022 «наслідки вогнепального осколкового дотичного сліпого проникаючого черепно-мозкового поранення (25.05.2022) з вхідним отвором в правій лобній ділянці, забою головного мозку важкого ступеня, вогнищевого забою правої та скроневої часток, гострої епідуральної та субдуральної гематом […] Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини».

Відповідно до довідки №1938 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу позивач у період з 26.05.2022 по 05.06.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку із «нещасний випадок, пов`язаний з виконанням службових обов`язків».

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №131 від 25.05.2022 наказано вважати ОСОБА_1 таким, що ургентно госпіталізований у зв`язку із отриманими пораненнями при виконанні бойових завдань.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №157 від 20.06.2022 ОСОБА_1 наказано вважати таким, що прибув 20.06.2022 до пункту постійної дислокації з стаціонарного лікування. Підстава: рапорт ОСОБА_1 , виписний епікриз.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №157 від 20.06.2022 ОСОБА_1 наказано вважати таким, що вибув 20.06.2022 з пункту постійної дислокації у відпустку за станом здоров`я. Підстава: рапорт ОСОБА_1 , довідка ВЛК, відпускний квиток.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №186 від 19.07.2022 ОСОБА_1 наказано вважати таким, що прибув 19.07.2022 до пункту постійної дислокації з відпустки за станом здоров`я. Підстава: відпускний квиток.

Згідно з карткою особового рахунку військовослужбовця за 2022 рік позивача включено до наказів про виплату додаткової винагороди у травні, червні, липні (по 100000 грн) та серпні (72903,22 грн) 2022 року. З вересня по жовтень позивача також включено до наказів про виплату додаткової винагороди (30000 грн).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №292 від 31.10.2022 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я та виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 31.10.2022. Відповідно до змісту наказу позивачу не здійснювалася грошова компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій та грошової компенсації за неотримане речове майно.

Позивач вважаючи, що відповідач здійснив виплату додаткової грошової винагороди не в повному розмірі та протиправно не здійснив виплату грошових компенсацій, звернувся до суду.

Вирішуючи спір суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє на теперішній час.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України прийнята постанова «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 (далі – Постанова №168, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Постанови №168 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац 3 пункту 1 Постанови №168).

Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Абзацом 3 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі ті, які:

- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу викладених норм Постанови №168 слід виснувати, що встановленими умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 грн. винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для кування є:

- пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;

- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення;

- або факт перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Верховний Суд у постановах від 30.05.2025 у справі №380/27432/23, від 05.06.2025 у справі №520/16421/23, від 19.06.2025 у справі №480/9155/23 виснував, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

При цьому, Постановою №168 встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме:

пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або

перебування у відпустці у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості такого перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, отриманим при захистом Батьківщини, у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за які виплачується збільшена до 100000 грн. винагорода.

Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні.

Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 грн.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений «Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі – Порядок №260, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 2 Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі – військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Із доказів у справі суд встановив, що позивач отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, 25.05.2022 та у період з 26.05.2022 по 20.06.2022 перебував на стаціонарному лікуванні.

При цьому, відповідно до наказів командира Військової частини НОМЕР_1 №157 від 20.06.2022 та №186 від 19.07.2022 позивач з 20.06.2022 по 19.07.2022 перебував у відпустці за станом здоров`я.

Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця за 2022 рік позивача включено до наказів про виплату додаткової винагороди у травні, червні, липні 2022 року та здійснено нарахування у сумі 100000 грн.

Отже, щодо періоду стаціонарного лікування позивача та перебування у відпустці за станом здоров`я у період з 25.05.2022 по 19.07.2022 відповідач включав позивача до відповідних наказів про виплату додаткової винагороди та здійснював нарахування такої у збільшеному розмірі 100000 грн.

Щодо періоду з 20.07.2022 по 31.10.2022 суд зауважує, що відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця за 2022 рік у серпні 2022 року позивача включено до наказу про виплату додаткової винагороди та здійснено нарахування такої у сумі 72903,22 грн.

З вересня по жовтень позивача також включено до наказів про виплату додаткової винагороди, проте розмір такої складав 30000 грн.

Суд зауважує, що за період з серпня по жовтень 2022 року у справі відсутні належні та допустимі докази, які підтверджували перебування позивача у вказаний період на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я у зв`язку із отриманим пораненням.

При цьому, відповідач вказує про те, що від позивача не надходило рапортів (заяв) із додатковими документами щодо перерахунку додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у зв`язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні.

Щодо наданого представником позивача свідоцтва про хворобу №5375 від 18.10.2022, то суд зазначає, що згідно з змістом свідоцтва (пункт 9) позивач «Перебував на обстеженні і лікуванні: […] у КАПД ВМЦКЦ ЗР з 15.09.2022».

Тобто, у періоди з 15.09.2022 по 18.10.2022 (дата складання свідоцтва про хворобу) позивач перебував у КАПД ВМЦКЦ ЗР на «обстеженні і лікуванні».

Однак свідоцтво про хворобу не містить інформації, яка підтверджує що в зазначений період позивача перебував саме на стаціонарному лікуванні.

Таким чином, свідоцтво про хворобу №5375 від 18.10.2022 не підтверджує перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку із отриманою травмою.

Також, у справі відсутні і докази перебування позивача у період з серпня по жовтень 2022 року у відпустках за станом здоров`я.

Відповідача у додаткових поясненнях вказав, що на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів надав сі наявні в розпорядженні частини докази щодо нарахованих та виплачених сум додаткової винагороди.

Однак останній наказ про перебування позивача у відпустці за станом здоров`я датований 19.07.2022, відповідно до якого позивач повернувся з відпустки до місця дислокації військової частини.

Суд звертає увагу, що положенням частини 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно з частиною 2 цієї ж статті на відповідача лише покладено обов`язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, засади змагальності покладають на позивача обов`язок довести суду правомірність вимог, викладених у позовній заяві.

Однак за обставин цієї справи на підтвердження доводів викладених у позовній заяві щодо неправомірності бездіяльності відповідача щодо невиплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустках за станом здоров`я з серпня по жовтень 2022 року, представником позивача не надано жодних належних доказів.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію вартості неотриманого речового майна, суд зазначає таке.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 статті 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі – Порядок №178).

За приписами пункту 2 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Пункт 3 Порядку №178 передбачає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:

звільнення з військової служби;

загибелі (смерті) військовослужбовця;

переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі – військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Пунктом 5 Порядку №178 визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 №768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі – Інструкція №232).

Пунктом 4 розділу І Інструкції №232 передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.

Майно особистого користування – це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.

Інвентарне майно – це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ «Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період» Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період регламентовані розділом V Інструкції №232.

Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції №232 основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.

Відповідно до пункту 8 розділу V Інструкції №232 з уведенням воєнного часу військові частини і установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу. Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі.

Пунктом 28 розділу V Інструкції №232 передбачено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.

Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється.

Військовослужбовці строкової служби в особливий період забезпечуються за Нормами мирного часу.

Пунктом 30 розділу V Інструкції №232 встановлено, що особи сержантського, старшинського та рядового складу речовим майном забезпечуються за відповідними Нормами. Видача речового майна проводиться після прибуття їх до місця служби і зарахування до списків військової частини.

Військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходили військову службу в мирний час за контрактом, на воєнний час забезпечуються на загальних підставах з усіма солдатами, матросами, сержантами та старшинами.

Військовослужбовці строкової служби, які звільняються в запас або відставку, а також ті, які вибувають у відпустку у зв`язку з хворобою та іншими обставинами, забезпечуються речовим майном згідно з Переліком предметів речового майна, яким забезпечуються військовослужбовці строкової служби під час їх звільнення з військової служби в запас, відставку або відправлення для здачі вступних іспитів у військові навчальні заклади, та видаються атестати на речове майно з відміткою про це у відповідних документах.

Згідно з пунктом 242 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі – Положення №1153/2008) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Суд із доказів у справі встановив, що позивач наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №292 від 31.10.2022 виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 31.10.2022.

Як вже зазначалося, відповідно до пункту 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.

Однак у справі відсутні докази того, що позивач відповідно до вимог пункт 5 Порядку №178, подав до відповідача рапорту про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно за період проходження військової служби.

Тобто, військовослужбовцем до звільнення зі служби не подано відповідний рапорт, а тому, за відсутності такого у відповідача були відсутні правові підстави для видання наказу про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно за період проходження військової служби.

При цьому, як правильно вказав відповідача адвокатський запит не може бути прирівняний до заяви або рапорту військовослужбовця, передбачених пунктом 4 Порядку №178.

Як свідчить зміст адвокатського запиту, представник позивача просив лише надати інформацію щодо виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі – Закон №3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону №3551-XII передбачено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік».

Пунктом 17 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Відповідно до пункту 18 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Згідно з пунктом 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Визначення поняття особливого періоду зазначено в законах України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) та «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII (далі - Закон №1932-XII).

Згідно з статтею 1 Закону №3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до положень статті 1 Закону №1932-XII особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Принципом, який визначає зміст правовідносин людини із суб`єктом владних повноважень є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.

Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов`язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.

Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.

Отже, у порівнянні із іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.

З системного аналізу змісту верховенства права, викладених норм законодавства суд висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, оголошено та проведено часткову мобілізацію.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону №3551-XII.

Однак Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Відповідно до частини 8 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому вказаного пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Таким чином, суд зазначає, що норми Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Враховуючи викладене суд висновує, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідач протиправно не провів з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2022 рік.

При цьому, слід зауважити, що припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (право на відпустку) може бути реалізовано в один із таких способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18 щодо правового регулювання подібних правовідносин, яку залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, а також за невикористані дні додаткової відпустки.

Виплата компенсації повинна була бути здійснена під час остаточного розрахунку зі служби незалежно від того, чи звертався військовослужбовець з відповідною окремою заявою (рапортом) про виплату чи ні.

Враховуючи викладені норми права та встановлені обставини справи, суд висновує, що відповідач не здійснив при звільненні позивача з військової служби нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік чим допустив протиправну бездіяльність.

З огляду на викладене суд висновує, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 рік слід задовольнити.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 рік.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 рік.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Судовий збір зі сторін не стягувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя Кравців Олег Романович