Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №380/23523/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 рокусправа № 380/23523/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

встановив :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 гривень за період перебування останнього на стаціонарному лікуванні з 16.05.2024 року по 03.06.2024 року, 04.06.2024 року по 21.06.2024 року, 12.05.2025 по 31.05.2025 року, 04.06.2025 року по 24.06.2025 року, 04.07.2025 року по 11.07.2025 року, 24.07.2025 року по 18.08.2025 року та в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні ( 112 днів), відповідно до виписок із медичних карт хворого №1775 від 03.06.2024 року, №254 від 21.06.2024 року, №3426 від 31.05.2025 року, №4608 від 24.06.2025 року, №5466 від 11.07.2025 року, №5059 від 18.08.2025 року, та у відпустці за станом здоров`я (30 днів), рекомендованих довідками: ВЛК № 2025-0530-1118-1116-3 від 30.05.2025 року, № 2025-0627-1034 - 4531-0 від 27.06.2025 року (24 дні);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» , у розмірі, збільшеному до 100000,00 гривень за період перебування останнього на стаціонарному лікуванні з 16.05.2024 року по 03.06.2024 року, 04.06.2024 року по 21.06.2024 року, 12.05.2025 по 31.05.2025 року, 04.06.2025 року по 24.06.2025 року, 04.07.2025 року по 11.07.2025 року, 24.07.2025 року по 18.08.2025 року та в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні ( 112 днів), відповідно до виписок із медичних карт хворого №1775 від 03.06.2024 року, №254 від 21.06.2024 року, №3426 від 31.05.2025 року, №4608 від 24.06.2025 року, №5466 від 11.07.2025 року, №5059 від 18.08.2025 року, та у відпустці за станом здоров`я (30 днів), рекомендованих довідками: ВЛК № 2025-0530-1118-1116-3 від 30.05.2025 року, № 2025-0627-1034 - 4531-0 від 27.06.2025 року (24 дні);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно не нарахував йому додаткову грошову винагороду передбачену постановою №168 у розмірі до 100000 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні.

Ухвалою судді від 08.12.2025 року відкрито провадження у справі за правилам спрощеного позовного без повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив. Вказав, що перебування позивача на стаціонарному лікуванні було пов`язане з наявністю у нього захворювання, яке пов`язане з проходженням військової служби. У зв`язку з чим, підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 гривень за вказані періоди у військової частини НОМЕР_1 відсутні. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 , (далі Позивач) проходив військову службу з 27.02.2022 року по 09.10.2025 року.

Вказує, що за час проходження служби за період перебування на стаціонарному лікуванні в період з 16.05.2024 по 03.06.2024; з 04.06.2024 по 21.06.2024; з 12.05.2025 по 31.05.2025; з 04.06.2025 по 24.06.2025; з 04.07.2025 по 11.07.2025; та з 24.07.2025 по 18.08.2025 року (112 днів), та за період перебування у відпустці за станом здоров`я в період з 01.06.2025 по 03.06.2025; з 25.06.2025 по 03.07.2025; з 12.07.2025 по 23.07.2025 (24 дні).

Вважає, що має право на отримання додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", оскільки проходив лікування захворювання. Відповідно до свідоцтва про хворобу від 01.08.2025 № 2025-0801-1056-5410-0: Захворювання, ТАК, пов`язан(-а/е/і) із захистом Батьківщини.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі за період проходження лікування, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується наступним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон №2011-XII).

Питання деяких виплат військовослужбовцям під час дії воєнного стану врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил та інших військових формувань, особам рядового і начальницького складу виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 грн щомісячно (крім військовослужбовців строкової військової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №400 внесено зміни до Постанови №168, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, включаються особи, зазначені у п.1, у тому числі ті, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі – Порядок №260).

Згідно з п.3 Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є штат військової частини; накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, про зарахування у розпорядження, накази про встановлення до виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що право на додаткову винагороду у розмірі до 100000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні виникає за наявності двох умов: поранення (контузія, травма, каліцтво) має бути пов`язане із захистом Батьківщини та військовослужбовець у зв`язку з таким пораненням перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого. Підставою для виплати є довідка про обставини отримання поранення (травми, контузії, каліцтва).

Застосування Постанови №168 у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. У постанові від 19.03.2026 у справі №600/367/24 Верховний Суд виснував, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100000 грн на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, та що для виплати додаткової винагороди достатньо встановлення факту пов`язаності поранення із захистом Батьківщини і підтвердження перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку з таким пораненням. У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що Постанова №168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення. Близький за змістом висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 11.04.2025 у зразковій справі №280/8933/24, в якому підтверджено право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач не отримував травми (поранення, контузії, каліцтва) під час проходження ним військової служби, відповідно довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. № 402 йому не видавалась.

Згідно з довідками долученими до позовної заяви, лікування проходив у зв`язку із погіршенням самопочуття внаслідок підняття важкого вантажу на початку 2024 (виписка із медичної карти стаціонарного хворого 4608); в анамнезах неодноразово зазначено: «зі слів пацієнта хворіє давно».

Посилання позивача на довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 938 від 15.03.2025 (за період 2022-2023 років) та зазначення у свідоцтві про хворобу від 01.08.2025 № 2025-0801-1056-5410-0: Захворювання, ТАК, пов`язан(-а/е/і) із захистом Батьківщини, не є підставою для виплати додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою №168.

Отже, обидві умови, з якими Постанова №168 пов`язує виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, за період перебування на стаціонарному лікуванні, у цій справі не дотримані та не підтверджені належними доказами.

Враховуючи наведене, у відповідача не виникло обов`язку нараховувати та виплачувати додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Таким чином суд вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством; бездіяльність щодо позивача не допустив, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

З приводу вимоги позивача про встановлення судового контролю суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також – КАС України) у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Правові підстави встановлення судового контролю визначені ст.382 КАС України. Так, відповідно до вимог ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України), та в порядку вимог ст.383 КАС України.

Суд зазначає, що вказані правові норми свідчать про те, що встановлення судового контролю за виконанням рішенням суду у виді зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не імперативним обов`язком.

Суд звертає увагу позивача, що клопотання щодо встановлення судового контролю до винесення рішення у справі повинно бути належним чином обґрунтоване, та із зазначенням чітких його підстав і мотивів. Однак, клопотання позивача не містить жодного обґрунтування, із наведенням конкретних доказів щодо необхідності чи наявності істотних підстав для вжиття зазначеного виду судового контрою за виконанням судового рішення. Доказів того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення суду не надано і судом не встановлено. Відтак, клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

У відповідності до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, на підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору.

Керуючись ст. 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

у задоволення позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКарп`як О.О.