Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №340/2963/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2963/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Лихачова Р.Б., звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 з березня 2022 по травень 2023 роках проходив військову службу за призовом під час мобілізації. Відповідач виплачував йому грошове забезпечення у заниженому розмірі, оскільки не застосовував для визначення його окладів (посадового окладу та окладу за військовим званням) належну розрахункову величину, установлену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" – прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Також відповідач не виплачував йому у 2022 році індексацію грошового забезпечення, розраховану за правилами абзаців 4– 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078. При виплаті позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпусток відповідач неправильно визначив її розмір, оскільки не врахував у складі місячного грошового забезпечення додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Також відповідач не нарахував і не виплатив одноразову грошову допомогу на оздоровлення із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення сум щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністерства оборони України №550 від 24.10.2016 року. Тож представник позивача просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 щодо ненарахування і невиплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 07.03.2022 року по 19.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 07.03.2022 року по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 року за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", а за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 року за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

2) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 07.03.2022 року по 31.12.2022 року з врахуванням березня 2018 року як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 провести перерахунок, нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 07.03.2022 року по 31.12.2022 року з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078;

3) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік за 23 доби, за 2023 рік за 10 діб, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік за 23 доби, за 2023 рік за 10 діб, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

4) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки з урахуванням додаткової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки з урахуванням додаткової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою судді від 16.05.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 05.06.2026 року суд замінив сторону (відповідача) – військову частину НОМЕР_4 – її правонаступником – військовою частиною НОМЕР_2 .

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" розрахунковою величиною для визначення окладів військовослужбовців є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, а після змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 року, – фіксована сума 1762 грн. Відповідач правильно нараховував та виплачував позивачу грошове забезпечення, проводив індексацію грошового забезпечення і не допускав порушень при виплаті компенсації на невикористані дні відпусток та грошової допомоги для оздоровлення.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, суд установив такі обставини.

ОСОБА_1 у березні 2022 року призваний на військову службу за призовом під час мобілізації в Збройні Сили України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_4 №14 від 07.03.2022 року (по стройовій частині) позивач призначений на посаду стрільця військової частини НОМЕР_4 та зарахований на всі види забезпечення.

Наказами командира військової частини НОМЕР_2 №59-РС від 12.05.2023 року (по особовому складу) та командира військової частини НОМЕР_4 №141 від 19.05.2023 року (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (через сімейні обставини) та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 19.05.2023 року.

У наказі командира №141 від 19.05.2023 року про виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 наказано виплатити йому зокрема такі одноразові додаткові види грошового забезпечення та компенсації:

- грошову допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення,

- грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік – за 23 дні, за 2023 рік – за 10 днів,

- одноразову грошову допомогу в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 13 повних календарних місяців служби, але не менш як 25% місячного грошового забезпечення.

У березні 2024 року позивач знову прийнятий на військову службу за контрактом в Збройні Сили України.

Позивач звернувся до суду з цим позовом, стверджуючи, що відповідач у період його служби з 07.03.2022 року по 19.05.2023 року нараховував та виплачував йому щомісячне грошове забезпечення у заниженому розмірі, неправильно проводив у 2022 році індексацію грошового забезпечення, не виплачував одноразову грошову допомогу для оздоровлення за 2022 - 2023 роки, а також неправильно розрахував грошову компенсацію за невикористані дні відпусток при звільненні.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтями 1, 3, 5, 15, 16 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

Фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов`язки служби у військовому резерві, військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) і спеціальні збори, та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших нормативно-правових актів.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 року (надалі - Закон №2011-XII) містить такі норми:

Стаття 9. Грошове забезпечення військовослужбовців

1. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

2. До складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

3. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

4. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Стаття 10-1. Право військовослужбовців на відпустки. Порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них

1. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Стаття 15. Пенсійне забезпечення і допомога

2. Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. Військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державні допомоги сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Стаття 23. Фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону

Фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі – постанова КМУ №704), яка набрала чинності з 01.03.2018 року та якою зокрема постановлено:

1. Затвердити:

- тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1;

- схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту згідно з додатком 2;

- схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

- додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 15;

- розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.

2. Установити, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

3. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

5. Надати право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання:

1) установлювати:

- надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.

Порядок та умови виплати такої надбавки визначати керівникам державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов`язків за посадою;

2) здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків (для військовослужбовців розвідувальних органів - не менш як 30 відсотків) посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення;

3) надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

6. Виплачувати:

1) надбавку за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців розвідувальних органів), особам рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 16, а військовослужбовцям розвідувальних органів (крім військовослужбовців строкової військової служби) - в розмірі 3 відсотків посадового окладу за кожний календарний рік вислуги років, але не більше 50 відсотків посадового окладу;

7. Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів.

8. Умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 4 постанови КМУ №704 (в редакції, чинній на момент її прийняття) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Згодом постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яка набрала чинності 28.02.2018 року, у постанові КМУ №704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Постановою Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 року, яка набрала чинності 20.05.2023 року, у постанові КМУ №704 абзац 1 пункту 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (надалі – Порядок №260), який застосовується з 01.03.2018 року та на час виникнення спірних правовідносин містив такі норми:

I. Загальні положення

1. Цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України.

2. Грошове забезпечення включає:

щомісячні основні види грошового забезпечення;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:

посадовий оклад;

оклад за військовим званням;

надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:

підвищення посадового окладу;

надбавки;

доплати;

винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;

премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:

винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану;

допомоги.

3. Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

накази про присвоєння військових звань;

грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

4. Грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає:

посадовий оклад;

оклад за військовим званням;

надбавку за вислугу років;

підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний;

надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання;

доплати за науковий ступінь та за вчене звання;

премію;

морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування;

одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби;

інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

7. Розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

8. Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується:

щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;

одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

11. У разі змін розмірів (норм) щомісячних основних або додаткових видів грошового забезпечення під час проходження військової служби (у тому числі під час відряджень, відпусток, навчання, звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою, перебування на лікуванні в лікарняних закладах та розпорядженні тощо) здійснюється перерахунок грошового забезпечення з дня, з якого відбулися відповідні зміни.

14. Грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

16. Виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

17. На період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

ІI. Посадові оклади

1. Посадові оклади виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (зі змінами) (далі - постанова № 704).

2. Посадові оклади виплачуються залежно від займаних посад і тарифних розрядів, передбачених у штаті військової частини.

III. Оклади за військовими званнями

1. Оклади за військовими званнями виплачуються в розмірах, визначених у додатку 14 до постанови № 704.

IV. Виплата надбавки за вислугу років

1. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років - 25 відсотків; від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків; від 25 і більше років - 50 відсотків.

VI. Виплата надбавки за особливості проходження служби

1. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків.

Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення на відповідний рік надбавка за особливості проходження служби окремим категоріям військовослужбовців збільшується на відповідний коефіцієнт згідно з Переліком окремих категорій військовослужбовців, яким збільшується розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби відповідно до мінімального розміру залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків (додаток), або може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України у фіксованому розмірі до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років.

2. Розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби розраховується від мінімального розміру цієї надбавки, який встановлюється Міністром оборони України, у відсотках для осіб офіцерського складу та окремо для осіб рядового, сержантського та старшинського складу виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

3. Надбавка за особливості проходження служби у встановлених розмірах виплачується щомісяця з дня вступу до виконання обов`язків за посадою, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадою, до дня звільнення від виконання обов`язків за посадою, яка передбачає цю надбавку.

5. Виплата надбавки за особливості проходження служби здійснюється на підставі наказу командира про встановлення цієї надбавки.

XVI. Преміювання

1. Командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

2. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

3. Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

7. Виплата щомісячної премії здійснюється із дня вступу до виконання обов`язків за посадами і до дня звільнення від виконання обов`язків за посадами, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадами.

XXIII. Виплата грошової допомоги для оздоровлення

1. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

2. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

6. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

XXXII. Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби

4. Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які були призвані на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, при звільненні зі служби після прийняття рішення про демобілізацію виплачується грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.

5. Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до пункту 1.8 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 року №280, командир військової частини зобов`язаний забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу у встановлені законодавством терміни. У разі надходження коштів на виплату грошового забезпечення пізніше встановленого законодавством терміну виплати протягом трьох днів після їх надходження, але не пізніше останнього дня місяця.

Згідно з пунктом 4.3 цих Правил виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюється за місцем штатної служби (перебування та фінансовому та інших видах забезпечення).

Одноразові додаткові види грошового забезпечення виплачуються після виникнення права на їх одержання (видання відповідного наказу про виплату).

Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.

Зарахування на грошове забезпечення військовослужбовців, які прибули у військову частину, та виключення їх з грошового забезпечення оформлюються наказом командира військової частини.

Начальник фінансового органу під час зняття військовослужбовців з грошового забезпечення (у тому числі в разі відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) повинен забезпечити їх належним грошовим забезпеченням і не пізніше дня остаточного розрахунку з військовослужбовцем видати грошовий атестат про здійснені виплати та утримання в порядку, установленому цими Правилами.

Цей спір виник зокрема з приводу розміру грошового забезпечення військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_1 , нарахованого та виплаченого йому під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_4 у період з 07.03.2022 року до дня закінчення проходження військової служби 19.05.2023 року.

У цей період позивачу як особі рядового складу ЗСУ у складі щомісячного грошового забезпечення були встановлені та виплачувалися такі щомісячні основні види грошового забезпечення:

- посадовий оклад (за 4, 6 тарифними розрядами),

- оклад за військовим званням (солдат),

- надбавка за вислугу років (з січня 2023 року - 25 % від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням).

Також позивачу були встановлені та виплачувалися щомісячні додаткові види грошового забезпечення:

- надбавка за особливості проходження служби (65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років),

- премія (289%, 264%, 243%, 513% від посадового окладу).

Крім того, у цей період позивачу виплачені такі одноразові додаткові види грошового забезпечення:

- щорічна грошова допомога для оздоровлення, передбачена п.1 ст. 10-1, п.3 ст.15 Закону №2011-XII, розділом XXІII Порядку №260, а саме за 2022 рік – у жовтні 2022 року;

- одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, передбачена п.2 ст.15 Закону №2011-XII, розділом XXXII Порядку №260, постановою Кабінету Міністрів України №460 від 17.09.2014 року "Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби" - у розмірі 4 % місячного грошового забезпечення за 13 календарних місяців служби.

Відповідач визначав розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 року (1762 грн.), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14, як це передбачено пунктом 4 постанови КМУ №704 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб") та розділами ІІ, ІІІ Порядку №260.

Так, за розрахунками відповідача із заокругленнями, розмір посадового окладу за займаною позивачем посадою, віднесеною до 4 тарифного розряду, складав 2730 грн. (1762 грн. х 1,55), а розмір окладу за присвоєним йому військовим званням "солдат" складав 530 грн. (1762 грн. х 0,3).

Між тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року в адміністративній справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким зокрема внесено зміни до пункту 4 постанови КМУ №704.

З дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 постанови КМУ № 704, яка діяла до зазначених змін, внаслідок чого була відновлена дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018 року.

Отже, з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 виникли підстави для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача на підставі первинної редакції пункту 4 постанови КМУ №704 – шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постанові Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі №400/6214/21 у подібних правовідносинах, пов`язаних із застосуванням пункту 4 постанови КМУ №704 при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, починаючи з 29.01.2020 року. Такий висновок побудований на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 2270 гривень.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривня.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 2684 гривні.

Отже починаючи з 29.01.2020 року, а також з 01.01.2021 року, з 01.01.2022 року, з 01.01.2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, грошове забезпечення яких регулюється постановою КМУ №704, зріс у порівнянні з прожитковим мінімумом, установленим для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року.

З набранням чинності 20.05.2023 року постановою Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 року правове регулювання змінилося і розрахунковою величиною для обрахунку розмірів окладів є фіксована сума 1762 грн.

Попри зростання з 2020 року за Законами про Державний бюджет України розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як розрахункової величини для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців Збройних Сил України, розміри цих щомісячних основних видів грошового забезпечення для позивача не переглядалися.

Тому дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період служби з 07.03.2020 року (день зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 ) по 19.05.2023 року (до дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 року, який також є днем виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 ) без застосування належної розрахункової величини для обчислення окладів слід визнати протиправними.

Суд вважає, що у цей період військової служби позивач мав гарантоване право на отримання щомісячних основних видів грошового забезпечення, постійні/сталі розміри яких встановлені/затверджені Кабінетом Міністрів України в залежності від посади, звання та тривалості служби (посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років), обчислених із застосуванням належної розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року.

Права позивача як військовослужбовця ЗСУ на належне грошове забезпечення у розмірах, гарантованих законодавством, мають бути захищені/поновлені шляхом проведення нового перерахунку цих щомісячних основних видів грошового забезпечення, які належать до його сталих складових, із застосуванням належної розрахункової величини.

Встановлена тоді позивачу надбавка за вислугу років, відсотковий розмір якої затверджений додатком 16 до постанови КМУ №704, пунктом 1 розділу IV Порядку №260, має бути перерахована із збільшених (переглянутих на виконання рішення суду у цій справі) посадового окладу та окладу за військовим званням.

Щодо інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за особливості проходження служби та премія), то їх розмір не встановлений актами Кабінету Міністрів України і не є постійним.

Згідно з пунктом 5 постанови КМУ №704 право установлювати розміри цих видів грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ надано керівнику державного органу - Міністру оборони України у межах бюджетних асигнувань, що виділяються на грошове забезпечення військовослужбовців, та за рахунок економії фонду грошового забезпечення.

Тож у 2022 - 2023 роках Міністр оборони України як головний розпорядник бюджетних коштів визначив граничні відсоткові розміри цих видів грошового забезпечення (як похідні від окладів), виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України на відповідний рік. Такий кошторис був розроблений та затверджений з урахуванням потреб на виплату грошового забезпечення військовослужбовців ЗСУ, розрахованого із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 року (1762 грн.). Також з урахуванням виділених бюджетних асигнувань на виплату грошового забезпечення був сформований фонд преміювання (у розмірі не менш як 10 відсотків загального фонду посадових окладів на рік).

Фактичне встановлення надбавки та премії індивідуально кожному військовослужбовцю здійснювалося наказом командира, в залежності від особливостей проходження служби, складності та показників виконуваних обов`язків, з урахуванням військової дисципліни тощо.

Статтею 15 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Спірні правовідносини виникли через неправильне застосування відповідними розпорядниками бюджетних коштів в Міністерстві оборони України та в Збройних Силах України норм пункту 4 постанови КМУ №704 при визначенні окладів військовослужбовців у період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року. Допущене порушення полягало у застосуванні неналежної розрахункової величини для обчислення щомісячних основних видів грошового забезпечення, що зумовлює необхідність їх перерахунку.

Разом із тим усунення цього порушення шляхом виконання судового рішення не змінює бюджетних правовідносин, які існували на момент проходження позивачем військової служби. Перерахунок посадових окладів має наслідком відновлення порушеного права на отримання гарантованих законодавством виплат, однак не означає збільшення фонду грошового забезпечення чи фонду преміювання, сформованих відповідно до бюджетних призначень, затверджених законом про Державний бюджет України та кошторисом Міністерства оборони України.

Надбавка за особливості проходження служби та премія є варіативними складовими грошового забезпечення військовослужбовців, фінансування яких здійснюється саме в межах затвердженого фонду грошового забезпечення. Їх розмір визначався не ізольовано щодо окремого військовослужбовця, а з урахуванням загального обсягу бюджетних асигнувань, чисельності особового складу, необхідності забезпечення виплат усім військовослужбовцям та наявності економії фонду грошового забезпечення.

У цій справі суд зобов`язує відповідача здійснити перерахунок окладів, раніше виплачених позивачу у складі щомісячного грошового забезпечення, обчисливши їх із застосуванням іншої (більшої) розрахункової величини (прожиткового мінімуму), яка на момент виплати позивачу грошового забезпечення не застосовувалася для нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України і не закладалася у військовий бюджет України, призначений для утримання та забезпечення діяльності Збройних Сил України, та в кошторис Міністерства оборони України.

У спірних правовідносинах такий перерахунок окладів не тягне перегляд для позивача сум раніше виплачених йому надбавок за особливості проходження служби та премій і не є підставою для спонукання відповідачів здійснити їх повторний перерахунок із нових/збільшених окладів з одночасним застосуванням тих відсоткових розмірів надбавок та премій, які були визначені виходячи з наявного тоді фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України на відповідний рік, та в межах утвореного тоді фонду преміювання.

Суд вважає, що позивач у цій справі не має права на перерахунок раніше виплачених йому варіативних складових грошового забезпечення - надбавки за особливості проходження служби та премій, виплата та розміри яких поставлені в залежність від обсягу видатків державного бюджету на утримання Міністерства оборони України на відповідний рік та від рішення Міністра оборони України, тому відмовляє у задоволенні таких вимог.

Суд вважає, що у зв`язку з переглядом окладів новому перерахунку підлягають лише ті похідні від окладів щомісячні та одноразові види грошового забезпечення, постійні/сталі розміри яких безпосередньо визначені/затверджені актами Кабінету Міністрів України (зокрема пунктами 1, 6 постанови КМУ №704), а також ті виплати, розміри яких законодавчо прив`язані до суми місячного грошового забезпечення.

У випадку позивача – це встановлені йому відсоткова надбавка за вислугу років, а також виплачені допомоги, які носять обов`язковий характер: грошова допомога для оздоровлення, гарантована пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII у розмірі місячного грошового забезпечення; одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, гарантована пунктом 2 статті 15 Закону №2011-XII.

Ці допомоги мають бути перераховані із переглянутого місячного грошового забезпечення, до складу якого мають бути враховані посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років (у нових/збільшених розмірах, переглянутих на виконання рішення суду у цій справі), та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) які позивач отримував за займаною посадою.

Суд установив, що позивачу всупереч абзацу 2 пункту 2 розділу XXIII Порядку №260 не була виплачена грошова допомога для оздоровлення за 2023 рік, про виплату якої оголошено у наказі командира військової частини НОМЕР_4 №141 від 19.05.2023 року.

Тож таку бездіяльність військової частини НОМЕР_4 слід визнати протиправною.

У зв`язку зі структурними та організаційно-штатними змінами в ЗСУ військова частина НОМЕР_4 у липні 2025 року припинила діяльність, а її правонаступником стала військова частина НОМЕР_2 .

Тому обов`язок здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення слід покласти на військову частину НОМЕР_2 , зобов`язавши її також виплатити позивачу у складі перерахованого грошового забезпечення за 2023 рік належну йому грошову допомогу для оздоровлення (обчислену із переглянутого місячного грошового забезпечення).

Вимоги позивача про врахування у складі місячного грошового забезпечення для обчислення грошової допомоги для оздоровлення сум додаткової винагороди, передбаченої Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 року №550, є безпідставними.

За правилами пункту 6 розділу XXIII Порядку №260 будь-які винагороди не враховуються до складу місячного грошового забезпечення для цілей розрахунку грошової допомоги для оздоровлення.

До того ж позивач не отримував щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 та наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 року №550, оскільки ця винагорода скасована з березня 2018 року і відтоді військовослужбовцям ЗСУ не виплачується.

Вирішуючи спір в частині вимог про проведення індексації грошового забезпечення позивача суд дійшов до таких висновків.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статей 2, 4, 5, 9 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078), який містить такі норми:

1. Цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

1-1. Підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. N 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

4. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі коли особа працює / служить неповний робочий / службовий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу / кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому / службовому часу.

5. У разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Якщо підвищення грошового доходу відбулося не з 1 числа місяця, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу / кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу з урахуванням положень цього Порядку.

10-2. Для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Суд зазначає, що з 01.12.2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу військовослужбовців та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав військовослужбовець.

Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: "поточної" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Щодо "поточної індексації", то право на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, встановлений у розмірі 103% (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 % (абзаци 2, 5 пункту 4 Порядку № 1078). Приклад обчислення суми поточної індексації наведений у додатку 2.

Щодо "фіксованої" суми індексації, то Порядок №1078 такого поняття не містить. Указаний термін закріплено у додатку 4 до Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 року), де було наведено приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте постановою КМУ №1013 цей додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 року у цьому додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття "фіксованої" суми індексації не використовується.

Водночас з 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття "індексація" як різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Пункт 5 Порядку №1078 передбачає обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

- у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума "індексації-різниці" виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 %.

Отже, "поточна" індексація виплачується в результаті перевищення величини індексу споживчих цін порога індексації (103%), а "індексація-різниця" - у разі, коли сума зарплатного підвищення не перевищує суму індексації, що склалася в місяці такого підвищення.

Визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок.

Цей спір виник з приводу індексації грошового забезпечення військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_1 , який був призваний на військову службу 07.03.2022 року.

Відповідно до пункту 10-2 Порядку №1078 для позивача як для новоприйнятого військовослужбовця обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Згідно з наданими відповідачем відомостями позивачу виплачувалася поточна індексація, починаючи з березня 2022 року і до грудня 2022 року, розрахована із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу (базового місяця).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 2023 рік зупинено дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", а тому у 2023 році індексація грошового забезпечення позивача не проводилася.

У період військової служби позивача з березня по грудень 2022 року не відбувалося нормативне підвищення посадових окладів військовослужбовців ЗСУ, що б зумовлювало зміну місяця підвищення доходу (базового місяця).

Позивач у цій справі не висуває вимоги про перерахунок його поточної індексації із застосуванням січня 2022 року як базового місяця (у зв`язку зі зростанням з 01.01.2022 року посадових окладів військовослужбовців ЗСУ через підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Натомість вимагає виплати йому у березні – грудні 2022 року індексації, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення грошового забезпечення у місяці підвищення доходу відповідно до приписів абзаців 3 – 6 пункту 5 Порядку №1078.

Оскільки позивач був прийнятий (призваний) на військову службу у березні 2022 року і до грудня 2022 року посадові оклади військовослужбовців ЗСУ не підвищувалися, то у позивача не виникло право на таку індексацію-різницю (див. постанову Верховного Суду від 04.04.2024 року у справі №160/2481/23).

Тому суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Вирішуючи спір в частині вимог про перерахунок грошової компенсації за невикористані дні відпусток, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Згідно з пунктами 3, 6 розділу XXXI Порядку №260 (у редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Суд установив, що позивачу при звільненні з військової служби у запас за сімейними обставинами на виконання наказу №141 від 19.05.2023 року відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII, розділу XXXI Порядку №260 нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористані 33 дні щорічної основної відпустки, розрахована із місячного грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою.

Позивач не погоджується з обчисленням місячного розміру грошового забезпечення та наполягає на тому, що до нього також слід включити додаткову винагороду на період дії воєнного стану, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (надалі – постанова КМУ №168).

Пунктом 1 постанови КМУ №168 (у редакції, чинній на травень 2023 року) було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил … виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 2-1 постанови КМУ №168 було установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.

Позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації у складі військової частини НОМЕР_4 у березні 2022 року – травні 2023 року, тобто у період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №64/2022.

Позивачу тоді виплачувалася додаткова винагорода на період дії воєнного стану, передбачена постановою КМУ №168, у розмірі 30000 грн. та 100000 грн., зокрема за виконання бойових (спеціальних) завдань, а також за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з тяжким пораненням.

Суд зазначає, що у лютому 2022 року – січні 2023 року додаткова винагорода 30000 грн., запроваджена постановою КМУ №168 на період дії воєнного стану, носила постійний характер і щомісячно виплачувалася у складі грошового забезпечення усім військовослужбовцям Збройних Сил України, незалежно від їхньої участі у бойових діях та заходах. Тим же військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях та заходах, розмір цієї додаткової винагороди збільшувався до 100 000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу їхньої участі у таких діях та заходах. Також до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень включаються військовослужбовці, які через поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення.

У зв`язку зі змінами у нормативному регулюванні питання виплати додаткової винагороди, які відбулися з лютого 2023 року після внесенням змін до постанови КМУ №168 (постанова КМУ №43 від 20.01.2023 року) на Міністра оборони України покладено повноваження визначати порядок, умови, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.

На цій підставі Міністерство оборони України видало наказ від 25.01.2023 року №44, яким зокрема доповнено Порядок №260 новим розділом XXXIV "Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану", який застосовується з 01.02.2023 року. Виплату військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди 30000 грн. поставлено у залежність від виконання ними бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) в місцях та умовах, перелік яких наведений в пункті 2 розділу XXXIV Порядку №260.

Також наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 року №44 внесено зміни до пункту 2 розділу І Порядку №260, якими віднесено додаткову винагороду на період дії воєнного стану до категорії одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців.

Відтоді ця додаткова винагорода не має регулярного (постійного) характеру, а умовою її виплати конкретному військовослужбовцю є виконання ним бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями). Така винагорода не встановлюється військовослужбовцям на постійній основі наказом командира за займаною посадою, а виплачується виключно за результатами виконання відповідних бойових (спеціальних) завдань, підтверджених у встановленому порядку. Її розмір не є фіксованим та визначається щомісяця індивідуально щодо кожного військовослужбовця пропорційно часу (кількості днів) його безпосередньої участі у бойових діях або виконанні бойових (спеціальних) завдань у відповідних місцях та умовах., виходячи з установлених базових розмірів винагороди - 100000 грн., 50000 грн., 30000 грн. в місяць. Підставою для виплати додаткової винагороди є наказ командира військової частини, який видається на підставі рапорту командира підрозділу про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 6 розділу XXXI Порядку №260 до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок грошового забезпечення за період наданої відпустки та розрахунок грошової компенсації за невикористані дні відпусток, включаються такі види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою перед звільненням: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

Воднораз, згідно зі статтею 9 Закону №2011-XII щомісячними додатковими видами грошового забезпечення є: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія.

Отже, виходячи зі змісту статті 9 Закону №2011-XII, пункту 2 розділу І Порядку №260, винагороди як категорія додаткового грошового забезпечення військовослужбовців ЗСУ, належать або до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, або до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Винагороди – це постійні або разові виплати за виконання особливих завдань в умовах військової служби та призначені для військовослужбовців, які здійснюють службові або бойові завдання в підвищено ризикованих умовах. Винагороди охоплюють заходи, що передбачають специфічні навички або виконання обов`язків в умовах підвищеної небезпеки, або виконання завдань в особливий період, зокрема під час дії воєнного стану.

У Порядку №260 передбачені 10 видів винагород військовослужбовців ЗСУ. З них 2 види винагород належать до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, 8 видів винагород – до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Так, до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців ЗСУ належать такі винагороди, які мають постійний характер:

1) винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту (постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №337 "Деякі питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців"),

2) винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) (розділ ХХХVI Порядку №260) – виплачується військовослужбовцям строкової військової служби та курсантам.

Всі інші винагороди військовослужбовців ЗСУ належать до одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Це:

1) морська винагорода (розділ XVII Порядку №260, додаток 15 до постанови КМУ №704),

2) винагороди за стрибки з парашутом (розділ XVIII Порядку №260, додаток 15 до постанови КМУ №704),

3) винагорода за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін (розділ XIX Порядку №260, додаток 15 до постанови КМУ №704),

4) винагорода за водолазні роботи (розділ XX Порядку №260, додаток 15 до постанови КМУ №704),

5) винагорода за бойове чергування (розділ XXІ Порядку №260, додаток 15 до постанови КМУ №704),

6) додаткова винагорода на період дії воєнного стану (розділ XXXIV Порядку №260, постанова КМУ №168),

7) додаткова винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу під час воєнного стану (особливого періоду) (розділ ХХХV Порядку №260, постанова КМУ №168),

8) одноразова винагорода на період дії воєнного стану (розділ XXXVII Порядку №260, постанова КМУ №168).

Такі винагороди не мають постійного характеру, виплачуються за минулий місяць по факту виконання обов`язків / робіт в особливих умовах, на підставі наказу командира та обліку виконаних обов`язків / робіт упродовж місяця і за своєю правовою природою належать до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 29.08.2024 року у справі №640/13029/22 дійшла до висновку, що визначена пунктом 1 постанови КМУ №168 додаткова винагорода на період дії воєнного стану є саме одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, виплата якої повинна здійснюватися як стимулювання винятково тим військовослужбовцям ЗСУ, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України (пункти 81, 83, 86).

Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 10.12.2024 року у справі №580/9551/23, досліджував та з`ясовував правову природу додаткової винагороди, запровадженої постановою КМУ №168, і також дійшов до висновку, що така додаткова винагорода є тимчасовою (непостійною) виплатою, належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а не до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 року у справі №280/8933/24 також вказала, що додаткова винагорода, встановлена постановою КМУ №168 на період дії воєнного стану, є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця.

Станом на травень 2023 року існувала норма пункту 2 розділу І Порядку №260 (в редакції наказу Міноборони №44 від 25.01.2023 року), яка прямо відносила додаткову винагороду на період воєнного стану до одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців ЗСУ.

Між тим, за правилами пункту 6 розділу XXXI Порядку №260 (у чинній на той час редакції) до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється сума грошової компенсації за невикористані дні відпусток, включаються лише винагороди, які належать до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (це винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту).

Інші винагороди, які належать до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, до місячного грошового забезпечення для цих цілей не включаються.

Суд вважає, що станом на травень 2023 року – на момент нарахування позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпусток у зв`язку зі звільненням його з військової служби – були відсутні правові підстави включати до складу місячного грошового забезпечення додаткову винагороду на період дії воєнного стану, оскільки вона на той момент належала до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а не до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Суд не бере до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах №240/32125/23, №240/21650/23, №420/35446/23, оскільки вони сформовані за відмінних фактичних обставин та іншого правового регулювання.

У наведених справах Верховний Суд досліджував питання включення додаткової винагороди, встановленої постановою КМУ №168, до складу грошового забезпечення для обчислення компенсації за невикористані дні відпустки, у період виплати такої винагороди, коли вона мала характер щомісячного додаткового виду грошового забезпечення та у перші місяці дії воєнного стану виплачувалася на регулярній основі широкому колу військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейським, співробітникам правоохоронних органів, у тому числі безвідносно до їхньої безпосередньої участі у бойових діях або виконання бойових (спеціальних) завдань.

Натомість у цій справі спірні правовідносини виникли у травні 2023 році за іншого нормативного регулювання, коли додаткова винагорода на період дії воєнного стану в Збройних Силах України вже не носила постійного характеру, а була віднесена до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а тому не входила до складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців ЗСУ, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні відпустки при звільненні.

У цій справі вимоги позивача про врахування у складі місячного грошового забезпечення для обчислення грошової компенсації за невикористані дні відпусток сум додаткової винагороди на період дії воєнного стану є безпідставними і задоволенню не підлягають (див. постанову Верховного Суду від 10.06.2026 року у справі №240/33823/23).

Судові витрати сторони не понесли.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_4 щодо нарахування та виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 грошового забезпечення за період служби з 07.03.2022 року по 19.05.2023 року без застосування належної розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням, виплачених за період служби з 07.03.2022 року по 31.12.2022 року, із застосуванням належної розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 року, а також перерахувати похідні види грошового забезпечення (грошову допомогу для оздоровлення) за цей період та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв`язку з таким перерахунком.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням, виплачених за період служби з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року, із застосуванням належної розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 року, а також перерахувати похідні види грошового забезпечення (надбавку за вислугу років, грошову допомогу для оздоровлення, грошову допомогу у разі звільнення з військової служби) за цей період та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв`язку з таким перерахунком.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ