Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №320/60001/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року Київ Справа № 320/60001/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи.

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:

- Визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт, а саме рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформленого протоколом від 17.11.2025 року № 48 та направленого листа від 20.11.2025 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що ним до ІНФОРМАЦІЯ_1 було подано заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки на його утриманні перебувають троє дітей, серед яких двоє є його рідними дітьми, а третя - дитина дружини від першого шлюбу, яка фактично проживає разом із позивачем та перебуває на його утриманні.

Незважаючи на подання всіх необхідних документів, рішенням комісії, оформленим протоколом від 17.11.2025 № 48, у наданні відстрочки було відмовлено з мотивів відсутності підстав, оскільки на утриманні позивача перебувають лише двоє рідних дітей.

Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки, на його думку, пункт 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не пов`язує право на відстрочку виключно з біологічним походженням дітей, а вимагає лише факту утримання трьох дітей віком до 18 років. У зв`язку з цим позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в наданні відстрочки від призову під час мобілізації.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2025 відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

02.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому міститься клопотання про поновлення строк на подання відзиву.

Щодо клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву суд ухвалив таке.

Судом встановлено, що копію ухвали Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2025 про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_1 26.12.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Ухвалою суду від 12.12.2025 відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та відповідні докази.

Відзив на позовну заяву разом із заявою про поновлення строку на його подання подано відповідачем через підсистему «Електронний суд» після спливу встановленого судом строку.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлена неможливість такого поновлення.

Однак відповідачем не наведено належних та достатніх обґрунтувань, а також не надано доказів існування об`єктивних і непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному поданню відзиву.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу строку на подання відзиву, а відтак і його прийняття судом.

Витребувані судом докази долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 14.07.2026 відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

Водночас, враховуючи положення частини четвертої статті 159 та статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з метою повного, всебічного й об`єктивного розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 перебуває на обліку відповідача як військовозобов`язаний.

15.11.2025 позивачем подано документи для отримання відстрочки від мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки на його утримання перебувають троє дітей, з яких дві дитини – спільні з дружиною, третя дитина – від першого шлюбу дружини.

До вказаної заяви були долучені такі документи: свідоцтво про шлюб, копію посвідчення баготодітної родини, пояснювальну записку, рішення Дніпровського районного суду від 20.04.2018 про розірвання попереднього шлюбу дружини, додаткове рішення Дніпровського районного суду від 22.04.2019 про визначення місця проживання ОСОБА_2 з матірю, свідоцтво про народження ОСОБА_2 , свідоцтво про народження ОСОБА_3 , свідоцтво про народження ОСОБА_4 .

Повідомленням від 20.11.2025 № 1537/8223 комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто заяву позивача від 15.11.2025 № 20251115-158967 та додані до неї документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За результатами розгляду повідомлено, що протоколом комісії від 17.11.2025 № 48 ухвалено рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Підставою для відмови зазначено відсутність документів, які свідчать про відсутність у малолітніх чи неповнолітніх падчерки (пасинка) матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів або сестер чи про те, що такі особи не можуть з поважних причин забезпечувати їх належне утримання, зокрема: свідоцтва про смерть, витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, висновку медико-соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати чи сестри самі потребують постійного догляду, рішення суду про позбавлення матері чи батька батьківських прав. Як зазначено у повідомленні, такі документи передбачені додатком 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні регулюються Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” №3543-XII (далі - Закон України №3543-XII. Мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Згідно зі ст. 22 Закону України №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Статтею 23 даного Закону визначено перелік військовослужбовців, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, та яким може бути надана відстрочка від військової служби.

Особами, що мають право на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 3 ч. 1 статті 23 Закону України №3543-XII (в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин) є зокрема військовозобов`язані, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560, з подальшими змінами).

Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Згідно з пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.

Порядок № 560, як на момент подання позивачем заяви про надання відстрочки так і станом на день прийняття оскаржуваного рішення передбачав подання заявником ряду документів, зокрема тих, які підтверджують факт перебування дитини на утриманні військовозов`язаного, а саме:

свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше);

рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);

інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) стягнення аліментів з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджене Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154). Згідно із абзацом 9 пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних. Відтак, оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та в особливий період, у тому числі в період дії воєнного стану, яка надається в установленому порядку, належить до повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування військовозобов`язаного на військовому обліку, а рішення про надання або відмову у наданні відстрочки оформляється протоколом.

Як встановлено судом, оскаржуваним рішенням відповідача позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав ненадання документів, які відповідно до додатка 5 до Порядку №560 підтверджують відсутність у пасинка осіб, які відповідно до закону зобов`язані надавати йому належне утримання, або підтверджують неможливість виконання такими особами відповідного обов`язку.

Суд враховує доводи позивача про те, що положення пункту 3 частини першої статті 23 Закону України №3543-ХІІ не ставлять право на відстрочку у залежність виключно від біологічного батьківства військовозобов`язаного щодо всіх дітей, які перебувають на його утриманні.

Разом із тим зазначені доводи самі по собі не є достатніми для висновку про протиправність оскаржуваного рішення з огляду на таке.

Відповідно до Порядку №560 (додаток 5 «Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») визначено перелік документів, які повинні бути надані військовозобов`язаним для отримання ним відстрочки з цієї підстави, серед яких: свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), а також документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання.

Статтею 157 Сімейного кодексу України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно з частиною першою статті 268 Сімейного кодексу України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

У постанові від 04.10.2024 у справі №160/17962/23 Верховний Суд зазначив про те, що та обставина, що між батьками неповнолітньої дитини розірвано шлюб, не звільняє біологічного батька від виконання обовязку по вихованню своєї дитини та не зменшує обсяг його прав та обовязків. Оскільки приписами Сімейного кодексу України обов`язок по вихованню дитини покладений на її батька, а відповідно до ч. 1 статті 260 Сімейного кодексу України вітчим реалізує таке право на добровільних засадах, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що на вітчима розповсюджуються положення частини першої статті 23 Закону №2232-ХІІ.

Відтак, ключовими умовами для отримання відстрочки з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України №3543-ХІІ, є не лише перебування на утриманні військовозобов`язаного трьох дітей віком до 18 років, а й підтвердження, у випадку утримання пасинка чи падчерки, відсутності інших осіб, які відповідно до закону повинні їх утримувати, або неможливості виконання ними такого обов`язку.

Отже, доводи позивача про те, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не містить вимоги щодо біологічного батьківства військовозобов`язаної особи, самі по собі не спростовують правомірності оскаржуваного рішення, оскільки підставою для відмови стало саме ненадання документів, передбачених додатком 5 до Порядку №560, необхідних для підтвердження відсутності або неможливості виконання обов`язку щодо утримання пасинка його біологічним батьком чи іншими особами, визначеними статтею 268 Сімейного кодексу України.

Суд також відхиляє посилання позивача на те, що раніше йому вже надавалася відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації з аналогічних підстав. Предметом розгляду у цій справі є виключно правомірність рішення відповідача, оформленого протоколом від 17.11.2025 №48, прийнятого за результатами розгляду документів, поданих позивачем під час відповідного звернення. Попередні рішення про надання відстрочки не є предметом розгляду у цій справі. Крім того, кожне звернення військовозобов`язаного щодо оформлення відстрочки підлягає самостійному розгляду на підставі документів, поданих під час відповідного звернення, та з урахуванням законодавства, чинного на момент прийняття рішення. Сам факт прийняття відповідачем у минулому рішення про надання позивачу відстрочки не свідчить про протиправність оскаржуваного рішення та не звільняє позивача від обов`язку повторно підтвердити наявність усіх передбачених законодавством підстав шляхом подання документів, визначених додатком 5 до Порядку №560.

Отже, позивач повинен був надати документи, які підтверджують відсутність у дитини інших осіб, зобов`язаних її утримувати, або документи, які свідчать про неможливість виконання ними такого обов`язку, чи інші документи, передбачені додатком 5 до Порядку №560.

Разом із тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували відсутність у пасинка позивача батька або інших осіб, визначених статтею 268 Сімейного кодексу України, чи неможливість виконання ними обов`язку щодо його утримання.

Посилання позивача на те, що він фактично бере участь у вихованні дитини, проживає з нею однією сім`єю та забезпечує її матеріально, саме по собі не підтверджує наявності передбачених законом підстав для надання відстрочки.

Так, надані позивачем до суду квитанції про оплату спортивних секцій, гуртків, інших витрат на дитину, а також характеристика навчального закладу, в якій зазначено, що позивач приводить та забирає дитину зі школи, бере участь у її вихованні та навчальному процесі, підтверджують лише фактичну участь позивача у вихованні та матеріальному забезпеченні пасинка, однак не є належними та достатніми доказами відсутності біологічного батька дитини або неможливості виконання ним чи іншими особами, визначеними статтею 268 Сімейного кодексу України, обов`язку щодо її утримання. Зазначені документи не належать до документів, визначених додатком 5 до Порядку №560, які підтверджують право на отримання відстрочки з відповідної підстави.

Серед наданих позивачем документів відсутні докази того, що біологічний батько дитини помер, позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім чи оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, є особою, яка не може з поважних причин виконувати обов`язок щодо утримання дитини, або інші документи, прямо передбачені додатком 5 до Порядку №560.

З огляду на це, надані позивачем квитанції про оплату гуртків, характеристики зі школи та інші документи підтверджують лише його фактичну участь у вихованні та матеріальному забезпеченні пасинка, однак самі по собі не підтверджують відсутності або неможливості виконання біологічним батьком чи іншими особами, визначеними статтею 268 Сімейного кодексу України, обов`язку щодо утримання дитини та не замінюють документів, передбачених додатком 5 до Порядку №560.

Крім того, наявність у сім`ї позивача статусу багатодітної відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.11.2024 у справі №340/2502/23, сама по собі не є достатньою підставою для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за відсутності підтвердження дотримання усіх умов, встановлених законодавством.

Окремо суд вважає за необхідне підкреслити, що незалежно від висновку про узгодження приписів Порядку № 560 з нормами Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" щодо підстав надання відстрочки, встановлення юридичного факту перебування пасинка, падчереці на утриманні не може відноситись до компетенції комісій з надання відстрочок про ТЦК та СП, оскільки встановлення таких є прерогативою суду та здійснюється в порядку встановленому Цивільно процесуальним кодексом України.

Отже, у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача із заявою про оформлення відстрочки від призову, не надав належних доказів, які підтверджують дотримання умов її надання, у зв`язку із чим відповідач дійшов обґрунтованого висновку про відмову у її наданні.

З огляду на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись статтями 242-246, 255 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

2. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сас Є.В.