Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №320/13053/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року справа №320/13053/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Представник ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, щодо не проведення ОСОБА_2 з 02.06.2024 перерахунку грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" , станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

-Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України перерахувати частину та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 02.06.2024 по 30.10.2025, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" , станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

-Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 одноразових виплат – грошової допомоги на оздоровлення за 2024, 2025 роки; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2024, 2025 роки,; грошової компенсації за невикористані дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій, 2024, 2025 роки, одноразової грошової допомоги, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2014 року № 460 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024, 01.01.2025 та відповідного тарифного коефіцієнту.

-Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України, код нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразові виплати – грошової допомоги на оздоровлення 2024, 2025 рік; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2024 рік, 2025 рік; грошової компенсації за невикористані дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2014 року № 460 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024, 01.01.2025, та відповідного тарифного коефіцієнту та з утриманням належних податків та зборів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – Вісьтак М. Я

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 постановлено здійснювати розгляд (формування та зберігання) судової справи в електронній формі.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони України. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.10.2025 № 305 капітана ОСОБА_1 , командира 1-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , призначеного наказом директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) від 16.09.2025 № 367 на посаду начальника відділення підготовки штабу Центру забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, визнано таким, що здав справи та посаду і вибув до нового місця служби у місті Києві. Цим же наказом з 30.10.2025 Позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, визнано таким, що вибув, а також вилучено зі складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації. ОСОБА_1 зазначає, що станом на день виключення зі списків особового складу військової частини та на момент звернення до суду відповідач не провів з ним повного розрахунку. На думку позивача, відповідач не здійснив належного перерахунку та виплати грошового забезпечення за період проходження військової служби з 02.06.2024 по 30.10.2025 із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. З метою отримання інформації щодо проведених нарахувань та виплат представник позивача 26.11.2025 звернувся до відповідача з адвокатським запитом, у якому просив надати, зокрема: помісячний розрахунок посадового окладу позивача із зазначенням його складових, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та застосованого тарифного коефіцієнта; інформацію щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2024 та 2025 роки, а також документи, що підтверджують її виплату; інформацію щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки із зазначенням кількості днів та суми компенсації; довідку про всі види грошового забезпечення, отримані за період проходження військової служби з 02.06.2024 по 31.10.2025, із помісячним відображенням усіх складових грошового забезпечення; інформацію щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 роки; копію особової картки військовослужбовця при виключенні зі списків особового складу із підтвердними документами щодо проведених виплат; інформацію про строки проведення остаточного розрахунку при виключенні зі списків особового складу військової частини; інформацію щодо проведення нарахування та виплати грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законами України про Державний бюджет України станом на 01.01.2024 та 01.01.2025; здійснити перерахунок та доплату належного Позивачу грошового забезпечення за період з 02.06.2024 по день виключення зі списків особового складу військової частини шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та відповідного тарифного коефіцієнта; надати відповідь окремо щодо кожного поставленого питання. Факт направлення адвокатського запиту підтверджується квитанцією про поштове відправлення № 2102100192564 від 01.12.2025. ОСОБА_1 зазначає, що станом на дату звернення до суду відповідач відповіді на адвокатський запит не надав. Крім того, позивач стверджує, що відповідач не здійснив перерахунок та доплату грошового забезпечення за період з 02.06.2024 по день виключення зі списків особового складу військової частини із визначенням посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. На думку позивача, відповідач не провів нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 02.06.2024 по 30.10.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законами України про Державний бюджет України станом на 01.01.2024 та 01.01.2025, у зв`язку з чим не виплатив належне грошове забезпечення та одноразові виплати, обчислені із застосуванням відповідної розрахункової величини. Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 вважає, що його право на належне грошове забезпечення порушене, а бездіяльність відповідача щодо непроведення відповідних нарахувань і виплат є протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів

Правова позиція відповідача.

09.04.202+ представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Військова частина НОМЕР_2 зазначає, що з 20.05.2023 пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 діє в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481. Відповідно до цієї редакції посадові оклади та оклади за військовими званнями військовослужбовців визначаються шляхом множення встановленої розрахункової величини 1762 грн на відповідний тарифний коефіцієнт. З огляду на це відповідач вважає, що у спірний період з 02.06.2024 по 30.10.2025 були відсутні правові підстави для обчислення грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2024 та 2025 років. Грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік Позивачу військовою частиною НОМЕР_2 не нараховувалася та не виплачувалася, тому підстави для її перерахунку відсутні. Допомога на оздоровлення за 2024 рік була нарахована та виплачена, однак підстав для її перерахунку із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2024 відповідач також не вбачає. Щодо компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток відповідач зазначає, що наказом від 30.10.2025 № 305 позивача не було звільнено з військової служби, а виключено зі списків особового складу військової частини у зв`язку з переміщенням до нового місця служби. Оскільки законодавство передбачає виплату такої компенсації у разі звільнення з військової служби, правових підстав для її нарахування та виплати військовою частиною НОМЕР_2 не було. З аналогічних підстав позивачу не нараховувалася та не виплачувалася одноразова грошова допомога при звільненні, оскільки він не був звільнений з військової служби, а продовжив її проходження за новим місцем служби. Відповідач також вказує, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його вимоги. Обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності не звільняє Позивача від обов`язку довести обставини, якими він обґрунтовує позов. За таких обставин військова частина НОМЕР_2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.10.2025 № 305 капітана ОСОБА_1 , командира 1-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , призначеного наказом директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) від 16.09.2025 № 367 на посаду начальника відділення підготовки штабу Центру забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, визнано таким, що здав справи та посаду і вибув до нового місця служби у місті Києві Київської області.

Цим же наказом з 30.10.2025 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, визнано таким, що вибув, а також вилучено зі складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Крім того, наказом визначено, що щорічна основна відпустка за 2022 рік була використана у кількості 10 календарних днів, за 2023 рік – 17 календарних днів, за 2024 рік не надавалася, за 2025 рік використана у кількості 15 календарних днів. Також зазначено, що грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік ОСОБА_1 отримав, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не отримував. Щорічна додаткова відпустка як учаснику бойових дій за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 до дня виключення зі списків особового складу не надавалася.

З довідки військової частини НОМЕР_2 від 06.04.2026 № 1681/1978 встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 03.06.2024 по 30.10.2025. Довідка містить помісячні відомості про нараховане йому грошове забезпечення за зазначений період, у тому числі щодо посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, додаткової винагороди, індексації, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також інших складових грошового забезпечення та проведених утримань.

26.11.2025 представник позивача, адвокат Огородник Олег Миколайович, звернувся до військової частини НОМЕР_2 з адвокатським запитом, у якому просив надати інформацію та документи щодо складових грошового забезпечення позивача, нарахування і виплати грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані відпустки, довідку про всі види грошового забезпечення, копію особової картки військовослужбовця, а також інформацію щодо проведення нарахування грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 та 01.01.2025. Факт направлення зазначеного адвокатського запиту підтверджується квитанцією про поштове відправлення № 2102100192564 від 01.12.2025.

Встановлено, що у матеріалах справи відповіді на адвокатський запит не міститься.

Позивач не погоджується з бездіяльністю Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо не проведення йому з 02.06.2024 перерахунку грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, тому звернувся до суду із даним позовом.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування, оцінка та висновки суду.

Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму встановленого на 01 січня відповідного календарного року.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо проведення розрахунку розміру грошового забезпечення без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про державний бюджет на відповідний рік у спірний період, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначені та врегульовані Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до частин другої - четвертої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Згідно з пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України № 704 (у первинній редакції від 30.08.2017 року), ця постанова набирає чинності 01 січня 2018 року.

Пунктом 4 Постанови № 704 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також, додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, Кабінетом Міністрів України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі - Постанова № 103), яка набрала чинності 24.02.2018 року.

Пунктом 6 Постанови № 103 були внесені зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі до Постанови № 704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018 р.

Крім цьому, пунктом 6 Постанови № 103 внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, який викладено в наступній редакції:

Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

При цьому, суд зауважує, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 до Постанови № 704 не вносилися.

Отже, згідно із пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, для складання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за відповідною посадою, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, тоді як згідно з примітками до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено відсотковий показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Відтак, зміни до пункту 4 Постанови №704, внесені пунктом 6 Постанови № 103, з 29.01.2020 року не підлягають застосуванню.

За таких обставин, з 29.01.2020 року відновлена юридична дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у первісній редакції, що передбачає визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Тобто, з 29.01.2020 року відновлена дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у редакції, яка запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.

Разом з тим, визнання Шостим апеляційним адміністративним судом протиправним та скасування пункту 6 Постанови № 103 не впливає на застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

01.01.2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 року № 1774-VIII, пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Суд звертає увагу, що під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою №103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, перевагу належить віддати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили.

Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, суд приходить до висновку, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу не проводиться із використанням величини мінімальної заробітної плати.

Таким чином, відповідно до пункту 4 Постанови № 704, починаючи з 29.01.2020 року, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб:

- станом на 01 січня 2018 року встановлений в розмірі 1762,00 грн. (стаття 7 Закону України від 07.12.2017 р. № 2246-VIII Про Державний бюджет України на 2018 рік);

- станом на 01 січня 2020 року встановлений в розмірі 2102,00 грн. (стаття 7 Закону України від 14.11.2019 р. № 294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік);

- станом на 01 січня 2021 року встановлений в розмірі 2270,00 грн. (стаття 7 Закону України від 15.12.2020 р. № 1082-IX Про Державний бюджет України на 2021 рік);

- станом на 01 січня 2022 року встановлений в розмірі 2481,00 грн. (стаття 7 Закону України від 02.12.2021 р. № 1928-IX Про Державний бюджет України на 2022 рік) ;

- станом на 01 січня 2023 року встановлений в розмірі 2684,00 грн. (стаття 7 Закону України від 03.11.2022 р. № 2710-ІХ Про Державний бюджет України на 2023 рік).

– станом на 01 січня 2024 року встановлений у розмірі 3028,00 грн (стаття 7 Закону України від 09.11.2023 р. № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік»).

– станом на 01 січня 2025 року встановлений у розмірі 3028,00 грн (стаття 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік»).

За таких обставин, суд зазначає, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законами № 294-IX, № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок грошового забезпечення з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 року у справі № 440/60 та у постанові від 19.10.2022 у справі №400/6214/21.

З огляду на викладене, право позивача на обрахунок грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року є беззаперечним, оскільки обумовлене підвищенням прожиткового мінімуму та, відповідно, збільшенням розміру грошового забезпечення на підставі пункту 4 постанови КМУ №704.

Тому, доводи відповідача про те, що не відбулось збільшення розмірів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, а відтак про відсутність підстав для проведення перерахунку грошового забезпечення, безпідставні та не враховуються судом.

Грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги (п. 3 розділу I Наказу № 260).

Грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України (п. 4 розділу XVI Наказу № 260).

Командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби (п. 1 розділу I Наказу № 260).

Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби (п. 2 розділу XVI Наказу № 260).

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення (п. 1 розділу XXIII Наказу № 260).

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абз. 1 п. 6 розділу XXIII Наказу № 260).

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (п. 1 розділу XXIV Наказу № 260).

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (абз.1 п. 7 розділу XXIV Наказу № 260).

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абз.3 п. 7 розділу XXIV Наказу № 260).

Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги (п. 9 розділу XXIV Наказу № 260).

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення (п. 5 розділу XXXI Наказу № 260)

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (п. 1 розділу XXXII Наказу № 260).

Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою (абзаци 1-2 п. 1 розділу XXXII Наказу № 260).

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що у спірний період відповідач здійснював нарахування грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року, що не відповідало вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, як установлено судом, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.10.2025 № 305 позивач отримав грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік, а відтак його право на відповідну виплату було реалізовано. За таких обставин належним способом захисту у разі встановлення неправильного визначення її розміру є перерахунок уже здійсненої виплати, а не її повторне нарахування та виплата.

Водночас матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати позивачу у спірний період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Навпаки, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 30.10.2025 № 305 встановлено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік позивач не отримував. За відсутності факту нарахування такої виплати відсутні підстави для її перерахунку у зв`язку із застосуванням іншого розміру посадового окладу, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги в частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, суд виходить з такого.

Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані за час проходження військової служби дні таких відпусток.

Законом України від 04.06.2025 № 4470-IX, який набрав чинності 03.08.2025, до зазначеної норми внесено зміни щодо переліку днів відпусток, за які виплачується грошова компенсація. Водночас законодавець не змінив умову виникнення права на таку компенсацію, яка, як і раніше, пов`язана саме зі звільненням військовослужбовця зі служби.

Як установлено судом, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.10.2025 № 305 позивача не було звільнено з військової служби. Зазначеним наказом його визнано таким, що здав справи та посаду, вибув до нового місця служби та виключено зі списків особового складу військової частини у зв`язку з переміщенням до іншого місця проходження військової служби.

Отже, виключення позивача зі списків особового складу військової частини у зв`язку з переміщенням до нового місця служби є кадровою процедурою та не свідчить про звільнення його з військової служби у розумінні статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.08.2019 у справі № 620/4218/18, відповідно до якої право військовослужбовця на грошову компенсацію за невикористані дні відпустки пов`язується із його звільненням з військової служби.

Оскільки у спірних правовідносинах юридичний факт звільнення позивача з військової служби відсутній, підстави для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток відсутні, а тому в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Водночас, вирішуючи питання щодо періоду, за який підлягає здійсненню перерахунок грошового забезпечення, суд виходить з такого.

Позивач просив суд зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити грошове забезпечення з 02.06.2024 по 30.10.2025.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб визначаються виходячи з фіксованого розміру 1762 гривні та розраховуються шляхом множення цього показника на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 та 14.

Суд враховує, що постанова Кабінету Міністрів України № 481 від 12 травня 2023 року «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» набрала чинності 20 травня 2023 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними.

Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Пунктом 2 Постанови № 481 встановлено: «Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..»

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України – залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 – без змін.

Враховуючи, що з 20 травня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 481, якою змінено порядок визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями та встановлено їх обчислення виходячи з фіксованого розміру 1762 гривні, суд зазначає, що у спірний період після цієї дати правовідносини сторін регулювалися зазначеною нормою.

При цьому, незважаючи на подальше визнання пункту 2 постанови № 481 протиправним та нечинним, на час виникнення та реалізації спірних правовідносин він був чинним та підлягав застосуванню суб`єктом владних повноважень.

Отже, до вказаної дати (18.06.2025) Постанова КМУ № 481 була частиною чинного законодавства, мала презумпцію правомірності та була обов`язковою до виконання суб`єктами владних повноважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення у періоди: з 18.06.2025 по 30.10.2025.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України.

Позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій.

Керуючись статтями 2, 17, 77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

вирішив:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 30.10.2025 виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних і додаткових видів грошового забезпечення), а також перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, за період з 18.06.2025 по 30.10.2025 виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і зборів.

4. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

5. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.