Суд: Запорізький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 13 липня 2026 р.
Справа: №280/4039/26
Суддя: Сацький Роман Вікторович
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
14 липня 2026 року Справа № 280/4039/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Сацького Р.В., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО ГРУП"
до - Запорізької митниці
про визнання протиправними та скасування рішень, -
ВСТАНОВИВ:
29.04.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО ГРУП" (далі по тексту – позивач) до Запорізької митниці (далі по тексту – відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товару №UA112080/2025/000049/1 від 17 грудня 2025 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Запорізької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів призначення №UA112080/2025/000275 від 17 грудня 2025 року. Комерційного;
- стягнути з Запорізької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТО ГРУП» судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «ВТО ГРУП» надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. З урахуванням викладеного вважає спірне рішення про коригування митної вартості товарів протиправним та просить задовольнити позовні вимоги.
05.05.2026 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву , в якому висловлює свою незгоду з заявленими позовними вимогами з тих підстав, що в поданих товариством документах містяться розбіжності. Також, надані позивачем документи не підтверджують усі числові значення складових митної вартості. При цьому, митним органом установлено, що вартість імпортованого товару є вищою, ніж заявлена позивачем. Наведене зумовило прийняття оскаржуваного рішення, у графі 33 якого містяться обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості. За таких обставин просить у задоволенні позову відмовити.
Крім того, 14.05.2026 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
25.06.2026 ухвалою суд відмовлено задоволенні клопотання представника Запорізької митниці про розгляд з повідомленням (викликом) сторін сторін адміністративної справи №280/4039/26.
Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ДТЗ» (код ЄДРПОУ 42634661) за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване в якості юридичної особи. Основним видом економічної діяльності позивача є оптова торгівля сільськогосподарськими машинами і устаткуванням (код КВЕД 46.61).
07.04.2023 між ТОВ «ВТО ГРУП» (Покупець) PATROL GROUP NORHEM UNITED LTD (Лондон, Велика Британія) (Постачальник) укладено Контракт №NULTD-V/PUMB/070423.
На виконання вимог вищезазначеного контракту, з інвойсу NULTD-V/PUMB/070423-CI-142 на загальну суму 37 252,00 доларів США здійснено поставку товарів .
Для здійснення митного оформлення товару, декларантом позивача подано до митного органу електронну митну декларацію (ЕМД) №25UA112080006967U2 від 16.12.2025 в якій заявлено до митного оформлення такі товари:
Товар №1 «Феросплав: Високовуглецевий Феромарганець НС FeMn 75%min- 27,800т фракція 10-50mm Хімічний склад згідно сертифіката якості Mn-78,43%, Sі-0,58%,C6,68%,P-0,094%,S-0,009%, Fe[1]баланс. Широко застосовується в чорній металургії як легуюча та розкислювальна добавка при виробництві сталі та чавуну. Основні напрями використання: для легування сталі марганцем, що підвищу є міцність, твердість та зносостійкість; для розкислення та десульфурації металу під час плавки; для зв`язування сірки і зменшення її шкідливого впливу на властивості сталі; для поліпшення механічних характеристик сталі (ударна в`язкість, пластичність); при виробництві вуглецевих, низьколегова них та конструкційних сталей; для коригування хімічного складу сталі та забезпечення стабільної якості продукції. Високовуглецевий феромарганець є важливим компонентом у сталеплавильних процесах і сприяє підвищенню якості кінцевого металу. Країна виробництва - IN.».
Митна вартість товарів визначена за першим методом (за ціною контракту) з урахуванням вартості транспортних витрат до кордону з Україною.
Разом із митною декларацією позивачем надано документи на підтвердження заявленої митної вартості товару (графа 44 МД): договір на поставку товару №NULTD-V/PUMB/070423 від 07.04.2023, із зазначенням усіх необхідних реквізитів сторін, загальних умов поставки, оплати продукції та інше; додаток № 142 від 06.11.2026, яким було узгоджено асортимент товару, його кількість, характеристики, умови поставки та оплати, загальна вартість та ін.; інвойс – комерційний рахунок № NULTD-V/PUMB/070423-CI-142 від 07.11.2025, на загальну суму 37 252,00 доларів США, умови якого були ідентичні тим, що прописані в додатку № 142 від 06.11.2025; коносамент 238015003532 від 10.09.2025; залізничну накладну № 05025029 від 30.11.2025; рахунок на оплату транспортних послуг №205 від 15.12.2025, де було зазначено, зокрема вартість послуг транспортування до території України у розмірі 43 248,44 грн. довідку про транспортно-експедиційні послуги № 15-12/2025-1, відомості в якій, аналогічні відомостям, вказаним в рахунку на оплату транспортних витрат № 205 від 15.12.2025, та, додатково вказано, що страхування вантажу не здійснювалось; договір про надання транспортно – експедиційних послуг № 1201/2023 від 12.01.2023; заявку до договору про надання транспортно – експедиційних послуг № 6 від 23.11.2025, в якій були перелічені усі послуги, які замовляються у експедитора позивачем та загальну вартість; пакувальний лист від 07.11.2025; копію митної декларації країни відправлення №4971476 від 02.09.2025; лист щодо призначення та використання товару від 15.12.2025; декларацію про походження товару від 07.11.2025.
Автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» згенеровано форми митного контролю та необхідні до виконання митні процедури:
105-2 - Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів;
106-2 - Витребування документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
17.12.2025 Позивачу від Відповідача надійшло повідомлення, в якому було зазначено причини неможливості підтвердження митної вартості, через наступні причини:
1. В наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 02.09.2025 № 4971476 наявне посилання на інвойс № BAL/EX/25-26/312, однак до митного оформлення інвойс не надавався. Крім цього, відповідно до наданої копії митної декларації країни відправлення вартість партії товару складає 28 050,2 USD на умовах поставки FOB, однак відповідно до наданого рахунку від 07.11.2025 № NULTDV/PUMB/070423-CI-142 вартість заявленої партії товару складає 37 252 USD.
2. Відповідно до п.1 договору від 07.04.2023 № NULTD-V/PUMB/070423 в додатках до договору зокрема має зазначатись інформація щодо відправника та упаковки товару, однак наданий до митного оформлення додаток до договору від 06.11.2025 № 142 не містить зазначеної інформації.
3. В графах 1, 23 наданої залізничної накладної від 30.11.2025 № 05025029 зазначено «Freightliner PL SP.Z. o.o.» та «ООО ЛЕВАДА Карго» - які є відмінними від надавача транспортно-експедиторських послуг ТОВ «ПРАЙМ СТАР ШИППІНГ». До митного оформлення не надавалися документи, які б підтверджували договірні відносини вказаних підприємств з покупцем або експедитором. Також в залізничній накладній від 30.11.2025 № 05025029 наявне посилання на декларацію країни відправлення (Т1) № 25PL322080NSZF93M3, однак до митного оформлення декларація не надавалася.
4. Відповідно до п. 2.4.12 договору про транспортне експедирування від 12.01.2023 № 1201/2023 ТОВ «ВТО ГРУП» повинні відшкодовувати усі витрати пов`язані з виконанням Договору. У той же час згідно рахунку про надання транспортноекспедиційних послуг № 205 від 15.12.2025 невідомо чи надавав послуги із здійснення митного очищення та оформлення Т1 на іноземній території (Польща) ТОВ «ПРАЙМ СТАР ШИППІНГ» та чи включені витрати на ці послуги. Разом з цим, відповідно до інформації сайту searates.com дата прибуття контейнеру MSKU4258663 в порт Гданськ – 02.11.2025, однак відповідно до залізничної накладної від 30.11.2025 № 05025029 товар відправлено 30.11.2025. В зв`язку з чим виникає сумнів щодо включення складових митної вартості товару (у т.ч. послуги митного очищення, оформлення Т1, зберігання тощо).
5. Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 205 від 15.12.2025 послуги не завірений підписом та печаткою.
6. До митного оформлення надано договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 18.10.2024 № 3151, укладнений між ТОВ «СМА Сі Джи Ем Шиппінг Едженсіз Україна» та ТОВ «ПРАЙМ СТАР ШИППІНГ», однак у поданих документах відсутні відомості щодо транспортно-експедиційних послуг, наданих ТОВ «СМА Сі Джи Ем Шиппінг Едженсіз Україна».
На вимогу митного органу позивачем 17.12.2025, було додатково надано митному органу копії наступних документів: 1. Інвойс з 3-ми особами BAL/EX/25-26/312 02.09.2025; 2. Біржа б\н від 11.12.2025; 3. Рахунок №205 від 15.12.2025 з печаткою; 4. Предоплату Norhem від 29.08.2025, від 17.11.2025; 5. Сертифікат походження 24.09.2025; 6. Сертифікат якості №2255679 від 15.09.2025; 7. Контракт з 3-ми особами від 27.08.2025; Окрім того, у відповіді на повідомлення, Позивачем одразу було надано пояснення по усім пунктам заявлених митницею невідповідностей.
За результатами розгляду поданих позивачем документів, митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2025/000049/1 від 17 грудня 2025року, відповідно до якого зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв`язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не надано документів, що підтверджують митну вартість товару.
З урахуванням положень пункту 2 частини 3 статті 52 МК України позивачем подано нову митну декларацію № UA112080/2025/000049/1 від 17 грудня 2025року.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів №№25UA112080007026U3 від 17.12.2025 року позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України).
За правилами ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частиною 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За положеннями ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).
За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 12 ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.
Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
З огляду на наведені норми, суд також зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а обов`язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.
При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 160/3913/25.
Необхідно зауважити, що Законом України від 05.10.2006 № 227-V "Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м. Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).
Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А "Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)" у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв`язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.
Рекомендації Європейської економічної комісії ООН № 18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" 26-29 березня 2001 року вимагають, щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.
Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973: "На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства".
Отже, митний орган може додатково вимагати лише ті документи, які можуть усунути обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.
Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що відповідно до встановлених обставин справи підставою для витребування митним органом додаткових документів стало встановлення в ході перевірки поданих декларантом документів розбіжностей. В свою чергу, наведені обставини, на думку митниці, викликали обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості.
Надаючи оцінку доводам митниці щодо наявності таких розбіжностей, суд звертає увагу на наступне.
Щодо посилання у копіях митної декларації країни відправлення від 02.09.2025 № 4971476 наявне посилання на інвойс № BAL/EX/25-26/312, однак до митного оформлення інвойс не надавався. Крім цього, відповідно до наданої копії митної декларації країни відправлення вартість партії товару складає 28 050,2 USD на умовах поставки FOB, однак відповідно до наданого рахунку від 07.11.2025 № NULTDV/PUMB/070423-CI-142 вартість заявленої партії товару складає 37 252 USD.
Як встановлено судом, копія декларації країни відправлення від 02.09.2025 № 4971476 та містить посилання на рахунок-проформу № BAL/EX/25-26/312, який виставлений на суму 37 252 Євро.
Суд зазначає, що митна декларація країни відправлення за змістом частини другої статті 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
При цьому здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов`язком підприємства-продавця відповідно до законодавства Німеччини, тобто позивач не впливає на заповнення експортної декларації, тому форма та зміст залежить тільки від продавця. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
У постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 Верховний Суд зазначив, що ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.
За таких обставин суд підсумовує, що копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, при цьому позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому подав його митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника
Щодо різниці вартості товару, слід зазначити, що це є обґрунтованим, оскільки Постачальником закуповується товар за меншу вартість, аніж продається кінцевому покупцю. Це звичайна практика, тому жодних розбіжностей в даному випадку не має.
Окрім того, слід зазначити, що експортна декларація країни – відправлення не є обов`язковим документом, що підтверджує митну вартість у відповідності до норм ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Вказаний документ був поданий в якості додаткового доказу факту відправлення товару з країни виробника. Однак числові дані, вказані у митній декларації країни – відправлення не можуть бути співставлені, оскільки вони стосуються взаємовідносин Виробника товару (постачальника контрагента) та Постачальника.
По другому пункту спірного рішення, а саме: «Відповідно до п.1 договору від 07.04.2023 № NULTD-V/PUMB/070423 в додатках до договору зокрема має зазначатись інформація щодо відправника та упаковки товару, однак наданий до митного оформлення додаток до договору від 06.11.2025 № 142 не містить зазначеної інформації».
Слід зазначити, що у відповіді на повідомлення митниці від 17.12.2025 Позивачем було зазначено, що вказане твердження не відповідає дійсності, оскільки в Додатку № 142 від 06.11.2025 були вказані усі дані. А саме, в Додатку зазначена інформація про містить інформацію про Контрактодержателя – Продавця - "NORHEM UNITED LTD", він же є Відправник.
Також у Розділі 2 Додатку вказана інформація про пакування, а саме – біг беги. Це - великі м`які контейнери.
Таким чином, всупереч твердженню митниці, усі дані, передбачені Договором, були вказані в Додатку № 142 від 06.11.2025.
По третьому пункту спірного рішення, а саме: «В графах 1, 23 наданої залізничної накладної від 30.11.2025 № 05025029 зазначено «Freightliner PL SP.Z. o.o.» та «ООО ЛЕВАДА Карго» - які є відмінними від надавача транспортноекспедиторських послуг ТОВ «ПРАЙМ СТАР ШИППІНГ». До митного оформлення не надавалися документи, які б підтверджували договірні відносини вказаних підприємств з покупцем або експедитором. Також в залізничній накладній від 30.11.2025 № 05025029 наявне посилання на декларацію країни відправлення (Т1) № 25PL322080NSZF93M3, однак до митного оформлення декларація не надавалася.»
Також в даному випадку варто зазначити, що Позивачем, визначально у відповідь на повідомлення від 17.12.2025 було зазначено, що «Freightliner PL SP.Z. o.o.» та «ООО ЛЕВАДА Карго» є контрагентами Еспедитора Позивача - ТОВ «ПРАЙМ СТАР ШИППІНГ», з якими останній самостійно укладав договори на виконання обов`язків за договором на надання транспортно – експедиторських послуг № 1201/2023 від 12.01.2023.
Тобто вказані документи стосуються взаємовідносин Експедитора Позивача з третіми особами, та жодним чином не впливають на вартість послуг транспортування, які входять до складової митної вартості товару, та не можуть бути наявні в розпорядженні Позивача.
Позивачем було надано до митного оформлення договір про надання транспортно – експедиційних послуг, укладений безпосередньо з ТОВ «ПРАЙМ СТАР ШИППІНГ», на рахунок якого здійснюється оплата за транспортування товару. До митного оформлення були додані також: рахунок на оплату № 205 від 15.12.2025, довідка про транспортні витрати № 15-12/2025-1 від 15.12.2025, які підтверджували вартість транспортно – експедиційних послуг.
В даному випадку, документи щодо взаємовідносин ТОВ «ПРАЙМ СТАР ШИППІНГ» з «Freightliner PL SP.Z. o.o.» та «ООО ЛЕВАДА Карго» не впливають на митну вартість товару, та загалом не мали бути запитані Відповідачем. Також останнім, в спірному рішенні, не обґрунтовано причини необхідності наявності вказаних документів.
Також суд зазначає, що митна декларація країни відправлення - № 25PL322080NSZF93M3 – не є обов`язковим документом, що підтверджує митну вартість у відповідності до норм ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, відповідно її відсутність не може бути підставою для коригування митної вартості. Знову ж таки митним органом не обґрунтовано причини запитування вказаного документу.
По четвертому пункту спірного рішення: «Відповідно до п. 2.4.12 договору про транспортне експедирування від 12.01.2023 № 1201/2023 ТОВ «ВТО ГРУП» повинні відшкодовувати усі витрати пов`язані з виконанням Договору. У той же час згідно рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг № 205 від 15.12.2025 невідомо чи надавав послуги із здійснення митного очищення та оформлення Т1 на іноземній території (Польща) ТОВ «ПРАЙМ СТАР ШИППІНГ» та чи включені витрати на ці послуги. Разом з цим, відповідно до інформації сайту searates.com дата прибуття контейнеру MSKU4258663 в порт Гданськ – 02.11.2025, однак відповідно до залізничної накладної від 30.11.2025 № 05025029 товар відправлено 30.11.2025. В зв`язку з чим виникає сумнів щодо включення складових митної вартості товару (у т.ч. послуги митного очищення, оформлення Т1, зберігання тощо)».
Щодо зауважень митниці стосовно включення витрат на митне очищення та оформлення Т1, слід зазначити, що відповідно до умов договору № 1201/2023 від 12.01.2023 та заявки № 6 від 23.11.2025, експедитор здійснював комплекс послуг, необхідних для транспортування контейнера з порту Гданськ до складу Замовника у м. Запоріжжя.
До митного оформлення була надана заявка № 6 від 23.11.2025 до договору про надання транспортно – експедиторських послуг № 1201/2023 від 12.01.2023, в якій було визначено чітко перелік замовлених послуг: Вивантаження контейнера з судна в порту Гданськ (Польща) Перевезення контейнера з порту Гданськ (Польща) на ЗД-станцію відправлення (Польща) Завантаження контейнера на ЗД платформу на станції відправлення (Польща); Залізничне перевезення контейнера по території Польща Залізничне перевезення контейнера по території України Розвантаження контейнера з ЗД платформи та перевантаження на авто з подальшим довезенням до митниці Замовника у Запоріжжі. Доставка контейнера на склад м. Запоріжжя за вказівкою Замовника; Повернення порожнього контейнера за вказівкою контейнерної лінії Винагорода.
Експедитора Ескпедитором було виставлено рахунок на оплату № 205 від 15.12.2025, в якому вказана кінцева вартість послуг. Рахунок був виписаний згідно умов Договору, відповідно, даним рахунком Експедитором підтверджено, що усі витрати, пов`язані з виконанням Договору входять у суму рахунку. Виставлений рахунок № 205 від 15.12.2025 охоплює всі витрати, пов`язані з виконанням договору, у тому числі витрати на митне очищення та оформлення Т1 на території Польщі, якщо такі були необхідні.
Щодо різниці між датою прибуття контейнера в порт Гданськ (02.11.2025) та датою залізничної накладної (30.11.2025), слід врахувати, що між прибуттям контейнера та його відправленням залізницею існує технологічний проміжок часу, пов`язаний із вивантаженням, оформленням документів, очікуванням транспорту та іншими логістичними операціями. Це є звичайною практикою міжнародних перевезень і жодним чином не впливає на правильність визначення митної вартості товару.
Таким чином, усі витрати, передбачені договором та заявкою, були включені до рахунку № 205, а надані документи підтверджують реальність та повноту виконаних послуг. Протилежного Відповідачем не доведено.
По п`ятому пункту спірного рішення: «Рахунок-фактура про надання транспортноекспедиційних послуг № 205 від 15.12.2025 послуги не завірений підписом та печаткою»
До відповіді на повідомлення митниці від 17.12.2025, Позивачем було додано рахунок № 205 від 15.12.2025 з підписом та печаткою Експедитора.
По шостому пункту спірного рішення: «До митного оформлення надано договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 18.10.2024 № 3151, укладений між ТОВ «СМА Сі Джи Ем Шиппінг Едженсіз Україна» та ТОВ «ПРАЙМ СТАР ШИППІНГ», однак у поданих документах відсутні відомості щодо транспортноекспедиційних послуг, наданих ТОВ «СМА Сі Джи Ем Шиппінг Едженсіз Україна»».
Договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 18.10.2024 № 3151, укладнений між ТОВ «СМА Сі Джи Ем Шиппінг Едженсіз Україна» та ТОВ «ПРАЙМ СТАР ШИППІНГ» є внутрішнім договором експедитування. Він був доданий в якості додаткового документу.
Слід зазначити, що для позивача транспортні витрати утворюються виключно згідно взаємодії з експедитором. В свою чергу залучення експедитором будь-яких суб`єктів характеризує лише обраний експедитором спосіб виконання наявних у нього зобов`язань, який не змінює розмір відповідної складової митної вартості для Позивача, який розрахунки здійснював виключно з експедитором.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару. Суттєвих недоліків поданих до митного органу документи не містили, а відповідно у відповідача не було підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відтак, суд вважає, що митний орган мав можливість пересвідчитись у достовірності митної вартості заявленої декларантом за ціною договору.
Окрім того, суд зазначає, що відповідачем в межах розгляду даної адміністративної справи не обґрунтовано чому документи, надані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації
Крім того, вказані документи не є документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів відповідно до ч.2 ст.53 МК України, а тому їх зміст жодним чином не впливає на митну вартості товарів.
Відтак, сумніви митного органу суд визнає необґрунтованими та безпідставними.
Також безпідставними є доводи відповідача про ненадання декларантом додаткових документів на вимогу митного органу, оскільки останнім не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.
Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі або неподання таких документів не може бути підставою для коригування митної вартості товару.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару, проте, митним органом необґрунтовано витребувано додаткові документи, а вказані в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості недоліки у поданих позивачем документах спростовані в ході судового розгляду справи.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Приписами статті 60 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Суд звертає увагу, що, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем не надано будь-яких пояснень щодо зроблених коригувань та обсягів партії подібного товару, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості товару із застосуванням другорядного методу.
Такий підхід прямо суперечить положенням ст. 60 Митного кодексу України.
Суд також зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Зазначене відповідає усталеній практиці Верховного Суду (зокрема, постанова від 02.03.2021 у справі № 380/842/20, від 23.02.2021 у справі № 805/5039/16-а, від 24.12.2020 у справі № 808/1676/16 тощо).
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а митним органом безпідставно витребувано у позивача додаткові документи та необґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стосовно позовних вимог у частині визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення суд зазначає наступне.
Оформлення карток відмови регулюється розділом VIII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631. Так, відповідно до пунктів 8.1 - 8.2, 8.5 розділу VIII наведеного Порядку, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного ст. 255 МК України для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову. Картка відмови, оформлена як електронний документ, або електронний примірник картки відмови на паперовому носії надсилається Декларанту електронним повідомленням, засвідченим КЕП посадової особи митного органу, яка прийняла рішення про відмову. Так, як мовилося вище, у всіх випадках після прийняття рішення про корегування митної вартості товарів, оформлюється картка відмови.
Тобто, коригування митної вартості слугує підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Отже, визнання протиправними рішення про корегування митної вартості автоматичне тягне протиправність картки відмови в прийнятті митної декларації.
У постанові від 23.07.2021 у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив, що оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, то вимога про визнання її протиправною правомірно визнана судами обґрунтованою.
За обставинами справи картка відмова в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2025/000275 від 17 грудня 2025 складені у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості №UA112080/2025/000049/1 від 17 грудня 2025 року відповідно, які визнано судом протиправним, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання протиправними та скасування зазначеної вище картки відмови.
З урахуванням з`ясованих обставин та досліджених письмових доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТО ГРУП» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 5 324 грн 80 коп згідно платіжної інструкції № 116 від 11.02.2026, інших судових витрат не заявив.
Отже, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 324 грн 80 коп підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).
Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до суду подано: договір про надання правничої допомоги від 01.04.2025; додаткова угода №1 від 01.01.2026 до договору про надання правничої допомоги; акт приймання-передачі послуг від 02.02.2026; рахунок 01/02 від 02.02.2026; платіжна інструкція №335845760 від 11.02.2026.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).
Суд вважає, що в даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, сталість судової практики Верховного Суду зі спірного питання, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. є неспівмірними з обсягом наданих послуг, у зв`язку з чим підлягають зменшенню.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, які стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем по справі.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО ГРУП" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 21, офіс 201, код ЄДРПОУ 38146352) до Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 12, код ЄДРПОУ 44005647) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товару №UA112080/2025/000049/1 від 17 грудня 2025 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Запорізької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2025/000275 від 17 грудня 2025 року
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТО ГРУП» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 324 грн 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 6000 грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 14.07.2026
Суддя Р.В.Сацький
Оригінал: reyestr.court.gov.ua