Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №160/9136/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 рокуСправа №160/9136/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.04.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046150018860 від 28.01.2026 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 02.01.2026, зарахувавши до її загального страхового стажу роботи період роботи з 15.04.1986 по 29.04.1991 та період з 01.01.2010 по 02.06.2010 за договором про виконання робіт № 389 від 02.12.2009.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач досягла пенсійного віку та має необхідний загальний страховий стаж для призначення пенсії, проте відповідачем відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскаржуваним рішенням позивачу до страхового стажу не зараховано період роботи з 15.04.1986 по 29.04.1991. Позивач зазначає, що має відповідні записи про роботу у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу. Крім того, з Форми РС-право позивачем виявлено, що відповідач не зарахував до страхового стажу період виконання робіт договором №389 від 02.12.2009 з 01.01.2010 по 02.06.2010, проте, в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії за віком від №046150018860 від 28.01.2026 будь-яке обґрунтування такого незарахування відсутнє. Позивач вважає, що можливим підґрунтям для неврахування спірного періоду до страхового стажу стала відсутність сплати страхових внесків замовником послуг за договором, оскільки, відповідно до відомостей, відображених у формі ОК-5, за спірний період зазначено «0». Зазначає, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану. Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством- страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду його роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків. Акцентує увагу, що період виконання позивачем роботи за договором №278 від 01.06.2009 у ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго», а саме з 01.06.2009 по 01.12.2009 та період роботи з 02.12.2009 по 31.12.2009 на підставі договору №389 від 02.12.2009 зараховано позивачу до страхового стажу, що вбачається з довідки ОК-5. Вважає, що належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046150018860 від 28.01.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 02.01.2026, зарахувавши до її загального страхового стажу роботи період роботи з 15.04.1986 по 29.04.1991 та період з 01.01.2010 по 02.06.2010 за договором про виконання робіт № 389 від 02.12.2009.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі №160/9136/26 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

24.04.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначає, що у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається особам після досягнення 60 років за наявності 33 років страхового стажу. Після перевірки матеріалів електронної пенсійної справи рішенням №046150018860 від 28.01.2026 Головними управлінням відмовлено у призначенні пенсії за віком позивачу відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з підстав відсутності необхідного страхового стажу - 33 років. За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж 30 років 9 місяців 1 день. За результатами розгляду наданих документів не враховано до страхового стажу періоди роботи з 15.04.1986 по 29.04.1991 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.04.1986, оскільки не зазначено номері і дати наказів про зарахування на роботу та номери і дати наказів про звільнення з роботи, що є порушенням вимог Інструкції ведення трудових книжок працівників №58. Для зарахування спірного періоду до страхового стажу позивачу необхідно надати уточнюючі довідки, які виданні на підставі первинних документів. Щодо позовних вимог позивача про зарахування до її загального страхового стажу роботи період роботи з 01.01.2010 по 02.06.2010 за договором про виконання робіт №389 від 02.12.2009 повідомляємо, що Головне управління незгодне, оскільки відсутні відомості про сплачені страхові внески у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5. Звертає увагу, що позивачем на підтвердження спірного періоду надано лише договір про виконання робіт, укладений між ним та відповідним підприємством. Водночас сам по собі такий договір не є належною та достатньою підставою для зарахування відповідного періоду до страхового стажу. Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язковою умовою врахування такого періоду є сплата страхових внесків, а також фактичне виконання робіт, підтверджене первинними документами (зокрема актами приймання-передачі виконаних робіт). Натомість позивачем не надано до суду ні доказів сплати страхових внесків за вказаний період, ні доказів підписання актів виконаних робіт, що унеможливлює зарахування такого періоду до страхового стажу Головним управлінням. З урахуванням того, що не підтверджено страховий стаж позивачем на дату звернення, законодавець зобов`язує повторно звернутися з такою заявою до органу Пенсійного фонду України. Також звертає увагу, що повноваження Пенсійного Фонду України в даних правовідносинах є дискреційними. Вважає, що дії Головного управління є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції, Законах України, роз`яснювальних листах органів Пенсійного фонду, а відтак позовна заява є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

Згідно з ч.ч 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.01.2026 звернулась із заявою про призначення пенсії за віком.

Заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №046150018860 від 28.01.2026 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , згідно якого:

«Вік заявниці – 60 років.

Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років.

Необхідний страховий стаж, передбачений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 33 роки.

У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2028 року – від 25 до 35 років; після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу 1 січня 2028 року – від 15 до 25 років.

Страховий стаж особи становить 30 років 9 місяців 1 день.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно із трудовою книжкою НОМЕР_1 від 15.04.1986: з 15.04.1986 по 29.04.1991, оскільки відсутній наказ та дата наказу про звільнення з роботи.

Заявниця працює.

Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №046150018860 від 28.01.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, за відсутності необхідного страхового стажу – 33 роки.

Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату – 02.01.2029.

На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.».

Не погоджуючись з відмовою органу Пенсійного фонду у зарахуванні страхового стажу та призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Положенням ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон №1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі – Закон №1058-ІV).

Згідно ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ч. 5 ст. 114 Закону №1058-ІV у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Трудова книжка серії НОМЕР_1 від 15.04.1986, належна ОСОБА_1 , містить наступні записи за спірний період:

- 15.04.1986 – прийнята кухарем 4 розряду їдальні №13;

- 29.04.1991 – звільнена по догляду за дитиною до 8 років.

Як встановлено судом та видно з матеріалів справи, спірні періоди роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці, засвідчені підписами уповноваженої особи та містять відповідні печатки, відтак відомості, які зазначені в трудовій книжці свідчать про те, що позивач працював у вказані періоди.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Суд зазначає, що норми пункту 3 Порядку №637 передбачають обов`язковість витребування уточнюючих довідок для підтвердження трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, в той час як у трудовій книжці позивача містяться записи про роботу позивача у спірні періоди.

Оскільки всі записи відображені в трудовій книжці позивача, відтак необхідності витребування уточнюючих довідок є помилковим.

Суд звертає увагу, що в силу вимог ч. 3 ст. 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі – Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу.

Суд вважає, що в даному випадку, позивач не може бути позбавлений свого права на зарахування до страхового стажу періоду роботи, позаяк зі свого боку вчинив всі залежні від нього дії та надав усі можливі і наявні у нього документи. Натомість відповідач, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу цих періодів роботи позивача, будь-яких додаткових документів від нього не вимагав, жодних дій по їх самостійному отриманню не вчиняв.

Системний аналіз норм пенсійного законодавства дає підстави для висновку, що у зв`язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком відповідач зобов`язаний перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв орган ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.09.2021 у справі №300/860/17, за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже й не може впливати на її особисті права. Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист у частині призначення пенсії за віком.

Враховуючи зазначені висновки, суд зазначає, що відмовляючи позивачу у зарахуванні до його страхового стажу спірних періодів, територіальне управління пенсійного органу діяло протиправно, оскільки формальні неточності та неістотні недоліки у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні певного періоду роботи до страхового стажу. Тому, суд відхиляє аргументи відповідача у зв`язку із їх помилковістю, а спірні періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Відтак, суд робить висновок, що трудовою книжкою позивача підтверджуються спірні періоди роботи з 15.04.1986 по 29.04.1991.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046150018860 від 28.01.2026 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком підлягає скасуванню, як протиправне.

Як наслідок підлягає задоволенню вимога про зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 15.04.1986 по 29.04.1991.

З приводу вимог позивача щодо зарахування до загального страхового стажу періоду виконання робіт за договором №389 від 02.12.2009 за період з 01.01.2010 по 02.06.2010 через несплату страхових внесків ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго» суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач в обґрунтування вказаних вимог зазначає, що відповідач не зарахував до страхового стажу перебування у трудових відносинах з ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго», оскільки відсутня сплата страхових внесків.

При цьому, згідно оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмова у зарахуванні такого періоду роботи до страхового стажу відсутня, доказів звернення до органів Пенсійного фонду із заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2010 по 02.06.2010 матеріали справи не містять.

З наданих документів встановлено, 02.12.2009 між ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго» та ОСОБА_1 укладено договір №389 про виконання робіт, термін дії якого з 02.12.2009 по 02.06.2010.

До справи долучено витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за Формою ОК-5 щодо застрахованої особи ОСОБА_1 , згідно якого за звітний рік – 2010, відомості про сплату страхувальником АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» (23359034) страхових внесків відсутні, страховий стаж щомісяця – 0.

Суд зауважує, що спірний період роботи позивача не підтверджений необхідними доказами, укладений між сторонами договір не підтверджує виконання таких робіт, зокрема, відсутні акти виконаних робіт, докази оплати виконаних робіт, а також сплати страхових внесків, а матеріали справи ніяким чином не підтверджують наявність у позивача страхового стажу за спірний період.

Таким чином, суд робить висновок про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог про зарахування до загального страхового стажу роботи періоду роботи з 01.01.2010 по 02.06.2010 за договором про виконання робіт №389 від 02.12.2009.

З приводу вимог позивача про зобов`язання призначити та виплачувати їй пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 02.01.2026, суд зазначає, що уповноваженим органом з цих питань є відповідний орган пенсійного фонду, до виключної компетенції якого входить розгляд документів, у тому числі і поданих вперше.

Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Питання про наявність підстав для призначення пенсії за віком відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, в даному випадку – до повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, який зазначав, що завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

За таких обставин позов у частині вимог щодо зобов`язання призначити та виплачувати позивачеві пенсію за віком суд залишає без задоволення.

Натомість, обираючи належний та достатній спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 21.01.2026 про призначення пенсії з урахуванням висновку суду про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 15.04.1986 по 29.04.1991.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає частковому задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1064,96 грн, що документально підтверджується квитанцією від 07.04.2026.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1064,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 798,72 грн.

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046150018860 від 28.01.2026 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.04.1986 по 29.04.1991 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.04.1986.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.01.2026 про призначення пенсії за віком, з урахуванням зарахованого періоду роботи та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 798 (сімсот дев`яносто вісім) грн 72 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський