Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №160/6410/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 рокуСправа №160/6410/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Відповідач 3: Військова частина НОМЕР_4 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

17.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_2 , Відповідач 3: Військова частина НОМЕР_4 Національної Гвардії України, у якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяв ОСОБА_1 від 16.07.2025 р. та від 08.08.2025 р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №361 від 11.12.2025 р. (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в частині призову на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяви ОСОБА_1 від 16.07.2025 р. та від 08.08.2025 р. та додані до них документи про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , відповідно до пункту 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 ;

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України (по стройовій частині), від 11.12.2025 р. №399 в частині зарахування до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, солдата запасу ОСОБА_1 , який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період із ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України, відповідно мобілізаційної директиви Головнокомандувача ЗС України від 11.10.2024 №21135/дск, з 11.12.2025 р. та призначеного на посаду водія 1-ого лісопільного взводу інженерно-технічного забезпечення 2-ї інженерної роти батальйону підтримки (ВОС-790037П), який приступив до виконання обов`язків за посадою з 11.12.2025 р.;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 Національної гвардії України виключити зі списків особового складу військової частини на всіх видів забезпечення солдата ОСОБА_1 , водія 1-ого лісопільного взводу інженерно- технічного забезпечення 2-ї інженерної роти батальйону підтримки (ВОС-790037П);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 поновити ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.07.2025 та 08.08.2025 він подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяви про надання відстрочки від призову на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На його думку, ІНФОРМАЦІЯ_5 : не розглянув ці заяви; не прийняв рішення про надання або відмову у наданні відстрочки; фактично допустив бездіяльність. Незважаючи на це, 11.12.2025 інший орган - ІНФОРМАЦІЯ_6 - видав наказ №361 про його призов під час мобілізації. Того ж дня його було направлено до військової частини НОМЕР_4 НГУ, яка видала наказ №399 про зарахування його до списків особового складу. Вважає, що якби його заяви були належним чином розглянуті ще у липні-серпні 2025 року, питання про відстрочку було б вирішено до моменту мобілізації, а тому наказ про призов взагалі не міг бути прийнятий, у зв`язку з чим вважає його право порушеним та звернувся до суду. З урахуванням обставин, викладених у позові, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 23 березня 2026 року суд залишив позовну заяву без руху після відкриття та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Засобами електронного зв`язку позивач подав до суду заяву про усунення недоліків вказаних в ухвалі від 23 березня 2026 року.

Ухвалою від 09 квітня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/6410/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 3, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 20.04.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що наказ командира ВЧ НОМЕР_4 від 11.12.2025 № 399 є похідним від наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 № 361 від 11.12.2025, на підставі якого позивача було призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини. ВЧ НОМЕР_4 діяла в межах закону. Сам по собі факт того що позивач вважав себе таким, що має право на відстрочку, не змінює обсягу компетенції ВЧ НОМЕР_4 , яка діяла на підставі отриманих документів при оформленні зарахування позивача до списків особового складу та не мала компетенції та обов`язку перевіряти законність отриманих документів.

Інші відповідачі правом на надання відзиву не скористались.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 на посаді водія, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_6 .

16.07.2025 позивач письмово звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобіліхацію» у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення – тіткою ОСОБА_2 , яка є інвалідом ІІ групи.

20.07.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 листом № 16/4879 повернув документи позивачеві та зазначив, що надані копії мають бути засвідченими у встановленому законом порядку.

08.08.2025 позивач особисто подав пакет документів по відстрочці до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

11.12.2025 позивача було примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_8 та проведено ВЛК. Позивач повідомляв про наявність підстави для відстрочки. Проте Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 № 361 від 11.12.2025 його призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_4 . Наказом ВЧ НОМЕР_4 від 11.12.2025 № 399 позивача було зараховано до особового складу військової частини.

Позивач вважає, що дії відповідачів протиправні, його заяви про відстрочку не були належним чином вчасно розглянуті, у зв`язку з чим його незаконно мобілізували, у зв`язку з чим звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача 3 у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України N 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України строк дії воєнного часу продовжувався неодноразово.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон N 3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України", передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону N 3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п`ятої статті 22 Закону N 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим статтею 23 Закону N 3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

За приписами частин сьомої, восьмої статті 23 Закону N 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

З 18.05.2024 набрав чинності Порядок N 560 (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин), який визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пунктів 57, 58 Порядку N 560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (пункт 59 Порядку N 560).

Пунктом 60 Порядку N 560 регламентовано, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Аналізуючи наведені норми Порядку N 560 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) можна дійти висновку, що військовозобов`язаний має право на подання до комісії ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку (тобто, за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання) заяви за встановленою формою (згідно з додатком 4) про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Перелік документів, які підтверджують таке право, визначений в додатку 5 та залежить від передбачених законом підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Одночасно військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Така заява підлягає обов`язковій реєстрації та розгляду утвореною при ТЦК та СП комісією.

Натомість комісія при ТЦК та СП для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зобов`язана вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження (але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади) з ухваленням одного із рішень, що оформляється протоколом: про надання відстрочки (якщо наданими документами підтверджено право військовозобов`язаного на відстрочку від призову за заявленими підставами та наслідком такого рішення є видача довідки із зазначенням строку відстрочки) або про відмову у наданні відстрочки; у разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин законодавством України встановлено чіткий порядок звернення особи за наданням відстрочки та порядок розгляду відповідної заяви.

Судом установлено, що 16.07.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову.

Листом від 20.07.2025 №16/4879 відповідач повідомив позивача про повернення поданих документів у зв`язку з тим, що копії документів не були засвідчені у встановленому законом порядку.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт первинного звернення позивача та повернення йому документів для усунення виявлених недоліків.

Разом із тим, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що після усунення зазначених недоліків 08.08.2025 повторно подав заяву та документи до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Саме позивач повинен довести факт повторного звернення до відповідача 1, оскільки саме з цією обставиною він пов`язує виникнення у відповідача обов`язку щодо розгляду заяви про надання відстрочки.

Натомість матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що заява від 08.08.2025 дійсно була отримана ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Подана до суду копія заяви не містить відмітки про її прийняття, вхідного номера чи реєстраційного штампа відповідача, а також матеріали справи не містять доказів її направлення засобами поштового чи електронного зв`язку або інших доказів її надходження до відповідача.

При цьому лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.07.2025 №16/4879 підтверджує виключно факт первинного звернення позивача та повернення документів, однак не підтверджує повторного звернення після усунення недоліків.

Суд враховує, що відповідачі 1 та 2 не скористалися правом на подання відзиву.

Разом із тим неподання суб`єктом владних повноважень відзиву саме по собі не звільняє позивача від обов`язку доведення обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, та не є безумовною підставою для задоволення адміністративного позову.

Такий висновок відповідає положенням статей 72, 73, 77 Кодексу адміністративного судочинства України щодо розподілу обов`язку доказування.

За відсутності належних доказів повторного звернення позивача до відповідача 1 суд позбавлений можливості встановити факт виникнення у ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язку щодо розгляду відповідної заяви.

Відповідно, відсутні підстави для висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.05.2026 у справі №140/8613/23, відповідно до якої питання щодо наявності у військовозобов`язаного права на відстрочку та достатності поданих документів належить до компетенції територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а суд не вправі підміняти собою відповідний орган. Верховний Суд зазначив, що належним способом захисту є зобов`язання ТЦК розглянути заяву та прийняти відповідне рішення лише за умови встановлення факту звернення особи та невиконання органом покладеного на нього обов`язку щодо її розгляду.

Оскільки у даній справі належними та допустимими доказами не підтверджено сам факт повторного звернення позивача із заявою від 08.08.2025 після повернення документів, відсутні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 та покладення на нього обов`язку щодо розгляду зазначеної заяви.

Позовні вимоги про скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.12.2025 № 361, скасування пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України від 11.12.2025 №399, зобов`язання виключити позивача зі списків особового складу військової частини та поновити його на військовому обліку є похідними від вимоги про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки судом не встановлено протиправності дій чи бездіяльності відповідача 1 та відсутні правові підстави для висновку про порушення процедури реалізації позивачем права на відстрочку, підстави для задоволення похідних позовних вимог також відсутні.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 зазначив, що процедура призову під час мобілізації після її реалізації має незворотний характер, а сам по собі факт можливих порушень під час проведення мобілізаційних заходів не зумовлює автоматичного скасування наказів про призов чи проходження військової служби та звільнення особи зі служби, оскільки такий спосіб захисту не забезпечує ефективного поновлення порушеного права.

З огляду на викладене суд робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі. Відповідно достатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд зробив висновок про відмову у задоволені позову.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Відповідач 3: Військова частина НОМЕР_4 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук