Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №468/1289/26 — Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1289/26

2-а/468/24/26

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого – судді Муругова В.В, за участю секретаря Зарванської Л.В., представника позивача Жовтої А.С. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баштанка справу № 468/1289/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови від 06.09.2024 року по накладенню на нього адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210 ч.3 КУпАП.

Посилаючись на неправомірність оскарженої ним постанови, позивач вказав, що склад адміністративного правопорушення в його діях відсутній, оскільки він відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП відповідач міг отримати відповідні відомості з реєстрів, протокол про адміністративне правопорушення за його участі не складався та виклик на розгляд справи про адміністративне правопорушення він не отримував, натомість про винесення даної постанови позивач дізнався лише 05.05.2026 року після відкриття виконавчого провадження.

У зв`язку з цим позивач просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.

Процесуальні дії у справі та заяви сторін:

21.05.2026 року позовна заява надійшла до Баштанського районного суду Миколаївської області (здана до відділення зв`язку 16.05.2026 року).

Ухвалою від 25.05.2026 року позовна заява була залишена без руху.

Ухвалою від 16.06.2026 року позивачу поновлений пропущений ним з поважних причин строк звернення до суду з позовом та відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, а також у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 витребувані додаткові докази.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлений про розгляд справи через особистий кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Відзив на позов не подавав.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 18.06.2026 року подав відзив, у якому вказав на неповажність пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом. Відповідач заперечив проти задоволення позову, оскільки позивач перебуває на військовому обліку відповідача як офіцер запасу та протягом семи днів не повідомив про зміну персональних даних та про зміну місця проживання.

Витребувані судом в ухвалі про відкриття провадження документи відповідач не надав, у зв`язку з чим суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

При розгляді справи в суді представник позивача підтримав позов.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи (копію витягу з реєстру територіальної громади від 14.05.2026 року; копію військово-облікового документу ОСОБА_1 із мобільного застосунку Резерв+; копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2026 року; копію заяви про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2026 року; копію постанови по справі про адміністративне правопорушення № 179 від 06.09.2024 року), суд доходить висновку про необхідність задоволення позову про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Це означає, що ч.2 ст. 77 КАС України встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Крім того, ч. 3 ст. 79 КАС України зобов`язує відповідача надати всі наявні у нього докази разом із поданням відзиву, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, а тому, в даному випадку, суд відповідно до ч. 5 ст. 77, ч.3 ст. 205, ст. 286 КАС України безумовно зобов`язаний розглянути справу на підставі тих доказів, які надані суду сторонами.

В судовому засіданні встановлено, що 06.09.2024 року керівником ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 210 ч.3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 як військовозобов`язаний офіцер запасу та в порушення додатку 2 до ПКМУ №1487 особисто не повідомив у семиденний строк про зміну персональних даних, а саме про номери засобів зв`язку та фактичну адресу проживання, що унеможливлює здійснення його оповіщення про визначення призначення щодо призову на військову службу та проходження ВЛК, а за задекларованим місцем перебування не проживає.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1, 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За такого, протокол про адміністративне правопорушення має складатись у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та один з його примірників має бути вручений такій особі.

Проте в супереч положенням ст. 77 КАС України суду взагалі не надані відомості про складений протокол та його зміст, натомість відповідний протокол є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, тому притягнення особи до адміністративної відповідальності без належного складення протоколу про адміністративне правопорушення є незаконним.

Позивач вказав, що перебуває на військовому обліку та службові особи відповідача мали змогу перевірити необхідні персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, тому відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення ст. 210 КУпАП в даній справі не повинні були застосовуватись, натомість в супереч вимогам ч.2 ст. 77 КАС України відповідачі докази, які б це спростовували, не надали.

За такого відповідачами аргументи позивача не спростовані та не надані суду докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.

Вказане свідчить про відсутність в діях позивача складу даного адміністративного правопорушення.

Натомість відповідно до ч.1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст. 9-11 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Згідно з позицією Верховного Суду в постанові від 20.05.2020 року по справі №524/5741/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Що ж стосується вказаного в постанові неповідомлення позивачем у семиденний строк про зміну персональних даних, то в постанові взагалі не вказані дата та час вчинення такого порушення, дати від якого такий семиденний строк треба було відраховувати, а також дати його виявлення, тобто не викладена суть правопорушення, натомість відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед іншого, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Також згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, серед іншого, вирішує: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

За такого, обов`язковою умовою розгляду справи про адміністративне правопорушення є своєчасне сповіщення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час і місце її розгляду та наявність у справі доказів, які підтверджують таке повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Натомість відповідно до постанови Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі №676/752/17 закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 у справі №591/2794/17, від 06 лютого 2020 року № 05/7145/16-а та від 21 травня 2020 року у справі №286/4145/15-а.

Справа про адміністративне правопорушення була розглянута 06.09.2024 року та в тексті оскаржуваної постанови зазначено, що позивач не був присутній під час її розгляду. Відповідачами не надані докази того, що позивач був повідомлений про розгляд і що розгляд справи в цю дату відповідав вимогам ст. 268, 278 КУпАП щодо підтвердження належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час розгляду справи.

В свою чергу, це вказує на те, що позивач був обмежений в праві брати особисту участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно нього, що відповідно до процитованих вище висновків Верховного Суду є безумовною підставою для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки при такому розгляді без доказів належного повідомлення особи про час розгляду справи порушуються положення 268, 278 КУпАП та ч.2 ст. 2 КАС України.

З огляду на встановлені судом обставини щодо незазначення в оскаржуваній постанові дати та часу неповідомлення про зміну облікових даних, відсутності доказів складення в присутності позивача протоколу про адміністративне правопорушення та доказів повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності та про порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Що стосується наслідків скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності то, відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Також відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).

За такого, скасування постанови та направлення справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) можливе лише тоді, коли оскаржена постанова винесена органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу.

В даному ж випадку постанова винесена органом (посадовою особою), правомочним вирішувати цю справу, тому відсутні підстави для направлення справи на новий розгляд.

У зв`язку з цим, постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, відповідно до п. 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не є юридичними особами та є відокремленими структурними підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Натомість територіальні центри комплектування та соціальної підтримки областей є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

За такого, саме відповідні обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до Бюджетного кодексу України є розпорядниками бюджетних коштів, які одержують відповідні бюджетні асигнування.

Оскільки позов підлягає задоволенню, тому на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73-77, 90, 242-244, 246, 250-251, 271, 273 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову №179 від 06.09.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 210 ч.3 КУпАП та справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1331(одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідачі:

ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ),

ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складене 14.07.2026 року.

СУДДЯ: