Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №930/1598/26 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1598/26

Провадження № 1-кп/930/234/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

розглянувши в спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12026025070000036 від 18.05.2026 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Виноградний Яр Арбузинського району Миколаївської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

18.05.2025 близько 00:40 год. ОСОБА_3 , перебуваючи на вулиці біля домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті ревнощів, розпочав словесний конфлікт з ОСОБА_4 , в ході якого у нього виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень останньому.

У подальшому ОСОБА_3 , реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки щодо здоров?я потерпілого, бажаючи їх настання, розпочав бійку із ОСОБА_4 , у ході якої умисно кулаком своєї правої руки наніс близько 2-3 ударів в ділянку обличчя останньому.

Своїми протиправними діями ОСОБА_3 , спричинив ОСОБА_4 , тілесні ушкодження у вигляді садн в лобній ділянці справа, в виличній ділянці справа, гематоми навколо лівого ока, субкон?юктивального крововиливу лівого ока, струсу головного мозку, які згідно з висновком судово-медичного експерта відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Обвинувальний акт по даному кримінальному провадженню надійшов до суду із клопотанням прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 про його розгляд у спрощеному порядку відповідно до положень ч.1 ст. 302 КПК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно заяви обвинуваченого ОСОБА_3 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, яка була підписана в присутності захисника ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

ОСОБА_3 надав згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_4 також надав заяву про згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні

Згідно ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Так, встановлені органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження і повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами досудового розслідування.

Таким чином, дослідивши зібрані досудовим розслідуванням у справі докази в їхній сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому кримінального проступку за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, повністю доведена.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченим покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" з наступними змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Призначаючи покарання за скоєне кримінальне правопорушення в межах пред`явленого обвинувачення, суд керується ч. 2 ст. 50 КК України, згідно якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу обвинуваченого, який вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 12 травня 2026 року визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, із призначенням покарання у виді штрафу, не одружений, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , за місцем проходження військової служби характеризується задовільно, депутатом не являється, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Водночас суд бере до уваги, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, ОСОБА_3 вчинено 18 травня 2026 року, тобто після постановлення вироку Немирівського районного суду Вінницької області від 12 травня 2026 року, яким його засуджено за ч. 1 ст. 369 КК України до покарання у виді штрафу. За таких обставин остаточне покарання підлягає призначенню за правилами ст. 71 КК України (сукупність вироків).

Враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, конкретні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючої обставини, відсутність обтяжуючих обставин, а також те, що санкція ч. 2 ст. 125 КК України передбачає можливість призначення покарання у виді штрафу, суд доходить висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання саме у виді штрафу в межах санкції зазначеної статті.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Отже, при вирішенні питання щодо призначення остаточного покарання суд виходить з того, що за попереднім вироком ОСОБА_3 було засуджено до покарання у виді штрафу. Тому поглинення або складання призначених цими вироками покарань не допускається і кожен вирок, а, отже, і призначені ними покарання, необхідно виконувати самостійно.

Процесуальні витрати - відсутні.

Речові докази – відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 50, 65 - 68, 71-72, 125 КК України та ст. ст. 100, 370, 374-376, 381, 382, 394-395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України покарання, призначене ОСОБА_3 цим вироком, та покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, призначене вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 12 травня 2026 року за ч. 1 ст. 369 КК України, виконувати самостійно.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_1