Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №908/33/25(908/2176/25) — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 908/33/25(908/2176/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Центр" - Гриньковський С.П.,

Держави Україна в особі Міністерства юстиції України - Проценко Ю.В., Євглевська О.В.,

Державної казначейської служби України - Кріль Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Центр"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2026 (колегія суддів у складі: Парусніков Ю.Б. - головуючий, Іванов О.Г., Чередко А.Є.)

та рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2025 (суддя Юлдашев О.О.)

у справі №908/33/25(908/2176/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Центр"

до: 1) Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, 2) Державної казначейської служби України

про стягнення коштів

в межах справи №908/33/25

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Центр",

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/33/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Центр" (далі - ТОВ "Веста Центр") на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.01.2025.

Стислий виклад позовних вимог

2. У липні 2025 року ТОВ "Веста Центр" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст) та Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 14155562,21 грн.

3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Веста Центр" придбало нерухоме майно на прилюдних торгах, які в подальшому були визнані судом недійсними у зв`язку з порушенням органом державної виконавчої служби вимог законодавства при визначенні вартості цього майна. Після витребування зазначеного майна у набувача позивач вважає, що йому завдано матеріальної шкоди у розмірі коштів, сплачених за придбане на прилюдних торгах майно, а також сум, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

4. На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 у справі №910/6025/15-г про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Астер" (далі - ТОВ "Мега Астер") заборгованості за кредитним договором у межах виконавчого провадження Державним підприємством "Сетам" (далі - ДП "Сетам") 13.01.2016 проведено електронні торги з продажу лота №116662, результат яких оформлено протоколом №139702 від 13.01.2016.

5. За результатами зазначених електронних торгів ТОВ "Веста Центр" визнано переможцем торгів.

6. 20.01.2016 ТОВ "Веста Центр" перерахувало на рахунок Державної казначейської служби України 5615603,90 грн як оплату за придбане майно, а гарантійний внесок у розмірі 295558,10 грн, сплачений ДП "Сетам" до проведення торгів, після їх завершення також було перераховано державі. Загальна сума, сплачена за придбаний лот №116662, становила 5911162,00 грн.

7. 21.01.2016 за ТОВ "Веста Центр" зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва - адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе, розташований за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 68, який раніше належав ТОВ "Мега Астер".

8. У вересні 2016 року ТОВ "Веста Центр" передало зазначений об`єкт нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРЗ" (далі - ТОВ "ЕРЗ"), після чого об`єкт було поділено на окремі нежитлові приміщення.

9. 26.05.2017 ТОВ "ЕРЗ" за дев`ятьма договорами купівлі-продажу відчужило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроторг 2017" (далі - ТОВ "Євроторг 2017") дев`ять нежитлових приміщень, розташованих за вказаною адресою. Право власності ТОВ "Євроторг 2017" на зазначені приміщення зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

10. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 у справі №922/2817/18(910/1119/16) позов ТОВ "Мега Астер" задоволено, електронні торги, проведені 13.01.2016 з продажу лота №116662, визнано такими, що проведені з порушенням вимог законодавства, скасовано протокол електронних торгів, акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтво про придбання майна. Підставою для цього стало порушення державним виконавцем вимог законодавства щодо визначення вартості майна боржника, яке реалізовувалося на торгах. Зазначену постанову залишено без змін постановою Верховного Суду від 08.12.2022.

11. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі №922/2817/18(922/3822/23) рішення Господарського суду Харківської області від 29.02.2024 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Мега Астер" та ухвалено нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, зокрема витребувано з незаконного володіння ТОВ "Євроторг 2017" нерухоме майно на користь ТОВ "Мега Астер" та визнано за останнім право власності на це майно.

12. Позивач посилався на те, що станом на момент звернення з цим позовом кошти, сплачені ним за придбане на електронних торгах майно, йому не повернуті. Водночас у цій справі позов заявлено не про застосування наслідків недійсності електронних торгів або повернення виконаного за недійсним правочином, а про відшкодування шкоди на підставі ст.ст. 1173, 1174 ЦК України.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

13. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.09.2025 у задоволенні позову відмовлено.

14. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2026 рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2025 залишено без змін.

15. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено сукупності умов, необхідних для покладення на державу цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду на підставі ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, зокрема наявності шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями державного виконавця і заявленими збитками

16. Господарські суди виходили з того, що придбане позивачем на визнаних недійсними електронних торгах майно, яке в подальшому було неодноразово відчужене, витребувано на підставі ст. 387 ЦК України у його останнього набувача, що саме по собі не свідчить про заподіяння позивачу шкоди.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

17. ТОВ "Веста Центр" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2026, рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2025 та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

18. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

19. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення ст.ст. 22, 625, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ст. 56 Конституції України, ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц, від 24.02.2021 у справі №285/3523/18, від 03.09.2019 у справі №916/1423/17, від 02.06.2021 у справі №552/5052/20 та від 11.04.2024 у справі №760/16866/22 щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах.

20. На думку скаржника, господарські суди дійшли помилкового висновку про недоведеність наявності шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями державного виконавця і заявленими збитками. За поясненнями скаржника, саме встановлені судовими рішеннями порушення державним виконавцем процедури проведення електронних торгів стали підставою для визнання таких торгів недійсними, а в подальшому - для витребування майна, придбаного на цих торгах, що свідчить про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями державного виконавця та завданою позивачу шкодою.

21. Крім того, скаржник вважає помилковим посилання господарських судів попередніх інстанцій на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.07.2019 у справі №757/24365/18-ц, оскільки, на його думку, правовідносини у цій справі не є подібними до спірних, адже стосувалися відшкодування упущеної вигоди та моральної шкоди, завданих позбавленням права на здійснення нотаріальної діяльності, тоді як у цій справі предметом спору є відшкодування реальної майнової шкоди, завданої незаконними діями державного виконавця під час реалізації майна на електронних торгах.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

22. До Верховного Суду надійшов відзив Мін`юсту, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2026 - без змін.

23. У відзиві Мін`юст зазначає, що доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а оскаржувані судові рішення ухвалені після повного з`ясування обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

24. На думку Мін`юсту, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довів порушення своїх прав, наявності матеріальної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями державного виконавця і заявленими збитками.

25. У відзиві вказано, що ТОВ "Веста Центр" добровільно передало придбане на електронних торгах майно до статутного капіталу ТОВ "ЕРЗ", яке у подальшому відчужило його ТОВ "Євроторг 2017", у зв`язку з чим на момент витребування цього майна позивач уже не був його власником. З огляду на це Мін`юст вважає, що витребування майна з володіння ТОВ "Євроторг 2017" та визнання права власності за ТОВ "Мега Астер" не свідчить про завдання матеріальної шкоди позивачу та не порушує його прав.

26. Крім того, Мін`юст заперечує проти доводів скаржника щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між порушеннями, допущеними державним виконавцем під час проведення електронних торгів, та заявленою шкодою, вказуючи, що позивач не довів наявності усіх необхідних елементів цивільно-правової відповідальності держави, передбачених ст.ст. 1173, 1174 ЦК України. Також відповідач-1 вважає безпідставними вимоги про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних, оскільки у спірних правовідносинах відсутнє грошове зобов`язання, до якого можуть застосовуватися положення ст. 625 ЦК України.

27. До Верховного Суду надійшов відзив Казначейства, у якому воно просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2026 та рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2025 - без змін.

28. У відзиві зазначено, що господарські суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи й дійшли правильного висновку про відсутність у спірних правовідносинах об`єктивного складу цивільного правопорушення, за яке передбачена відповідальність держави відповідно до ст.ст. 1173, 1174 ЦК України.

29. Казначейство вказує, що позивач після придбання майна добровільно передав його до статутного капіталу ТОВ "ЕРЗ", яке у подальшому відчужило це майно ТОВ "Євроторг 2017", а тому з 19.09.2016 у позивача були відсутні будь-які права щодо спірного майна. Також зазначає, що позивач не вчиняв дій щодо повернення сплачених за придбання майна коштів, а обраний ним спосіб захисту є неналежним, оскільки відповідні вимоги мали заявлятися до особи, яка безпідставно володіє грошовими коштами, з урахуванням положень ст. 1212 ЦК України.

30. Крім того, Казначейство зазначає, що у спірних правовідносинах відсутні необхідні елементи складу цивільного правопорушення, оскільки позивач не довів наявності шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями державного виконавця і заявленими збитками. Також вважає безпідставним застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України, оскільки вони виникли у зв`язку з визнанням електронних торгів недійсними, а не внаслідок невиконання грошового зобов`язання.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

31. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання правильності застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення спору про відшкодування шкоди, яку, на думку позивача, завдано внаслідок визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна, проведених органом державної виконавчої служби.

32. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового або немайнового права чи інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

33. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

34. Відповідно до ст.ст. 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадової або службової особи при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів або посадових осіб.

35. Для покладення на державу відповідальності на підставі ст.ст. 1173, 1174 ЦК України необхідною є наявність сукупності таких умов: неправомірності рішення, дії чи бездіяльності відповідного органу або його посадової особи, наявності шкоди та причинного зв`язку між такою неправомірною поведінкою і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає можливість покладення цивільно-правової відповідальності на державу.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість одержаного. Частина друга цієї статті окремо передбачає відшкодування збитків і моральної шкоди, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням недійсного правочину.

37. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що продаж майна на прилюдних (електронних) торгах за своєю правовою природою є правочином купівлі-продажу, а тому визнання таких торгів недійсними тягне наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України, які полягають у взаємному поверненні сторонами всього одержаного на виконання недійсного правочину. Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №285/3523/18, від 02.06.2021 у справі №552/5052/20, від 11.04.2024 у справі №760/16866/22, на які в тому числі посилається скаржник, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/856/17.

38. Верховний Суд також звертає увагу, що якщо законодавством для певного виду правовідносин встановлено спеціальні правові наслідки, спрямовані на відновлення порушеного майнового становища особи, сам по собі факт визнання правочину недійсним ще не свідчить про наявність саме тих збитків, які можуть бути відшкодовані у заявленій позивачем деліктній конструкції, без доведення остаточного та невідновленого зменшення майнових благ позивача.

39. З огляду на наведене Верховний Суд перевіряє правильність застосування зазначених норм права господарськими судами попередніх інстанцій до встановлених ними обставин справи.

40. Як установили господарські суди попередніх інстанцій, постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 у справі №922/2817/18(910/1119/16) електронні торги, за результатами яких позивач набув право власності на спірне нерухоме майно, визнано недійсними, скасовано протокол проведення електронних торгів, акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтво про придбання майна.

41. З огляду на встановлені господарськими судами обставини Верховний Суд зазначає, що спірні правовідносини пов`язані не з безпосереднім заподіянням позивачу шкоди незаконними діями державного виконавця, а з визнанням недійсними електронних торгів, які є правочином, та настанням передбачених законом правових наслідків їх недійсності.

42. Саме визнання електронних торгів недійсними зумовило відпадіння правової підстави набуття позивачем спірного майна та могло породжувати для відповідних учасників правовідносин спеціальні майнові наслідки, пов`язані з поверненням виконаного за недійсним правочином. Однак у цій справі позивач не заявив вимогу про застосування таких наслідків, а обрав спосіб захисту у вигляді відшкодування шкоди за ст.ст. 1173, 1174 ЦК України.

43. За таких обставин сам по собі факт визнання електронних торгів недійсними не свідчить про заподіяння позивачу збитків у розумінні ст. 22 ЦК України, оскільки цивільне законодавство передбачає спеціальні правові наслідки недійсності такого правочину, спрямовані на відновлення майнового становища його сторін. За наявності спеціального механізму повернення виконаного за недійсним правочином сам по собі факт недійсності електронних торгів не є достатнім для висновку про виникнення саме деліктного зобов`язання держави з відшкодування шкоди за ст.ст. 1173, 1174 ЦК України. Вимоги про повернення коштів, сплачених за недійсним правочином, у цій справі не заявлені.

44. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.01.2026 у справі №910/644/22(910/11101/24), за змістом якої за наявності чинного механізму повернення одержаного за недійсним правочином заявлена сума не може вважатися остаточною та невідновленою майновою втратою доти, доки позивач не довів об`єктивної неможливості відновлення свого майнового становища шляхом застосування наслідків недійсності правочину.

45. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій ст.ст. 1173, 1174 ЦК України. Скаржник, обґрунтовуючи зазначену підставу касаційного оскарження, стверджує, що встановлена судовими рішеннями неправомірність дій державного виконавця щодо проведення електронних торгів сама по собі свідчить про наявність підстав для покладення на державу обов`язку відшкодувати йому матеріальну шкоду у розмірі вартості придбаного майна та сум, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

46. Як уже зазначалося, необхідною умовою застосування ст.ст. 1173, 1174 ЦК України є встановлення у сукупності неправомірності дій органу державної влади чи його посадової особи, наявності шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між такою неправомірною поведінкою і заподіяною шкодою.

47. Водночас, господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що після придбання спірного нерухомого майна на електронних торгах позивач у вересні 2016 року за власним волевиявленням передав його до статутного капіталу ТОВ "ЕРЗ", яке у подальшому відчужило це майно ТОВ "Євроторг 2017". Відтак на момент витребування спірного майна на користь ТОВ "Мега Астер" позивач уже не був його власником.

48. За таких обставин витребування майна із володіння ТОВ "Євроторг 2017" саме по собі не свідчить про заподіяння позивачу шкоди у розумінні ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, оскільки після передачі нерухомого майна до статутного капіталу іншої юридичної особи позивач утратив речові права щодо цього майна, а тому подальша юридична доля такого майна сама по собі, без доведення її безпосереднього впливу на майновий стан позивача, зокрема як учасника ТОВ "ЕРЗ", не може свідчити про заподіяння йому реальних збитків у розумінні ст. 22 ЦК України.

49. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій.

50. Посилання скаржника на практику Верховного Суду, зокрема у справах №242/4741/16-ц, №285/3523/18, №916/1423/17, №552/5052/20 та у справі №760/16866/22 не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

51. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вирішувала виключну правову проблему щодо визначення належного відповідача у спорах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, та дійшла висновку, що належним відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, а незалучення Державної казначейської служби України не є підставою для відмови у позові. У справі, що переглядається, питання належності відповідачів господарськими судами попередніх інстанцій не вирішувалося, оскільки позов пред`явлено до держави в особі Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України, а підставою для відмови у позові стала недоведеність позивачем умов цивільно-правової відповідальності, передбачених ст.ст. 1173, 1174 ЦК України. Отже, наведені скаржником висновки Великої Палати Верховного Суду не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, оскільки наведена постанова стосується іншого питання права, а саме визначення належного відповідача, яке у цій справі не є спірним.

52. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №285/3523/18 не спростовує правильності висновків господарських судів попередніх інстанцій. У зазначеній справі Верховний Суд, погодившись із застосуванням наслідків недійсності електронних торгів у вигляді реституції, одночасно залишив без змін судові рішення в частині відмови у відшкодуванні шкоди, зазначивши, що заявлені до стягнення кошти не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України та відсутні підстави для покладення цивільно-правової відповідальності на державу. Натомість у справі, що переглядається, позивач також обрав спосіб захисту у вигляді відшкодування шкоди на підставі ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, тоді як спірні правовідносини виникли у зв`язку з недійсністю електронних торгів і врегульовуються спеціальними наслідками недійсності правочину.

53. При цьому на момент витребування спірного майна позивач уже не був його власником, що також було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час оцінки наявності шкоди як обов`язкового елемента деліктної відповідальності.

54. У справі №916/1423/17 Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання відповідальності держави за шкоду, заподіяну юридичній особі кримінальним правопорушенням, у разі невстановлення винної особи внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування, зокрема щодо можливості комплексного застосування ч. 6 ст. 1176 та ст. 1177 ЦК України. Натомість у справі, що переглядається, спір виник у зв`язку з визнанням недійсними електронних торгів як правочину та заявленням вимог про відшкодування шкоди замість застосування спеціальних правових наслідків недійсності такого правочину. Отже, наведені скаржником висновки Великої Палати Верховного Суду не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій у цій справі.

55. Водночас висновок Великої Палати про те, що встановлений факт бездіяльності органу державної влади сам по собі не є достатньою підставою для покладення на державу обов`язку відшкодувати заявлену шкоду, узгоджується з підходом господарських судів у цій справі.

56. Верховний Суд також відхиляє доводи скаржника щодо неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №552/5052/20. У зазначеній справі Верховний Суд виходив із того, що електронні торги є різновидом договору купівлі-продажу, а їх визнання недійсними зумовлює застосування спеціальних наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 ЦК України, з виникненням у продавця обов`язку повернути покупцеві отримані кошти. Лише після виникнення відповідного грошового зобов`язання Верховний Суд розглядав питання застосування ст. 625 ЦК України щодо відповідальності за прострочення його виконання. Отже, наведені висновки не підтверджують можливість застосування до спірних правовідносин ст.ст. 1173, 1174 ЦК України як самостійної підстави для стягнення коштів, а ґрунтуються на застосуванні спеціальних правових наслідків недійсності правочину.

57. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо необхідності застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.04.2024 у справі №760/16866/22. У зазначеній справі Верховний Суд розглядав спір про повернення покупцю коштів, сплачених за недійсним правочином, застосовуючи положення ст.ст. 216, 1212 та 625 ЦК України, дійшов висновку, що орган державної виконавчої служби як продавець майна на електронних торгах зобов`язаний повернути покупцю отримані кошти незалежно від їх подальшого перерахування стягувачу.

58. Наведені постанови стосуються застосування ст.ст. 216, 1212, 625 ЦК України при вирішенні спорів про повернення виконаного за недійсним правочином, тоді як у цій справі предметом спору є деліктна відповідальність держави. Отже, наведені висновки Верховного Суду не спростовують правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права у цій справі.

59. Враховуючи викладене, наведені у касаційній скарзі висновки Верховного Суду або стосуються інших правовідносин, або підтверджують необхідність застосування до правовідносин, пов`язаних із визнанням недійсними електронних торгів, спеціальних наслідків недійсності правочину, тоді як позивач обрав інший спосіб захисту - відшкодування шкоди на підставі ст.ст. 1173, 1174 ЦК України.

60. Щодо доводів скаржника про неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №757/24365/18-ц, Верховний Суд зазначає таке.

61. Дійсно, обставини справи №757/24365/18-ц відрізняються від обставин цієї справи, оскільки предметом розгляду були вимоги про відшкодування упущеної вигоди та моральної шкоди, завданих незаконним блокуванням доступу приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас висновки Верховного Суду, на які послалися суди попередніх інстанцій у цій справі, стосуються не особливостей відповідного виду шкоди, а загальних умов цивільно-правової відповідальності держави.

62. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що сам по собі факт встановлення неправомірності дій органу державної влади не є достатньою підставою для задоволення вимоги про відшкодування шкоди, оскільки позивач повинен довести наявність шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями і такою шкодою. Саме цей правовий висновок був застосований господарськими судами попередніх інстанцій під час вирішення цього спору, а тому доводи скаржника про його нерелевантність є безпідставними.

63. Отже, господарські суди попередніх інстанцій у межах встановлених обставин правильно застосували норми матеріального права та не допустили таких порушень процесуального права, які відповідно до ст.ст. 300, 308, 309 ГПК України могли б бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

64. У зв`язку з наведеним підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

65. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

66. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2026 та рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2025 - без змін.

Судові витрати

67. З огляду на результат касаційного перегляду підстав для нового розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Центр" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2026 та рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2025 у справі №908/33/25(908/2176/25) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді С. Жуков

В. Пєсков