Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №910/9961/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/9961/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

секретар судового засідання Зайченко О. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства ?Національна енергетична компанія ?Укренерго?

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 (колегія суддів: Кропивна Л. В. - головуючий, Пономаренко Є. Ю., Барсук М. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 (суддя Літвінова М Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Київська обласна енергопостачальна компанія?

до Приватного акціонерного товариства ?Національна енергетична компанія ?Укренерго?

про стягнення коштів,

за участю:

позивача: Андрієвська О. В. (адвокат)

відповідача: Салівон В. І. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Київська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 2 201 383,82 грн, з яких: 3 % річних 421 185,54 грн та інфляційні витрати 1 780 198,28 грн.

1.2 Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 01.07.2019 № 0204-09021 в частині своєчасного розрахунку за послугу, надану в липні та серпні 2024, у зв`язку з чим, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних та інфляційні втрати у визначеному ним розмірі.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026, позов задоволено, оскільки позивачем належним чином і документально доведено, що відповідачем несвоєчасно виконано грошове зобов`язання, на яке нараховані вказані платежі.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі відповідач просить наведені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключними випадками, передбаченими частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, скаржник посилається на те, що:

- суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, стосовно порядку нарахувань інфляції у період, коли індекс є меншим за одиницю (пункт 1);

- суди неправильно застосували частину 2 статті 625 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України у поєднанні черговості погашення вимог за грошовим зобов`язанням, визначеної положеннями статті 534 ЦК України за відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах (пункт 3).

3.3 У відзиві позивач посилається на те, що вказані доводи відповідача спростовуються численною судовою практикою вирішення аналогічних спорів щодо стягнення постачальником універсальних послуг з ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" за договорами із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, а саме - є судова практика Верховного Суду між ТОВ "Київська обласна ЕК" та ПрАТ "НЕК "Укренерго" - справа № 910/14427/24 (постанова від 10.02.2026), а також й інші постанови у справах з постачальниками універсальних послуг на території інших областей України та ПрАТ "Укренерго".

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що відповідно до пункту 1.1 Договору для забезпечення покриття економічного обґрунтованих витрат Постачальник послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за "зеленим тарифом", надає Замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

4.2 Замовник сплачує Постачальнику вартість наданих послуг відповідно до умов цього Договору (пункт 1.2 Договору).

4.3 Вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 за № 641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг (пункт 2.1 Договору).

4.4 Постановою НКРЕКП від 03.09.2024 № 1573 - позивачу затверджено вартість послуги в липні 2024 року в розмірі 38 698 649,27 грн (без ПДВ), 46 438 379,12 грн (з ПДВ), строк оплати до 06.09.2024.

4.5 Постановою НКРЕКП від 01.10.2024 № 1702 позивачу затверджено вартість послуги в серпні 2024 року в розмірі 49 930 354,43 грн (без ПДВ), 59 916 425,32 грн (з ПДВ), строк оплати до 04.10.2024.

4.6 Матеріали справи містять підписані сторонами за допомогою електронного підпису акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до договору від 01.07.2019 № 0204-09021, а саме: № 7 від 31.07.2024 на суму 46 438 379, 12 грн та № 8 від 31.08.2024 на суму 59 916 425,32 грн.

4.7 Відповідач частково оплатив отримані послуги, що підтверджується відповідними наявними у справі платіжними інструкціями.

4.8 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.9 Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник оспорює нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних на заборгованість за серпень 2024 року. В іншій частині здійснених позивачем нарахувань, а саме на заборгованість за липень 2024 року, у касаційній скарзі виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 ГПК України не викладено.

Щодо виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

4.10 Касаційне провадження за касаційною скаргою у справі відкрито за виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.11 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі. Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи.

4.12 У справі № 905/21/19, на яку скаржник посилається, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 26.06.2020 виснувала про те, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Постанови №1078).

4.13 Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період (пункт 40).

4.14 З огляду на таке, Об`єднана палата погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції) (пункт 41).

4.15 Об`єднана палата відступає від висновків касаційного суду у постановах від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах (пункт 42).

4.16 У касаційній скарзі відповідач зазначив про те, що позивач, здійснюючи розрахунок інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язань за серпень 2024 року, безпідставно та неправомірно не було враховано наявність дефляції в липні 2025 року. Наведене залишилося поза увагою судів попередніх інстанції, що свідчить про неврахування вищенаведеного висновку Верховного Суду у справі № 905/21/19.

4.17 Проте колегія суддів зазначає, що вказані доводи були розглянуті в суді апеляційної інстанції і як зазначив суд - позивач здійснює нарахування інфляційних втрат лише до червня 2025 року, а тому вказані доводи відповідача відхилені.

4.18 Колегія суддів, перевіривши наведені доводи, викладені у касаційній скарзі, та межі заявленого позивачем позову, зазначає про те, що останнім періодом для нарахування інфляційних втрат на непогашену заборгованість за серпень 2024 року позивач визначив з 06.06.2025 по 30.06.2025.

4.19 Отже, відсутні підстави вважати, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у справі № 905/21/19, з огляду на те, що у справі, що розглядається, відрізняються фактичні обставини.

4.20 З огляду на це колегія суддів зазначає, що наявні правові підстави для закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Щодо виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

4.21 Касаційне провадження за касаційною скаргою у справі відкрито також за виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.22 У касаційній скарзі скаржник вказав про те, що за сформованою практикою Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Також з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 заходи відповідальності, передбачені положеннями частини 2 статті 625 ЦК України, мають компенсаційний характер, а відповідно до листа Верховного Суду України від 01.07.2014 "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві" такі заходи відповідальності погашаються після суми основного боргу на відміну від процентів за користування сумою позики, кредиту тощо.

4.23 Скаржник зазначив, що позивач у цій справі не заявив про стягнення основної заборгованості за серпень 2024 року, натомість заявив вимоги лише про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних. З цих підстав, на думку скаржника, суди неправильно застосували частину 2 статті 625 ЦК України у поєднанні черговості погашення вимог за грошовим зобов`язанням, визначеної положеннями статті 534 ЦК України за відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.

4.24 Однак колегія суддів зазначає, що здійснюючи аналіз частини 2 статті 625 ЦК України, Верховний Суд, неодноразово висновував таке:

- за змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення; є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17);

- вимога сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (див. постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 905/1791/21, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18);

- у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21).

4.25 Верховний Суд у постанові від 10.02.2026 у справі № 910/14427/24 (між цими ж сторонами, що й у справі № 910/9961/25) вказав, що право на стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних, визначене частиною 2 статті 625 ЦК України, є гарантіями, які надають кредитору можливість захистити власні інтереси. Позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, що через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (пункт 43).

4.26 Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові зазначив про те, що відповідач не заперечує факт наявності основного боргу за серпень 2024 року та його розміру.

4.27 Отже, відсутні підстави вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували наведені скаржником норми права.

4.28 Зважаючи на викладене, підстав для формування правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у контексті спірних правовідносин немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.29 Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 ГПК України).

4.30 Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.31 З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження, відкрите за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, належить закрити, а в іншій частині оскарження (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України) касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову - без змін.

4.32 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 296, 300, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження у справі № 910/9961/25 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства ?Національна енергетична компанія ?Укренерго? на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2026, відкрите за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити.

В іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил