Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №904/2490/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/2490/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Комунального підприємства "Міські активи" Дніпровської міської ради та Дніпровської міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2026 у справі

за позовом Дніпровської міської ради

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альянс Д",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

на стороні позивача:

1) приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко Сергій Григорович,

2) Державне підприємство "СЕТАМ",

3) Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,

на стороні відповідачів:

4) ОСОБА_1 ,

5) Акціонерне товариство "Укрпошта",

6) Комунальне підприємство "Міські активи" Дніпровської міської ради,

про визнання права власності на нерухоме майно та зняття з нього арешту.

У судовому засіданні взяли участь: представники позивача - Марінеско А .В. та Семчук Н. В. та представник Комунального підприємства "Міські активи" - Сочнева А .В.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У травні 2025 року Дніпровська міська рада (далі - Позивач та/або Міськрада) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ", (далі - відповідач-1 та/або ТОВ "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альянс Д" (далі - відповідач-2 та/або ТОВ "Компанія Альянс Д"), треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко Сергій Григорович (далі - приватний виконавець), Державне підприємство "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ"), Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (далі - Департамент), ОСОБА_1 , Акціонерне товариство "Укрпошта" (далі - АТ "Укрпошта"), Комунальне підприємство "Міські активи" Дніпровської міської ради (далі - КП "Міські активи") про:

- визнання за Дніпровською міською територіальною громадою, в особі Міськради, права власності на приміщення (група приміщень) АДРЕСА_1 (РНОНМ: 2850110512020);

- зняття арешту, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.02.2025 у виконавчому провадженні № 77172255, складеною приватним виконавцем, на приміщення (група приміщень) АДРЕСА_1 (РНОНМ: 2850110512020), яке зареєстровано за ТОВ "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ";

- вилучення приміщення (група приміщень) № 71 в будинку № 17 по вулиці Лисиченко Марії в місті Дніпрі (РНОНМ: 2850110512020) з постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26.03.2025 у виконавчому провадженні № 77172255, складеною приватним виконавцем.

1.2. Позов подано на підставі частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому позивач вказував, що нежитлове приміщення (група приміщень), загальною площею 145,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2850110512020, розташоване за адресою: вул. Лисиченко Марії, буд. 17, прим. 71, м. Дніпро належить Дніпровській міській територіальній громаді і підстав припинення права власності позивача на спірне нерухоме майно не існувало, так само не існувало підстав для накладання арешту на це майно.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 25.12.2012 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради видано ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення № 71, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (наразі - вул. Марії Лисиченко) (далі - приміщення). Загальна площа приміщення складає 145,2 кв. м.

У свідоцтві зазначено, що воно видане на підставі розпорядження виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 25.12.2012 № 923/3-р.

Надалі, ОСОБА_1., в особі Капран І. В., яка діяла на підставі довіреності, виданої нотаріальною конторою Генрика Ястжомб Мачей Ястжомб, на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ" від 14.12.2023 передала приміщення як внесок до статутного капіталу товариства.

16.02.2024 приміщення зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ".

Судами попередніх інстанцій також установлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2024 у справі № 904/5014/24 з ТОВ "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ" на користь ТОВ "Компанія Альянс Д" стягнуто заборгованість в загальному розмірі 647 011,06 грн.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2024 у справі № 904/5014/24 видано виконавчий документ, який пред`явлено приватному виконавцю.

11.02.2025 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 77172255, в межах якого здійснюються заходи примусового виконання належного ТОВ "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ" майна у вигляді реалізації нежитлового приміщення на електронному аукціоні (лот № 573729).

Як стверджував позивач, на онлайн-аукціоні ОреnМагkеt; ДП "СЕТАМ" позивачем виявлено лот № 573729 з реалізації нежитлового приміщення (група приміщень), загальною площею 145.2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2850110512020, за адресою: вул. Лисиченко Марії, буд. 17, прим. 71, м. Дніпро.

Позивач, зазначав, що спірне приміщення належить на праві власності йому і послався на низку рішень органів місцевого самоврядування, інформацію з КП ДМБТІ, що, на його думку, підтверджують факт набуття Дніпровською міською територіальною громадою права комунальної власності на нежитлове приміщення з 1991 року та тривалість володіння таким приміщенням по теперішній час, зокрема, позивач надав суду:

- рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 27.11.1991 № 46 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської Ради народних депутатів", яким затверджено перелік об`єктів комунальної власності Дніпропетровської міської Ради народних депутатів. Пунктом 43 розділу XI додатку до зазначеного рішення, наявні відомості про нежитлове приміщення вул. Героїв Громадянської війни, 17;

- рішення Дніпропетровської міської ради від 09.06.1999 № 16 "Про формування і використання об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська", яким затверджено перелік приміщень комунальної власності, які підлягають передачі у користування Дніпропетровській дирекції "Дніпропетровський поштампт" українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта";

- перелік приміщень комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська, які підлягають передачі в користування і на бухгалтерський облік по балансу Дніпропетровського поштампту. Щодо приміщення по вул. Героїв громадянської війни,17 вказана його площа 509,73 кв. м;

- перелік приміщень комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська, які підлягають передачі в оренду за договором комітету комунальної власності міськради з Дніпропетровською дирекцією УГПЕК "Укртелеком". Щодо приміщення по вул. Героїв громадянської війни,17 вказана його площа 97,6 кв. м;

- рішення Дніпропетровської міської ради від 26.12.2007 № 26/26 "Про передачу на баланс комунальних підприємств нежитлових приміщень, які перебувають на балансі Поштампту - Центру зв`язку № 1 ДД УДППЗ "Укрпошта", згідно з яким вирішено передати з балансу Поштампту - Центру зв`язку № 1 ДД УДППЗ "Укрпошта" на баланс ВРЖЕП АНД району приміщення по вул. Героїв Громадянської війни, 17, площею 344,1 кв. м та площею 15,34 кв. м;

- рішення Міськради від 24.02.2010 № 15/55 "Про визначення балансоутримувачів нежитлових приміщень, які перебувають на балансі ДД УДППЗ "Укрпошта", і передачу їх на баланс міських комунальних підприємств". Згідно додатка до цього рішення (пункт 2) вказано, нежитлове приміщення ВПЗ№125 по вул. Героїв Громадянської війни, 17, площею 150,29 кв. м;

- рішення Дніпровської міської ради від 22.07.2020 № 48/59, в якому вказано про викладення додатку до рішення Міськради від 24.02.2010 № 15/55 в новій редакції, за змістом якої нежитлові приміщення знято з балансового обліку підприємства і передано на баланс Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

Водночас суд апеляційної інстанцій зауважив, що вказані рішення свідчать, що площа приміщення по вул. Героїв Громадянської війни, 17 (наразі назва вулиці змінена на Марії Лисиченко) визначалась різна: 509,73 кв. м; 344,1 кв. м та площею 15,34 кв. м. всього - 359,44 кв. м. Приміщення площею 145.2 кв. м в жодному з них не зазначено.

У матеріалах справи також міститься Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, згідно якого станом на 08.05.2025 на 09:04:55 наявна наступна інформація: 04.12.2023 на підставі документу від підприємства бюро технічної інвентаризації, що містить відомості про зареєстроване право власності на паперовому носії інформації до 1 січня 2013 року, на підставі свідоцтва про право власності від 25.12.2012, видавник: Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, свідоцтво видано згідно з розпорядженням від 25.12.2012 № 923/3-р, право власності на нежитлове приміщення (група приміщень)загальною площею 145,2 кв. м по вул. Марії Лисиченко, будинок 17 в місті Дніпро зареєстровано за ОСОБА_1.

3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3.1. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 09.10.2025 у справі № 904/2490/25 (суддя Бєлік В. Г.) позовні вимоги задовольнив у повному обсязі; визнав право власності на приміщення (група приміщень) № 71 в будинку № 17 по вулиці Лисиченко Марії в місті Дніпрі (РНОНМ: 2850110512020) за Дніпровською міською територіальною громадою, в особі Міськради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514); зняв арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.02.2025 у виконавчому провадженні № 77172255, складений приватним виконавцем, на приміщення (група приміщень) № 71 в будинку № 17 по вулиці Лисиченко Марії в місті Дніпрі (РНОНМ: 2850110512020), яке зареєстровано за ТОВ "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 18, кв. 10, код ЄДРПОУ 44749540); вилучив приміщення (група приміщень) № 71 в будинку № 17 по вулиці Лисиченко Марії в місті Дніпрі (РНОНМ: 2850110512020) з постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26.03.2025 у виконавчому провадженні № 77172255, складеної приватним виконавцем.

3.2. Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції виходив з того, що:

- спірне нежитлове приміщення внесено до переліку об`єктів нерухомого майна, які зараховуються на баланс Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю Дніпровської міської ради" (перейменовано на КП "Міські активи") (№ п.п. 1, Назва об`єкта: Нежитлове приміщення, Площа: 150,29 кв. м, адреса: вул. Марії Лисиченко, 17), який сформовано на підставі рішення Міськради від 22.07.2020 № 48/59 "Про внесення змін до рішення міської ради від 24.02.2010 № 15/55 "Про визначення балансоутримувачів нежитлових приміщень, які перебувають на балансі ДД УДППЗ Укрпошта, і передачу їх на баланс міських комунальних підприємств";

- Комунальне підприємство "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації Дніпровської міської ради" листом від 08.05.2025 повідомило наступне: Балансова належність житлового будинку під літ. А-9 за адресою: вул. Героїв Громадянської війни, 17, в який увійшло нежитлове приміщення 71 зареєстровано за місцевою Радою на підставі рішення Виконкому від 10.08.1990 № 492, про що зроблено запис в обліковій книзі № 23 за реєстраційним № 1340. Аналогічний за змістом лист також знаходиться в матеріалах реєстраційної справи щодо державної реєстрації нежитлового приміщення.

За висновками місцевого господарського суду, низка рішень органів місцевого самоврядування, інформація з КП "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації Дніпровської міської ради" підтверджують факт набуття Дніпровською міською територіальною громадою права комунальної власності на спірне нежитлове приміщення з 1991 року та тривалість володіння таким приміщенням по теперішній час.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що нежитлове приміщення належить Дніпровській міській територіальній громаді на праві комунальної власності.

3.3. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 12.03.2026 (Верхогляд Т. А. - головуючий, судді: Іванов О. Г., Парусніков Ю.Б.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2025 у справі № 904/2490/25 скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

3.4. Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що позивачем було обрано належний спосіб захисту при подачі позову. Апеляційний господарський суд також виснував, що суд першої інстанції безпідставно послався на доведеність позовних вимог.

4. Короткий зміст касаційних скарг і заперечення на них

4.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2026 у цій справі, КП "Міські активи" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить цю постанову скасувати, а справу направити до Центрального апеляційного господарського суду на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ".

4.2. КП "Міські активи" наголошує, що касаційна скарга подається на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України, оскільки судом апеляційної інстанції безпідставно було відкрито апеляційне провадження, без урахування висновків щодо застосування частин першої, другої статті 2, частини третьої статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), викладених в постановах Верховного Суду від 19.07.2024 у справі № 910/11201/23, від 12.08.2024 у справі № 907/254/22, від 03.12.2021 у справі № 910/2474/21, від 13.02.2025 у справі № 921/379/23, від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та без урахування висновків щодо застосування частини одинадцятої статті 176 ГПК України, викладених у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 922/1876/21, від 10.11.2023 у справі № 922/2010/23.

У контексті наведеного КП "Міські активи" наголошує, що апеляційна скарга на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2025 у справі № 904/2490/25 подана ТОВ "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ" 25.11.2025, тобто, через вісім днів після спливу строку на подання апеляційної скарги, що підтверджується відміткою на конверті, в якому вона була направлена та інформацією з сайту АТ "Укрпошта" у сервісі "відстеженням поштового відправлення". При цьому, апеляційна скарга не містила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для такого поновлення.

Отже, відповідачем-1 допущено пропуск строку на подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення та не вказано поважних причин для поновлення такого строку.

При цьому, суд апеляційної інстанції не виконав обов`язку перевірки строків звернення відповідача-1 із апеляційною скаргою, оминув увагою той факт, що апеляційна скарга взагалі не містить жодного обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження та відповідач-1 не просить суд про поновлення такого строку.

Отже, за твердженням КП "Міські активи", суд апеляційної інстанції фактично надав перевагу стороні відповідача-1 у вирішенні процесуальних питань, чим порушив принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності, що не відповідає основному завданню господарського судочинства, яке полягає у неупередженості судом спорів.

Крім цього КП "Міські активи" вказує, що відповідачем-1 сплачено 13 606,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги, що на 8 311,65 грн менше за розмір, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, враховуючи вимоги пункту 6 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".

4.3. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2026 у цій справі, Міськрада також звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить цю постанову скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2025 - залишити в силі.

4.4. Міськрада наголошує на наявності підстави касаційного оскарження постанови, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Міськрада зазначає, що:

судом апеляційної інстанції прийнято рішення без урахування висновків щодо застосування частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 826/12775/15, від 26.11.2019 у справі № 905/386/18, від 08.11.2019 у справі № 643/3614/17, від 22.04.2019 у справі № 661/624/16-ц та у постановах Верховного Суду від 19.03.2025 у справі № 757/48626/24, від 24.05.2021 у справі № 712/12136/18, від 15.10.2024 у справі № 2-186/05, від 08.06.2021 у справі № 913/567/19, від 06.12.2021 у справі № 554/5912/19-ц, від 08.12.2022 у справі № 331/1383/20, від 06.05.2024 у справі № 725/3352/23, від 22.01.2025 у справі № 207/3013/20, від 16.01.2024 у справі № 911/432/22, від 21.02.2018 у справі № 922/1334/17, від 02.10.2018 у справі № 916/3108/17, від 05.03.2019 у справі № 903/206/18, від 30.09.2019 у справі № 908/1532/18;

судом апеляційної інстанції прийнято рішення без урахування висновку щодо застосування статті 7 ГПК України, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20;

судом апеляційної інстанції прийнято рішення без урахування висновку щодо застосування статті 79 ГПК України, викладеного у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 16.07.2021 у справі № 916/2620/20, від 16.09.2021 у справі № 910/12930/18, від 10.01.2024 у справі № 910/268/23, від 10.01.2024 у справі № 910/268/23.

У контексті наведених доводів Міськрада зауважує, що законодавцем визначено окремий механізм поновлення порушеного права особи, якій належить арештоване майно, із застосуванням спеціальної норми, а саме частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що належним способом захисту є віндикаційний позов.

Обраний позивачем спосіб захисту відповідає положенням частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", яка є спеціальною нормою і встановлює порядок вирішення спорів, що виникають між приватним виконавцем та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно такої особи і у разі виникнення спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.

У свою чергу, висновки суду апеляційної інстанції про невірно обраний позивачем спосіб захисту є наслідком ігнорування вищенаведених висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Крім цього Міськрада зауважує, площа спірного приміщення вказана в додатках до рішень від 24.02.2010 № 15/55, від 22.07.2020 № 48/59, в розмірі 150,29 кв. м відрізняється між інформацією наявною в Реєстрі права комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади в розмірі 145,7 кв. м та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 145,2 кв. м, обґрунтовується проведенням інвентаризації такого нерухомого майна різними суб`єктами господарювання та є незначною.

Так, незначні розбіжності у технічних характеристиках нерухомого майна, які зумовлені проведенням інвентаризації різними суб`єктами господарювання, не дають підстав для висновку, що такі об`єкти є відмінними.

Суд апеляційної інстанції, в порушення статті 7 ГПК України, не взяв до уваги частину доказів, які підтверджують, що спірне приміщення знаходиться у користуванні AT "Укрпошта", а іншу частину - необґрунтовано визнав неналежними та недопустимими. При цьому, не навів правового обґрунтування такому висновку, надавши перевагу виключно аргументам представника відповідача-1, чим порушим принцип рівності учасників судового процесу, передбачений вимогами статті 7 ГПК України

4.5. Міськрада у відзиві просить задовольнити касаційну скаргу КП "Міські активи" та скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2025 про відкриття апеляційного провадження та скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2026, а справу направити до апеляційного господарського суду на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача-1.

4.6. КП "Міські активи" у відзиві просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2026, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2025 залишити в силі.

4.7. ТОВ "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ" у відзиві просить відмовити в задоволенні касаційних скарг Міськради та КП "Міські активи", а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2026 у справі № 904/2490/25 залишити без змін.

4.8. Міськрада надала на адресу суду заяву, в який просить виключити ОСОБА_1 із складу учасників справи, оскільки інформація від реєструючих органів беззаперечно підтверджує, що третя особа - ОСОБА_1 ніколи не існувала.

Окремо звертає увагу суду, що ОСОБА_1 , яка ніколи не існувала, безкорисливо внесла у статутний капітал ТОВ "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ" кілька об`єктів нерухомого майна, а через кілька місяців вийшла із складу учасників такого товариства.

4.9. ТОВ "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ" надало на адресу суду заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні заяви Міськради про виключення третьої особи.

4.10. ТОВ "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ" у поясненнях просить відмовити в задоволенні касаційних скарг, а постанову - залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга КП "Міські активи" підлягає задоволенню, а касаційна скарга Міськради частковому задоволенню, з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувану постанову в межах доводів та вимог касаційних скарг.

5.3. Насамперед варто звернути увагу на те, що узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі КП "Міські активи", зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не виконав обов`язку перевірки строків звернення відповідача-1 із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2025 у справі № 904/2490/25, оминув увагою той факт, що апеляційна скарга не містить жодного обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та клопотання про поновлення строків, а також не перевірив правильність обчислення та повноту сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

У контексті наведеного колегія суддів зауважує, що відповідно до частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства.

У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України зазначив, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини зазначеного рішення).

Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).

Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

У частині третій статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Водночас, статтею 46 ГПК України унормовано, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 ГПК України.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Наведеними процесуальними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, у передбачені законодавством строки.

Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дотримання дисципліни учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/186/21).

Колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 119 ГПК України).

Аналіз змісту частини першої статті 119 ГПК України свідчить, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк був пропущений та чи підлягає він поновленню.

ГПК України не пов`язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили.

Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Частиною першою статті 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частин другої, третьої статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частина четверта статті 260 ГПК України передбачає, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З викладеного слідує, що процесуальним законом визначено алгоритм дій суду при надходженні апеляційної скарги, зокрема щодо перевірки відповідності її форми і змісту вимогам закону та дотримання визначених законом процесуальних строків оскарження судових рішень, вирішення питання про поновлення цих строків, за умов наявності поважних причин їх пропуску. Процесуальними наслідками такої перевірки є: залишення апеляційної скарги без руху на підставі частини третьої статті 260 ГПК України у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку; поновлення строку на апеляційне оскарження (у разі пропуску строку з поважних причин за наявності відповідного клопотання) та відкриття апеляційного провадження у справі (статті 119, 262 ГПК України), відмова у відкритті апеляційного провадження (з підстав, передбачених статтею 261 ГПК України), повернення апеляційної скарги (частина третя статті 174, частина п`ята статті 260 ГПК України).

У наведених висновках Суд звертається до відповідних висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих щодо застосування аналогічних процесуальних норм Цивільного процесуального кодексу України у постанові від 10.09.2025 у справі № 601/485/23 та до постанови Верховного Суду від 03.03.2026 у cправі № 925/473/21(925/407/25).

Отже, суд апеляційної інстанції першочергове вирішує питання стосовно строків, а потім призначає та здійснює апеляційний розгляд справи.

З матеріалів справи, яка переглядається, вбачається, що рішення суду першої інстанції ухвалено судом 09.10.2025, повний текст складено та підписано 28.10.2025, отже останнім днем на його апеляційне оскарження було 17.11.2025. Проте апеляційна скарга ТОВ "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ" подана до суду апеляційної інстанції 25.11.2025, тобто з пропуском встановленого законом строку, без клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи викладене, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави, як для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача-1, так й для подальшого розгляду справи по суті із послідуючим ухваленням оскаржуваної постанови.

Доводи відзиву відповідача-1 на касаційну скаргу наведеного вище не спростовують.

Водночас колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції також залишив поза увагою заяву Міськради від 20.01.2026 в якій остання, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції вказувала не те, що апеляційну скаргу відповідачем-1 подано поза межами строку на її подання без клопотання на його поновлення та просила таку апеляційну скаргу залишити без руху.

Також заслуговують на увагу доводи КП "Міські активи" про те, що суд апеляційної інстанції не перевірив правильність обчислення та повноту сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

У контексті наведеного колегія суддів зауважує, що правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

За подання апеляційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (підпункт 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

При цьому, згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 установлено у розмірі 3 028,00 грн.

За змістом частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У цій справі позивач звернувся до суду з позовом про:

- визнання за Дніпровською міською територіальною громадою, в особі Міськради, права власності на приміщення (група приміщень) № 71 в будинку № 17 по вулиці Лисиченко Марії в місті Дніпрі (РНОНМ: 2850110512020);

- зняття арешту, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.02.2025 у виконавчому провадженні № 77172255, складеною приватним виконавцем, на приміщення (група приміщень) № 71 в будинку № 17 по вулиці Лисиченко Марії в місті Дніпрі (РНОНМ: 2850110512020), яке зареєстровано за ТОВ "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ";

- вилучення приміщення (група приміщень) № 71 в будинку № 17 по вулиці Лисиченко Марії в місті Дніпрі (РНОНМ: 2850110512020) з постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26.03.2025 у виконавчому провадженні № 77172255, складеною приватним виконавцем.

Отже, враховуючи викладене, судовий збір за подання цієї апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду відповідачем-1 мав обчислюватись та сплачуватись до спеціального фонду Державного бюджету України з урахуванням вимог вказаних норм Закону як за дві немайнові та одну майнову вимоги у розмірі 21 917,65 грн {(3 028,00*2 + 8555,77 грн (1,5 % від ціни позову 570 384,87 грн)*150 %. Проте, відповідачем-1 за подання апеляційної скарги сумарно сплачено 13 626,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 184022 від 17.11.2025 та № 187468 від 17.12.2025.

За таких обставин Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги КП "Міські активи" щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Наведене є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, а також ухвали про відкриття апеляційного провадження (незалежно від самостійного оскарження останньої), з направленням справи до апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З огляду на вказані процесуальні порушення, доводи касаційної скарги Міськради Судом не аналізуються, оскільки вони безпосередньо стосуються суті позовних вимог, оцінка яким має бути надана судом під час нового розгляду справи, проте задовольняє її частково, оскільки вимоги касаційної скарги збігаються із прийнятим у цій справі рішенням про скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 04.04.2023 у справі № 32/257-10.

З цих самих підстав колегія суддів залишає без розгляду клопотання Міськради про виключення третьої особи з числа учасників процесу, яке підлягає вирішенню під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржувана постанова наведеним вимогам не відповідає.

6.2. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 308 ГПК України).

6.3. Згідно з частиною шостою статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

6.4. Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу КП "Міські активи" необхідно задовольнити, ухвалену у справі постанову слід скасувати, а справу передати до апеляційного господарського суду на стадію відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача -1.

З метою забезпечення законності судочинства та усунення допущених процесуальних порушень, ухвала про відкриття апеляційного провадження підлягає скасуванню незалежно від наявності окремого її оскарження учасниками справи.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міські активи" Дніпровської міської ради задовольнити.

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2026 та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду 23.12.2025 у справі № 904/2490/25 скасувати, справу передати до Центрального апеляційного господарського суду на стадію відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2025 у справі № 904/2490/25.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ