Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №536/3176/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/3176/24 Номер провадження 22-ц/814/662/26Головуючий у 1-й інстанції Алексашина Н. С. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Обідіної О.І., Панченка О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 28 серпня 2025 року (повний текст рішення складено 28 серпня 2025 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (далі ТОВ «ФК «Солвентіс»), попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Пінг-Понг» (далі ТОВ «ФК «Пінг-Понг»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовує позов тим, що 17 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») укладений кредитний договір № 1686221, шляхом використанням позичальником електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора.

Відповідно до укладеного кредитного договору ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Мілоан» кредит у розмірі 14 999,00 гривень.

ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги до відповідача за укладеним кредитним договором на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі – ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») шляхом укладення договору факторингу.

У подальшому ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на підставі договору факторингу відступило право вимоги до відповідача на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» в сумі 34 273,03 грн.

01 липня 2025 року ТОВ «ФК «Пінг-Понг» змінило назву на ТОВ «ФК «Солвентіс».

У зв`язку з викладеним, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 34 273,03 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 28 серпня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Солвентіс» (попередня назва ТОВ «ФК «Пінг-Понг») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» (попередня назва ТОВ «ФК «Пінг-Понг») 34 273,03 гривень за кредитним договором № 1686221 від 17 лютого 2020 року, 2 422,40 грн судового збору та витрати на правничу допомогу в сумі 2 500,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 28 серпня 2025 року не погодився ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохав рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 28 серпня 2025 року у справі № 536/3176/24 скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити частково позовні вимоги ТОВ «ФК «Солвентіс», про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1686221 від 17 лютого 2020 року до ОСОБА_1 у сумі 20 773, 62 грн.

Змінити суми судового збору та витрат на правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог.

Стягнути з ТОВ «ФК «Солвентіс» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633, 60 грн.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Особа, яка подала апеляційну скаргу, вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене за невідповідності фактичним обставинам справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що відсотки, які нараховані після 18 березня 2020 року є необгрнутованими, посилаючись на те, що умовами кредитного договору № 1686221 від 17 лютого 2020 року визначений строк кредиту 30 днів, дата повернення 18 березня 2020 року.

Звертає увагу, що стягненню підлягає сума заборгованості за період з 17 лютого 2020 року по 18 березня 2020 року, а саме: по тілу кредиту в розмірі 14 999,00 грн, по відсоткам за користування кредитом в розмірі 4 724, 69 грн, по сумі за комісією 1 049, 93 грн.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Посилався на те, що заборгованість позичальника за кредитним договором № 1686221 від 17 лютого 2020 року у розмірі 34 273,03 грн нарахована за період користування кредитом (з урахуванням пролонгації).

Наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між відповідачем та ТОВ «Мілоан».

Вважає, що суд першої інстанції, належним чином оцінивши надані сторонами докази та встановивши всі обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1686221 від 17 лютого 2020 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Щодо розгляду справи без виклику сторін

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову становить 34 273,03 грн, що є менше ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7 та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Щодо меж перегляду рішення місцевого суду

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлені обставини справи

Судом встановлено, що 17 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладений кредитний договір № 1686221.

Договір укладено шляхом використанням позичальником електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора, що підтверджується відповідною відміткою у договорі.

Згідно з пунктом 2.1. договору, кредит надається позичальнику шляхом переказу на рахунок платіжної карти.

Відповідно до повідомлення Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») від 14 квітня 2025 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 та 17 лютого 2020 року (тобто, в день укладення кредитного договору) на його рахунок зараховано 14 999,00 грн.

Згідно умов укладеного договору відповідач, як позичальник, отримав від ТОВ «Мілоан» кредит в сумі 14 999,00 грн загальним строком на 30 днів, починаючи з 17 лютого 2020 року до 18 березня 2020 року. Договором передбачено сплату процентів за користування кредитом 4 724,69 грн, які нараховуються за ставкою 1,05% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору), та 1,5% від фактичного залишку кредиту за продовження користування кредитом всупереч умовам договору (п.п.1.6, 2.2.3 договору).

Також умовами договору передбачена сплата комісії за надання кредиту в розмірі 1049,93 грн, яка нараховується за ставкою 7% від суми кредиту одноразово (пункт 1.5.1 договору).

Згідно пункту 2.4.1 кредитного договору № 1686221 від 17 лютого 2020 року, позичальник згідно умов договору взяв на себе зобов`язання повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну визначеного пунктом 1.4 договору, тобто 18 березня 2020 року.

Договір також передбачає можливість його пролонгації за умов сплати комісії та певної частини заборгованості за кредитом (пункт 2.3.1 договору).

Відповідно до пункту кредитного договору № 1686221 від 17 лютого 2020 року у випадку невиконання позичальником умов договору передбачено продовження нарахування процентів за ставкою 1,5% протягом 60 днів.

Починаючи з 17 лютого 2020 року до 17 травня 2020 року утворилась заборгованість в сумі 34 273,03 грн, що підтверджується відомістю ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення.

До складу заборгованості входять прострочена заборгованість за сумою кредиту 14 999,00 грн, прострочена заборгованість за комісією 1 049,93 грн, прострочена заборгованість за відсотками 18 224,1 грн.

У подальшому, між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладений договір факторингу № 01/04 від 01 квітня 2020 року, згідно з яким останнє отримало право вимоги, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1686221 з сумою заборгованості 34 273,03 грн.

Крім того, між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладений договір про відступлення прав вимоги № 1/4 від 13 грудня 2022 року, відповідно до умов якого останнє отримало право грошової вимоги до боржників зазначених у відповідних реєстрах, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1686221 з сумою заборгованості 34 273,03 грн.

01 липня 2025 року ТОВ «ФК «Пінг-Понг» змінило назву на ТОВ «ФК «Солвентіс».

Позиція суду апеляційної інстанції

Щодо стягнення відсотків

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі частини першої та другої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частина друга статті 639 ЦК України передбачає, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12 дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Тобто, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку кредитування або до звернення кредитора з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Тоді як, проценти за кредитним договором № 1686221 від 17 лютого 2020 року нараховувалися до 17 травня 2020 року включно, що підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення (а.с.12).

Умовами кредитного договору № 1686221 від 17 лютого 2020 року передбачено, що кредит надається строком на 30 днів з 17 лютого 2020 року.

Пунктом 1.4 кредитного договору визначено термін повернення кредиту 18 березня 2020 року.

Пунктом 1.5.2 кредитного договору № 1686221 від 17 лютого 2020 року передбачено, що проценти за користування кредитом: 4 724,69 грн, які нараховуються за ставкою 1,05 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Водночас у пункті 1.6 кредитного договору № 1686221 від 17 лютого 2020 року сторонами визначено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Тип процентної ставки за цим договором - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені в пунктах 2.2.3.

Відповідно до пункту 2.3.1 кредитного договору № 1686221 від 17 лютого 2020 року позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Згідно пункту 2.2.3 кредитного договору № 1686221 від 17 лютого 2020 року проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена пунктом 1.6, цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним пунктом 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену пунктом 1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена пунктом 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним пунктом 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно пункту 1.6 договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства.

Доводи позивача про те, що в даному випадку відбулася автоматична пролонгація строку кредитування визначеного договором, є помилковими, оскільки пунктами 2.3.1, 2.3.2, 2.5 кредитного договору чітко передбачено можливість пролонгації договору лише за умови здійснення позичальником певних дій, зокрема, сплати комісії за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Разом з тим, з відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 1686221 не вбачається, що відповідач вносив платежі на погашення кредиту. Доказів на укладення додаткової угоди про пролонгацію строку кредитування представником позивача не надано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що проценти за користування кредитом, позикодавець має право нараховувати лише впродовж строку визначеному у кредитному договорі, тобто до 18 березня 2020 року.

Отже, відсотки підлягають стягненню з відповідача в період кредитування в сумі 4 724,70 грн, як це визначено умовами договору (14 999,00 грн х 1,05% х 30 днів = 4 724,70 грн).

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 процентів за користування кредитом підлягають задоволенню в сумі 4 724,70 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно з пунктом другим частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Змінити рішення в частині стягнення загальної суми боргу, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» (попередня назва ТОВ «ФК «Пінг-Понг») заборгованість за кредитним договором, виходячи із розрахунку 20 773,63 грн, з яких: 14 999,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 4 724,70 – заборгованість за відсотками; 1 049,93 грн – заборгованість за комісією.

Щодо судових витрат

Щодо витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судом першої інстанції стягнуто судові витрати на професійну правничу допомогу із відповідача на користь позивача в сумі 2 500,00 грн.

Рішення суду першої інстанції позивач не оскаржив, тобто погодився і в частині суми щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Однак, враховуючи, що рішення суду підлягає зміні, то відповідно, має бути і змінено рішення в частині стягнутої суми витрат на професійну правничу допомогу пропорційно вимогам, які будуть задоволені, а саме: 1 515,25 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути з ОСОБА_1 витрати, понесені ним на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції за складання відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 4 000,00 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником – адвокатом Лановим Є.М., було подано до суду: копію договору № 43657029-АБ про надання правової допомоги від 05 січня 2026 року, копію додаткової угоди № 1686221 від 19 лютого 2026 року до договору про надання правової допомоги № 43657029 – АБ від 05 січня 2026 року, рахунок на оплату № 98 від 19 лютого 2026 року.

Також до апеляційної скарги додано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Солвентіс» щодо стягнення кредитної заборгованості, в якому перераховані види виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом, а саме: аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документів – 0,5 год, 1000,00 грн/год, загальна вартість - 500,00 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Солвентіс» - 0,5 год, 1000,00 грн/год, загальна вартість - 500,00 грн; складання відзиву на апеляційну скаргу на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 28 серпня 2025 року по справі № 536/3176/24 за позовом ТОВ «ФК «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції – 3 год, 1000,00 грн/год, загальна вартість – 3 000,00 грн; разом 4000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом і клієнтом з питань визначення розміру гонорару чи його зменшення можливо лише за умови обґрунтованості та наявності доказів підтвердження невідповідності витрат фактично наданим послугам (постанови Верховного Суд від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 та від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17).

Саме на сторону, яка подає клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а не на суд, покладено обов`язок доказування неспівмірності таких витрат.

Разом з тим, ОСОБА_1 заперечень щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не надав.

Враховуючи необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та їх характер, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у цій справі у суді апеляційної інстанції пропорційно до задоволених вимог, що становить у сумі 2 424,40 грн.

Щодо судового збору в суді першої інстанції

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як уже зазначалося, відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так як, суд змінює рішення в частині стягнення відсотків, відповідно слід змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору.

Враховуючи, що позов задоволений на 60,61%, тому розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача складають, зокрема: судовий збір - 1 468,22 грн (замість стягнутих 2 422,40 грн).

Щодо судового збору суді апеляційної інстанції

Оскільки апеляційний суд частково задовольняє апеляційні вимоги відповідача на 39,39%, то з ТОВ «ФК «Солвентіс» (попередня назва ТОВ «ФК «Пінг-Понг») слід стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 431,28 грн.

Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 28 серпня 2025 року в частині стягнення загальної суми заборгованості та судових витрат змінити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (попередня назва Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг») заборгованість за кредитним договором №1686221 від 17 лютого 2020 року у розмірі 20 773,63 грн (замість стягнутих 34 2743,03 грн).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (попередня назва Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг») судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 468,22 грн (замість стягнутих 2 422,40 грн).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (попередня назва Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг») витрати на правничу допомогу в розмір 1 515,25 грн (замість стягнутих 2 500,00 грн).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (попередня назва Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг») витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмір 2 424,40 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (попередня назва Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг») на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 431,28 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 липня 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді О.І. Обідіна

О.О. Панченко