Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №291/189/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №291/189/24 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.

Категорія 11 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Григорусь Н.Й., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 291/189/24 за позовом Виконувача обов`язків керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради до ОСОБА_1 , третя особа - Державний реєстратор Червоненської селищної ради Попіль Володимир Вікторович, про усунення перешкод в користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 4 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Митюк О.В.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року виконувач обов`язків керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що за ОСОБА_1 18 грудня 2020 року було зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна — споруду, гідротехнічну споруду — дамбу Шевченківську №1, що розташована за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с/рада Вільнопільська, комплекс гідротехнічних споруд №6, буд.1, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис №39782882 ( підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 55786310 від 18 грудня 2020 року).

Вказує, що спірна гідроспоруда розташована на земельній ділянці водного фонду комунальної власності, орієнтовною площею 0,80 га, на території Ружинської селищної ради, за межами с. Вільнопілля Бердичівського району Житомирської області.

Реєстрація за відповідачкою права власності на вказану гідроспоруду суперечить вимогам законодавства та порушує права Ружинської селищної територіальної громади, оскільки спірна гідротехнічна споруда є складовою частиною штучного поверхневого водного об`єкта ( ставка), який, у свою чергу, належить до об`єктів водного фонду й не може бути переданий у приватну власність.

Вказана земельна ділянка, на якій розташована спірна дамба, перебуває у комунальній власності Ружинської селищної ради. Ця гідротехнічна споруда, в силу положень статей 181,186 ЦК України, не є самостійним об`єктом цивільних прав, а є приналежністю до земельної ділянки водного фонду та водойми.

Оскільки земельні ділянки водного фонду можуть перебувати лише у державній та комунальній власності, відповідачка не може набути право власності на гідротехнічну споруду.

Наголошує на тому, що визначений законом правовий статус гідротехнічної споруди як невід`ємної частини штучної водойми ( ставка), передбачає її перебування виключно у комунальній ( державній) власності та виключає можливість її набуття у приватну власність.

Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави у даній справі, прокурор зазначив, що тривалий час Ружинською селищною радою не вживалося будь-яких заходів, у тому числі й звернення до суду з метою захисту інтересів територіальної громади.

Зауважує, що прокурором дотриманий порядок, передбачений статтею 23 Закону України “ Про прокуратуру”, щодо своєчасного інформування про виявлені порушення. Однак, селищна рада не вжила жодних заходів, спрямованих на відновлення права територіальної громади.

Таким чином, просив усунути перешкоди у користуванні Ружинською селищною радою об`єктом нерухомого майна за реєстраційним номером 2252665018252 — гідроспорудою — дамбою Шевченківська, АДРЕСА_1 , шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомого майна, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис за №39782882.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 4 липня 2025 року позов задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні Ружинською селищною радою об`єктом нерухомого майна за реєстраційним номером 2252665018252 — гідроспорудою — дамбою Шевченківська, АДРЕСА_2 , шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомого майна, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис за №39782882.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури судовий збір в сумі 3028 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішенням суду, що оскаржується, скасовано державну реєстрацію права власності на комплекс гідротехнічних споруд №2, буд. 1, при тому, що у позовній заяві прокурор просив скасувати державну реєстрацію права власності на комплекс гідротехнічних споруд №6, буд.1. Отже, суд вирішив спір стосовно іншого об`єкта нерухомого майна.

Окрім того, при зверненні до суду прокурор не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження належності вказаної гідротехнічної споруди Ружинській селищній раді.

Матеріали справи не містять доказів того, що ставок та вказана гідротехнічна споруда перебувають на балансі Житомирської обласної державної адміністрації або Ружинської селищної ради.

Наголошує на тому, що вказана гідроспоруда перебувала у власності місцевого колгоспу, який у подальшому був реорганізований в колективне сільськогосподарське підприємство. У подальшому землі та майно КСП було розпайоване між його членами, а майно, у тому числі й гідроспоруда, що не підлягало розпаюванню, було реалізоване.

ОСОБА_1 вказує, що спірну гідроспоруду було придбано у приватну власність її батьком, але документи, які підтверджують факт укладення договору купівлі-продажу, не збереглися у зв`язку зі смертю останнього. Отримавши у приватну власність вказану гідроспоруду, її батько оформив договір оренди земельної ділянки, на якій вона розташована.

Відповідачка вказує, що після реєстрації її права власності на вказану гідроспоруду Ружинська селищна рада прийняла ряд нормативно-правових актів у формі рішень, пов`язаних із функціонуванням цього водного об`єкта – надання дозволу на виготовлення та затвердження технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельних ділянок водного фонду, внесення змін до існуючих з 2001 року договорів оренди земельних ділянок водного фонду тощо. При цьому, селищна рада не мала жодних перешкод у користуванні своїм майном та не вбачала жодних порушень своїх прав чи законних інтересів, пов`язаних з реєстрацією права власності на вказану гідроспоруду.

Вважає, що прокурором обраний неналежний спосіб захисту, оскільки у даному випадку необхідно звернутися до суду з віндикаційним позовом про витребування майна.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 18 грудня 2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна : споруду, гідроспоруду-дамбу АДРЕСА_2 .

Право власності на вказане нерухоме майно було зареєстроване державним реєстратором Червоненської селищної ради Андрушівського району Житомирської області Попіль В.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер: 55786310 від 18 грудня 2020 року; номер запису про право власності: 39782882.

Вказана гідроспоруда розташована на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,80 га, яка належить до земель водного фонду, та розташована на території Ружинської селищної ради, за межами с. Вільнопілля Бердичівського району Житомирської області.

Рішенням Ружинської селищної ради Житомирської області від 26 жовтня 2023 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб, орієнтовною площею 0,80 га, за межами с. Вільнопілля Ружинської територіальної громади Бердичівського району Житомирської області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація права власності за ОСОБА_1 на вказану гідротехнічну споруду не відповідає вимогам законодавства та порушує право Ружинської селищної територіальної громади.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення ( можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У постанові від 16 жовтня 2020 року у справі №910/12787/17 Об`єднана палата Верховного Суду вказала на те, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав та інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право ( інтерес), і чи це право ( інтерес) порушено відповідачем.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Під час судового спору суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 1 ВК України водний об`єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води ( море, лиман, річка, струмок, водосховище, ставок, канал ( крім каналу на зрошувальних та осушувальних системах), а також водоносний горизонт).

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

За змістом статей 83,84 ЗК України до земель комунальної та державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої ( головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки ( частина перша статті 190 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статей 186,190,316 ЦК України право власності особи виникає на окрему, самостійну річ. Отже, розглядаючи відповідні спори, суди мають враховувати, що приналежність головної речі не може бути окремим об`єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про аквакультуру ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми ( гідротехнічні споруди) - об`єкти нерухомого майна ( земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Отже, незалежно від цільового призначення будь-яка гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, розташована на водному об`єкті та призначена для управління водними ресурсами, керування об`єктом водного фонду та запобігання шкідливій дії вод. Використання гідротехнічної споруди без втрати її правового статусу з іншою метою, ніж обслуговування водного об`єкта, є неможливим, оскільки вона є приналежністю до водного об`єкта, а не самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі №903/906/16 вказано, що водний об`єкт не може бути відокремлений від земельної ділянки та бути самостійним ( окремо від земельної ділянки, на якій він розташований) об`єктом прав та обов`язків, а право розпоряджатись водним об`єктом належить власнику земельної ділянки, на якій розташований цей водний об`єкт.

Матеріали справи свідчать, що спірна дамба розташована на земельній ділянці, яка на даний час перебуває у комунальній власності Ружинської селищної ради .

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28 квітня 2021 року, який набрав чинності 27 травня 2021 року, розділ Х ЗК України доповнено положеннями про те, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування ( у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного ( обов`язкового відселення) території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Отже, матеріали справи свідчать, що спірна дамба розташована на земельній ділянці водного фонду на території Ружинської селищної ради.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно врахував ту обставину, що спірна гідротехнічна споруда є нерухомою річчю й нерозривно пов`язана з об`єктом водного фонду й не може бути відокремлена від нього. Існування ставка на земельній ділянці водного фонду забезпечується гідротехнічною спорудою - дамбою, яка в силу статей 187,188 ЦК України є приналежністю та складовою головної речі водного об`єкта ( ставка), відтак не може перебувати у приватній власності фізичних осіб, крім випадків, визначених законом.

За встановлених у справі обставин суд належним чином врахував доводи прокурора про те, що наявність зареєстрованого права власності на спірний об`єкт нерухомого майна позбавляє орган місцевого самоврядування вирішити питання про взяття вказаного об`єкта нерухомого майна на облік та в подальшому здійснити відповідну реєстрацію.

Судом вірно зазначено про те, що вимога прокурора про скасування державної реєстрації права власності на це майно за незаконним володільцем є достатнім для захисту прав та інтересів держави.

Водночас, застосування віндикації у такому випадку виокремлює спірну гідротехнічну споруду як самостійний об`єкт права власності ( а не приналежності до водного об`єкта) з наявністю конкретного власника та зумовлює настання юридичних наслідків, пов`язаних з правовим режимом її використання, інших, ніж ті, що встановлені законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що прокурором обрано належний спосіб захисту.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд вирішив спір стосовно комплексу гідротехнічних споруд №2, проте у позовній заяві прокурор просив скасувати державну реєстрацію права власності на комплекс гідротехнічних споруд №6, не свідчать про наявність підстав для скасування рішення суду, оскільки у позовній заяві міститься вказівка на номер запису про право власності: 39782882. Аналогічний номер запису й зазначений у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно комплексу гідротехнічних споруд №2. Отже, предметом спору є саме гідроспоруда – дамба Шевченківська №1, розташована за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с/рада Вільнопільська, Комплекс гідротехнічних споруд, №2.

Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 4 липня 2025 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Талько О.Б.

Судді : Коломієць О.С.

Григорусь Н.Й.