Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №295/12981/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/12981/25 Головуючий у 1-й інст. Біднина О. В.

Категорія 16 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.,

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/12981/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Житомирська міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 – ОСОБА_6 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 29 квітня 2026 року, постановлену під головуванням судді Біднина О.В. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У березні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, у якому просили встановити між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1040 га, кадастровий номер 1810136300:03:013:0116, відповідно до ідеальних часток у спільному житловому будинку та з урахуванням запропонованих судовим експертом варіантів.

27 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_7 подала до суду клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи на предмет встановлення між сторонами порядку користування зазначеною вище земельною ділянкою.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 29 квітня 2026 року клопотання про призначення експертизи задоволено. Призначено у справі земельно-технічну експертизу на вирішення якої поставлено наступне запитання:

- Які можливі варіанти розподілу земельної ділянки (порядку її користування), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1040 га, кадастровий номер 1810136300:03:013:0116, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відповідно до часток співвласників ОСОБА_1 (1/4), ОСОБА_2 (1/4), ОСОБА_3 (1/3), ОСОБА_4 (1/12), ОСОБА_5 (1/12) та вимог нормативно-правових актів? Проведення експертизи доручено судовому експерту ОСОБА_8 ( АДРЕСА_2 ). Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. Витрати по проведенню експертизи покладено на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Надано в розпорядження експерта матеріали цивільної справи №295/12981/25. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представника ОСОБА_3 – ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу у якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_3 не могла скористатися правом подання власних обґрунтувань чи заперечень по суті заявленого клопотання навіть з урахуванням мінімального строку на отримання поштової кореспонденції, що є порушенням завдань та основних засад цивільного судочинства, а також принципу змагальності сторін, встановлених ст. ст. 2, 12 ЦПК України. Вказує, що позивачами у позові не вказано опис приміщень і споруд, які перебувають у користуванні співвласників будинку, що в цілому не забезпечує можливості експерту встановити порядок користування спільною земельною ділянкою для кожного із співвласників, зокрема з урахуванням доступу до конкретних приміщень та споруд.

26 червня 2026 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_7 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Вказує, що тверджень про те, що позивачами при поданні позовної заяви надано неактуальні дані щодо площі житлового будинку спростовується матеріалами справи. Для проведення судової земельно-технічної експертизи має бути враховано саме достовірну інформацію з технічної документації по будинку, яким є технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, складений 07.06.2021 КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, де в експлікації приміщень вказано загальну площу всього будинку 122,9 кв.м., житлову площу будинку 86,6 кв.м., яка складається з наступного: приміщення «А1» - загальна площа приміщень 56,6 кв.м., житлова площа 41,7 кв.м., допоміжна 14,9 кв.м., приміщення «А2» - загальна площа приміщень 66,3 кв.м., житлова площа 38,6 кв.м., допоміжна 27,7 кв.м.

Позивачами у позові не вказано опис приміщень і споруд, які перебувають у користуванні співвласників будинку, що в цілому не забезпечує можливості експерту встановити порядок користування спільною земельною ділянкою для кожного із співвласників, зокрема з урахуванням доступу до конкретних приміщень і споруд. Звертає увагу на те, що технічний паспорт позивачів, який долучений до матеріалів позовної заяви складений станом на 2017 рік, тобто перед отриманням у дарування частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Зазначає, що судом за клопотанням представника позивачів витребувались матеріали спадкової справи на підставі якої, ОСОБА_3 , видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом №6292 від 02.07.2021 на 1\3 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я.

Відповідно до даних спадкової справи №38/2021 після померлої ОСОБА_9 наявні актуальні дані стосовно площі, всіх співвласників житлового будинку та технічні показники об`єкту, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 . Для проведення судової земельно-технічної експертизи наявна достовірна інформація стосовно площі та технічних показників житлового будинку АДРЕСА_1 та відсутня необхідність у поновленні провадження із надуманих підстав. Крім того, у відповідності до ст. 384, ст. 385 КК України експерт повідомлена та обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Стосовно позиції представника апелянта про не направлення клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи ОСОБА_3 , то таке клопотання було скеровано до Богунського районного суду м. Житомира представником позивачів адвокатом Ковальовою Я.В. безпосередньо через підсистему Електронний суд.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Передбачене ст. ст. 12, 13, 49 ЦПК України право сторін на подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості щодо обставин, які мають значення для вирішення справи, кореспондується з обов`язком суду сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (заява №61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Згідно до вимог ч. 1 п. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Статтею 104 ЦПК України визначено що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Аналіз зазначених норм права свідчить, що суд має право для з`ясування обставин, що мають значення у справі і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки чи ремесла, призначити експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі, у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є вимога позивачів про встановлення порядку користування земельною ділянкою між сторонами, розташованої по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1040 га, кадастровий номер 1810136300:03:013:0116, відповідно до ідеальних часток у спільному житловому будинку.

З огляду на вищенаведене, у справах про встановлення порядку користування земельною ділянкою висновок судової земельно-технічної експертиза має істотне значення для вірного вирішення справи.

Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи клопотання здійснив всі можливі заходи щодо реалізації відповідною стороною процесуальних прав та обов`язків на належному рівні.

Колегія суддів вважає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дотримався наведених вимог процесуального закону, а доводи апелянта не спростовують правильності висновків суду, оскільки проведення спірної експертизи в справах про встановлення порядку користування земельною ділянкою є необхідним доказом для об`єктивного вирішення справи.

Таким чином колегією суддів встановлено, що відсутні порушення судом першої інстанції норм цивільного процесуального права, які б могли бути підставою для скасування правильної по суті ухвали суду першої інстанції про призначення вищезазначеної експертизи у даній справі.

Суд першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України правильно сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи, у тому числі шляхом призначення вказаної експертизи в порядку задоволення клопотання сторони позивача.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права й підстав для її скасування, не вбачає.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 29 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 липня 2026 року.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.