Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №285/5402/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 285/5402/25

Провадження № 2/761/10565/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Капусті Б.В.,

за участі

представника позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2025 року до Звягельського міськрайонного суду Житомирської області надійшла зазначена позовна заява та 28.04.2026 року до Шевченківського районного суду м.Києва за підсудністю.

В позовних вимогах позивач просить: зменшити розмір аліментів, що стягуються з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , з 1/4 до 1/10 частини усіх видів доходів позивача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 02 лютого 2016 року у справі № 285/4254/15-ц на Позивача, ОСОБА_2 покладено обов`язок сплачувати аліменти на користь відповідача на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позивач належним чином виконував аліментні зобов`язання, що підтверджується довідкою Печерського відділу державної виконавчої служби від 24.09.2025 року про отримання аліментів у встановленому судом розмірі з 17 листопада 2015 року. З часу винесення рішення відбулися істотні зміни в сімейному стані, матеріальному становищі та стані здоров`я позивача, які відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України є підставами для зменшення розміру аліментів.

Так, 14 лютого 2018 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_5 (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 ). Це створило нову сімейну одиницю з відповідними правовими та фінансовими зобов`язаннями.

ІНФОРМАЦІЯ_2 від нового шлюбу народився син ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 ). Народження другої дитини є не просто додатковою обставиною, а фундаментальною зміною, що вимагає перерозподілу батьківських зобов`язань.

Позивач отримав бойове поранення під час захисту територіальної цілісності України. Довідка військової частини НОМЕР_3 від 18.03.2015 року №952 документально підтверджує, що Позивач з 21 по 22 січня 2015 року під час виконання обов`язків військової служби в районі проведення АТО отримав тяжкі бойові поранення. За результатами комплексного медичного обстеження позивача визнано особою з інвалідністю внаслідок війни (посвідчення серія НОМЕР_4 від 20.12.2024). Черепно-мозкові травми мають специфічні довгострокові наслідки та об`єктивно знижують можливості Позивача щодо отримання високих доходів та вимагають додаткових витрат на медичне обслуговування.

У 2016 році, коли виносилось рішення про стягнення аліментів, Позивач був активним військовослужбовцем з регулярною заробітною платою. Наразі він є пенсіонером за інвалідністю.

Таким чином, так як у позивача одночасно наявні всі три підстави: 1.Зміна сімейного стану - укладення шлюбу та народження другої дитини 2.Зміна матеріального стану - перехід на пенсію за інвалідністю 3.Погіршення здоров`я - встановлення інвалідності внаслідок бойових поранень на підставі положень статті 192 СК України він звернувся до суду з цим позовом.

Як зазначено в позові, наразі позивач отримує пенсію в розмірі 35 871,14 грн, з якої сплачує аліменти 8 377,54 грн, що становить 25% доходу. При цьому на рахунок надходить лише 27 493,60 грн після всіх відрахувань. Пропонований розмір 1/10 становитиме приблизно 3 587 грн, що значно перевищує встановлений законом мінімум 50% прожиткового мінімуму для дитини 11 років (близько 1 598 грн). Таким чином, запропонований розмір аліментів у 2,3 рази більший за законодавчий мінімум, що гарантує належне утримання дитини з боку батька. Зменшення з 8 377 грн до 3 587 грн дасть економію 4 790 грн щомісячно, що дозволить: виділити аналогічну суму (3 587 грн) на утримання сина 2019 р.н.; покрити додаткові медичні витрати для підтримання стану здоров`я; залишити достатньо коштів для власного існування.

А тому позивач звернувся до суду із вимогами про зменшення розміру аліментів.

30.06.2026 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому вона просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено у відзиві, факт народження другої дитини за відсутності доказів погіршення майнового стану не є підставою для зменшення розміру аліментів. Відповідач зазначає, що звернення позивача до суду з цим позовом суперечить інтересам дитини - доньки ОСОБА_6 . Також позивач не надав суду доказів погіршення його стану здоров`я та необхідності витрачання грошових коштів на лікарські засоби. А тому на думку відповідача сам факт встановлення інвалідності не означає автоматичної необхідності постійних витрат на лікування. Надані позивачем докази не свідчать про неможливість позивача сплачувати аліменти у визначеному рішенням суду розмірі.

Відповідач крім того зазначила, що спільна з позивачем донька - ОСОБА_6 отримала травму і має діагноз «Вертеброгенний синдром після компресійного перелому тіл 3,5 та 7 грудних хребців», тому вона періодично проходить обстеження, лікування та реабілітацію.

Представник позивача в судовому засіданні повідомила що не має наміру писати відповідь на відзив.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи, звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності та просила відмовити в задоволенні заявлених вимог.

А тому у відповідності до положень статті 223 ЦПК України суд продовжив розгляд справи за відсутності відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, вислухавши представника позивача, врахувавши процесуальні заяви сторін, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 23.07.2013 року між сторонами був зареєстрований шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася донька - ОСОБА_4 .

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14.09.2015 року (справа №285/2842/15-ц) шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 02.02.2016 року (справа №285/4254/15-ц) стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 17 листопада 2015 року до повноліття доньки - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення набрало законної сили та було пред`явлено до примусового виконання (ВП НОМЕР_5).

В межах виконавчого провадження постановою від 01.07.2024 року було звернуто стягнення на пенсію, яку отримує ОСОБА_2 в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області як особа з інвалідністю внаслідок війни.

Як пояснила представник позивача в судовому засіданні, заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Відповідач не надала доказів на спростування зазначеного.

14.02.2018 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 та ІНФОРМАЦІЯ_6 у них народився син ОСОБА_2 .

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частина 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

В той же час, відповідно до положень статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У відповідності до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»)».

Звертаючись до суду з позовом позивач посилався на три обставини внаслідок існування яких має бути зменшено розмір аліментів які підлягають стягненню на утримання доньки.

Так позивач посилався на погіршення стану здоров`я. З матеріалів справи вбачається, що в січні 2015 року позивач отримав травму під час виконання обов`язків військової служби в районі проведення АТО. В той же час з військового квитка вбачається, що ОСОБА_2 проходив військову службу з 27.07.2009 року по 06.04.2024 року (звільнений за станом здоров`я).

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи - особа з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується копією посвідчення. Таке посвідчення дійсне до 01.01.2027 року. Позивач не надав суду виписку МСЕК щодо стану здоров`я. А тому суд позбавлений можливості встановити, що стан здоров`я позивача погіршився. Сам факт встановлення другої групи інвалідності, за відсутності відповідної медичної документації, не може безумовно свідчити про погіршення стану здоров`я позивача. Також суду не надано доказів що позивач потребує постійного лікування та витрачання грошових коштів на придбання медичних препаратів.

Позивач не надав будь-яких доказів щодо його майнового стану (довідка про доходи з органів державної податкової служби, інформація про належність йому на праві власності рухомого та нерухомого майна) за період 2015-2026 рік.

Крім того, позивач не надав суду доказів що в порівнянні з 2015 роком його майновий стан погіршився та внаслідок зазначених ним обставин - одруження, народження другої дитини та встановлення інвалідності він не має можливості сплачувати аліменти в розмірі, визначеному рішенням суду.

Таким чином позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів на неповнолітню доньку або які свідчать про неможливість надавати матеріальну допомогу доньці; народження другої дитини у іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Крім того, суд приймає до уваги тривалий проміжок часу протягом якого позивач не звертався до суду з вимогами про зменшення розміру аліментів (другий шлюб було зареєстровано в 2018 році та в 2019 році народилась друга дитина). Водночас, з моменту отримання посвідчення особи з інвалідністю до моменту звернення до суду з вимогами про зменшенння розміру аліментів минуло більше ніж 9 місяців.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки належними та допустимими доказами позивач не підтвердив погіршення його майнового стану, а звернення до суду з цим позовом спрямоване на погіршення матеріального забезпечення доньки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г. Притула