Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №755/8620/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/8620/25

Провадження №: 2/755/8814/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24 вересня 2024 року о 18 годині 00 хвилин у місті Києві по вул. Празькій сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Dacia Logan, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 , та автомобіля Renault Logan, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року у справі

№ 755/17260/24 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач зазначає, що після настання дорожньо-транспортної пригоди його представником до ТДВ «Страхова група «Оберіг» подано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, заяву про виплату страхового відшкодування та інші документи, передбачені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також надано пошкоджений транспортний засіб для проведення його огляду.

22 листопада 2024 року ТДВ "Страхова група «Оберіг» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 80 000,00 грн.

На адвокатський запит представника позивача страховиком було надано звіт від 12 листопада

2024 року № 177758 про визначення вартості матеріального збитку, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Logan, державний номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 84 527,84 грн, а вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу - 137 339,49 грн.

Посилаючись на те, що виплачене страховиком страхове відшкодування не покриває фактичного розміру шкоди, необхідної для відновлення пошкодженого транспортного засобу, позивач вважає, що відповідач як особа, яка винна у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язаний відшкодувати різницю між фактичним розміром завданої шкоди та сумою отриманого страхового відшкодування.

З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 57 339,49 грн, що становить різницю між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування фізичного зносу та сумою виплаченого страхового відшкодування, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

06 жовтня 2025 року (07. жовтня 2025 року вх. 60324) відповідачем ОСОБА_2 , в особі представника адвоката Криштоф Р.С. подано відзив на позов, в якому стороною відповідача викладено свої обґрунтування та заперечення щодо наведених позивачем у позові обставин та суті заявлених позовних вимог.

Відзив мотивовано тим, що відповідач не заперечує факту дорожньо-транспортної пригоди, своєї вини у її скоєнні, а також здійснення страховиком виплати страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 80 000,00 грн.

Разом із тим, представник відповідача зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного понесення витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу в розмірі 137 339,49 грн, зокрема документів, які б підтверджували проведення ремонту, оплату ремонтних робіт, придбання запасних частин та сплату податку на додану вартість.

На думку відповідача, за відсутності доказів фактичного проведення ремонту та понесення відповідних витрат позивач не довів наявності підстав для стягнення різниці між вартістю відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу та сумою виплаченого страхового відшкодування.

Крім того, представник відповідача посилається на положення статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України, статей 1166, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також на правові висновки Верховного Суду, вважаючи, що у разі непроведення фактичного ремонту транспортного засобу відсутні підстави для стягнення вартості податку на додану вартість та інших витрат, які документально не підтверджені.

З огляду на викладене відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю та стягнути з позивача понесені ним судові витрати.

16 жовтня 2025 року (вх. 62651) позивачем ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Поліщук Л.І., подано відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечив щодо доводів відповідача та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відповіді на відзив зазначено, що відповідач помилково ототожнює страхові та деліктні правовідносини, тоді як після здійснення страховиком виплати страхового відшкодування обов`язок винної особи щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою зберігається.

Представник позивача вказав, що вимоги відповідача щодо необхідності підтвердження фактичного проведення ремонту транспортного засобу є безпідставними, оскільки відповідно до статей

22, 1192, 1194 Цивільного кодексу України збитками є не лише витрати, які особа вже понесла, а й ті, які вона повинна понести для відновлення свого порушеного права, а розмір збитків визначається за реальною вартістю робіт, необхідних для відновлення пошкодженого майна.

Крім того, представник позивача зазначив, що розмір завданої шкоди підтверджується звітом від

12 листопада 2024 року № 177758, який відповідачем не спростований та не оскаржений шляхом подання іншого висновку спеціаліста чи клопотання про призначення судової експертизи.

Також у відповіді на відзив представник позивача послався на правові висновки Верховного Суду щодо обов`язку винної особи відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням незалежно від факту проведення ремонту транспортного засобу, у зв`язку з чим просив відхилити заперечення відповідача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частин першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого

2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня

2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Судом встановлено, що постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Даною постановою встановлено, що 24 вересня 2024 року року о 18:00 ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Dacia Logan, державний номер НОМЕР_1 , у м. Києві по вул. Празька, 14, не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем Renault, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим заподіяно матеріальні збитки. Своїми діями порушив п. 2.3.б,

п. 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за статтею124 КУпАП.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Із копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 убачається, що автомобіль Renault Logan, державний номер НОМЕР_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-220449041 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Dacia Logan, державний номер НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТДВ «Страхова група «Оберіг». Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становив 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

Відповідно до листа ТДВ «Страхова група «Оберіг» від 22 листопада 2024 року № 52497/1/ПЗ страховиком прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 80 000,00 грн.

Згідно з квитанцією про зарахування коштів від 22 листопада 2024 року на банківський рахунок позивача перераховано страхове відшкодування у сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень.

Як убачається з адвокатського запиту адвоката Таран Л.М. від 06 грудня 2024 року № 015-1/82/аз, представник позивача звернувся до ТДВ «Страхова група «Оберіг» із вимогою надати копії документів, на підставі яких страховиком здійснено розрахунок страхового відшкодування щодо автомобіля Renault Logan, державний номер НОМЕР_2 .

На зазначений адвокатський запит страховиком надано Звіт № 177758 про оцінку колісного транспортного засобу від 12 листопада 2024 року, виконаний ТОВ «Едак», та ремонтну калькуляцію

№ 177758, складену із застосуванням програмного комплексу Audatex.

Відповідно до Звіту № 177758 про оцінку колісного транспортного засобу від 12 листопада

2024 року ринкова вартість автомобіля Renault Logan, державний номер НОМЕР_2 , до дорожньо-транспортної пригоди становила 247 646,76 грн.

Згідно із зазначеним звітом вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування фізичного зносу складових транспортного засобу визначена у розмірі 137 339,49 грн, тоді як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 84 527,84 грн.

У висновку звіту зазначено, що матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу, визначений у розмірі 84 527,84 грн.

19 грудня 2024 року представником позивача на адресу відповідача направлено письмову вимогу про добровільне відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якій запропоновано сплатити 57 339,49 грн, що становить різницю між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування фізичного зносу у розмірі 137 339,49 грн та виплаченим страховим відшкодуванням у сумі 80 000,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зазначеної вимоги у добровільному порядку.

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, а страхувальник - сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Разом із тим, відповідно до статей 22, 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Статтями 22 та 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страховик відшкодовує потерпілому оцінену шкоду в межах страхової суми, а у разі пошкодження транспортного засобу - витрати на його відновлювальний ремонт з урахуванням фізичного зносу.

Отже, страховик правомірно визначає розмір страхового відшкодування виходячи із вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, тоді як відповідальність особи, яка завдала шкоди, не обмежується таким розрахунком.

Згідно із частиною першою статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц дійшла висновку, що після здійснення страховиком страхової виплати деліктне зобов`язання не припиняється, а особа, яка завдала шкоди, зобов`язана відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, від 09 листопада 2022 року у справі № 497/470/2021.

З огляду на встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача без урахування фізичного зносу становить 137 339,49 грн, тоді як страховиком виплачено 80 000,00 грн страхового відшкодування.

Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням становить 57 339,49 грн (137 339,49 грн - 80 000,00 грн), яка відповідно до статті 1194 ЦК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки позивачем також документально підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, питання їх розподілу підлягає вирішенню відповідно до статей

133, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтями 77-80 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність - достатньою для вирішення справи.

Оцінюючи подані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт заподіяння йому майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір фактичної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування фізичного зносу, факт отримання страхового відшкодування у сумі 80 000,00 грн, а також наявність різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у розмірі 57 339,49 грн.

Відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б спростовували наведені позивачем обставини або свідчили про неправильність визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

При цьому, суд враховує, що визначена у Звіті № 177758 вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування фізичного зносу у розмірі 137 339,49 грн відповідає предмету доказування у цій справі, оскільки саме така сума відображає реальні витрати, необхідні для відновлення пошкодженого транспортного засобу, тоді як страхове відшкодування відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначається з урахуванням фізичного зносу.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням у сумі 57 339,49 грн є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 133 ЦПК України до судових витрат належать судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а після розгляду справи вони підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 08 серпня 2019 року № 01Б-1/63, додаткову угоду від 25 вересня

2024 року № 3, рахунок від 01 травня 2025 року № 29.05, акт виконаних робіт від 02 травня 2025 року

№ 29.05 та платіжну інструкцію від 02 травня 2025 року № ВНН1-НСМА-58М7-5ВНО, які підтверджують фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн. Відповідно до акта виконаних робіт адвокатом виконано роботи з підготовки адвокатських запитів, аналізу звіту про оцінку транспортного засобу, підготовки досудової вимоги та позовної заяви.

З урахуванням характеру спору, складності справи, обсягу наданої правничої допомоги, часу, витраченого адвокатом, та відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що заявлені до стягнення витрати у розмірі 12 000,00 грн є документально підтвердженими, співмірними та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 57 339,49 грн (п`ятдесят сім тисяч триста тридцять дев`ять гривень 49 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги у розмірі 12 000,00 грн (дванадцять тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою:

АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , місце проживання зареєстровано за адресою:

АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду виготовлено 14 липня 2026 року

Суддя О.О. Хромова