Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №907/369/26 — Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/369/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом юридичної особи-нерезидента "Transit-Sk s.r.o."

до відповідача фізичної особи-підприємця Юрак Тетяни Іванівни, с. Розтоки Рахівського району Закарпатської області

про стягнення 4055 євро

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Юридична особа-нерезидент "Transit-Sk s.r.o." в особі представника адвоката Гурського Максима Феліксовича звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи-підприємця Юрак Тетяни Іванівни про стягнення 4055 євро заборгованості за договором поставки товару № 1/24 від 08.08.2024 у зв`язку з непоставкою відповідачем товару.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/369/26 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.04.2026 позовну заяву юридичної особи-нерезидента Transit-Sk s.r.o. без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду нотаріально засвідченого перекладу витягу з реєстру юридичних осіб Словацької республіки, копії інвойсу № 4-Tr-Hu від 08.08.2024, копії платіжної інструкції від 09.08.2024 на українську мову.

За наслідками усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2026 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

18.05.2026 за вх.№ 02.3.1-02/4678/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечив проти позову.

25.05.2026 за вх.№ 02.3.1-02/4970/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання позивача про повернення відзиву без розгляду, мотивоване тим, що до відзиву не долучено докази надіслання такого позивачу, та за вх.№ 02.3.1-02/4978/26 – відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) визначено, що копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи надсилаються (надаються) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 6 статті 165 ГПК України передбачено, що до відзиву додаються документи, що підтверджують надсилання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що позов подано адвокатом позивача, який має електронний кабінет, крім того позов містить відомості щодо адреси представника позивача, натомість у порушення наведених вище приписів процесуального законодавства, до відзиву не додано доказів його надіслання до електронного кабінету позивача (адвоката позивача) чи надіслання відзиву позивачу листом з описом вкладення.

У той же час чинна редакція ГПК України не містить порядку дій суду у разі недотримання учасником справи статті 165 ГПК України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції"). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії").

Основною складовою права на суд є право доступу до суду, яке передбачає забезпечення особі реальної можливості звернутися до суду для вирішення спору. Водночас держава не повинна створювати правових чи практичних перешкод для реалізації такого права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди мають уникати надмірного формалізму, який може негативно вплинути на справедливість судового розгляду, так і надмірної гнучкості, що фактично нівелює вимоги процесуального законодавства (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2023 у справі № 910/9714/22).

Відтак, з урахуванням наведеного, враховуючи що позивач ознайомлений з відзивом, подав відповідь на відзив, таким чином ненадіслання йому копії відзиву з додатками не призвело до порушення його прав, суд вважає за можливе прийняти відзив до матеріалів справи з метою дотримання принципу доступу до правосуддя.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи – також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами внесення попередньої оплати по виставленому відповідачем рахунку за поставку обумовленого договором поставки товару №1/24 від 08.08.2024 товару, яку відповідач не здійснив.

Таким чином, позивач доводить наявність підстав для стягнення з відповідача на його користь сплаченої суми та комісії за переказ коштів в загальній сумі 4055 євро.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач, згідно з поданим відзивом, заперечує проти позову в повному обсязі, зазначає що договір поставки товару № 1/24 від 08.08.2024 не укладала, підпис на якому від імені фізичної особи-підприємця Юрак Тетяни Іванівни підроблений.

В той же час, повідомляє, що за відсутність легітимного договору, відповідач виконала роботу та підготувала товар, про який йшлося у попередніх перемовинах, проте представники позивача не з`явилися для отримання товару та не забезпечили його вивезення (самовивіз).

Відповідь на відзив позивача.

Щодо незабезпечення представниками позивача вивезення (самовивезення) товару, зазначає, що наведене умовами договору не передбачалось.

Також просить суд врахувати, що відповідачем не заперечується факт виставлення нею рахунку на оплату № 4-Tr Hu від 08.08.2024 та факту одержання нею грошових коштів в розмірі 4000 євро від Transit-SK s.r.o. на свій поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ "КБ ПриватБанк".

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що 08.08.2024 між фізичною особою-підприємцем Юрак Тетяною Іванівною, як постачальником та компанією "Transit-Sk s.r.o.", як покупцем укладено договір поставки товару № 1/24 (далі – договір), за змістом пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві продукцію, а саме: пиломатеріали хвойних порід – обрізні, різної ширини, товщини та довжини; пило продукція з деревини у вигляді профільованого пагонажу (далі – товар), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити за нього відповідну суму.

Відповідно до пункту 1.3 договору асортимент, кількість та якість товару вказуються на кожну поставку окремо в рахунку-фактурі (специфікації) на кожну відправку постачальника.

Відповідно до пункту 1.6 договору вантажоотримувач вказується у рахунках-фактурах постачальника на кожну поставку окремо.

Розділом 2 договору сторони визначили базисні умови поставки, зокрема, постачальник передає покупцеві товари в строки погоджені сторонами. Постачальник несе усі витрати, пов1язані з митами та зборами на території України, а далі це покладається на покупця (пункт 2.1 договору).

Поставка товару здійснюється на умовах FCA, DAP, CIP. Місце вказане у товаро-супровідних документах (пункт 2.2 договору).

Моментом переходу права власності на товар, згідно з пунктом 2.3 договору, є момент замитнення даного товару в пункті митного контролю, та відліковується з дати оформлення вантажно-митної декларації.

Пунктом 3.2 договору визначено що покупець може здійснювати авансові попередні оплати у валюті контракту за майбутні поставки товару, а постачальник у разі отримання на його банківські рахунки авансів від покупця зобов`язується відвантажувати на адресу покупця продукцію до повного погашення вартості отриманих авансів. Витрати по сплаті комісійних банка-кореспондента за переказ коштів покупцем на адресу постачальника здійснюється за рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 4.1 договору передача (приймання-здавання) товару здійснюється в пункті поставки.

Також судом встановлено, що продавцем було виставлено покупцю рахунок-фактуру № 4-Tr Hu від 08.08.2024 на оплату поставки пиломатеріалів загальною вартістю 6 631,20 євро.

Відповідно до платіжного документу (деталі руху коштів) від 09.08.2024 Transit-Sk s.r.o. перерахувало фізичній особі-підприємцю Юрак Тетяні Іванівні суму 4 000 євро, комісія за перерахунок яких склала 55 євро у якості оплати рахунку invoice 4-Tr Hu від 08.08.2024/

Натомість, за твердженням позивача фізична особа-підприємець Юрак Тетяна Іванівна не поставила товар, за який було сплачено аванс, що і стало підставою для звернення Transit-Sk s.r.o. з даним позов до суду про стягнення суми попередньої оплати.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу частини 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За загальним правилом договір набирає чинності з моменту його укладення (частина 2 статті 631 ЦК України). При цьому, моментом укладання договору є момент досягнення згоди щодо його істотних умов (частина 1 статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, укладеними в письмовій формі.

В силу статті 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Порядок та строки оплати товару у відносинах поставки врегульовано загальними норми статей 692 та 693 ЦК України.

Так, відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Судом встановлено, що згідно з пунктом 2.2 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах FCA, DAP, CIP. Місце вказане у товаро-супровідних документах.

Відповідно до міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" FCA (франко-перевізник) означає, що зобов`язання продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому місці або пункті. Якщо покупець не вказав точного пункту, то продавець може вибрати у межах домовленого місця або зони пункту, де перевізник візьме товар під свою відповідальність. Якщо згідно з торговим звичаєм потрібна допомога продавця щодо укладення договору з перевізником (наприклад, у випадку використання залізничного або повітряного транспорту), то продавець може діяти на ризик і рахунок покупця;

- CIP (перевезення і страхування оплачені до) означає, що продавець має ті ж зобов`язання, як у випадку умови CPT, але додатково він повинен забезпечити страхування вантажу для усунення ризиків покупця у зв`язку із загибеллю або пошкодженням товару при перевезенні. Продавець укладає договір страхування і сплачує страховий внесок. Покупець повинен мати на увазі, що у відповідності з умовою CIP продавець повинен отримати страховку тільки на мінімальне покриття. Термін CIP вимагає, щоб продавець здійснив очистку товарів від мита на експорт. Цей термін можна використовувати для будь-якого виду перевезення, включаючи перевезення різними видами транспорту;

- DAF (поставка до кордону) означає, що обов`язки продавця вважаються виконаними у момент прибуття товару, очищеного від мита на експорт, у зазначений пункт і місце на кордоні, однак до вступу на "митний кордон" країни, зазначеної в договорі. Термін "кордон" можна використовувати для будь-якого кордону, включаючи країни експорту. Тому надзвичайно важливо, щоб розглядуваний кордон був точно визначений шляхом зазначення в терміні пункту і місця. Ці умови призначені для застосування головним чином при перевезенні товару залізницею або автомобільним транспортом, але вони можуть застосовуватися незалежно від способу перевезення.

Аналізуючи наведені умови укладеного між сторонами договору, а також міжнародні правила по тлумаченню термінів "Інкотермс", суд дійшов висновку, що саме на продавця (відповідача у цій справі) покладається обов`язок з вчинення дій, спрямованих на здійснення поставки товару у зазначений пункт і місце на митному кордоні.

Натомість, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які підтверджують виконання продавцем обов`язку із здійснення поставки товару.

При цьому, доводи відповідача про неукладеність договору № 1/24 від 08.08.2024 та, як наслідок, відсутність зобов`язань за таким, спростовуються обставинами, викладеними у відзиві, а саме щодо вчиненням відповідачем дій з підготовки та зібрання товару, необхідного для поставки за виставленим самим же відповідачем рахунком № 4-Tr-Hu від 08.08.2024.

Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 викладено висновок, відповідно до якого виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) – це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Зі змісту наведеної норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі – формі позову (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17).

Згідно з приписами статей 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні докази як повернення відповідачем суми попередньої оплати, так і доказів поставки товару, у позивача станом на час вирішення спору у даній справі наявне визначене частиною 2 статті 693 ЦК України право вимагати повернення такої суми попередньої оплати.

Щодо вирішення спору в частині заявленої у позові вимоги про стягнення 55 євро комісії за послуги банківського переказу, то суд враховує умови пункту 3.2 договору, відповідно до яких витрати по сплаті комісійних банка-кореспондента за переказ коштів покупцем на адресу постачальника здійснюється за рахунок постачальника, тобто відповідача у цій справі.

Резюмуючи викладене, суд зазначає про доведення позивачем факту порушення відповідачем зобов`язання щодо поставки товару. Натомість, відповідач станом на день розгляду даної справи не надав суду доказів поставки оплаченого товару чи повернення суми попередньої оплати, відсутності зобов`язань за договором не довів, отже суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплата та суми комісії за банківський переказ, а відтак про задоволення позову в повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Юрак Тетяни Іванівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит-СК с.р.о." ("Transit-Sk s.r.o.") (85106, Словаччина, м.Братислава – район Петржалка, вул. Будатінська, 3230/16А, ІНО 55508227) суму попередньої оплати у розмірі 4055 євро, що станом на дату звернення позивача із позовом до суду 26.03.2026 за офіційним курсом Національного банку України становить 206 206,08 грн (двісті шість тисяч двісті шість гривень 08 коп.), а також 3 328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 14.07.2026.

Суддя Д. Є. Мірошниченко