Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №904/4979/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026 м.Дніпро Справа № 904/4979/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Золотарьової Я.С. (доповідач),

суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.

секретар судового засідання: Янкіна Г.Д.

представники учасників провадження:

від позивача (скаржника): Губайдуллін О.Ф.

від відповідача: Козаченко В.В.

розглянув матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026, повний текст якого складено 17.04.2026 (суддя Красота О.І.)

у справі № 904/4979/25

за позовом Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод", м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст справи

Державне підприємство "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" і просило суд стягнути основний борг у розмірі 34 999 680,00 грн., пеню у розмірі 1 531 236,00 грн., штраф у розмірі 1 837 483,20 грн., 3% річних у розмірі 20 136,80 грн.

20.11.2025 від Позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій він просив суд стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 34 999 680,00 грн., пеню у розмірі 4 943 704,80 грн., штраф у розмірі 3 062 472,00 грн., 3% річних у розмірі 244 518,31 грн., інфляційні втрати у розмірі 420 941,15 грн.

05.01.2026 від Позивача надійшла заява про зміну предмету позову (яка фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог), в якій він просив суд:

- заяву про зміну предмету позову від 20.11.2025 за вих. № 25/256-572 залишити без розгляду;

- ціну позовних вимог вважати у розмірі 11 859 641,58 грн.;

- стягнути з Відповідача пеню у розмірі 7 572 180,78 грн., штраф у розмірі 4 287 460,80 грн.;

- повернути Позивачу судовий збір у розмірі 362 009,51 грн., сплачений до Державного бюджету України згідно з платіжними інструкціями № 165 від 12.09.2025, №65254 від 20.11.2025.

Вищевказані заяви були прийняті судом до розгляду.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що Позивач на виконання умов Договору поставки № 330625 від 14.03.2025 сплатив Відповідачу 34 999 680,00 грн. Однак Відповідач поставив товар із прострочкою.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі №904/4979/25 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" на користь Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" пеню у розмірі 2 351 978,50 грн., штраф у розмірі 612 494,40 грн., судовий збір у розмірі 35573,68 грн.

В решті позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з цим судовим рішенням, Державне підприємство "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, та просить скасувати судове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі №904/4979/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 5 550 202,25 грн, штрафу в розмірі 3 674 966,40 грн. та судового збору в розмірі 142 320,94 грн., ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства “Науково-виробниче об`єднання “Павлоградський хімічний завод” у повному обсязі; судові витрати покласти на Відповідача.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 по справі № 904/4979/25 є незаконним та необґрунтованим через порушення норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд неправильно витлумачив формулювання “протягом 30 календарних днів після попередньої поставки”. На думку суду, нарахування штрафних санкцій за прострочення наступних партій (після першої) можливе лише після настання кінцевої дати поставки останньої партії (01.12.2025). Позивач же вважає, що такий підхід нівелює зміст визначених договором строків та ігнорує вимоги щодо своєчасності поставок кожної партії.

Скаржник вказує, що висновки суду фактично унеможливлюють захист його права на своєчасну поставку кожної окремої партії товару, що є критичним, оскільки позивач є підприємством військово-промислового комплексу і товар закуповувався для виконання державного контракту.

Судове тлумачення, яке значно збільшує строки поставки для відповідача, на думку апелянта, суперечить закріпленим у ст. 3 ЦК України принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Апелянт наголошує на наявності зв`язку між простроченням першої партії та всіма наступними, оскільки недотримання строку початкової поставки призвело до зміщення графіку поставок по контракту вцілому.

Позивач наполягає, що розрахунок пені (7 572 180,78 грн) та штрафу (4 287 460,80 грн) є вірним і відповідає п. 10.2.2 Договору, який передбачає відповідальність за порушення термінів поставки.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, просить залишити в силі рішення суду, а апеляційну скаргу – без задоволення.

У відзиві відповідач зазначає, що вимога про стягнення суми передплати (основного боргу) є передчасною, оскільки на момент подання відзиву вже здійснював відвантаження товару, що робило неможливим встановлення точної суми заборгованості. Не зрозуміле речення

Відповідач визнав позовні вимоги лише в частині стягнення неустойки та 3% річних за прострочення поставки першої партії товару, оскільки строк її поставки був пов`язаний з подією, що вже настала — отриманням передоплати.

Відповідач зазначає, що за умовами договору строк поставки кожної наступної партії починається з моменту поставки попередньої. Оскільки першу партію ще не було поставлено, строки поставки другої та третьої партій не розпочалися, а отже, нарахування за них пені та штрафу є неправомірним.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів - Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження. Призначено судове засідання на 18.06.2026. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи (оскарження) №904/4979/25, необхідні для розгляду апеляційної скарги.

29.05.2026 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

03.06.2026 матеріали справи №904/4979/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 судове засідання, призначене на 18.06.2026, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Фещенко Ю.В. у відпустці в період з 09.06.2026 по 19.06.2026. Призначино іншу дату судового засідання на 07.07.2026.

В судовому засіданні 07.07.2026 заслухано представників сторін та Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені апеляційним судом та мотиви судового рішення

14.03.2025 між Державним підприємством "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" (далі – Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" (далі – Відповідач, Постачальник) укладено Договір поставки № 330625 (далі – Договір).

За умовами п. 1.1 Договору Постачальник, згідно з наданим кресленням 000-019069-00, технічних умов 000-020374-00 ТУ, формуляру 000-019069-00 ФО, які передаються Постачальнику актом приймання-передачі (Додаток № 1) до Договору, який є невід`ємною частиною, зобов`язується виготовити та передати у власність Покупця оснащення формуюче кресл. 000-019069-00, (далі – товар) кількість і ціни якого визначені у Специфікації (Додаток № 2), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар за даними, вказаними у Специфікації (Додатку № 2), що є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору Постачальник повинен виготовити та передати у власність Покупцю товар, що поставляється за цим Договором, комплектність і якість якого відповідає технічним вимогам конструкторської документації, стандартам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до його якості, відповідно до законодавства України (ДСТУ, ТУ).

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунки за товар проводяться Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, таким чином:

- 50% - передоплата протягом 10 календарних днів з моменту підписання Специфікації;

- 50% - від вартості партії поставленого товару після підписання сторонами акту приймання-передачі відповідної партії товару, протягом 20 робочих днів.

Згідно з п. 3.2 Договору товар передається з такими документами (обов`язково):

- оригінал рахунка-фактури;

- видаткова накладна;

- товарно-транспортна накладна;

- документ, що засвідчує якість продукції та відповідність конструкторській документації, засвідчений службою контролю якості підприємства Постачальника (формуляр, акт на випробування на кожну одиницю відвантаженого товару, сертифікати на матеріали).

Відповідно до п. 4.1 Договору сума Договору на момент укладання становить: 58332800,00 грн., ПДВ 20% - 11 666 560,00 грн., всього з ПДВ – 69 999 360,00 грн.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що термін поставки товару визначається у Специфікаціях (Додатках) до Договору.

Згідно з п. 5.2 Договору місце поставки товару: DDP - м. Павлоград, склад Покупця (м. Павлоград, вул. Заводська, 44), відповідно до Інкотермс-2010.

Датою поставки товару та датою переходу права власності на товар вважається дата, зазначена під підписом повноважного представника Покупця на видатковій накладній, поставлена в момент передачі товару у названому місці, за наявності всіх документів за п. 3.2.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2025, а в частині взаєморозрахунків – до повного виконання сторонами обов`язків, а в частині гарантійного терміну – до його закінчення. У разі відсутності письмової заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов Договору за 30 днів до закінчення його дії, він вважається продовженим на кожний календарний рік на умовах, передбачених Договором.

Згідно з пп. 9.2.1 п. 9.2 Договору Покупець має право контролювати поставку товарів у строки, встановлені Договором.

Відповідно до пп. 9.3.1 п. 9.3 Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені умовами Договору.

Згідно з пп. 10.2.2 п. 10.2 Договору у разі порушення Постачальником строку поставки товару, обумовленого п. 5.1 Договору, якщо це не відбулось за попереднім погодженням сторін і дана затримка виникла не внаслідок форс-мажорних обставин, Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до п. 11.1 Договору термін нарахування сторонами штрафних санкцій за Договором не обмежується 6 (шістьма) місяцями з моменту виконання зобов`язань за Договором, у зв`язку з чим штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов`язання.

14.03.2025 від Позивача до Відповідача було здійснено передачу технічної документації: оснащення формуюче (кресл. 000-019069-00); технічні умови (000-019069-00 ТУ) та формуляр (000-019069-00 ФО), про що складено відповідний акт приймання-передачі від 14.03.2025 до Договору поставки № 330625 від 14.03.2025 (Додаток № 1 до Договору).

Специфікацією № 1 від 14.03.2025 (Додаток № 2 до Договору) сторони узгодили поставку товару: оснащення формуюче кресл. 000-019069-00 у кількості 40 комплектів, на загальну суму 69 999 360,00 грн. з ПДВ.

Крім того, згідно з цією Специфікацією встановлені такі терміни поставки товару:

Відповідач зобов`язується здійснити поставку першої партії товару у кількості 5 комплектів протягом 90 календарних днів (включаючи період підготовки виробництва) з моменту отримання передоплати від Позивача. Постачання кожної наступної партії товару у кількості не менше 10 комплектів здійснюється протягом 30 календарних днів після попередньої поставки. Остання партія товару має бути поставлена не пізніше листопада 2025 року.

25.03.2025 Позивач на підставі рахунку на оплату № 93 від 18.03.2025 здійснив оплату у розмірі 34 999 680,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 6098 від 24.03.2025 (50% п. 3.1 Договору).

Проте, як зазначав Позивач, станом на момент подання позову Відповідач не здійснив жодної поставки товару.

Листом за № 38/734-294 від 18.07.2025 Позивач просив Відповідача надати інформацію щодо причин прострочення строків постачання товару та негайно вжити заходи для виконання умов Договору. Натомість, Відповідачем даний лист було проігноровано, товар на адресу Позивача поставлено не було.

08.08.2025 Позивач надіслав Відповідачу претензію за № 25/247-14 від 29.07.2025 з вимогою терміново поставити йому товар мінімальною кількістю 15 комплектів на суму 26 249 760,00 грн., а також сплатити на користь Позивача, за порушення термінів поставки товару, пеню у розмірі 419 996,16 грн. та штраф у розмірі 612 494,40 грн.

11.08.2025 Відповідач отримав вказану претензію, однак відповіді не надав, товар мінімальною кількістю 15 комплектів на суму 26 249 760,00 грн. не поставив, штраф та пеню Позивачу не сплатив.

20.08.2025 Позивач отримав від Відповідача лист за № 20/08-01 від 20.08.2025, в якому останній просив надати час для виправлення затримки у поставці товару та не застосовувати штрафні санкції, однак жодних пояснень щодо причин такої затримки не навів.

22.08.2025 (на електронну адресу) та 25.08.2025 (поштою) Позивач, керуючись ст. 693 ЦК України, надіслав Відповідачу вимогу за № 25/256-421 від 22.08.2025 про повернення попередньої оплати у розмірі 34 999 680,00 грн., сплату пені у розмірі 1 419 996,16 грн. та штрафу у розмірі 612 494,40 грн., за порушення термінів поставки товару.

Оскільки станом на час подання позову Відповідач не здійснив ані постачання товару, ані повернення коштів попередньої оплати у розмірі 34 999 680,00 грн., Позивач просив суд стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 34 999 680,00 грн., пеню у розмірі 1 531 236,00 грн., штраф у розмірі 1 837 483,20 грн., 3% річних у розмірі 20 136,80 грн.

Надалі, 20.11.2025 від Позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій він просив суд стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 34 999 680,00 грн., пеню у розмірі 4 943 704,80 грн., штраф у розмірі 3 062 472,00 грн., 3% річних у розмірі 244 518,31 грн., інфляційні втрати у розмірі 420 941,15 грн.

Надалі, 05.01.2026 від Позивача надійшла заява про зміну предмету позову (яка фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог), в якій він просив суд:

- заяву про зміну предмету позову від 20.11.2025 за вих. № 25/256-572 залишити без розгляду;

- ціну позовних вимог вважати у розмірі 11 859 641,58 грн.;

- стягнути з Відповідача пеню за загальний період з 24.06.2025 по 22.12.2025 у розмірі 7 572 180,78 грн., штраф у розмірі 4 287 460,80 грн.;

- повернути Позивачу судовий збір у розмірі 362 009,51 грн., сплачений до Державного бюджету України згідно з платіжними інструкціями № 165 від 12.09.2025, №65254 від 20.11.2025.

Так, Відповідач у повному обсязі здійснив поставку обладнання на адресу Позивача (м. Павлоград, вул. Заводська, 44).

Поставка комплектів обладнання підтверджується актами приймання-передачі та товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи.

Мотиви рішення щодо частково задоволення позову ґрунтуються на таких аргументах:

Суд не погодився з розрахунком позивача, який вважав, що строки поставки наступних партій товару обчислюються від граничного строку поставки попередньої партії.

Суд з посиланням на умови Специфікації (формулювання “протягом 30 календарних днів після попередньої поставки”) та ст. 253 ЦК України, вказав, що початку перебігу строку є дата фактичної поставки товару, а не дата, коли вона мала відбутися.

Щодо першої партії (5 комплектів) суд визнав нарахування неустойки правомірним, оскільки строк її поставки був пов`язаний з подією, що вже настала — отриманням передоплати 25.03.2025. Граничний строк поставки цієї партії сплив 23.06.2025. Оскільки першу партію не було поставлено вчасно, строки поставки для другої та наступних партій не розпочалися.

Умова Специфікації про те, що остання партія має бути поставлена не пізніше листопада 2025 року, є договірною гарантією позивача. Оскільки фактична поставка відбулася лише у грудні 2025 року, суд визнав обґрунтованим нарахування санкцій за порушення строку поставки всіх партій товару, крім першої, починаючи з 01.12.2025.

Суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є невірним, оскільки він помилково визначив моменти початку прострочення поставки для наступних після першої партій товару. Натомість розрахунок відповідача суд визнав обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договору та нормам законодавства.

Суд врахував, що під час розгляду справи відповідач у повному обсязі поставив обладнання (всього 39 комплектів згідно з видатковими накладними).

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з пп. 10.2.2 п. 10.2 Договору у разі порушення Постачальником строку поставки товару, обумовленого п. 5.1 Договору, якщо це не відбулось за попереднім погодженням сторін і дана затримка виникла не внаслідок форс-мажорних обставин, Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Позивач нарахував до стягнення з Відповідача пеню за загальний період з 24.06.2025 по 22.12.2025 у розмірі 7 572 180,78 грн. та штраф у розмірі 4 287 460,80 грн.

Специфікацією № 1 від 14.03.2025 сторони погодили такі строки поставки товару:

Відповідач зобов`язується здійснити поставку першої партії товару у кількості 5 комплектів протягом 90 календарних днів (включаючи період підготовки виробництва) з моменту отримання передоплати від Позивача. Постачання кожної наступної партії товару у кількості не менше 10 комплектів здійснюється протягом 30 календарних днів після попередньої поставки. Остання партія товару має бути поставлена не пізніше листопада 2025 року.

Згідно з п. 5.2 Договору датою поставки товару та датою переходу права власності на товар вважається дата, зазначена під підписом повноважного представника Покупця на видатковій накладній, поставлена в момент передачі товару в названому місці, за наявності всіх документів за п. 3.2.

Отже, поставку першої партії товару у кількості 5 комплектів Відповідач повинен був здійснити у строк до 23.06.2025 включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 213 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України умови Договору та Специфікації підлягають тлумаченню, виходячи з буквального значення використаних формулювань і дійсної спільної волі сторін. Формулювання "протягом 30 календарних днів після попередньої поставки" не допускає альтернативного тлумачення та не може підмінятись конструкцією "після кінцевого строку попередньої поставки", яку фактично використовує Позивач.

З огляду на наведене суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про можливість нарахування неустойку за прострочення поставки першої партії товару, строк виконання якої був пов`язаний з подією, що настала (сплата авансу 50%). Водночас, підстави для нарахування неустойки за наступні партії відсутні, оскільки строки їх поставки не розпочались.

Так, відповідно до Специфікації № 1 від 14.03.2025 Відповідач має поставити оснащення формуюче у кількості 40 штук.

Позивач вказує про те, що 1 партія має складати 5 шт; 2, 3, 4 партії у кількості по 10 шт., а 5 партія у кількості 5 шт.

Але, виходячи з умов Специфікації № 1 від 14.03.2025, кількість комплектів для кожної з партій (окрім першої) є невизначеною, оскільки лише вказано, що кожна наступна партія крім першої має складати не менше, ніж 10 шт. Отже, поставка може бути поділена на різну кількість партій. Наприклад, перша партія у кількості 5 штук (обов`язкова умова), а друга партія - 35 штук. Тоді друга партія буде відповідно й останньою. Договором же передбачено, що остання партія має бути поставлена не пізніше листопада 2025 року.

Встановлення мінімальної кількості товару для партій свідчить про намір сторін надати відповідачу гнучкість у формуванні партій, з урахуванням виробничого циклу, а не встановити жорсткий графік поставок.

Правильність вказаного тлумачення умов договору судом першої інстанції підтверджується також і тим, що сторони передбачили кінцевий термін поставки – листопад 2025. Тобто, при укладенні договору сторони визначились, що товар (остання партія) може бути поставлено до кінця листопаду 2025 року.

За наявності такої умови, нарахування неустойки за прострочення строків поставки товару суперечить логіці умов договору у їх взаємозв?язку, оскільки допускає, що поставка з 24.06.2025 до 01.11.2025 може бути одночасно як такою, що відповідає умовам договору, так і такою, що не відповідає тим самим умовам. Крім того, якщо виходити з того розуміння умов договору, яке наводить позивач, у договорі має бути визначена точна кількість товару, яку відповідач повинен був поставити протягом 30 днів, після дати поставки першої партії товару у кількості 5 шт. Натомість, умови договору залишає визначення розміру наступної після першої партії на розсуд постачальника, вказуючи лише на те, що така кількість має бути не меншою ніж 10 комплектів. Тобто від 10 до 35 комплектів.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач помилково визначив момент початку нарахування пені щодо інших партій, тоді як він починається з 01.12.2025, оскільки кінцева дата загальної поставки є дата 30.11.2025.

Умовами Специфікації № 1 від 14.03.2025 передбачено, що остання партія товару має бути поставлена не пізніше листопада 2025 року. Встановлення кінцевого строку поставки останньої партії - не пізніше листопада 2025 року - є договірною гарантією інтересів Позивача та запобіжником від зловживань. Відповідач у своєму розрахунку враховує це та починає нарахування штрафних санкцій для останньої партії з 01.12.2025, оскільки зобов`язання в цілому було виконано у грудні 2025 року.

Тому, до стягнення з відповідача підлягає пеня за загальний період з 24.06.2025 по 22.12.2025 у розмірі 2 351 978,50 грн. та штраф у розмірі 612 494,40 грн. В решті позовних вимог щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 5 220 202,28 грн. та штрафу у розмірі 3 674 966,40 грн. слід відмовити.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Відповідача пені у розмірі 2 351 978,50 грн., штрафу у розмірі 612 494,40 грн, а в решті позову слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі № 904/4979/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі № 904/4979/25 – залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 14.07.2026.

Головуючий суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк

Суддя Ю.В. Фещенко