Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №908/962/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026 м.Дніпро Справа № 908/962/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Золотарьової Я.С. (доповідач),

суддів: Віннікова С.В., Мартинюка С.В.

секретар судового засідання: Янкіна Г.Д.

представники учасників провадження:

від позивача (скаржника): Шиш А.Б.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

від третьої особи-3: не з`явився

розглянув матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026, суддя Корсун В.Л.

у справі №908/962/26

за позовом: ОСОБА_1 , с. Барвінівка, Запорізька область

до відповідача 1: Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича, м. Запоріжжя

до відповідача 2: ОСОБА_2 , с. Володимирівське, Запорізька область

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Барви", с. Барвінівка, Запорізька область

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Акціонерне товариство "ОТП Банк", м. Київ

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", 08702, м. Обухів, Київська область

про визнання дій протиправними та скасування вимог приватного виконавця

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст справи та ухвалених рішень

02.10.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С., треті особи: ТОВ "БАРВИ", АТ "ОТП БАНК", ТОВ "СПЕКТР-АГРО", ОСОБА_2 , в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. від 21.09.2021 року № 7521 у виконавчому провадженні № 63929833 від 26.02.2021 року з примусового виконання виконавчого листа № 908/1473/20, виданого 26.01.2021 року Господарським судом Запорізької області, в частині зобов`язання керівника юридичної особи, засновника, а також учасників ТОВ "Барви" не вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну засновників (учасників) товариства, а також внесення змін, що стосуються засновників (учасників) товариства, до статуту товариства.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2025 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026 року, відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі.

Вказані рішення адміністративних судів були мотивовані тим, що позивач, який є відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань представником ТОВ "БАРВИ", оскаржуючи вимогу приватного виконавця у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення, ухваленого відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України, має право на звернення до Господарського суду Запорізької області в порядку господарського судочинства зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця під час виконання судового наказу №908/1473/20, виданого 26.01.2021, саме як представник ТОВ "БАРВИ", а відтак даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В подальшому, до Господарського суду Запорізької області 20.04.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича та ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування вимог приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. від 21.09.2021 № 7521 у виконавчому провадженні № 63929833 від 26.02.2021 з примусового виконання виконавчого листа № 908/1473/20, виданого 26.01.2021 Господарським судом Запорізької області, в частині зобов`язання керівника юридичної особи, засновника, а також учасників ТОВ “БАРВИ” не вчиняти будь-які дії спрямовані на зміну засновників (учасників) товариства, а також внесення змін, що стосуються засновників (учасників) товариства, до статуту товариства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є одним із засновників (учасників) ТОВ “БАРВИ”. Згідно зі ст. 96-1, 100 Цивільного кодексу України та ст. 24 Закону “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”, учасники мають законне право у будь-який час вийти з товариства. Оскаржувана вимога виконавця, яка забороняє вчиняти дії щодо зміни складу учасників, порушує ці права.

Позивач стверджує, що аналіз Закону України “Про виконавче провадження” (зокрема ст. 13, 18) свідчить про те, що виконавець не наділений правом забороняти засновникам виходити зі складу учасників юридичної особи-боржника. Виконавець має діяти виключно у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У виконавчому провадженні боржником є ТОВ “БАРВИ”, а не сам позивач. Оскільки учасники товариства не несуть додаткової відповідальності за зобов`язаннями компанії своїм майном, заборона позивачці вчиняти дії щодо виходу з товариства є незаконним втручанням у її діяльність та діяльність підприємства.

Позивач вже звертався до адміністративного суду, проте йому було відмовлено у відкритті провадження з мотивуванням, що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Відповідно, звернення до господарського суду є єдиним доступним способом захисту її прав.

Також 13.05.2026 до суду від відповідача 2 надійшла заява про закриття провадження у справі.

Заява обґрунтована тим, що цей спір має розглядатись в порядку адміністративного, а не господарського судочинства. ОСОБА_3 є учасником ТОВ “Барви”, але не є стороною виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 339 ГПК України, право на оскарження дій виконавця в господарському суді мають лише сторони провадження. Для інших осіб (не сторін) діє ст. 287 КАС України, яка визначає адміністративну юрисдикцію для таких спорів.

Заявник посилається на обов`язкові висновки Великої Палати Верховного Суду (зокрема у справі № 823/359/18) та Касаційного адміністративного суду, які визначають, що якщо позивач не є стороною виконавчого провадження, справа підлягає розгляду в адміністративних судах, навіть якщо виконавчий документ видав господарський суд.

З 25.06.2024 діяльність Микити Безмагоричних як приватного виконавця припинена на підставі наказу Міністерства юстиції. Особа, яка втратила статус приватного виконавця, більше не є суб`єктом виконавчих правовідносин і не має права вчиняти, скасовувати або змінювати будь-які документи у виконавчому провадженні (зокрема й оскаржувану вимогу № 7521). Оскільки заявник позбавлений владних повноважень, він об`єктивно не зможе виконати судове рішення у разі задоволення позову. При цьому в законодавстві існує прогалина, яка наразі унеможливлює офіційну передачу матеріалів провадження від нього до тимчасового виконавця, що підтверджено судовою практикою в інших справах.

Таким чином, провадження у справі має бути закрите повністю через порушення юрисдикції, або принаймні в частині вимог до нього особисто через відсутність предмета спору.

Також 14.05.2026 до суду від відповідача 1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

Заява обґрунтована тим, що відповідач-1 є неналежним відповідачем, оскільки позивач вимагає скасувати вимогу від 21.09.2021, яку видав інший приватний виконавець - Безмагоричних М.А. ОСОБА_4 був призначений тимчасовим приватним виконавцем лише 02.08.2024, тобто через три роки після видання документа.

Відповідно до Закону № 1403-VIII, повноваження тимчасового приватного виконавця є вичерпними й не включають право скасовувати або переглядати рішення попереднього виконавця. Він не є процесуальним наступником і не володіє дискреційними повноваженнями свого попередника.

Заявник не отримував матеріалів виконавчого провадження № 63929833. Це зумовлено прогалиною в законодавстві щодо механізму передачі справ, що вже було підтверджено судовими рішеннями у справі № 335/10221/24, які мають преюдиційне значення.

Заявник наголошує, що спір взагалі не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. ОСОБА_1 є учасником товариства-боржника, але не є стороною виконавчого провадження. Ст. 339 ГПК України дозволяє оскаржувати дії виконавця в господарському суді виключно сторонам провадження (стягувачу та боржнику).

Згідно з обов`язковими висновками Верховного Суду (справа № 823/359/18), якщо дії виконавця оскаржує особа, яка не є стороною провадження, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

На основі цього заявник вважає, що будь-яке рішення господарського суду щодо нього буде об`єктивно невиконуваним, а саме провадження має бути закрите на підставі п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 заяву та клопотання відповідачів-1, 2 про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Мотиви ухвали про закриття провадження у справі

Суд дійшов висновку, що цей спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки позивач, хоча і є засновником ТОВ “БАРВИ”, не є стороною виконавчого провадження № 63929833 (сторонами є лише АТ “ОТП Банк” як стягувач та ТОВ “БАРВИ” як боржник).

Суд зазначив, що право на оскарження рішень чи дій виконавця в господарському суді мають виключно сторони виконавчого провадження. Позивачка, не маючи статусу сторони, не наділена процесуальним правом звертатися з таким позовом (який за суттю є скаргою на дії виконавця) до господарського суду.

Спираючись на ст. 287 КАС України, суд вказав, що особи, які не є сторонами виконавчого провадження, але вважають, що їхні права порушені діями виконавця, мають захищати свої інтереси в адміністративних судах.

Суд обґрунтував своє рішення з посиланнями на сталу практику Верховного Суду, яка є обов`язковою згідно із законом, а саме: постанова Великої Палати ВС від 27.03.2019 у справі № 823/359/18, де встановлено, що оскарження вимоги виконавця особою, яка не є стороною провадження, має відбуватися за правилами адміністративного судочинства; постанова Касаційного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі № 640/31279/20, яка підтвердила ідентичний підхід у схожих правовідносинах.

Суд окремо наголосив, що закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України не порушує права позивачки на справедливий суд (ст. 6 Конвенції), оскільки це рішення є наслідком недоліків, допущених при обранні юрисдикції під час подання позову.

Таким чином, суд задовольнив клопотання відповідачів та закрив провадження, оскільки вважає, що вимоги до приватного виконавця від особи, яка не є боржником чи стягувачем, мають розглядатися адміністративним судом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її мотиви

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області у справі №908/962/26 від 02.06.2026 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду Запорізької області про закриття провадження у справі є незаконною та необґрунтованою через порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Скаржник вказує, що спочатку звернувся з позовом до адміністративного суду, який відмовив у відкритті провадження, зазначивши, що справа має розглядатися в порядку господарського судочинства. В подальшому скаржник звернувся до господарського суду, той закрив провадження, зазначивши протилежне - що справа підлягає розгляду в адміністративному суді. Тобто суди різних юрисдикцій вказують один на одного, фактично залишаючи скаржника без судового захисту.

Скарга спирається на правові позиції, які висловлені у постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19. Згідно з цією позицією, у разі існування юрисдикційного конфлікту (коли один суд вже відмовив у розгляді через нібито неналежну юрисдикцію), справа має бути розглянута судом, до якого звернулися, навіть якщо це інше судочинство, аби забезпечити саму суть права на доступ до суду.

Скаржник стверджує, що оскаржувана ухвала не відповідає ст. 124 та ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України, а також ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий розгляд справи “судом, встановленим законом”. Цитується практика ЄСПЛ (справи “Безимянная проти Росії”, “Буланов та Купчик проти України” та інші), де наголошується, що держава має забезпечити ефективний механізм вирішення спорів щодо юрисдикції.

По суті позову скаржник наголошує, що він є засновником ТОВ “БАРВИ” і не є стороною виконавчого провадження. Вимога приватного виконавця, яка забороняє вчиняти дії щодо зміни складу засновників (виходу зі складу учасників), вважається незаконним втручанням у діяльність товариства та обмеженням прав його учасників, що суперечить чинному законодавству.

Оскільки повторне звернення до адміністративного суду з тих самих підстав не допускається (згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України), звернення до господарського суду було єдиним доступним способом захисту прав позивачки.

На підставі цього представник скаржника просить скасувати ухвалу про закриття провадження та направити справу до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Сторони не скористались своїм процесуальним правом на подання заяв по суті спору, письмових пояснень, заперечень чи клопотань.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів –Віннікова С.В., Джепи Ю.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження. Призначено судове засідання на 07.07.2026. Витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи (оскарження) №908/962/26, необхідні для розгляду апеляційної скарги.

18.06.2026 матеріали справи №908/962/26 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2026, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Джепи Ю.А. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 908/962/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів - Віннікова С.В., Мартинюка С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2026 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 у справі № 908/962/26 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів - Віннікова С.В., Мартинюка С.В.

У судове засідання 07.07.2026 до судового засідання з`явився представник скаржника, надав пояснення у справі. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 07.07.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм.

Скаржник стверджує, що оскаржувана ухвала не відповідає ст. 124 та ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України, а також ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий розгляд справи “судом, встановленим законом”, оскільки держава має забезпечити ефективний механізм вирішення спорів щодо юрисдикції.

Позивачка спочатку звернувся з позовом до адміністративного суду, який відмовив у відкритті провадження, зазначивши, що справа має розглядатися в порядку господарського судочинства. В подальшому скаржник звернувся до господарського суду, але у цій справі провадження було закрито, та зазначено про те, що справа підлягає розгляду в адміністративному суді. Тобто суди різних юрисдикцій не забезпечили право скаржника на судовий захист.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно статті 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Європейський суд з прав людини, посилаючись на свою усталену практику (зокрема, рішення у справах "Голдер проти Сполученого Королівства" ([Golder v. the United Kingdom], від 21.02.1975, пункт 36, Серія А № 18, "Пономаренко проти України" [Ponomarenko v. Ukraine], заява № 13156/02, пункт 36, від 14.06.2007, "Мацюк проти України" [Matsyuk v. Ukraine], заява № 1751/03, пункт 28, від 10.12.2009 та "Кузьменко проти України" [Kuzmenko v. Ukraine, заява № 49526/07, пункт 25, від 09.03.2017), наголосив, що право на доступ до суду, тобто право ініціювати у судах провадження у цивільних справах, є невід`ємним елементом, притаманним праву, закріпленому пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана.

З таким аргументом скаржника апеляційний суд не погоджується з огляду на таке.

Розглядаючи адміністративну справу №280/8688/25, суди дійшли таких висновків:

"Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, необхідною умовою для реалізації позивачем права на звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця є відсутність іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, Коцило Тетяна Павлівна оскаржує вимогу приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микити Андрійовича від 21.09.2021 № 7521 у виконавчому провадженні № 63929833 від 26.02.2021 з примусового виконання судового наказу № 908/1473/20, виданого 26.01.2021 Господарським судом Запорізької області.

З Єдиного державного реєстру судових рішень судом установлено, що судовий наказ № 908/1473/20 виданий 26.01.2021 Господарським судом Запорізької області на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2020 у справі № 908/1473/20.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України “Про виконавче провадження”, учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи (ч. 3 ст. 16 Закону України “Про виконавче провадження”).

З наданого до позовної заяви витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань судом установлено, що Коцило Тетяна Павлівна є представником Товариства з обмеженою відповідальністю “БАРВИ”.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач, оскаржуючи вимогу приватного виконавця у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення, ухваленого відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України, має право на звернення до Господарського суду Запорізької області в порядку господарського судочинства зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця під час виконання судового наказу № 908/1473/20, виданого 26.01.2021, а відтак даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства."

З наведених обґрунтувань адміністративного суду вбачається, що судом не було зроблено висновку про те, що справа за позовом ОСОБА_1 має розглядатися в порядку господарського судочинства, у позовному провадженні. Такі висновки в судових рішеннях у адміністративній справі №280/8688/25 відсутні.

Мотиви адміністративного суду ґрунтуються на тому, що позивач, як представник боржника у виконавчому провадженні мав звернутися до господарського суду зі скаргою на дії, бездіяльності та рішення приватного виконавця, в порядку, передбаченому Розділом VІ "Судовий контроль за виконанням судових рішень" Господарського процесуального кодексу України, а також, що спір не підлягає розгляду в адміністративному суді, з огляду на те, що встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта.

Тому доводи скаржника про те, що адміністративним судом та господарським судом зроблені протилежні висновки, чим позбавлено позивача у доступі до судового захисту не знаходять підтвердження. Неправильним також є посилання позивачки на постанову Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19, оскільки в цій справі немає юрисдикційного конфлікту. Адміністративний суд вказав позивачці про те, що вона є представником ТОВ «БАРВИ», а тому має звернутися зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця до господарського суду. Натомість позивачка звернулась до господарського суду не зі скаргою в порядку, передбаченому Розділом VІ ГПК України, а в порядку позовного провадження.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала не порушує встановлене ст. 6 Конвенції право на доступ до суду, а також винесена з дотриманням ст. ст. 55, 124 Конституції України.

Розглядаючи інші аргументи скаржника, апеляційний суд зазначає.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. (відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 2 ГПК України).

Позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції (ч. 1 ст. 171 ГПК України).

До господарського суду позивач звернувся саме з позовною заявою, тобто в порядку позовного провадження, що підтверджується її змістом.

Статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Відповідно до матеріалів справи позивачка Коцило Т.П. не є стороною виконавчого провадження № 63929833, відкритого на виконання наказу Господарського суду Запорізької області № 908/1473/20 від 26.01.2021.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (п. 4 ст. 236 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 5 та 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.19 у справі № 823/359/18 про те, що:

“… З матеріалів справи убачається, що ПАТ “ДПЗКУ” звернулося до адміністративного суду з позовом до приватного виконавця про визнання недійсною і скасування вимоги від 09 січня 2018 року № 59 про заборону продажу зерна кукурудзи в кількості 138 тис. 414 кг, на яке накладено арешт у межах ВП № 55251309 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 01 листопада 2017 року у справі № 925/1048/17 про стягнення коштів з ТОВ “Нові технології агро культур” на користь ТОВ “Ейпіс Холдинг”.

Таким чином, позивач у цій справі (ПАТ “ДПЗКУ”), який не є стороною вказаного виконавчого провадження, оскаржує вимогу приватного виконавця, винесену в межах стягнення коштів з ТОВ “Нові технології агро культур” на користь ТОВ “Ейпіс Холдинг”.

Порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, постановлених в порядку господарського судочинства, врегульовано положеннями розділу VI “Судовий контроль за виконанням судових рішень” Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Частиною першою статті 339 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Ураховуючи те, що ПАТ “ДПЗКУ” не є стороною ВП № 55251309 і не наділене процесуальним правом щодо оскарження вимоги приватного виконавця від 09 січня 2018 року № 59 в порядку статті 339 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про можливість розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

При цьому згідно із частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З огляду на наведені положення статті 339 ГПК України та частини першої статті 287 КАС України цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. ...”.

Апеляційний суд вказує про те, що висновки, викладені у вищезазначеній постанові Верховного Суду є обов`язковими для господарського суду у цій справі, оскільки до господарського суду позивачка звернулась саме з позовною заявою в порядку позовного провадження.

Водночас, апеляційний суд також звертає увагу скаржника на те, що обставини справи у адміністративній справі № 823/359/18 не є тотожними обставинам адміністративної справи №280/8688/25, оскільки у справі № 823/359/18 позивач ПАТ “ДПЗКУ” не тільки не є стороною виконавчого провадження, але й не має будь-якого правового зв`язку з стягувачем та боржником. Тобто звернення такої особи до адміністративного суду в порядку ст. 287 КАС України є єдиним, встановленим законом порядком оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Водночас, як вірно зазначив адміністративний суд у справі №280/8688/25 позивачка є представником ТОВ "БАРВИ", який є боржником у виконавчому провадженні, відповідно для оскарження рішень, дій, бездіяльності та приватного виконавця встановлено інший порядок оскарження, шляхом подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність такого приватного виконавця.

Частиною 1 ст. 14 Закону України “Про виконавче провадження” унормовано, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 15 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач (у даному випадку АТ “ОТП Банк”) і боржник (ТОВ “Барви”). Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема: спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Частиною 3 ст. 231 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Частиною 4 ст. 231 ГПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що провадження у справі № 908/962/26 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Приймаючи до уваги викладене вище, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви та клопотання відповідачів-1, 2 про закриття провадження у справі № 908/962/26 з підстав викладених у п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 у справі №908/962/26 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 у справі №908/962/26 – залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 14.07.2026.

Головуючий суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Вінніков

Суддя С.В. Мартинюк