Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №922/429/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Харків Справа № 922/429/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Васильєв Є.О., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (вх.№1259 Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.05.2026 (рішення ухвалено суддею Присяжнюком О.О. в приміщенні Господарського суду Харківської області 15.05.2026 о 12:29 год, повне рішення складено 19.05.2026) у справі №922/429/26

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» (61075, м. Харків, вул. Механізаторів, буд. 4)

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту», в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» пеню у розмірі 707751,72 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.05.2026 у справі №922/429/26 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» пеню у розмірі 353875,86 грн, а також судовий збір у розмірі 8493,02 грн, в іншій частині позову відмовлено.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.05.2026 у справі №922/429/26 в частині відмови у задоволенні стягнення суми пені у розмірі 353875,86 грн і ухвалити нове, яким позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» задовольнити в повному обсязі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» пеню у розмірі 707751,72 грн, судові витрати у справі №922/429/26 покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту».

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що ухвалюючи рішення про зменшення розміру неустойки на 50%, суд першої інстанції не дослідив виняткові обставини, які б об`єктивно обґрунтовували таке істотне зменшення відповідальності, а лише вказав на їх наявність. Таке зменшення розміру неустойки фактично призвело до суттєвого нівелювання відповідальності відповідача за порушення строків поставки товару оборонного призначення та суперечить правовій природі неустойки і її функції як способу забезпечення належного виконання зобов`язання. На думку позивача, сума штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача, не є надмірною, а відповідає характеру порушення зобов`язання, погодженому сторонами розміру відповідальності та меті застосування неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання. Така сума покликана стимулювати боржника до належної поведінки, має компенсаційний характер та спрямована на запобігання порушенню договірних зобов`язань у майбутньому.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (вх.№1259Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.05.2026 у справі №922/429/26; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 07.07.2026.

24.06.2026 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

24.06.2026 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю представника ТОВ «Харківський завод засобів індивідуального захисту» в інших судових засіданнях.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. та судді Демідової П.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Васильєв Є.О., суддя Мартюхіна Н.О.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що підставою для відкладення розгляду справи у відповідності до вимог ст. 270 ГПК України є неявка у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

При цьому відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У даному випадку всі учасники справи повідомлені судом про дату та час судового засідання належним чином, про що свідчать довідки Східного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа. Явка представників сторін не була визнана обов`язковою, а правова позиція відповідача викладена, зокрема, у відзиві на позов та апеляційній скарзі.

Ухвала про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду на 07.07.2026 була доставлена до електронного кабінету відповідача 10.06.2026. Відповідач не був позбавлений можливості залучити для представництва його інтересів іншого представника.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Наказом Міністерства оборони України №281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу - державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», ідентифікаційний код юридичної особи - 44830311, шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», ідентифікаційний код юридичної особи 44725823; визнано державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу».

Відповідно до наказу Міністерства оборони України № 7/нм від 06.01.2026 затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (ідентифікаційний код юридичної особи - 44830311) його правонаступнику - державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (ідентифікаційний код юридичної особи - 44725823).

Отже, з урахуванням наказів Міністерства оборони України про реорганізацію, затвердженого передавального акта та положень чинного законодавства, ДП «Агенція оборонних закупівель» є правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «Державний оператор тилу», у тому числі прав та обов`язків за договорами, укладеними останнім.

23.05.2024 між ДП Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (замовник), правонаступником якого є ДП Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» та ТОВ «Харківський завод засобів індивідуального захисту» (постачальник) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 227/05-24-РМ (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити замовнику рукавички тактичні, вид 1 (18420000-9: аксесуари для одягу) (далі за текстом - товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в специфікації (додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-05-01-011802-a), а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Отримувачами товару за договором є об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання товару для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 4.1. договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим договором не пізніше строку, визначеному у специфікації (додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у додатку № 2 до цього договору. Вказані у специфікації або заявках на поставку товару строки поставки товару можуть бути змінені за зверненням замовника (п. 4.1.1 договору).

Згідно з п. 4.2. договору поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару та ростовки, визначеної у специфікації (додаток №1).

Відповідно до п. 4.3.2 договору протягом 2 робочих днів після отримання заявки на поставку товару постачальник зобов`язаний підтвердити замовнику свою готовність поставити товар або, у разі, якщо строк поставки у заявці на поставку товару є коротшим ніж строк поставки, визначений у специфікації, надати мотивоване звернення щодо зміни дати поставки товару, вказаної замовником у заявці на поставку товару. Таке підтвердження або мотивоване звернення направляються замовнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором. У разі ненадання постачальником підтвердження готовності поставити товар або мотивованого звернення щодо зміни дати поставки товару протягом 2 робочих днів після отримання від замовника заявки на поставку товару така заявка вважається підтвердженою постачальником. У разі неможливості своєчасної поставки товару з урахуванням наявності об`єктивних обставин, які фактично унеможливлюють дотримання строків поставки товару (затримки проходження контролю за якістю у випробувальній лабораторії, перебої в електропостачанні, тривалі повітряні тривоги, затримки у постачанні сировини/матеріалів, неможливі у виконанні строки між подачею Заявки та безпосередньою поставкою Товару тощо), постачальник має право вернутись до замовника та надати мотивоване звернення щодо продовження строку поставки з наданням відповідних підтверджуючих документів у строк не пізніше ніж 15 календарних днів до кінцевої дати поставки товару. Замовник розглядає подане постачальником мотивоване звернення протягом 5 робочих днів. За результатами розгляду зазначеного звернення замовник має право продовжити строк поставки товару. У разі відсутності належного обґрунтування необхідності перенесення строків поставки товару, замовник залишає за собою право відмовити у продовженні строку поставки товару з подальшою можливістю застосування штрафних санкцій.

Згідно з п. 6.7. договору після здійснення перевірки товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 договору, у разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до отримувача, та постачальник передає замовнику: підписаний акт приймання товару згідно додатку 4 до договору; оригінал товарно-транспортної накладної, підписаної отримувачем; оригінал видаткової накладної підписаної отримувачем; повідомлення-підтвердження, яке оформлюється отримувачем відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 31 грудня 2016 року № 757; оголошення, повідомлення та посвідчення відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу ІІ), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19 липня 2017 року № 375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за № 1461/31329 (зі змінами); оригінал акту приймального контролю за якістю. Після підписання замовник повертає належні екземпляри акту приймання товару постачальнику та отримувачу протягом 14 календарних діб або повідомляє про відтермінування строку передачі документів.

Пунктом 1.1. специфікації передбачено, що відповідно до п. 4.2 договору поставка товару планується у кількості 39000. Пунктом 3 специфікації визначено, що цін договору становить 27221220,00 грн. У пункті п. 5 специфікації сторони погодили поставку товару в кількості 20000 пар - 30.06.2024, 19000 пар - 31.08.2024.

28.06.2024 між сторонами укладено додаткову угоду №1, якою сторони погодили нові терміни поставки товару в кількості: 20000 пар - 31.07.2024, 19000 пар - 31.08.2024.

На виконання договору замовником була оформлена та надіслана постачальнику заявка на поставку №R000313 від 27.05.2024 з кінцевою датою поставки 20000 пар - 30.06.2024 та 19 000 пар - 31.08.2024.

В подальшому заявка №R000313 відповідно до додаткової угоди №1 була відкоригована та надіслана постачальнику 28.06.2024 з кінцевою датою поставки 20000пар - 31.07.2024 та 19000 пар - 31.08.2024.

15.08.2024 між сторонам підписано акт приймання товару №802, відповідно до якого постачальник передав, а отримувач прийняв на умовах - склад отримувача рукавички тактичні у кількості 20000 пар на суму 13959600,00 грн.

02.09.2024 між сторонам підписано акт приймання товару №841, відповідно до якого постачальник передав, а отримувач прийняв на умовах - склад отримувача рукавички тактичні у кількості 19000 пар на суму 13261620,00 грн.

28.11.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо сплати неустойки у сумі 707751,72 грн, у зв`язку з порушенням термінів поставки товару.

У зв`язку з невиконанням вимог претензії позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що затримка в строках виконання зобов`язань пов`язана із незалежними від нього обставин (обставин непереборної сили), про що позивача було повідомлено, що є підставою для застосування судом ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України та зменшення суми нарахованих позивачем штрафних санкцій на 70% до 208696,02 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції встановив, що додатковою угодою № 1 від 28.06.2024 сторони погодили такі терміни щодо поставки товару в кількості: 20000 пар - 31.07.2024, 19000 пар - 31.08.2024. Однак відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання належним чином, порушив строки виконання поставки, а саме: за актом приймання-передачі № 802 від 15.08.2024 термін прострочення складає 15 календарних днів, за актом приймання-передачі № 841 від 02.09.2024 термін прострочення складає 2 календарних дні. Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати від відповідача сплати пені, як це узгоджено сторонами в п. 8.2 договору, у зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару. Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, місцевий господарський суд зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 707751,72 грн є обґрунтованими. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем було порушено терміни постачання товару через вплив на відповідача обставин непереборної сили, про що позивача було повідомлено належним чином. Тому враховуючи обставини справи, доводи обох сторін та загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, беручи до уваги дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд зменшує штрафні санкції, з огляду на господарську діяльність відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної поставки продукції і його ступінь вини, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків та настання інших негативних наслідків для позивача через простроченням відповідачем поставки позивачу товару за договором на 15 днів та 2 дні відповідно, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення клопотання відповідача про зменшення неустойки та зменшення заявленої до стягнення неустойки на 50%.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 цього Кодексу).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 8.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,3 відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Згідно з п. 8.4 договору у разі застосування пені/штрафу постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє постачальника від виконання умов цього договору, за виключенням випадків дострокового розірвання договору з урахуванням п.8.3.1. та п.8.7.1. договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання товару нараховується постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Враховуючи, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання належним чином та порушив строки поставки, а саме: за актом приймання-передачі № 802 від 15.08.2024 термін прострочення складає 15 календарних днів, за актом приймання-передачі № 841 від 02.09.2024 термін прострочення складає 2 календарних дні, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 707751,72 грн.

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки колегія суддів виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України (чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин) загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), за ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України також передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Висновок щодо застосування норм права, а саме ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, неодноразово і послідовно викладався Верховним Судом у низці постанов.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), тощо. Подібні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 07.10.2025 у справі № 910/582/25, від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24, від 10.06.2025 у справі № 925/585/24, від 17.04.2025 у справі № 910/7827/2, від 26.02.2025 у справі № 911/168/24.

При цьому, у законодавстві не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Колегія суддів також зауважує, що за наслідками розгляду справи № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 виклала, зокрема, такі висновки:

«… - розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;

- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання;

- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;

- категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в ст. 551 ЦК України та в ст. 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);

- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду…;

- … індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права».

У вирішенні питання щодо правильності застосування положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, колегія суддів звертається до наведених вище висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 та наголошує на тому, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо зменшення розміру неустойки є виключною дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження та оцінки доказів за правилами ГПК України.

Як свідчать матеріали справи, відповідач звернувся з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій на 70% до 208696,02 грн. у зв`язку з настанням форс - мажорних обставин, на підтвердження чого ним надано контракт №1504/2024 від 15.04.2024 укладений між ТОП СКІН ГЛОВС та ТОВ «Харківський завод засобів індивідуального захисту»; сертифікат №3200-24-2171 від 28.11.2024 про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) дата настання форс -мажорних обставин 07.07.2024, дата закінчення - 15.08.2024; листування ТОВ «Харківський завод засобів індивідуального захисту» з ДП «ДОТ».

Статтею 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту. Торгово-промислова палата України відповідно до цього Закону та свого Статуту здійснює представницькі функції як в Україні, так і за її межами, об`єднує торгово-промислові палати та координує їх діяльність. Торгово-промислова палата України: відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації; засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників); веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України. Торгово-промислова палата України має право одержувати в установленому порядку від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади інформацію та матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань. При Торгово-промисловій палаті України діють Міжнародний комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна комісія, діяльність яких регулюється законодавством України. Торгово-промислова палата України представляє інтереси своїх членів у Міжнародній торговій палаті, а також в інших міжнародних організаціях з питань підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Отже, відповідно до вищезазначених положень законодавства форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Відповідно до п. 10.1. договору укладаючи цей договір, сторони розуміють та усвідомлюють, що на момент його підписання: і) відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введений воєнний стан із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та відповідно до Указу Президента України від 5 лютого 2024 року № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 лютого 2024 року № 3564-IX, в Україні продовжений строк дії воєнного стану з 14 лютого 2024 року строком на 90 діб (до 13 травня 2024 року включно); іі) відповідно до загального офіційного листа Торгово-промислової палати України (надалі - ТПП України) від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану засвідчена ТПП України як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили); цим листом ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); ііі) строк дії воєнного стану може бути змінений та/або подовжений в будь-який час після укладання цього договору. Таким чином, сторони свідомо укладають договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього розділу договору.

При настанні надзвичайних та невідворотних форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені в частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», які об`єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання сторонами зобов`язань, передбачених умовами договору, строк виконання таких зобов`язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо сторони не знайдуть інших прийнятних альтернативних способів виконання таких зобов`язань, як це передбачено п. 10.6. цього договору (п. 10.4. Договору).

Згідно з п. 10.5. договору протягом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), передбачених п. 10.4. цього договору, та за умови дотримання вимог цього розділу, сторони не несуть відповідальності за невиконання умов договору, якщо це невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), причин, що знаходяться поза сферою контролю Сторони, яка не виконує свої зобов`язання.

У разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 робочих днів повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі (на електронну пошту, що зазначена в розділі 12 цього договору; одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена в договорі), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їхньої тривалості. Якщо інша сторона не надає інших письмових інструкцій, сторона, що підпадає під дію обставин непереборної сили, має докласти всіх можливих зусиль для того, щоб і надалі виконувати свої зобов`язання за цим договором, наскільки це буде можливо в конкретних обставинах, та шукати інших прийнятних альтернативних способів виконання своїх зобов`язань, яким би не заважала дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Після закінчення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 3 робочих днів з моменту припинення дії таких обставин у порядку зазначеному вище (п. 10.6 договору).

Відповідно до п. 10.7. договору якщо сторона, яка підпала під дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), протягом 5 робочих днів з моменту їх настання не знайшла інших можливостей виконувати свої зобов`язання за цим договором, вона повинна підтвердити факт виникнення/існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідним документом, виданим торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом (особою) країни (місцевості), де виникли/існували форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили). Такий документ надається іншій стороні протягом 14 робочих днів з дня виникнення таких обставин у порядку зазначеному у п. 10.6. вище. У випадку не надання стороною для якої виникли форс-мажорні обставини, повідомлень та доказів виникнення таких обставин, у строк вказаний у п.п. 10.6 та 10.7 договору, сторона втрачає право, у майбутньому, посилатись на такі форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення від відповідальності.

Пункт 10.10. Договору передбачає, що у разі, якщо постачальник підпав під дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), та протягом 14 робочих днів з моменту їх настання не знайшов інших можливостей виконувати свої зобов`язання за цим договором, замовник може ініціювати дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 12.1. договору обмін повідомленнями у межах виконання умов цього договору здійснюється сторонами у письмовій формі власноручно або шляхом надсилання поштовим зв`язком (рекомендованим листом) на адреси, вказані в у розділі 16 цього договору, та/або шляхом надсилання електронного повідомлення засобами електронної пошти, на адреси, вказані в у п. 12.2 цього договору, з застосуванням автентифікації, передбаченої Законом України «Про електронні довірчі послуги». Всі інші повідомлення в межах цього договору здійснюються в письмовій формі шляхом передачі поштовим зв`язком (рекомендованим листом).

Згідно з п. 12.2 договору обмін повідомленнями засобами електронної пошти можуть здійснюватися з застосуванням електронної ідентифікації (автентифікації), передбаченої Законом України «Про електронні довірчі послуги». У межах виконання цього договору сторони обмінюються повідомленнями за наступними електронними адресами (у разі, якщо письмово не будуть повідомлені інші адреси): від замовника: logistics@dotua.org, logistics_ekip@dotua.org; від постачальника: tender@rarog.ua.

09.08.2024 відповідач направив на електронні адреси позивача повідомлення щодо виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). 02.09.2024 відповідачем на адресу позивача було направлено повідомлення про затримку в наданні сертифіката ТПП. 05.12.2024 відповідачем на електрону адресу позивача було направлено лист відповідь на претензію з сертифікатом ТПП №3200-24-2171 від 22.11.2024 року та пропозицією укласти додаткову угоду до договору із продовженням терміну постачання на партію рукавичок тактичних 19000 пар на 15 днів.

Відповідей не вищезазначені листи позивачем не надано.

Матеріали справи свідчать, що товар, який поставляється за договором позивачу, не виготовляється в Україні; з метою виконання договору ТОВ «Харківський завод засобів індивідуального захисту» заздалегідь було замовлено виготовлення та постачання рукавичок тактичних у кількості 39200 пар у TOP SKIN GLOVES S.L. (Барселона, Іспанія) місце виробництва Пакистан; листом TOP SKIN GLOVES S.L. повідомило ТОВ «Харківський завод засобів індивідуального захисту» про перенесення термінів виготовлення та постачання рукавичок тактичних у кількості 39200 пар через зупинення виробництва TOP SKIN GLOVES S.L. у Пакистані зі зміщенням всіх термінів виготовлення продукції на підприємстві, що є наслідком повені, яка мала місце з 7 липня 2024 року на території Пакистану, що призвело до псування продукції та необхідність її повторного виготовлення. У зв`язку з цим, новий строк постачання рукавичок тактичних переноситься до 15.08.2024 року. Незважаючи на всі обставини відповідачем виконано в повному обсязі договірні зобов`язання з незначним простроченням строку поставки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було порушено терміни постачання товару через вплив на відповідача обставин непереборної сили, про що позивача було повідомлено належним чином.

При цьому, місцевий господарським суд правильно не взяв до уваги доводи позивача про те, що надання сертифікату Торгово-промислової палати від 28.11.2024 було здійснено поза межами строків, погоджених сторонами у п. 10.7 договорі, оскільки сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Крім того, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Тобто, навіть у разі наявності сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини, суд має оцінювати цей доказ у сукупності з іншими.

Колегія суддів зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконанні нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

У спірних питаннях колегія суддів також наголошує на тому, що посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).

Суд першої інстанції цілком обґрунтовано врахував соціальну значущість підприємства відповідача, яке є підприємством оборонного комплексу. Так, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 22.01.2025 № 1/дск ТОВ «Харківський завод засобів індивідуального захисту» визнано критично важливим для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, про що свідчить наданий відповідачем до відзиву лист Міністерства оборони України від 05.02.2025 №220/1984.

Колегія суддів також враховує, що згідно зі ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання та в даному випадку відповідач не просить звільнити його від відповідальності у зв`язку з настанням форс - мажорних обставин, а лише просить зменшити розмір неустойки.

Верховний Суд зазначав, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Враховуючи вищенаведене, доводи обох сторін та загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, беручи до уваги дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд зменшує штрафні санкції, з огляду на господарську діяльність відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної поставки продукції і його ступінь вини, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків та настання інших негативних наслідків для позивача через прострочення відповідачем поставки позивачу товару за договором на 15 днів та 2 дні відповідно, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення неустойки на 50% до 353875,86 грн, що забезпечить збалансованість інтересів сторін та розумну компенсацію позивачу за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15.05.2026 у справі №922/429/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 14.07.2026.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Є.О. Васильєв

Суддя Н.О. Мартюхіна