Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №906/302/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року Справа № 906/302/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Розізнана І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 25.05.26р. суддею Нестерчук С.С. у м.Житомирі, повний текст складено 25.05.26р. у справі № 906/302/26

за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"

про стягнення 12 648,32 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Житомиробленерго" (далі - Позивач або АТ "Житомиробленерго") просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (далі - Відповідач або страховик) 12 648,32 грн матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у результаті якої було пошкоджено електроопору у с. Кримок Житомирського району, власником якої є позивач.

Позов обґрунтовано тим, що ДТП сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність власника якого була застрахована у відповідача. Позивач зазначає, що звертався до страховика із заявою про страхове відшкодування та необхідними документами, однак відповідач страхове відшкодування не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого права.

Правові підстави позову: ст. 22, 979, 988, 1166, 1192 Цивільного кодексу України та Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.05.2026 у справі №906/302/26 позов Акціонерного товариства "Житомиробленерго" задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на користь Акціонерного товариства "Житомиробленерго": 12 648,32 грн (дванадцять тисяч шістсот сорок вісім гривень 32 копійки) - вартість завданої матеріальної шкоди; 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) - судові витрати зі сплати судового збору.

Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 25.05.2026 у справі №906/302/26 повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Житомиробленерго" до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ”.

ПАТ «СК «УСГ» вважає рішення суду першої інстанції таким, що винесене з порушенням норм матеріального права, неповним встановленням обставин, які мають значення для справи та неправильним встановленням таких обставин.

Так, з посиланням на ст.ст. 1, 4, 5, 30, 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зауважує, що в даному випадку не складався жоден протокол про вчинення порушення Правил дорожнього руху України. Більше того, як вбачається з матеріалів справи, власниця транспортного засобу та її син, який за твердженнями власниці був користувачем транспортного засобу та здавав транспортний засіб в оренду, свою вину у скоєнні ДТП не визнають, відповідно, для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування обов`язково має надаватися постанова суду про притягнення особи, яка керувала транспортнии засобом до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Крім того, наразі йдеться про стягнення страхового відшкодування з страховика за договором цивільно-правової відповідальності, а тому, встановлення факту протиправної поведінки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності є важливим елементом, оскільки за відсутності протиправності та вини особи, відсутні підстави для покладання на страховика обов`язку відшкодування шкоди.

Обов`язковою умовою для здійснення виплати за договором цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача шкоди, а також вини останнього в її заподіянні.

В матеріалах справи відсутня постанова про притягнення до адміністративної відповідальності водія автомобіля Skoda НОМЕР_1 .

Також з посиланням на ст.ст. 7, 221, 251, 256, 257, 280, 283 КУпАП звертає увагу суду, що вина водія автомобіля Skoda НОМЕР_1 у вчиненні ДТП та адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП не встановлювалась.

В позовній заяві позивач стверджує, що винуватість водія автомобіля Skoda Kodiaq НОМЕР_1 встановлена та підтверджуються довідкою відділення поліції № 2 Житомирського РУП № 2 ГУНП України в Житомирській області (надалі - поліція) вих.№ 121564-2025 від 03.06.2025 та довідкою поліції вих.№ 182097-2025 від 20.08.2025. З вказаною думкою (твердженнями) позивача погодився суд першої інстанції. Однак такі твердження не підкріплено належними доказами.

З довідки поліції вих.№ 121564-2025 від 03.06.2025 не тільки не встановлено обставини скоєння ДТП, а і не встановлено особу, яка може бути притягнена до адміністративної відповідальності.

З довідки поліції вих.№ 182097-2025 від 20.08.2025 вбачається, що особу причетну до скоєння ДТП та пошкодження опори ЛЕП не вдалось встановити. Власниця ТЗ та її син заперечили про свою причетність до скоєння даної ДТП.

Також скаржник вважає, що постанова Верховного Суду від 18.03.2018 у справі № 328/2750/18 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц на яку послався суд першої інстанції не є релевантними щодо правовідносин у даній справі, оскільки наведені постанови винесено за відмінних обставин справи, а тому їх правові висновки не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

На думку скаржника, позивачем не доведено наявність підстав для здійснення виплати страхового відшкодування.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування на спростування позиції скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення Господарського суду Житомирської області від 25.05.2026 по справі № 906/302/26 без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «УСГ» - без задоволення.

Крім того, скаржник у додаткових поясненнях з приводу відзиву спростовує посилання позивача на постанову Верховного Суду у справі №914/607/23 від 07.12.2023. Просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 25.05.2026 у справі №906/302/26 повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Житомиробленерго» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ».

У запереченнях на додаткові пояснення позивач вказує, що відповідач зазначає про довідки з поліції, проте у позовній заяві вказано, що на основі інформації з поліції по заяві АТ «Житомироблеенерго», довідка про ДТП потерпілій особі не видається, тож згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 10.01.2022 №4 «Про затвердження Порядку видачі довідки про дорожньо-транспортну пригоду та ї форму» довідка про ДТП видається страховику або Моторному (транспортному) страховому бюро України (далі -МТСБУ) на підставі їхніх запитів до уповноваженого підрозділу Національної поліції, у межах території обслуговування якого сталася ДТП, враховуючи це ПАТ «СГ» «УСГ» мали право самостійно отримати відповідну довідку про ДТП та провести відшкодування. Позивачу не відомо чи страховик ПАТ «СГ» «УСГ» робив запити і отримував відповідну довідку про ДТП.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є незначної складності, апелянт не заявляв клопотання про розгляд справи з викликом сторін, а тому колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на рішення господарського суду Житомирської області від 25.05.26р. у справі №906/302/26 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла до наступного висновку.

25.05.2025 працівниками Радомишльського РЕМ АТ "Житомиробленерго" на вулиці Славетна (Ковпака) в с.Кримок, Житомирського району, Житомирської області в результаті дорожньо-транспортної пригоди було виявлено пошкоджену (збиту) електроопору №23, ПЛ – 0,4 кВ, Л – 2, від -КТП № 479, власником якої є АТ "Житомиробленерго" (Радомишльський РЕМ).

27.05.2025 позивач звернувся до Відділення поліції №2 Житомирського РУП №2 в Житомирській області з заявою № 630/17562 про вчинення кримінального правопорушення, у якій просив залучити АТ "Житомиробленерго" в особі Радомишльського РЕМ до кримінального провадження як потерпілу сторону, якій кримінальним правопорушенням заподіяно майнову шкоду.

Згідно з кошторисом №02/06/25 на виконання будівельних робіт за червень 2025 року із заміни електроопори та актом №02/06/25 приймання виконаних будівельних робіт, вартість відновлювальних робіт визначена позивачем у сумі 12 648,32 грн.

Відповідно до інформації Відділення поліції №2 Житомирського РУП №2 ГУНП України в Житомирській області (лист №121564-2025 від 03.06.2025), під час перевірки встановлено, що 24.05.2025 близько 22:00 у с. Кримок по вул. Славетній, 10 автомобіль марки Skoda, державний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на електроопору. Водія, який міг керувати автомобілем, на місці події не виявлено. Також зазначено, що цей автомобіль належить ОСОБА_1 .

Згідно з полісом внутрішнього страхування №227424187, діючого на момент події, цивільно-правова відповідальність щодо транспортного засобу Skoda Kodiaq, державний номер НОМЕР_1 , була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "УСГ".

03.06.2025 позивач звернувся з листом №630/18523 до відповідача про відшкодування заподіяної шкоди у розмірі 12 648,32 грн.

11.06.2025 на замовлення ПрАТ "Страхова компанія "УСГ" проведено огляд та обстеження залізобетонної електроопори, що належить позивачу, про що складено акт огляду, обстеження та встановлення стану майна №43253. Відповідно до звіту №43253 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку пошкодженого майна – електроопори, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , вартість матеріального збитку з ПДВ без урахування зносу становить 10 084,12 грн, а з урахуванням зносу – 8 471,80 грн.

22.07.2025 позивач повторно звернувся до відповідача з листом №630/24346, у якому просив надати інформацію про стан розгляду попередньої заяви та відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок ДТП.

У листі Відділення поліції №2 Житомирського РУП №2 ГУНП України в Житомирській області №182097-2025 від 20.08.2025 зазначено, що під час перевірки встановлено: 24.05.2025 близько 22:00 у с. Кримок по вул. Славетній, 10 невстановлений водій автомобіля Skoda Kodiaq, державний номер НОМЕР_1 , не дотримався бокового інтервалу та здійснив зіткнення з бетонною опорою ЛЕП, унаслідок чого автомобіль та опора ЛЕП отримали механічні пошкодження. Власниця автомобіля ОСОБА_1 пояснила, що автомобіль перебуває у користуванні її сина ОСОБА_2 , який здає його в оренду; останній свою причетність до ДТП заперечив. Також у листі зазначено, що встановити особу водія, причетного до пошкодження електроопори, під час перевірки не видалося можливим.

23.09.2025 позивач знову звернувся до відповідача з листом №630/31692 про виплату страхового відшкодування.

Оскільки відповідач страхове відшкодування не виплатив, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особливістю відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від своєї вини, якщо не доведе, що шкоду завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до правової позиції Верховного суду від 27.03.2019 у цивільній справі №754/1108/15-ц зазначено, що коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

20.06.2024 набрав чинності новий Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону дорожньо-транспортна пригода – це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої заподіяно шкоду життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону № 3720-IX забезпечений транспортний засіб – наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За пунктом 5 частини першої статті 1 Закону № 3720-IX особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, - особа, яка використовує забезпечений транспортний засіб, крім особи, яка використовувала забезпечений транспортний засіб, що вийшов з її правомірного володіння внаслідок вчинення протиправних дій.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 3720-IX потерпілою особою є, зокрема, юридична особа, майну якої заподіяно шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та яка має право на відшкодування такої шкоди відповідно до цього Закону.

Частина друга статті 4 Закону № 3720-IX визначає, що об`єктом страхування є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, майну потерпілих осіб унаслідок настання страхового випадку.

За статтею 5 Закону № 3720-IX страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Частина друга статті 8 Закону № 3720-IX передбачає, що до відкритої інформації належать відомості про наявність чи відсутність в Єдиній централізованій базі даних інформації про чинний на запитувану дату (крім майбутньої) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо конкретного транспортного засобу, відомості про страховика, який уклав відповідний договір страхування, а також відомості щодо укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності з особливостями, визначеними статтею 13 цього Закону, та/або обмеження щодо умов використання забезпеченого транспортного засобу (для внутрішніх договорів страхування).

Частина перша статті 14 Закону № 3720-IX передбачає, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

Частина перша статті 18 Закону № 3720-IX передбачає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку зі шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 26 Закону № 3720-IX у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи.

За змістом статті 29 Закону № 3720-IX у разі пошкодження чи знищення іншого майна, ніж транспортний засіб, страхова виплата визначається в розмірі матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, визначених страховиком відповідно до положень законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика.

Стаття 30 Закону № 3720-IX визначає випадки, у яких страхова виплата не здійснюється.

Відповідно до статті 32 Закону № 3720-IX для отримання страхової виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання, подає страховику заяву про страхову виплату у строк, що не перевищує одного року з дня настання дорожньо-транспортної пригоди.

За змістом статті 33 Закону № 3720-IX страховик має право для визначення (з`ясування) причин, обставин настання страхового випадку та розміру шкоди залучати своїх працівників або осіб, які здійснюють професійну оціночну діяльність, а також отримувати необхідну інформацію від відповідних органів.

Згідно зі статтею 34 Закону № 3720-IX страховик зобов`язаний у строк, передбачений частиною п`ятою статті 32 цього Закону, письмово у спосіб, зазначений у заяві про страхову виплату, повідомити заявника про прийняте за його заявою рішення. Страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату протягом трьох робочих днів з дня направлення заявнику повідомлення про прийняте рішення за його заявою про здійснення такої виплати. У разі прийняття рішення про відмову у здійсненні страхової виплати страховик зобов`язаний у повідомленні про прийняте рішення зазначити підстави для його прийняття.

Отже, за змістом наведених норм для вирішення спору суд має встановити: чи є позивач потерпілою особою; чи мала місце ДТП; чи брав у ній участь забезпечений транспортний засіб; чи був чинним договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо цього транспортного засобу; чи виникла цивільно-правова відповідальність особи, яка використовувала забезпечений транспортний засіб; чи наявні передбачені законом підстави для відмови у страховій виплаті; чи дотримався позивач порядку звернення із заявою про страхову виплату; а також який розмір матеріальних збитків підлягає відшкодуванню.

Як убачається із матеріалів справи, позивачу належить пошкоджене майно – електроопора №23 ПЛ-0,4 кВ, Л-2 від КТП №479 у с. Кримок Житомирського району. Матеріалами справи підтверджується факт її пошкодження, звернення позивача до поліції, подання заяви страховику та проведення відповідачем огляду пошкодженого майна.

Із листів Відділення поліції № 2 Житомирського РУП № 2 ГУНП України в Житомирській області вбачається, що 24.05.2025 близько 22:00 у с. Кримок по вул. Славетній автомобіль Skoda Kodiaq, державний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на електроопору, внаслідок чого опора отримала механічні пошкодження. При цьому водія, який керував транспортним засобом, під час перевірки встановити не вдалося. Доказів, які б спростовували сам факт участі зазначеного транспортного засобу у події або свідчили про іншу причину пошкодження майна позивача, відповідачем не надано.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на момент події цивільно-правова відповідальність щодо зазначеного транспортного засобу була застрахована у відповідача. Наявність чинного поліса № 227424187 щодо транспортного засобу Skoda Kodiaq, VIN № НОМЕР_2 , відповідачем по суті не заперечується, а розбіжність у державних номерних знаках відповідач пояснює зміною номерного знака після оформлення поліса.

Відповідач, як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції зазначає, що вважає, що підстави для страхової виплати відсутні, оскільки не встановлено особу, винну у ДТП, а отже не доведено настання цивільно-правової відповідальності.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи відповідача про те, що відсутність постанови суду про притягнення водія до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП виключає можливість страхової виплати, оскільки сам по собі факт того, що за результатами перевірки поліції не встановлено конкретну особу водія та не надано постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, не виключає можливості покладення на страховика обов`язку здійснити страхову виплату. Для виникнення такого обов`язку вирішальним є встановлення факту дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу та заподіяння внаслідок цього шкоди майну потерпілого, а не наявність постанови у справі про адміністративне правопорушення як єдиного доказу вини.

Крім того, суд апеляційної інстанції бере до уваги постанову Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18, у якій викладено висновок про те, що відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.

Також, Велика Палата Верховного Суду у пункті 61 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц прийшла до висновку, що для отримання страхової виплати за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого.

Разом з тим, у постанові КГС ВС від 07 грудня 2023 року у справі № 914/607/23 зроблено висновок, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що транспортний засіб Skoda Kodiaq вибув із правомірного володіння власника внаслідок протиправних дій. Як убачається з листа поліції від 20.08.2025, власниця автомобіля ОСОБА_1 пояснила, що транспортний засіб перебуває у користуванні її сина, який здає його в оренду. Отже, у матеріалах справи відсутні підстави для висновку, що на момент події цивільно-правова відповідальність особи, яка використовувала забезпечений транспортний засіб, не підпадала під страхове покриття.

Разом з тим, саме по собі невстановлення причетної особи до скоєння ДТП не доводить, що транспортний засіб вибув із правомірного володіння власника внаслідок протиправних дій, що шкоду завдано умисно потерпілим або що наявні інші передбачені законом підстави для відмови у страховій виплаті. Відповідач таких обставин належними доказами не підтвердив.

Слід також вказати, що відповідно до законодавства України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (№3720-ІХ) поліс страхування (автоцивілка) оформлюється на транспортний засіб, а не на його водія. Це означає, що поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покриває відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам, незалежно від того, хто перебував за кермом під час ДТП. Ключовим фактором є VIN-код автомобіля, за яким і страхується даний транспортний засіб. Навіть при зміні державних номерів авто страховий поліс залишається чинним.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що після отримання заяви позивача страховик мав передбачені Законом №3720-IX повноваження для з`ясування причин, обставин події та розміру шкоди, зокрема шляхом отримання інформації від компетентних органів і залучення оцінювача. Фактично відповідач скористався цим правом, оскільки на його замовлення було проведено огляд та складено звіт №43253 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку.

Як убачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про відшкодування шкоди 03.06.2025, а також повторно звертався 22.07.2025 та 23.09.2025, проте страхове відшкодування виплачено не було, а доказів прийняття відповідачем належного рішення про відмову у виплаті із зазначенням передбачених законом підстав матеріали справи не містять. Отже, позивач дотримався встановленого законом порядку звернення до страховика, тоді як відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку щодо здійснення страхової виплати або належного оформлення відмови в ній.

Сукупність наявних у справі доказів на переконання суду апеляційної інстанції дає підстави дійти висновку, що шкода майну позивача була заподіяна саме внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність щодо якого була застрахована у відповідача, а тому подія має ознаки страхового випадку у розумінні Закону № 3720-IX.

Щодо розміру шкоди слід вказати, що позивач на підтвердження розміру шкоди надав кошторис № 02/06/25 на виконання будівельних робіт за червень 2025 року із заміни електроопори та акт № 02/06/25 приймання виконаних будівельних робіт, згідно з якими вартість відновлювальних робіт становить 12 648,32 грн. Позивач також зазначає, що АТ "Житомиробленерго" є власником електричних мереж і виконавцем ремонтно-відновлювальних робіт, а заміна опори була зумовлена необхідністю відновлення електропостачання та усунення небезпеки.

Відповідач заперечуючи заявлений розмір шкоди посилається на звіт №43253 від 11.06.2025, відповідно до якого вартість матеріального збитку становить 10 084,12 грн з ПДВ без урахування зносу та 8 471,80 грн з урахуванням зносу.

Водночас наявність звіту, складеного на замовлення страховика, не позбавляє суд права оцінити його у сукупності з іншими доказами, зокрема документами, які підтверджують фактичний обсяг і вартість виконаних відновлювальних робіт.

Так наданий відповідачем звіт відображає оціночну вартість матеріального збитку, визначену на замовлення страховика, але сам по собі не спростовує факту виконання позивачем конкретних відновлювальних робіт та понесення ним витрат у заявленому розмірі.

З огляду на характер пошкодженого майна, необхідність його заміни для відновлення електропостачання, наявність кошторису та акта виконаних робіт, а також відсутність доказів необґрунтованості чи завищення таких витрат, доводи відповідача щодо меншого розміру шкоди не спростовують заявлений позивачем розмір збитків.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає належно підтвердженим розмір матеріальної шкоди у сумі 12 648,32 грн.

Отже, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що позивач довів факт пошкодження належного йому майна, участь у події забезпеченого транспортного засобу, наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо цього транспортного засобу, дотримання порядку звернення за страховою виплатою та розмір завданої майнової шкоди. Натомість відповідач не довів наявності передбачених законом підстав для відмови у страховій виплаті.

За наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції що позовні вимоги АТ "Житомиробленерго" про стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "УСГ" 12 648,32 грн матеріальної шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 25.05.2026 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.05.26 у справі № 906/302/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 25.05.26 у справі № 906/302/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу №906/302/26 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Розізнана І.В.