Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №903/877/20 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року Справа № 903/877/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Миханюк М.В. , суддя Поліщук П.Я.

секретар судового засідання Тангиян О.О.

за участю представника арбітражної керуючої Каленчук О.І.: Лозовського В.М. (в режимі ВКЗ);

інші учасники провадження участь представників у судовому засіданні не забезпечили;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Доступні Фінанси" на ухвалу Господарського суду Волинської області, постановлену 21.04.2026 суддею Гарбаром І.О. у м. Луцьку (повний текст ухвали складено 21.04.2026),

у справі № 903/877/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Доступні Фінанси"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог учасників провадження, ухвали суду першої інстанції та процесуальні дії у справі.

У провадженні Господарського суду Волинської області перебуває справа № 903/877/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб".

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.04.2026 у справі № 903/877/20, серед іншого: клопотання ліквідатора ТзОВ "Акрил-Груп" Чипиженка Є.В. про зобов`язання вчинити дії по справі по № 903/877/20 за заявою ТзОВ"Доступні фінанси" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" про банкрутство відмовлено; відсторонено арбітражну керуючу Каленчук О.І. від виконання повноважень ліквідатора ТзОВ "Агро Таб"; направлено копію ухвали господарського суду для повідомлення державного органу з питань банкрутства щодо допущених арбітражною керуючою Каленчук О.І. порушень при здійсненні останньою обов`язків ліквідатора ТзОВ "Агро Таб" в частині допущених порушень, про які наведено в даній ухвалі; стягнуто з арбітражної керуючої Каленчук О.І. у дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 3328,00 грн; в задоволенні заяви арбітражної керуючої Каленчук О.І. про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень у справі - відмовлено; в задоволенні клопотання представника ТзОВ "Доступні фінанси" від 21.04.2026 про призначення ліквідатором ТзОВ "Агро Таб" - відмовлено; заяву арбітражного керуючого Гусара І.О. про участь у справі № 903/877/20 - відхилено; визначено кандидатуру арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора у справі №903/877/20 визначити шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору.

Місцевий господарський суд виходив із того, що неналежне виконання Каленчук О.І. повноважень ліквідатора підтверджується не одним окремим випадком, а сукупністю тривалих дій і бездіяльності, а саме: невжиттям Каленчук О.І. жодних дій з метою розгляду зборами кредиторів / комітетом кредиторів питання продовження процедури ліквідації після її закінчення, відсутність самостійно поданого до суду арбітражним керуючим клопотання про продовження процедури ліквідації; не прибуття в судове засідання ліквідатора ТзОВ "Агро Таб" Каленчук О.І., коли явка останньої визнана судом обов`язковою. З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсторонення арбітражної керуючої Каленчук О.І. від виконання повноважень ліквідатора ТзОВ "Агро Таб".

Відтак, оскільки, суд з власної ініціативи відсторонив арбітражну керуючу Каленчук Оксану Іванівну від виконання повноважень ліквідатора ТзОВ "Агро Таб", то заява арбітражної керуючої про її відсторонення від виконання повноважень у справі до задоволення не підлягає

Також, враховуючи повторний вияв неповаги до суду, невиконання ліквідатором Каленчук О.І. вимог, зазначених в ухвалах суду від 10.03.2026, від 24.03.2026 та від 07.04.2026, суд першої інстанції вважав, що належним, адекватним та співрозмірним заходом процесуального примусу до останнього є накладення штрафу у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 3 328,00 грн.

Відмовляючи у призначенні арбітражного керуючого Гусара І.О., суд врахував, що ліквідаційна процедура триває понад 59 місяців, а двоє попередніх ліквідаторів, призначених за пропозиціями комітету кредиторів, не забезпечили її завершення. З огляду на необхідність ефективного судового контролю, дотримання розумного строку та забезпечення реального руху процедури суд дійшов висновку про доцільність визначення нейтральної кандидатури шляхом автоматизованого відбору.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, арбітражна керуюча Каленчук О.І. звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати в частині відсторонення арбітражної керуючої Каленчук О.І. від виконання повноважень ліквідатора ТзОВ "Агро Таб" за ініціативою суду, направлення копії ухвали господарського суду для повідомлення державного органу з питань банкрутства щодо допущених арбітражною керуючою Каленчук О.І. порушень при здійсненні останньою обов`язків ліквідатора ТОВ "Агро Таб" та стягнення з арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни у дохід Державного бюджету України штрафу у розмірі 3328,00 грн; ухвалити нове рішення, яким заяву арбітражної керуючої Каленчук О.І. про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень у справі № 903/877/20 задовольнити.

Апеляційна скарга сформована у підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС 01.05.2026.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 справу витребувано із Господарського суду Волинської області.

12.05.2026 матеріали справи надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни на ухвалу Господарського суду Волинської області від 21.04.2026 у справі № 903/877/20 залишено без руху; запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, шляхом подання до суду доказів надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами листом з описом вкладення ТзОВ "Ес Фарма" протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Водночас, відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" суддя-член колегії Тимошенко О.М. перебував у відрядженні з 28.05.2026 по 29.05.2026 включно, у зв`язку з цим було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого визначено колегію суддів для розгляду апеляційної скарги у справі № 903/877/20 у складі: головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Василишин А.Р., суддя Саврій В.А.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" - арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни на ухвалу Господарського суду Волинської області від 21.04.2026 у справі № 903/877/20 та призначено розгляду.

Також, не погодившись з постановленою судом першої інстанції ухвалою, ТзОВ "Доступні Фінанси" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу скасувати в частині відмови в задоволенні кдопотання ТзОВ "Доступні Фінанси" від 21.04.2026 про призначення ліквідатором "Агро Таб" арбітражного керуючого Гусара І.О. та відхилення заяви арбітражного керуючого Гусара І.О. про участь у справі № 903/877/20 та визначення кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора у справі № 903/877/20 шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України скасувати; ухвалити нове рішення, яким клопотання представника ТзОВ "Доступні фінанси" від 21.04.2026 про призначення ліквідатором ТзОВ "Агро Таб" арбітражного керуючого Гусара І.О. задовольнити; призначити ліквідатором ТзОВ "Агро Таб" арбітражного керуючого Гусара І.О.; вирішити питання судових витрат.

Апеляційна скарга сформована у підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС 01.05.2026.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Доступні фінанси" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 21.04.2026 у справі № 903/877/20 залишено без руху; запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, шляхом подання до суду доказів надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами листом з описом вкладення ТзОВ "Ес Фарма" протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2026, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Доступні фінанси" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 21.04.2026 у справі № 903/877/20 та об`єднано в одне апеляційне провадження із апеляційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" - арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни на ухвалу Господарського суду Волинської області від 21.04.2026 у цій справі, розгляд апеляційної скарги призначено на "30" червня 2026 р. о 14:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4.

Зокрема, за розпорядженням керівника апарату суду від 29.06.2026, у зв`язку із перебуванням у відпустці суддів-членів колегії у цій справі Саврія В.В. та Василишина А.Р. відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено автоматизовану заміну суддів-членів колегії у справі № 903/877/20; для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Миханюк М.В., суддя Поліщук П.Я.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 прийнято апеляційні скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" - арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Доступні фінанси" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 21.04.2026 у справі № 903/877/20 до провадження в новому складі суду: головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Миханюк М.В., Поліщук П.Я.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026, серед іншого, оголошено перерву в судовому засіданні до "09" липня 2026 р. о 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 4.

Узагальнений виклад доводів апеляційних скарг.

В апеляційній скарзі Каленчук О.І. просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду в частині її відсторонення від виконання повноважень ліквідатора за ініціативою суду, направлення копії ухвали державному органу з питань банкрутства, накладення штрафу та відмови у задоволенні її заяви про дострокове припинення повноважень.

Скаржниця стверджує, що здійснювала повноваження ліквідатора належним чином, подавала проміжні звіти, вживала заходів щодо виявлення активів боржника, а неподання остаточного звіту та ліквідаційного балансу зумовлено незавершеністю ліквідаційних заходів і необхідністю додаткового дослідження обставин відкриття провадження у справі для вирішення питання про можливе покладення субсидіарної відповідальності.

Апелянтка наголошує, що сама лише тривалість ліквідаційної процедури та закінчення встановленого судом строку не припиняють повноважень ліквідатора і не є достатньою підставою для його відсторонення, оскільки відповідні повноваження виконуються до завершення ліквідаційної процедури у встановленому КУзПБ порядку.

Окремо Каленчук О.І. посилається на порушення її права на участь у судовому засіданні 21.04.2026 у режимі відеоконференції. За її твердженнями, вона завчасно авторизувалася у підсистемі відеоконференцзв`язку та очікувала запрошення до конференції, проте суд сформував запрошення із зазначенням електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на той час не використовувалася, замість актуальної адреси ІНФОРМАЦІЯ_3. Внаслідок цього скаржниця вважає, що справу розглянуто без забезпечення її участі.

Також апелянтка вказує, що до постановлення оскаржуваної ухвали нею було подано заяву про дострокове припинення повноважень ліквідатора, тому, на її переконання, суд мав задовольнити цю заяву, а не відсторонювати її за власною ініціативою з негативною оцінкою діяльності.

Серед іншого, Каленчук О.І. вважає безпідставним і штраф, оскільки її непідключення до засідання 21.04.2026 було спричинено технічними та організаційними обставинами, які не залежали від неї, а тому не може розглядатися як умисне невиконання процесуального обов`язку або неповага до суду.

В апеляційній скарзі ТзОВ "Доступні фінанси" просить скасувати ухвалу в частині відмови у призначенні ліквідатором ТзОВ "Агро Таб" арбітражного керуючого Гусара І.О., відхилення його заяви про участь у справі та визначення кандидатури нового ліквідатора шляхом автоматизованого відбору.

Апелянт посилається на абзац 2 частини 1 статті 28 КУзПБ та пункти 3-1, 4 частини восьмої статті 48 КУзПБ і зазначає, що ліквідатор у справі про банкрутство юридичної особи призначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а автоматизований відбір застосовується, на думку скаржника, виключно для первісного визначення розпорядника майна або керуючого реструктуризацією.

Скаржник наголошує, що комітет кредиторів на засіданні 17.03.2026 належним чином визначив кандидатуру Гусара І.О., а останній подав заяву про згоду на участь у справі та повідомив про відсутність передбачених частиною третьою статті 28 КУзПБ обмежень. Тому ТзОВ "Доступні фінанси" вважає, що суд не мав правових підстав відхиляти цю кандидатуру.

Апелянт заперечує релевантність постанови Верховного Суду від 04.06.2024 у справі № Б8/180-10, на яку послався місцевий господарський суд, оскільки у тій справі застосовувався Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тоді як ця справа розглядається у відповідності до положень КУзПБ.

На переконання скаржника, відсутність щодо Гусара І.О. заінтересованості, конфлікту інтересів та інших законодавчих заборон була достатньою для його призначення, а негативні результати роботи попередніх ліквідаторів не можуть бути перенесені на нового кандидата.

Інші учасники провадження правом на подання відзиву/пояснень не скористалися.

У судових засіданнях представник арбітражної керуючої Каленчук О.І. доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині - скасувати.

Інші учасники провадження в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином.

З огляду на належне повідомлення учасників провадження та відсутність передбачених законом підстав для відкладення розгляду справи колегія суддів дійшла висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду за відсутності учасників, які не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідачку, присутнього у судовому засіданні представника, обговоривши доводи апеляційної скарги та доводи/заперечення учасників провадження, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Обставини справи, встановлені судами та визначені відповідно до них правовідносини.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.12.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Агро Таб" та призначено розпорядника майна боржника.

Постановою місцевого господарського суду від 27.04.2020 процедуру розпорядження майном у справі про банкрутство ТзОВ "Агро Таб" та повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна) Григор`єва В.В. припинено; визнано боржника банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором товариства призначено арбітражного керуючого Перепелицю В.В.; здійснено оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою місцевого господарського суду від 28.05.2024 заяву ліквідатора Перепелиці В.В. про його відсторонення від виконання повноважень ліквідатора банкрута, задоволено; відсторонено арбітражного керуючого Перепелицю В.В. від виконання повноважень ліквідатора по справі № 903/877/20; ліквідатором боржника призначено арбітражну керуючу Каленчук О.І.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 01.05.2025 Каленчук О.І. зобов`язано до 16.05.2025 подати звіт про виконану роботу, відомості про хід ліквідаційної процедури та пояснення щодо заходів і строків, необхідних для її завершення.

16.05.2025 ліквідатор подала заяву, до якої долучила звіт про виконану роботу, звіт про нарахування та виплату винагороди, протокол комітету кредиторів і просила продовжити строк для подання остаточного звіту та ліквідаційного балансу на шість місяців.

Ухвалою місцевого господарського суду від 19.05.2025 вищевказане клопотання задоволено, строк для подання остаточного звіту та ліквідаційного балансу продовжено до 19.11.2025.

23.07.2025 Каленчук О.І. подала поточний звіт станом на 01.07.2025, звіт про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 01.05.2025 до 30.06.2025, протокол комітету кредиторів і відеозапис засідання зборів кредиторів.

Проте станом на 21.04.2026, тобто через п`ять місяців після закінчення додатково наданого строку, остаточний звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута до суду не подано.

06.03.2026 ліквідатор ТзОВ "Агро Таб" Чипиженко Є.В. звернувся до суду з клопотанням про зобов`язання Каленчук О.І. надати інформацію про стан провадження та актуальний реєстр вимог кредиторів. Зверненню передувало направлення електронного запиту від 05.11.2025, який залишився без відповіді, та письмового запиту від 20.01.2026, повернутого поштою за закінченням встановленого строку зберігання.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.03.2026 клопотання Чипиженка Є.В. прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 24.03.2026. Каленчук О.І. зобов`язано до 20.03.2026 подати письмові пояснення щодо клопотання, звіт про виконану роботу і хід ліквідаційної процедури, а також пояснення щодо заходів та строків, необхідних для її завершення. Явку ліквідатора у судове засідання визнано обов`язковою.

20.03.2026 Каленчук О.І. подала письмові пояснення та долучила проміжний звіт ліквідатора, складений станом на 29.08.2025.

24.03.2026 (сформовано в системі "Електронний суд") арбітражна керуюча подала до місцевого господарського суду клопотання, у якому просила визнати поважною причини неявки арбітражної керуючої Каленчук О.І. в судове засідання, призначене на 24 березня 2026 року о 11:30 год. у справі №903/877/20 про банкрутство ТзОВ "Агро Таб" та відкласти розгляд цієї справи.

У судове засідання 24.03.2026 Каленчук О.І. не з`явилася.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 24.03.2026, серед іншого, постановлено повідомити кредиторів та арбітражну керуючу Каленчук О.І. про відкладення розгляду справи щодо розгляду клопотання ліквідатора ТзОВ "Акрил-Груп" Чипиженка Є.В. про зобов`язання вчинити дії на 07 квітня 2026 року о 11:40 год. в режимі відеоконференції за заявою ліквідатора ТзОВ "Акрил-Груп" Чипиженка Є.В. та повторно визнано явку ліквідатора ТзОВ "Агро Таб" Каленчук О.І. обов`язковою.

Заяви про участь у судовому засіданні 07.04.2026 у режимі відеоконференції Каленчук О.І. не подавала та обов`язкової явки не забезпечила.

07.04.2026 до суду першої інстанції Каленчук О.І. подано клопотання про закриття провадження в частині вимог Чипиженка Є.В.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.04.2026, відкладено розгляд справи щодо розгляду клопотання ліквідатора ТзОВ "Акрил-Груп" Чипиженка Є.В. про зобов`язання вчинити дії на 21.04.2026 об 09:45 год. в режимі відеоконференції за заявою ліквідатора ТзОВ "Акрил-Груп" Чипиженка Є.В., надано строк до наступного судового засідання подати ліквідатору ТзОВ "Акрил-Груп" Чипиженку Є.В. письмові пояснення на клопотання ліквідатора ТзОВ "Агро Таб" Каленчук О.І про закриття провадження в частині розгляду клопотання про зобов`язання вчинити дії. Водночас, повторно визнано явку ліквідатора ТзОВ "Агро Таб" Каленчук О.І. обов`язковою, а також попереджено арбітражну керуючу Каленчук О.І. про обов`язковість дотримання нею при здійсненні повноважень арбітражного керуючого вимог КУзПБ та про усунення його в разі невиконання вимог суду. Зокрема, звернено увагу ліквідаторки, що згідно із п. 1 ч.1 ст. 135 ГПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання процесуальних обов`язків.

Ухвали від 24.03.2026 та 07.04.2026 доставлені до електронного кабінету Каленчук О.І., що підтверджується наявними у справі довідками про доставку електронних документів.

09.04.2026 Каленчук О.І. до Господарського суду Волинської області подано заяву про участь у засіданні 21.04.2026 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Водночас, хоча явку арбітражної керуючої було визнано обов`язковою, суд із метою забезпечення участі ліквідаторки та оперативного розгляду справи задовольнив цю заяву ухвалою від 10.04.2026.

У судовому засіданні 21.04.2026 Каленчук О.І. участі не взяла.

21.04.2026 до місцевого господарського суду надійшла заява Каленчук О.І. про дострокове припинення повноважень ліквідатора з посиланням на завантаженість.

17.03.2026 комітет кредиторів визначив кандидатуру арбітражного керуючого Гусара І.О. для призначення ліквідатором ТзОВ "Агро Таб" та доручив представнику ТзОВ "Доступні Фінанси" звернутися до суду з відповідним клопотанням. Вказане підтверджується поданим ТзОВ "Доступні Фінанси" протоколом комітету кредиторів №17/03-26 від 17.03.2026.

21.04.2026 ТзОВ "Доступні Фінанси" подано клопотання про призначення ліквідатором арбітражного керуючого Гусара І.О. Останній подав заяву про згоду на участь у справі та повідомив про відсутність передбачених частиною третьою статті 28 КУзПБ обмежень.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції надавав оцінку висновкам суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо доводів апеляційної скарги арбітражної керуючої Каленчук О.І.:

Арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності (частина 1 статті 10 КУПБ). Вимоги до арбітражного керуючого визначені положеннями статті 11 Кодексу.

Також, арбітражний керуючий має здійснювати неупереджене правозастосування, діючи з додержанням принципів незалежності і самостійності. Передумовою набуття незалежності і збереження самостійності є виключення, або зведення до мінімуму суб`єктивного фактору при призначенні та відстороненні арбітражного керуючого.

Відповідно до частини третьої статті 12 КУзПБ під час реалізації своїх прав та виконання обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою такі права й обов`язки йому надано.

За змістом статті 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

-приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження;

-виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

-проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута;

-аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення;

-виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

-формує ліквідаційну масу;

-заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

-має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

-з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту;

-заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;

-подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

-вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

-забезпечує виконання вимог частин четвертої - шостої статті 25 Закону України "Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення", крім випадків продажу майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу, та несе відповідальність за їх недотримання;

-передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню;

-продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом;

-подає відомості (інформацію), необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;

-у разі провадження банкрутом діяльності, пов`язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу;

-веде реєстр вимог кредиторів;

-подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

-здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство;

-здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Виконання повноважень ліквідатора не може зводитися до формального направлення окремих запитів або періодичного повідомлення про намір здійснити певні заходи в майбутньому. Арбітражний керуючий повинен забезпечувати реальний і безперервний рух ліквідаційної процедури, документально підтверджувати виконану роботу, своєчасно інформувати суд і кредиторів про її результати, наявні перешкоди та конкретні строки, необхідні для завершення процедури.

Статтею 28 Кодексу України з процедур банкрутства визначено порядок та підстави для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень.

Згідно з частиною четвертою статті 28 КУзПБ арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень за його заявою. Водночас господарський суд за клопотанням учасника провадження або за власною ініціативою може відсторонити арбітражного керуючого, зокрема у разі невиконання або неналежного виконання покладених на нього обов`язків.

Відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі:

1) невиконання або неналежного виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого;

2) зловживання правами арбітражного керуючого;

3) подання до суду неправдивих відомостей;

4) відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску;

5) припинення діяльності арбітражного керуючого;

6) наявності конфлікту інтересів (абзац другий частини 4 статті 28 КУПБ).

Таким чином законодавцем визначено три випадки (і відповідні їм підстави) відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень:

- за заявою самого арбітражного керуючого - абзац перший частини 4 статті 28 КУПБ;

- за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою господарського суду за наявністю підстав, визначених у самому Кодексі - абзац другий частини 4 статті 28 КУПБ;

- за клопотанням комітету кредиторів незалежно від наявності підстав - абзац третій частини 4 статті 28 КУПБ.

Одним з випадків відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень є відсторонення за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою господарського суду за наявністю підстав, визначених у самому Кодексі.

Такі підстави визначені пунктами 1) - 6) абзацу другого частини 4 статті 28 Кодексу та пов`язані із встановленням у різній формі фактів невиконання або неналежного виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов`язків, або існування обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень.

Згідно з частиною третьою статті 12 Кодексу під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено); а відповідно до частини 1 статті 13 Кодексу під час здійснення своїх повноважень арбітражний керуючий є незалежним.

Суд зауважує, що статус арбітражного керуючого характеризується не лише сукупністю прав та обов`язків останнього, а й ефективністю та невідворотністю інституту дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого за свої дії (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/18129/17).

Тому, під час розгляду питання відсторонення арбітражного керуючого у справі з підстав, встановлених пунктами 1) - 6) абзацу другого частини 4 статті 28 Кодексу, господарський суд користуючись правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом, має з`ясувати та перевірити належність виконання арбітражним керуючим визначених законом обов`язків, чи встановити інші обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень, а також встановити обставини, вказані у пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 922/3369/19, в залежності від чого ухвалити відповідне рішення.

Рішення суду про відсторонення арбітражного керуючого з підстав, передбачених пунктами 1) - 6) абзацу другого частини 4 статті 28 Кодексу має бути достатньо обґрунтованим, з достеменним встановленням факту невиконання або неналежного виконання арбітражним керуючим обов`язків, визначених Кодексом, чи встановленням інших обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень.

Отже, відсторонення арбітражного керуючого за його заявою та відсторонення за ініціативою суду у зв`язку з неналежним виконанням обов`язків є самостійними правовими підставами припинення повноважень, які мають різну правову природу.

Подання арбітражним керуючим заяви про дострокове припинення повноважень не усуває допущених ним раніше порушень, не припиняє їх правових наслідків та не позбавляє господарський суд права надати оцінку повноті, своєчасності й належності виконання покладених на таку особу обов`язків.

Щодо наявності підстав для відсторонення Каленчук О.І. за ініціативою суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відсторонення Каленчук О.І. від виконання повноважень ліквідатора ТзОВ "Агро Таб" було зумовлено не одним окремим процесуальним епізодом, не лише її неучастю у судовому засіданні 21.04.2026 та не самим по собі закінченням установленого судом строку ліквідаційної процедури.

Суд першої інстанції обґрунтовано оцінив у сукупності обставини, які виникли/сформувалися протягом тривалого періоду виконання Каленчук О.І. повноважень ліквідатора та свідчили про відсутність належного і своєчасного руху ліквідаційної процедури.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.05.2024 Каленчук О.І. призначено ліквідатором ТОВ "Агро Таб" та зобов`язано завершити ліквідаційну процедуру, надати суду звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс, реєстр вимог кредиторів і документи, що підтверджують проведення ліквідаційної процедури.

У подальшому строк для подання остаточного звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу було продовжено до 19.11.2025 саме за клопотанням Каленчук О.І. Отже, заявляючи про необхідність надання додаткового шестимісячного строку, арбітражна керуюча самостійно оцінювала обсяг невиконаних заходів та період, який, на її думку, був необхідним для завершення ліквідаційної процедури. Проте ані до 19.11.2025, ані протягом наступних п`яти місяців остаточний звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс до суду не подано.

Колегія суддів погоджується з доводом апелянта про те, що закінчення встановленого судом строку ліквідаційної процедури саме по собі не припиняє повноважень ліквідатора та не є безумовною підставою для його відсторонення. Однак, слід зауважити, що місцевий господарський суд не обмежився формальною констатацією спливу відповідного строку, а врахував, що після його закінчення ліквідатор: не подала завершальних документів ліквідаційної процедури; не звернулася своєчасно з належно обґрунтованим клопотанням щодо визначення подальшого строку її проведення; не надала актуального та повного звіту про роботу за весь період після серпня 2025 року; не визначила конкретного переліку заходів, які залишалися невиконаними; не зазначила чіткої послідовності та строків проведення таких заходів; не підтвердила належними доказами здійснення повного комплексу дій, покладених на ліквідатора статтею 61 КУзПБ.

У березні 2026 року Каленчук О.І. подала проміжний звіт, складений станом на 29.08.2025. На час його подання цей документ не відображав перебігу ліквідаційної процедури протягом наступних майже семи місяців та не давав суду можливості встановити, які конкретно заходи було здійснено ліквідатором після серпня 2025 року.

Зокрема, зі змісту поданих на той час матеріалів неможливо було встановити результати виявлення та повернення майна боржника, фактичний стан формування ліквідаційної маси, результати роботи з дебіторською заборгованістю, повноту проведеної інвентаризації, зміст і результати аналізу фінансово-господарського стану боржника, а також конкретні дії щодо встановлення осіб, до яких могли бути заявлені майнові вимоги.

Посилання Каленчук О.І. на необхідність додаткового дослідження питання щодо можливості покладення субсидіарної відповідальності також не спростовує висновків суду першої інстанції. Саме лише зазначення про необхідність проведення такого дослідження не є підтвердженням фактичного виконання відповідної роботи. Належне здійснення ліквідатором своїх повноважень має підтверджуватися аналізом фінансово-господарської діяльності боржника, дослідженням його господарських операцій, визначенням періоду виникнення неплатоспроможності, встановленням кола потенційно відповідальних осіб, направленням відповідних запитів, отриманням відповідей та формуванням обґрунтованого висновку щодо наявності або відсутності підстав для звернення до суду. Матеріали, які перебували у розпорядженні суду першої інстанції на момент постановлення оскаржуваної ухвали, не містили достатнього документального підтвердження системної та завершеної роботи.

Водночас, колегія суддів відхиляє довід апелянта про те, що господарський суд мав самостійно продовжити строк ліквідаційної процедури, а тому незвернення ліквідатора з відповідним клопотанням чи неподання завершальних документів не може бути оцінене негативно.

Наявність у суду права за певних умов продовжити строк ліквідаційної процедури з власної ініціативи не перекладає на суд функцій ліквідатора та не звільняє останнього від обов`язку діяти активно, добросовісно і своєчасно, оскільки саме ліквідатор володіє інформацією про фактичний стан ліквідаційної маси, проведені й заплановані заходи, результати роботи з майном тощо. Відтак саме він повинен своєчасно поінформувати суд про причини незавершення процедури, обґрунтувати необхідність її подальшого продовження та надати реалістичний план дій.

Погодження комітетом кредиторів окремих проміжних звітів ліквідатора не усуває повноважень господарського суду перевіряти повноту, законність та результативність здійснення ліквідаційної процедури. Комітет кредиторів представляє майнові інтереси кредиторів, тоді як господарський суд здійснює контроль за законністю всієї процедури банкрутства, забезпечує баланс інтересів її учасників, збереження майна боржника, дотримання розумного строку та досягнення мети ліквідаційної процедури. Судовий контроль у справі про банкрутство не може бути формальним та зводитися виключно до фіксації змісту поданих звітів чи рішень комітету кредиторів. Господарський суд повинен перевіряти фактичне виконання передбачених законом заходів, їх своєчасність, повноту та результативність.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що неподання у визначений та додатково наданий строк звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу, відсутність актуального звіту про виконану роботу, недостатнє документальне підтвердження проведення повного комплексу ліквідаційних заходів, несвоєчасне надання інформації іншому арбітражному керуючому та відсутність належного обґрунтування подальшого строку процедури у своїй сукупності свідчать про неналежне виконання Каленчук О.І. повноважень ліквідатора.

Наведені обставини існували та були встановлені судом до проведення судового засідання 21.04.2026, а тому неучасть Каленчук О.І. у цьому засіданні не була єдиною або визначальною підставою для її відсторонення.

Відтак, колегія суддів вважає, що у місцевого господарського суду були передбачені частиною четвертою статті 28 КУзПБ підстави для відсторонення Каленчук О.І. від виконання повноважень ліквідатора за власною ініціативою суду.

Стосовно обставин щодо неявки Каленчук О.І. у судові засідання, її процесуальної поведінки, організації відеоконференції та накладення штрафу, апеляційний суд зазначає наступне.

Колегія суддів відхиляє довід апелянта про те, що її відсторонення було наслідком виключно непідключення до одного судового засідання 21.04.2026, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відсутність апелянтки у вказаному засіданні була лише одним із епізодів послідовної процесуальної поведінки Каленчук О.І.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.03.2026 явку Каленчук О.І. у судове засідання 24.03.2026 було визнано обов`язковою та зобов`язано її надати письмові пояснення, звіт про виконану роботу, відомості про стан ліквідаційної процедури, а також пояснення щодо заходів і строків, необхідних для її завершення. Однак, у судове засідання 24.03.2026 Каленчук О.І. не з`явилася. Заяви про участь у цьому засіданні в режимі відеоконференції вона не подавала.

23.03.2026 арбітражна керуюча, звертаючись із клопотанням про відкладення розгляду справи, послалася на перебування у відрядженні з 22.03.2026 до 26.03.2026 та водночас додала копію вимоги до ТзОВ "ОВРУЧ СТОУН" від 18.11.2025 про повернення ТзОВ "РОК ТРЕЙД" майна (визначеного у переліку) в натурі. Однак до такого клопотання не було долучено наказу про відрядження, проїзних документів, підтвердження проживання чи будь-яких інших доказів, які дали б суду можливість перевірити реальність і поважність заявленої причини.

Незважаючи на відсутність документального підтвердження, місцевий господарський суд не застосував до Каленчук О.І. негативних процесуальних наслідків, відклав розгляд справи та надав арбітражній керуючій додаткову можливість взяти особисту участь у засіданні, надати пояснення і виконати вимоги суду. Так, ухвалою від 24.03.2026 розгляд справи відкладено на 07.04.2026, явку Каленчук О.І. повторно визнано обов`язковою та попереджено її про можливість відсторонення у разі невиконання вимог суду.

Проте у судове засідання 07.04.2026 Каленчук О.І. повторно не з`явилася. Заяви про участь у цьому засіданні в режимі відеоконференції вона також не подавала.

Після цього місцевий господарський суд знову відклав розгляд справи на 21.04.2026, втретє визнав явку ліквідатора обов`язковою, повторно попередив про можливе відсторонення, звернув увагу на можливість застосування штрафу відповідно до статті 135 ГПК України та прямо зазначив, що питання про відсторонення буде вирішуватися у наступному судовому засіданні. Таким чином, місцевий господарський суд не застосував до Каленчук О.І. негативних процесуальних наслідків одразу після першої неявки. Навпаки, суд неодноразово відкладав розгляд справи та надавав арбітражній керуючій додаткову можливість виконати вимоги суду.

Разом з цим, досліджуючи та оцінюючи обставини проведення місцевим господарським судом судового засідання 21.04.2026, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 09.04.2026 Каленчук О.І. через підсистему "Електронний суд" подала заяву про участь у судовому засіданні 21.04.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 10.04.2026 вказану заяву було задоволено.

У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (т. 18, а.с. 89-99) Каленчук О.І. зазначила електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 . Натомість у протоколі судового засідання № 6284892 від 21.04.2026 (т. 18, а.с.127) як електронну адресу користувача зазначено ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, під час створення та організації відеоконференції судом першої інстанції було використано електронну адресу, відмінну від адреси безпосередньо зазначеної Каленчук О.І. у її заяві про участь у судовому засіданні.

Враховуючи, що після задоволення заяви учасника справи про участь у засіданні в режимі відеоконференції саме суд повинен забезпечити належну організацію конференції, використати актуальні реквізити відповідного користувача та створити реальну можливість для його приєднання, наявні підстави для висновку про те, що судом першої інстанції було допущено технічну неточність під час організації участі арбітражної керуючої у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у вигляді використання неналежної електронної адреси, що об`єктивно перешкодило коректному направленню запрошення та приєднанню арбітражної керуючої Каленчук І.О. до відеоконференції.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що Каленчук О.І. була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, знала про обов`язковість своєї участі, про можливість вирішення питання щодо відсторонення та самостійно звернулася із заявою про участь у режимі відеоконференції. Тому зазначена технічна неточність не свідчить про неналежне повідомлення Каленчук О.І. про розгляд справи та не є підставою для скасування ухвали в частині її відсторонення.

Крім того, як зазначалося, висновок про неналежне виконання Каленчук О.І. повноважень ліквідатора ґрунтувався на сукупності самостійних обставин, які виникли та були встановлені до судового засідання 21.04.2026.

Разом з тим, колегія суддів приходить до іншого висновку щодо накладення на Каленчук О.І. штрафу, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 42 ГПК України учасники справи, серед іншого, зобов`язані з`являтися у судове засідання за викликом суду, якщо їх явку визнано обов`язковою, подавати докази у встановлені строки та виконувати процесуальні дії у строки, визначені законом або судом.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Частинами 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Види заходів процесуального примусу визначені ч.1 ст. 132 ГПК України, а саме, заходами процесуального примусу є: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; штраф.

Згідно із п. 1 ч.1 ст. 135 ГПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до вищевикладеного, штраф є заходом процесуального примусу, спрямованим на спонукання особи до належного виконання процесуальних обов`язків, а застосування такого заходу вимагає встановлення конкретного невиконаного процесуального обов`язку, реальної можливості особи його виконати, відсутності поважних причин невиконання та належного обґрунтування винної процесуальної поведінки.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, вирішуючи питання про накладення штрафу, місцевий господарський суд урахував не лише попередню процесуальну поведінку Каленчук О.І., а й те, що після повторного попередження вона не з`явилася та не вийшла на відеозв`язок у судовому засіданні 21.04.2026. Таким чином, саме неучасть Каленчук О.І. в останньому судовому засіданні стала завершальною обставиною, яка була врахована судом під час формування висновку про повторність невиконання нею процесуального обов`язку та необхідність застосування штрафу.

Водночас установлена апеляційним судом невідповідність між електронною адресою, зазначеною Каленчук О.І. у клопотанні про участь у режимі відеоконференції, та адресою, використаною судом під час створення конференції, не дає достатніх підстав беззаперечно стверджувати, що неучасть арбітражної керуючої у засіданні 21.04.2026 була наслідком її недобросовісної поведінки або свідомого ухилення від виконання вимог суду.

За умови використання судом електронної адреси, зазначеної Каленчук О.І. у заяві, та належного приєднання її до відеоконференції, повторної неявки могло не виникнути, а відтак суд першої інстанції не мав би підстав враховувати це під час вирішення питання про накладення штрафу. Негативні процесуальні наслідки організаційної чи технічної неточності, допущеної судом, не можуть покладатися на учасника справи.

Тому, незважаючи на те, що попередня процесуальна поведінка Каленчук О.І. не може бути визнана належною, наявна технічна неточність під час організації останнього судового засідання виключає можливість покладення на неї штрафу за повторну неявку.

У зв`язку з цим апеляційна скарга Каленчук О.І. в частині оскарження пункту 4 резолютивної частини ухвали про стягнення штрафу підлягає задоволенню, а відповідний пункт ухвали - скасуванню.

Щодо заяви Каленчук О.І. про дострокове припинення повноважень.

В апеляційній скарзі арбітражна керуюча вказує, що про намір припинити виконання повноважень ліквідатора Каленчук О.І. повідомила комітет кредиторів ще 17.03.2026, що підтверджується поданим ТзОВ "Доступні Фінанси" протоколом комітету кредиторів №17/03-26 від 17.03.2026 (т. 18, а.с. 105-106).

Водночас відповідну заяву до господарського суду апелянткою подано лише 21.04.2026 (сформовано 20.04.2026 в системі "Електронний суд"), після неодноразових попереджень про можливість її відсторонення за ініціативою суду.

Ухвалою від 07.04.2026 Каленчук О.І. місцевим господарським судом було постановлено, що питання про її відсторонення буде вирішуватися у наступному судовому засіданні.

Заяву про дострокове припинення повноважень мотивовано значним професійним навантаженням. Однак така обставина за своїм характером не є раптовою та не могла виникнути виключно безпосередньо перед засіданням 21.04.2026.

Разом з тим визначальним для вирішення цього питання є не час подання відповідної заяви, а те, що на момент її розгляду суд першої інстанції вже встановив наявність самостійних та достатніх підстав для відсторонення Каленчук О.І. за власною ініціативою у зв`язку з неналежним виконанням нею обов`язків ліквідатора. Право арбітражного керуючого звернутися із заявою про дострокове припинення повноважень не позбавляє суд права надати оцінку його попередній діяльності та визначити належну правову підставу припинення відповідних повноважень.

Подання такої заяви не може усувати наслідки попереднього неналежного виконання обов`язків або ж автоматично змінювати правову підставу припинення повноважень, якщо на час вирішення питання судом встановлено передбачені частиною четвертою статті 28 КУзПБ підстави для відсторонення за ініціативою суду.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що після відсторонення Каленчук О.І. за ініціативою суду у зв`язку з неналежним виконанням обов`язків її заява про дострокове припинення повноважень не підлягала задоволенню.

З огляду на викладене, апеляційна скарга арбітражної керуючої Каленчук О.І. підлягає частковому задоволенню в частині накладення на неї штрафу; в іншій частині доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості висновків місцевого господарського суду щодо відсторонення Каленчук О.І. за ініціативою суду, направлення копії ухвали державному органу з питань банкрутства та відмови у задоволенні її заяви про дострокове припинення повноважень.

Щодо доводів апеляційної скарги ТзОВ ТзОВ "Доступні Фінанси".

ТзОВ "Доступні Фінанси", обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на те, що комітетом кредиторів ТзОВ "Агро Таб" у встановленому порядку визначено кандидатуру арбітражного керуючого Гусара І.О., який подав заяву про згоду на участь у справі та повідомив про відсутність передбачених частиною третьою статті 28 КУзПБ обставин, що перешкоджали б його призначенню ліквідатором.

На переконання скаржника, за наявності рішення комітету кредиторів і заяви арбітражного керуючого суд першої інстанції був зобов`язаний призначити ліквідатором саме Гусара І.О., а відтак не мав правових підстав відмовляти у задоволенні відповідного клопотання та ініціювати визначення іншої кандидатури за допомогою автоматизованої системи.

Колегія суддів відхиляє вищевказані доводами з огляду на таке.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 28 КУзПБ арбітражний керуючий для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією у разі відсторонення відповідного арбітражного керуючого, а також керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначаються господарським судом за клопотанням комітету кредиторів у справі про банкрутство юридичної особи чи зборів кредиторів у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Частиною четвертою статті 28 КУзПБ передбачено, що арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень за його заявою. Відсторонення арбітражного керуючого також здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження або за власною ініціативою, зокрема у разі невиконання або неналежного виконання покладених на нього обов`язків, зловживання правами, подання неправдивих відомостей, припинення діяльності чи наявності конфлікту інтересів.

Отже, у разі припинення повноважень попереднього ліквідатора Кодекс передбачає участь комітету кредиторів у визначенні кандидатури наступного арбітражного керуючого, водночас безпосереднє призначення такої особи віднесено до компетенції господарського суду.

Пунктами 3-1 та 4 частини восьмої статті 48 КУзПБ до компетенції комітету кредиторів віднесено прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення його повноважень, призначення іншого арбітражного керуючого, а також визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення у справі про банкрутство.

Системний аналіз наведених норм свідчить про розмежування компетенції комітету кредиторів і господарського суду. Комітет кредиторів формує волевиявлення кредиторів, визначає кандидатуру та ініціює перед судом питання про її призначення. Водночас саме господарський суд перевіряє подане клопотання, оцінює кандидатуру на відповідність вимогам закону та обставинам конкретної справи і постановляє судове рішення щодо її призначення.

Формулювання "призначаються господарським судом за клопотанням комітету кредиторів" визначає належного суб`єкта ініціювання питання та передбачений законом процесуальний порядок його розгляду, однак не означає, що відповідне рішення комітету кредиторів автоматично набуває сили судового рішення.

Інше тлумачення фактично зводило б роль господарського суду до технічного оформлення рішення комітету кредиторів та виключало б перевірку законності, обґрунтованості й відповідності запропонованої кандидатури інтересам належного проведення процедури банкрутства.

Водночас участь суду у вирішенні цього питання не означає довільного втручання у компетенцію комітету кредиторів. Рішення комітету підлягає обов`язковому розгляду та оцінці, однак не має для суду наперед установленої сили щодо результату такого розгляду.

Частиною третьою статті 28 КУзПБ визначено обставини, за наявності яких особа не може бути призначена арбітражним керуючим у конкретній справі.

Зокрема, арбітражними керуючими не можуть бути призначені особи, які є заінтересованими у цій справі, здійснювали раніше управління боржником, мають конфлікт інтересів, не мають необхідного допуску до державної таємниці у разі потреби такого допуску, а також особи, щодо яких наявні інші встановлені Кодексом обмеження.

Як убачається з матеріалів справи, у заяві про участь у справі Гусар І.О. повідомив про відсутність його заінтересованості стосовно боржника та кредиторів, реального чи потенційного конфлікту інтересів, попереднього здійснення управління боржником та інших обставин, передбачених частиною третьою статті 28 КУзПБ. Колегія суддів не заперечує, що наведені відомості свідчили про відсутність формальних законодавчих перешкод для розгляду кандидатури Гусара І.О.

Водночас частина третя статті 28 КУзПБ установлює насамперед негативні умови допуску до призначення, тобто визначає обставини, за наявності яких кандидатура взагалі не може бути призначена у справі.

Відсутність таких обставин є необхідною передумовою призначення арбітражного керуючого, однак сама по собі не позбавляє суд повноваження оцінити кандидатуру у взаємозв`язку з фактичними обставинами процедури. Інакше перевірка судом кандидатури фактично обмежувалася б встановленням відсутності заінтересованості та конфлікту інтересів.

Тому доводи апелянта про те, що відсутність щодо Гусара І.О. обмежень, передбачених частиною третьою статті 28 КУзПБ, зумовлювала обов`язковість його призначення, ґрунтуються на неповному тлумаченні положень цієї статті.

Щодо повноважень господарського суду під час розгляду кандидатури, запропонованої комітетом кредиторів.

Особливістю провадження у справах про банкрутство є те, що господарський суд не лише вирішує окремий спір між двома сторонами, а здійснює постійний контроль за процедурою, у межах якої дії кредиторів, боржника та арбітражного керуючого впливають на права й інтереси значного кола осіб.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченим КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Застосування законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до частини 1 статті 3 ГГПК України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту банкрутства (неплатоспроможності) для забезпечення мети законодавства про банкрутство (неплатоспроможність).

Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).

Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.

Підсумовуючи, судовий контроль у процедурах банкрутства є невід`ємною складовою такого провадження та передбачає перевірку повноти, належності, добросовісності й результативності дій його учасників.Судовий розсуд при цьому полягає не у можливості довільно відхилити волевиявлення кредиторів, а у праві та обов`язку суду обрати передбачений законом варіант вирішення питання, який найбільшою мірою відповідає фактичним обставинам справи, засадам верховенства права, справедливості, пропорційності й ефективності процедури.

Зазначені висновки стосуються насамперед загального змісту судового контролю та розподілу повноважень між судом і учасниками процедури, а тому підлягають урахуванню і під час вирішення питання щодо призначення нового арбітражного керуючого.

Варто звернути увагу на те, що колегія суддів відхиляє доводи апелянта про повну нерелевантність постанови Верховного Суду від 04.06.2024 у справі № Б8/180-10 лише з тієї підстави, що відповідне провадження здійснювалося із застосуванням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Дійсно, положення попереднього Закону про банкрутство та чинного КУзПБ не є дослівно тотожними, оскільки вищевказаний закон прямо передбачав, що суд не пов`язаний кандидатурами, запропонованими комітетом кредиторів, і має право призначити іншу особу. Чинний КУзПБ такого положення дослівно не відтворює. Однак, обидва нормативні акти ґрунтуються на аналогічному функціональному розподілі компетенції: комітет кредиторів визначає та пропонує кандидатуру, тоді як призначення відповідної особи здійснює господарський суд шляхом постановлення судового рішення.

КУзПБ не містить протилежної імперативної норми, за якою суд зобов`язаний призначити запропоновану особу лише внаслідок прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення, незалежно від результатів судової перевірки та конкретних обставин процедури.

Тому правовий підхід Верховного Суду у справі № Б8/180-10 може бути врахований не як механічне застосування положень Закону, що втратив чинність, а як загальний висновок щодо змісту судового контролю, необхідності індивідуальної оцінки кандидатури та остаточної компетенції суду у питанні її призначення.

У зазначеній постанові Верховний Суд виходив із того, що право комітету кредиторів запропонувати кандидатуру арбітражного керуючого не усуває повноваження суду оцінити фактичні обставини справи, професійні характеристики кандидата, його досвід, завантаженість, організаційні й технічні можливості та інші обставини, що мають значення для виконання повноважень у конкретній процедурі.

Щодо обставин, які зумовили відмову у призначенні Гусара І.О. необхідно наголосити, що з урахуванням вищенаведеного та керуючись матеріалами справи, станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали ліквідаційна процедура ТзОВ "Агро Таб" тривала понад 59 місяців.

За цей період у справі виконували повноваження декілька ліквідаторів, однак ліквідаційну процедуру не було завершено, остаточний звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс до суду не подано, а мети ліквідаційної процедури не досягнуто. Арбітражний керуючий Перепелиця В.В., який виконував повноваження ліквідатора, у подальшому подав заяву про припинення своїх повноважень. Наступною за пропозицією комітету кредиторів ліквідатором було призначено Каленчук О.І., яка також не забезпечила завершення ліквідаційної процедури, не подала у продовжений судом строк звіт і ліквідаційний баланс та була відсторонена у зв`язку з неналежним виконанням покладених на неї обов`язків.

Наведені обставини є об`єктивною характеристикою перебігу справи та свідчать про те, що попереднє призначення кандидатур, визначених комітетом кредиторів, не забезпечило ефективного завершення процедури.

За таких виняткових обставин місцевий господарський суд обґрунтовано врахував не лише наявність чергового рішення комітету кредиторів, а й тривалість ліквідаційної процедури, результативність попередніх призначень, ризик подальшого затягування справи та необхідність забезпечення нового, нейтрального підходу до визначення наступного ліквідатора.

Подана Гусаром І.О. заява підтверджувала його формальну відповідність вимогам частини третьої статті 28 КУзПБ та відсутність законодавчих заборон на участь у справі. Водночас, відмова у задоволенні клопотання була пов`язана не з негативною оцінкою особистості чи професійної репутації кандидата, а з необхідністю змінити спосіб формування кандидатури у конкретній справі, в якій майже п`ятирічна процедура та попередні призначення не привели до очікуваного результату. Таким чином, суд першої інстанції оцінював не лише те, чи може Гусар І.О. формально брати участь у справі, а й те, чи відповідатиме чергове призначення за тим самим механізмом інтересам ефективного завершення цієї процедури.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про визначення кандидатури ліквідатора у цій справі за допомогою автоматизованої системи.

Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство визначає автоматизовану систему як технічний механізм об`єктивного та неупередженого відбору кандидатур із числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих.

Пунктом 4.1 Положення передбачено, що автоматизований відбір може за ініціативою суду застосовуватися у разі необхідності заміни арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Відповідно до пункту 4.12 Положення у випадку припинення повноважень попереднього арбітражного керуючого господарський суд може здійснити запит до автоматизованої системи з метою надання кандидатури для виконання повноважень керуючого санацією чи ліквідатора та подальшого вирішення у судовому засіданні питання про її призначення з урахуванням обставин справи та вимог законодавства про банкрутство.

Отже, оскаржуваною ухвалою суд лише ініціював формування кандидатури за об`єктивним та неупередженим алгоритмом. Визначений системою арбітражний керуючий мав подати заяву про згоду на участь у справі, після чого суд повинен був окремо перевірити його відповідність вимогам КУзПБ та вирішити питання щодо призначення. Відтак, автоматизований відбір забезпечив нейтральний спосіб формування кандидатури для подальшого розгляду судом.

Також колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити на тому, що процедури банкрутства за вимогами КУзПБ мають строковий характер, зокрема, відповідно до статті 58 КУзПБ строк ліквідаційної процедури не може перевищувати 12 місяців.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, процедура ліквідації у справі № 903/877/20 тривала з 27.04.2020.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

Отже, у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд має право застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.

На підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').

Предметом провадження у справі про банкрутство є досягнення легітимної мети визначеної Законом про банкрутство і Кодексом України з процедур банкрутства, якими встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута.

За таких обставин, суд першої інстанції не лише мав право, а й був зобов`язаний забезпечити дієвий судовий контроль та обрати процесуальний механізм, спрямований на відновлення належного руху справи. тФормальне затвердження чергової кандидатури без урахування попереднього перебігу процедури не відповідало б завданню забезпечити її ефективність та завершення у розумний строк.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги ТзОВ "Доступні Фінанси" не спростовують висновків місцевого господарського суду та не свідчать про порушення ним норм матеріального чи процесуального права.

Відтак, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Доступні Фінанси" слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 21.04.2026 у частині відмови у задоволенні клопотання про призначення ліквідатором арбітражного керуючого Гусара І.О., відхилення його заяви про участь у справі та визначення кандидатури ліквідатора за допомогою автоматизованої системи - без змін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частинами 1-3 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування, при цьому докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Як встановлено ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

За змістом усталеної практики Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.2 ч.1 ст. 277 ГПК України, є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

На підставі ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги арбітражної керуючої Каленчук О.І. Місцевий господарський суд обґрунтовано встановив підстави для її відсторонення за ініціативою суду та відмови у задоволенні заяви про дострокове припинення повноважень. Водночас, з огляду на допущену судом технічну неточність під час організації відеоконференції 21.04.2026, пункт 4 резолютивної частини ухвали про накладення штрафу підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги ТзОВ "Доступні Фінанси" не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у призначенні арбітражного керуючого Гусара І.О. та визначення кандидатури ліквідатора за допомогою автоматизованої системи, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала в оскарженій частині - без змін.

Розподіл судових витрат.

З огляду на те, що апеляційну скаргу арбітражної керуючої Каленчук О.І. задоволено частково лише в частині скасування застосованого до неї заходу процесуального примусу, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржницею.

Водночас часткове задоволення апеляційної скарги не є передбаченою статтею 7 Закону України "Про судовий збір" підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги ТзОВ "Доступні Фінанси" судові витрати за її подання відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на цього скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни задовольнити частково.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Доступні Фінанси" залишити без задоволення.

3. Пункт 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Волинської області від 21.04.2026 у справі № 903/877/20 скасувати.

4. В решті ухвалу Господарського суду Волинської області від 21.04.2026 у справі № 903/877/20 залишити без змін.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу № 903/877/20 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складено "13" липня 2026 р.

Головуюча суддя Романюк Ю.Г.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Поліщук П.Я.